Рішення

від 12.07.2024 по справі 175/10322/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 175/10322/23

Провадження № 2/209/604/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"12" липня 2024 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

за участі секретаря Полухіної Г.О .

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про накладення стягнення на успадковане майно боржника ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про накладення стягнення на успадковане майно боржника. На обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог зазначає,що 20липня 2012р.відповідач взяву боргв позивача 30000доларів США,які зобов`язувавсяповернути у30-йтермін післяотримання вимоги,також 23серпня 2013р.відповідач взяву борг 10000доларів СШАі 30000гривень;01грудня 2014року відповідачотримав уборг відпозивача 50000доларів СШАпід 1,5%в місяць; 04 квітня 2017 року відповідач отримав уборг відпозивача 70000доларів СШАпід 1%у місяць,на підтвердженнясвоїх зобов`язаньвідповідач написаврозписку,тобто сторонамибуло досягнутозгоди стосовновсіх істотнихумов договорупозики.Із коштівотриманих уборг відповідачповернув відповідачуу розмірі6000,00доларів СШАна погашенняборгу попозиці,які браву боргв 2012році із30000,00доларів США. 04вересня 2019року позивачзвернувся доДніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті зпозовною заявоюдо ОСОБА_4 про стягненняз боргуза договорамипозики таобумовлених процентів,за якою25вересня 2019року Дніпропетровськимрайонним судомДніпропетровської областібуло відкритозагальне провадженняу справі№175/3514/19. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Ухвалою судувід 26.04.2021р.в якостіправонаступника відповідачау справу№175/3514/19була залученайого спадкоємець- ОСОБА_2 якдружина померлого,яка постійнопроживала разоміз спадкодавцемна часвідкриття спадщиниза адресою: АДРЕСА_1 .Як спадкоємецьборжника, ОСОБА_2 свідоцтвопро правона спадщинуне отримувалата боргне погасила. Рішенням Дніпропетровськогорайонного судувід 23.10.2023р.у справі№175/3514/19в задоволенніпозову до ОСОБА_4 зурахуванням змінипервісного відповідача-до ОСОБА_2 було відмовлено.Сума неповернутої ОСОБА_4 позики надень йогосмерті становила154000доларів США і30000грн.Згідно розрахункуборгу запроцентами із 01.12.2014 р. по 04.10.2019 р. містить 58 повних календарних місяців. За указаний період користування позиченими коштами ОСОБА_4 мав сплатити 87 % (58x1,5%), від позичених 50 000 доларів США, що складає 43 500 доларів США 50 000 х 87%). Період у який мали сплачуватись проценти: із 04.04.2017 р. по 04.10.2019р, містить 22 місяця. Отже, за указаний період користування позиченими коштами ОСОБА_4 мав сплатити 22% від позичених 70 000 доларів США, що становить 15 400 доларів США (70 000 х 1% х 22 міс). Загальна сума боргу ОСОБА_4 з процентами по договорам позики на день його смерті становила 212 900 доларів США (154000+43500+15400)і 30000гривень.В національнійвалюті станомна деньскладання позовноїзаяви покурсу НБУ36,99грн.за 1дол.США сумаборгу становить7905171грн. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.11.2023 року № 354784362 щодо суб`єкта ОСОБА_4 , його спадковим майном на яке не накладено обтяження та яке не перебуває і іпотеці являються:1) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,94 га, кадастровий номер: 12223811100:05:0016 0981, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1835791812232; 2). земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,94 га, кадастровий номер: 12223811100:05: 00160980,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна :1835479512232;3)довгострокова автостоянказа адресою: АДРЕСА_2 ,загальна площа(кв.м):5,2,площа земельноїділянки (кв.м):1205,реєстраційний номермайна:21072135. Загальна вартість спадкового майна ОСОБА_4 на яке може бути накладено стягнення становить 2 526 760 грн. (418 222 + 418 222 + 1 690 3156). Просить суд накласти стягнення на земельну ділянку для ведення товарного с/г виробництва загальною площею 3,94 га кадастровий номер: 1223811100: 05:001: 0981, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1835791812232; земельну ділянку для ведення товарного с/г виробництва загальною площею 3,94 га, кадастровий номер: 12223811100: 05 : 001: 0980, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1835479512232; довгострокову автостоянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 5,2 кв.м., площа земельної ділянки: 1205, реєстраційний номер майна: 21072135..

Ухвалою судувід 21лютого 2024року справуприйнято дорозгляду тавідкрито провадженняу справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 21 березня 2024 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самотсійних вимог ОСОБА_3 .

Ухвалою судувід 22квітня 2024року закрито підготовче провадження по справі та призначення до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно з вимогами ст.128,131 ЦПК України, про що є поштовий конверт /а.с.183/. Є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України- суд зважаючи на наявність законних підстав приходить до висновку про можливість у відповідності до вимогст.223 ЦПК Україниухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень відповідача по справі.

Третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, долучила клопотання згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справи за її відсутності /а.с.149-152/.

Суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю учасників справи згідно вимог ч.3ст. 211 ЦПК України.

У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини:

На протязі 2012-2017 року відповідач ОСОБА_4 брав у позику у ОСОБА_1 іноземну валюту долари США та національну валюту гривну зі строком повернення визначеним моментом пред`явлення позивачем вимоги. На підтвердження ОСОБА_4 надав позивачу розписки /а.с.99-102/, згідно яких ОСОБА_4 отримав у борг 160 000 доларів США та 30 000 грн, зі сплатою відсотків за користування коштами, про що зазначено в розписці від 04 квітня 2017 року та 01 грудня 2014 року /а.с.99,101/.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.11.2023 року № 354784362 щодо суб`єкта ОСОБА_4 /а.с.103-112/ у його власності перебувала земельна загальною площею 3,94 га, кадастровий номер: 12223811100:05:001:0981, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1835791812232; 2) земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,94 га, кадастровий номер: 12223811100:05: 001:0980, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1835479512232;3) довгострокова автостоянка за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м): 5,2, площа земельної ділянки (кв .м):1205, реєстраційний номер майна: 21072135.

01 березня 2019 ОСОБА_1 направив ОСОБА_4 письмові вимоги про повернення грошових коштів із процентами /а.с.94-97/ та згідно рекомендованого повідомлення ОСОБА_4 отримав усі вимоги 13 березня 2019 року /а.с.98/.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно доч.2ст.1047ЦК,на підтвердженняукладення договорупозики тайого умовможе бутипредставлена розпискапозичальника абоінший документ,який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей., тобто про укладення договорів позики відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.

Частиною першою ст. 1048 ЦК визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першої ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частин першої і другої ст. 533 ЦК, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто, позивачем доведено, що ОСОБА_4 взяв в позику грошові кошти в іноземній валюті долар США, та національній валюті гривні, про що власноруч написав розписку, а отже між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, що свідчать про укладення такого договору відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України. ОСОБА_4 свої зобов`язання по повернення грошових коштів належним чином не виконав, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення з боргу за договорами позики та обумовлених процентів. Згідно Рішення Дніпропетровського районного суду від 23.10.2023 р. у справі №175/3514/19 в задоволенні позову до ОСОБА_4 з урахуванням зміни первісного відповідача - до ОСОБА_2 було відмовлено, рішення набрало законної сили 28 листопада 2023 року /а.с.127-129/.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України визначено право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до Договору купівлі продажу довгострокової автостоянки та земельної ділянки серії НОЕ № 856044, що був укладений 07 грудня 2022 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Огнєвою Н.О. та зареєстрованого в реєстрі № 421, ОСОБА_3 було передано у власність довгострокову автостоянкуза адресою: АДРЕСА_2 ,загальна площа5,2кв.м.та земельнуділянку площею0,1205га /а.с.154-155/.

Відповідно доінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна від07грудня 2022року за№ 317036231,що виданоприватним нотаріусомКам`янського районногонотаріального округуОгнєвою Н.О./а.с.156/ довгострокова автостоянка та земельна ділянка під арештом, забороною, у податковій заставі не перебували, в іпотеку передані не були.

З оглядуна встановленіобставини тавраховуючи,що новийвласник довгостроковоїавтостоянки заадресою: АДРЕСА_2 ,загальною площа5,2кв.м.,та земельноїділянки площею0,1205га є ОСОБА_3 ,вона як добросовісний набувач жодних обов`язків перед позивачем не має, будь-яке обмеження прав власності щодо цього майна суперечитиме законодавству у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог стосовно звернення стягнення на довгострокову автостоянку за адресою: АДРЕСА_2 необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог відносно накладення стягнення на земельні ділянки суд зазначає наступне.

Відповідно до правил ст. ст. 15,16, ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені устатті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин(постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21.)

Згідно ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст. ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, за змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Відповідно до ч. 2ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1ст. 1268 ЦК України).

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по сплаті заборгованості включаються до складу спадщини, підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Наведені норми законодавстватакож свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов`язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.

Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц).

Згідно постанови Верховного Суду у справі № №640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3ст.1282 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1ст.1282 ЦК України.

Оскільки, боржник помер, відтак відповідати перед кредитором на підставі ст.1281,1282 ЦК України, за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер, прийняла після його смерті спадщину, а також вартість майна, прийнятого спадкоємцями у спадщину.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки була дружиною спадкодавця та постійно проживала разом з ним на час відкриття спадщини.

Проте, суд не бере вказані факти до уваги, оскільки вони самі по собі не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що відповідач є спадкоємцем та прийняв після спадкодавця спадщину.

Крім того позивачем не надано суду жлдних доказів направлення вимоги про здійснення однаразового платежу спадкоємцями ані на адресу нотаріуса ані на адресу відповідача, таким чином відсутні докази виконання вимоги передбаченої ст. 1282 ЦК України.

Окрім того, у своїй постанові №587/381/15-ц від 04 лютого 2021 року, з урахуванням положень ст.1281,1282 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Позивачем також не надані суду належні докази вртості майна на момент звернення до суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи недоведеність позивачем, що відповідач є спадкоємцем померлого боржника, а також обов`язкових обставин, які дають правові передумови для покладення на спадкоємця померлого обов`язку сплати заборгованості за боргами спадкодавця, у тому числі щодо попереднього звернення до спадкоємців з відповідною вимогою, об`єму, вартості спадкового майна, прийнятого у спадщину після смерті останнього, у межах якого спадкоємець несе відповідальність, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,12,13,81,89,141,259,263,265,280,281 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 ( місце проживання АДРЕСА_5 ) про накладення стягнення на успадковане майно боржника - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде виготовлено 18 липня 2024 року.

Суддя

Дніпровського районного суду

м.Дніпродзержинська Є.Д.Багбая