Рішення

від 19.07.2024 по справі 208/6620/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/6620/24

провадження № 2-о/208/129/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.

присяжних: Пікінер Є.В.,

Чередниченко Л.В.,

при секретарі Дарчука М.І.

за участю прокурора ОСОБА_1

лікаря-психіатра ОСОБА_2 ,

опікуна ОСОБА_3 ,

особи, відносно якої подано заява ОСОБА_4 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою генерального директора КНП КМР «Міська лікарня №1» Лариси Полюлях «про надання згоди на госпіталізацію» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2024 року до суду звернувся заявник генеральний директор КНП КМР «МЛ №1» Полюлях Л. із заявою «про надання згоди на госпіталізацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій прохає:

- надати згоду на госпіталізацію недієздатної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на термін з 16.07.2024 року по 16.08.2024 року, для забезпечення гарантії її прав і свобод згідно рішення Конституційного суду України від 01.06.2016 року № 2-рп/2016 (справа № 1-1/2016).

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає АДРЕСА_1 , є інвалідом 2 групи по психічному захворюванню безстроково, згідно Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12.06.2014 року пацієнтка визнана недієздатною. Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 23.07.2014 року опікуном призначена мати пацієнтки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На прохання опікуна матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пацієнтка госпіталізована в психіатричний стаціонар комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня №1».

Підставою для висновку про необхідність госпіталізації є заява законного представника про погіршення психічного стану ОСОБА_4 , її огляд лікарем - психіатром та направлення до геронтопсихіатричного відділення з паліативними ліжками №1 (змішане). Згідно до статті 15 Закону України «Про психіатричну допомогу» на протязі 48 годин громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була оглянута комісією лікарів-психіатрів комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «міська лікарня №1». Комісія прийшла до висновку, що обстеження та лікування громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 можливе лише в умовах стаціонару в зв`язку з погіршенням психічного стану.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 року справу розподілено в провадження судді Гречаної В.Г.

Ухвалою суду від 18.07.2024 року відкрито провадження по справі.

У судовому засіданні лікар - психіатр підтримав заяву.

Опікун зазначила, що психічний стан доньки погіршився, та став загрозливим для життя та здоров`я доньки, а тому просила задовольнити клопотання.

Прокурор не заперечував проти задоволення заяви.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думки та пояснення учасників процесу, суд вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

За правилами статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров`я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.

Положеннями статті 14 цього закону визначено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.

Суд звертає увагу на те, що статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлена презумпція психічного здоров`я, тобто, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставі та у порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

У справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року, ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічнохворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

При обстеженні психічного стану в Комунальному некомерційному підприємстві Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 1» комісія лікарів надала довідку, що недієздатна громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є інвалідом 2 групи по психічному захворюванню безстроково, дійсно знаходиться в психіатричному відділені № НОМЕР_1 , куди була госпіталізована 16.07.2024 року, з діагнозом органічний розлад особистості внаслідок менінгоенцефаліту, судомний синдром по анамнезу, декомпенсація, F07.82, згідно заяви матері-опікуна та направлення лікаря-психіатра диспансерного психіатричного відділення КНП КМР «Міська лікарня №1» (а.с.4).

Громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та мешкає АДРЕСА_1 , є інвалідом 2 групи по психічному захворюванню безстроково.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 12.06.2014 року визнана недієздатною, опікуном призначена мати пацієнтки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Лікар - психіатр підтвердив обставини, щодо поведінки та діагнозу захворювання та зазначив, про необхідність проходження курсу лікування у стаціонарних умовах.

Враховуючи, що особа виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, суд вважає за необхідне госпіталізувати її в психіатричний заклад в примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбачені ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» для її госпіталізації до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги (затверджені Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119) коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.

Відповідно до пункту 1 принципу 16 «Примусова госпіталізація» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу як пацієнт в примусовому порядку або вже була госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку можуть утримувати як пацієнта в психіатричному закладі в примусовому порядку, тоді і лише тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, що працює в області психіатрії, встановить відповідно до принципу 4 (діагноз про те, що особа страждає на психічне захворювання, встановлюється відповідно до міжнародних визнаних медичних стандартів), що дана особа страждає на психічне захворювання, і визначить:

а) що внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам; або

b) що в разі особа, чиє психічне захворювання є важким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або утримання даної особи в психіатричному закладі може привести до серйозного погіршення її здоров`я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути проведено за умови госпіталізації до психіатричного закладу у відповідності до принципу найменш обмежувальної альтернативи. У випадку, зазначеному в підпункті b), необхідно, по можливості, проконсультуватися з другим таким фахівцем, що працює в області психіатрії. У разі проведення такої консультації госпіталізація до психіатричного закладу або утримання в ньому у примусовому порядку можуть мати місце лише за згодою другого фахівця, який працює в області психіатрії.

Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, однак п."е" цієї статті передбачає законне затримання психічнохворих, зокрема для надання необхідної їм допомоги.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10, 259, 263-265, 268, 339-342 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву генерального директора КНП КМР «МЛ №1» Лариси Полюлях «про надання згоди на госпіталізацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » - задовольнити повністю.

Надати згоду на госпіталізацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 1» (юридична адреса: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, вулиця Коваленко, будинок №1) на термін з 16.07.2024 року по 16.08.2024 року.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Г. Гречана

Присяжні Є.В. Пікінер

Л.В. Чередниченко