Рішення

від 12.07.2024 по справі 638/18971/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/18971/18

Провадження № 2/638/374/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участі секретаря судового засідання Комлєвої К.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Харкові врежимі відеоконференціїцивільну справуза позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ», ОСОБА_5 , треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна, Державний реєстратор Харківська філія комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишев Віталій Валерійович про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ», ОСОБА_5 , треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна, Державний реєстратор Харківська філія комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишев Віталій Валерійович про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила суд:

- Скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.12.2018 року індексний номер 444933344 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1251 виданий 22.05.2007 року та Договору відступлення прав вимоги, серія та номер: 5207-5208 виданого 12.12.2011 року, внесеного державним реєстратором Харківської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» (код ЄДРПОУ 42320119) ОСОБА_6 , номер запису про право власності №29336744, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1715766763101;

- Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомості 1715766763101), яку було продано останньому на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2018 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. за реєстровим №5321 у власність ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22 травня 2007 року уклала з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11157914000, на підставі якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 20500 доларів США для її особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, а саме, на придбання житла, а саме - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 (далі Квартира). Копія Кредитного договору додається до позову. В забезпечення виконання кредитного договору, 22 травня 2007 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хащіною Н.В. за реєстровим № 1251. Позивач набула право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального ОКРУГУ Хащіною Н.В. за реєстровим № 1247, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 22 травня 2007 року.

Між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк», яке було правонаступником MMD «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу за № 1, за яким Банк відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитом відповідно до якого відбувся перехід права вимоги, в тому числі і за зобов`язаннями позивача за кредитним договором.

Позивач зазначає, що зверталася до ТОВ «Кей-Колект» із письмовими листами щодо підтвердження останнім права переходу прав вимоги за кредитним договором № 11157914000 від 22.05.2007 року та договором іпотеки від 22.05.2007 року, однак ТОВ «Кей-Колект» лише вимагало сплати заборгованості за відсотками та тіло кредитом нарахованими в іноземній валюті.

06 грудня 2018 року ТОВ «Кей-Колект» переоформив на себе права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, чим порушив майнові права позивача та позбавив права власності позивача на квартиру, як її єдиного соціального житла я якій позивач разом із своєю дитиною зареєстрована до теперішнього часу.

19 грудні 2018 року, прибувши до спірної квартири, представник позивача не змогла відімкнути вхідні двері у приміщення. Виклик органів поліції ні до чого не призвів, оскільки вони відмовились реєструвати заяву про злочин (самоуправство), зазначивши, що тут мають місце цивільно- правові відносини між сторонами. Представниками ТОВ «Кей-Колект» самовільно були замінені двірні замки та встановлена сигналізація з підстав того, що ТОВ «Кей-Колект» є начебто новим власником квартири.

Позивач вважає, що перехід права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки), реєстрація якого відбулась на підставі рішення державного реєстратора від 06.12.2018 року, є незаконним, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень повинно бути скасованим судом як таке, шо суперечать закону та договору іпотеки виходячи з наступного.

По-перше, при поданні державному реєстраторові разом із заявою оригіналів документів, ТОВ «Кей-Колект» мало подати оригінал договору відступлення права вимоги від 12.12.2011 року та оригінал договору іпотеки від 22.05.2007 року із змінами внесеними 13.08.2012 року щодо зміни іпотекодержателя на ТОВ «Кей-Колект», проте цього не зробило. По-друге, відсутні докази того, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності проводилась оцінка предмета іпотеки, а відтак, державним реєстратором не були дотримані положення ст. 37 Закону України «Про іпотеку». По-третє, позивачем не отримувалося від ТОВ «Кей-Колект» повідомлення про намір здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки зі спливом тридцятиденного терміну у випадку несплати ОСОБА_4 заборгованості за договором кредиту від 22.05.2007 року. Єдине, що було відправлено простим листом та отримане ОСОБА_4 в листопаді 2018 року - це лисг-повідомлення №733200/263_kk_s від 09.11.2018 року, в якому ТОВ «Кей-Колект» інформує про те, що мораторій скасовано. По-четверте, у повідомленні відсутня інформація, який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» застосовуються іпотекодержателем для задоволення своїх вимог та також відсутня інформація про проведення оцінки предмету іпотеки в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Отже, на думку позивача, державним реєстратором не були дотримані вимоги Порядку при державній реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект», оскільки останнє було зобов`язане надати докази отримання іпотекдавцем в установленому порядку письмової вимоги про усунення порушень та документ, що підтверджує завершення 30- денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником такої вимоги. Підсумовуючи, позивач зазначає, що під час звернення стягнення на предмет іпотеки було порушено вимог п. 61 ПОРЯДКУ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: не було належним чином перевірено факт отримання ОСОБА_4 копії письмової вимоги про усунення порушень, а також документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя, не підтверджено і надання державному реєстратору заявником всього необхідного пакету документів для здійснення реєстрації права власності на іпотечне майно, а тому прийняття рішення та проведення подальшої державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» не відповідає вимогам Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

З цих підстав позивач просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

При цьому, як зазначає, позивач на підставі до Договору купівлі-продажу від 20.12.2018 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» спірну квартиру продало ОСОБА_5 за 350457,00 грн. На думку позивача, факт знаходження майна на балансі ТОВ «Кей-Колект» сам по собі не був доказом права власності чи законного володіння спірним майном. Позивач вважає, що ОСОБА_5 як потенційного покупеця нерухомого майна мало насторожити, що продавець ТОВ «Кей-Колект» намагається позбавитися майна через короткий термін після реєстрації за ним права власності на це майно; продаж квартири відбувся наступного дня після незаконного заволодіння квартирою (проникнення у квартиру, заміна замків, сигналізації); відсутність документів на квартиру (договір купівлі-продажу попереднього власника, технічний паспорт в оригіналах); реєстрація права власності за ТОВ «Кей-Колект» через державного реєстратора у м. Первомайський, при тому, що майно (квартира) територіально розташоване у м. Харкові і єдиними документами за якими було здійснено за відповідачем реєстраційні дії є іпотечний договір та договір відступлення права вимоги; наявність відкритої та розповсюдженої у ЗМІ інформації щодо участі представників ТОВ «Кей-Колект» у так званих схемах заволодіння іпотечним майном позичальників валютних кредитів під час дії мораторію на відчуження цього майна із порушенням процедури (не надсилання листа-вимоги в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку», не проведення оцінки майна в порушення вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку», не підписання між позичальником та ТОВ «Кей-Колект» документів про закриття кредиту та прощення частини суми боргу, яка передує державній реєстрації змини власника іпотечного майна); ненадання нотаріусу перед укладенням договору купівлі-продажу відповідачем документів, які підтверджують підстави для скасування іпотеки та вилучення нотаріусом запису про іпотеку з відповідного реєстру та інше.

Позивач зазначає,що самена ОСОБА_5 покладається обов`язокдовести,що придбанняспірного майнавідбулося завідплатним договоромі впідтвердження цьогоподаються доказивідплатного придбанняним цьогомайна вособи,яка немала правайого відчужувати,про щовін незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач). Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є беззаперечним доказом добросовісності набувача. На момент перереєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про накладення арешту на квартиру, що є предметом іпотеки на підставі постанови державного виконавця була наявна, однак при реєстрації права власності на квартиру за договором купівлі-продажу, серія та номер:5321, виданий 20.12.2018 року приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О. за ОСОБА_5 , зазначена інформація була вилучена з реєстру, тобто скасовано арешт накладений Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області. При цьому, як зазначає позивач, ОСОБА_5 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак спірного майна (наявність в квартирі особистих речей ОСОБА_4 , меблів, побутової техніки), проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що законність вибуття квартири з власності позивача під великим сумнівом, а тому вибула з володіння ОСОБА_4 з порушенням вимог ч.3 ст.10, ст.18, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, іпотечному договору, ст.35, ст.37 Закону України «Про іпотеку».

З цих підстав, позивач просила суд витребувати з володіння ОСОБА_5 спірну квартиру на її користь.

У відзиві на позовну заяву від 23 січня 2020 року та позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами від 28 червня 2024 року відповідач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» просило відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Як зазначає відповідач, позивач припинила виконувати свої зобов`язання згідно з кредитним договором. При цьому іпотекодержатель намагався до останнього дійти домовленостей з ОСОБА_4 , підтвердженням чого є лист-повідомлення від 19.11.2018 року, звертався до боржника з пропозиціями дійти домовленостей щодо реструктуризації боргу шляхом укладення договору про припинення зобов`язань переданням відступного, однак і ці пропозиції виявились нецікавими для боржниці. Отримавши від боржника низку відмов - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» прийняло рішення звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі Договору Іпотеки від 22.05.2007 року. При цьому, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕТ» надало державному реєстратору докази відправлення та отримання вимог, які долучено у реєстраційну справу Державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишева Віталія Валерійовича. Відповідач зазначає, що твердження позивача про неотримання цих повідомлень є повністю необґрунтованими, оскільки ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» надіслало боржнику - ОСОБА_7 Вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, яка була отримана нею, про це свідчить повідомлення про вручення відправлення, яке наявне у матеріалах справи державного реєстратора, який проводив Державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки. У вимозі також містилось попередження про те, що у разі від подальшого ухилення від виконання обов`язків по погашенню кредитної заборгованості - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Оскільки протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишилася без задоволення, боржник не зробив нічого для усунення порушення зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №11157914000, тому ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» реалізувало своє право та задовольнило вимоги іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке відбулося 06.12.2018 року. При цьому, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» мало усі законні підстави на набуття права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору, відтак у Державного реєстратора відсутні причини для відмови у державній реєстрації.

Щодо відсутності у відповідача ліцензій на надання послуг з факторингу, відповідач зазначив, що на надання послуг з факторингу відповідно до законодавства на сьогоднішній день необхідна безпосередньо при укладенні договору факторингу, проте, оскільки .

Крім того, відповідач зазначив, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спірна квартира не є місцем постійного проживання позивача, що власне підтверджується змістом кредитного договору, копія договору іпотеки, в якому позивач вказувала, що мешкала за адресою, АДРЕСА_4 . Також, позивачем не було надано доказів відсутності іншого місця проживання, при цьому у перелічених документах позивач вказав адресу свого проживання: АДРЕСА_4 .

Щодо позовних вимог про витребування майна з володіння ОСОБА_5 , ТОВ «Кей-Колект» зазначило, що на момент укладення Договору купівлі-продажу квартири, тобто 20.12.2018, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилась інформація про те, що право власності на квартиру зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект», будь-які відомості про права інших осіб на вказану квартири були відсутні. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, що узгоджується з правовими висновка Верховного Суду. Враховуючи, що позивач добровільно уклала договір іпотеки, вона могла передбачити можливість відчуження спірного майна у разі неналежного виконання договірних зобов`язань, а тому не можна вважати, що іпотечне майно вибуло з власності, поза волею позивача. . Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Відповідач ОСОБА_5 у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що є добросовісним набувачем квартири, набув квартиру відповідно до вимог закону, а тому вона не може бути витребувана з його володіння. Зокрема, жодних відомостей щодо заборони відчуження (арешту) та обтяжень іпотекою нерухомого майна не було, чим підтверджується текстом самого договору купівлі-продажу та не заперечується позивачкою. Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект», відповідач зазначив, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки, по-перше, реєстрація права власності на предмет іпотеки за здійснена за згодою позивача, що висловлена у пункті 5.1 договору іпотеки, по-друге, згідно відомостей в ЄДРСР щодо ФОП ОСОБА_4 у позивачки наявна інша нерухомість, що також є підставою для незастосування цього закону.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження об`єкта нерухомості: квартири АДРЕСА_5 );

- заборони ОСОБА_5 вчиняти дії направлені на відчуження об`єкта нерухомості: квартири АДРЕСА_5 ) шляхом продажу цього об`єкту нерухомості ОСОБА_5 від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі- продажу до вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року замінено неналежного співвідповідача Державного реєстратора Малишева Віталія Валерійовича Харківська філія комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» належним ОСОБА_5 , залучено до участі у справі як третю особу Державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишева Віталія Валерійовича. Закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01 червня 2023 року витребувано з Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) матеріали реєстраційної справи № 175766763101 у вигляді належно завіреної копії цієї реєстраційної справи щодо порядку переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ» ЄДРПО 37825968. Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна (здійснює нотаріальну діяльність за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 80) матеріали реєстраційної справи № 175766763101 у вигляді належно завіреної копії цієї реєстраційної справи щодо порядку переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 26 травня 2024 року витребувано у ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) відомості про належне та повне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11157914000 від 22 травня 2007 року станом на час подання позову до суду.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та інших заявах по суті спору.

Представник ТОВ «Кей-Колект» Колосов А.В. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити.

Представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також докази витребувані судом за клопотанням учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.05.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 укладений Договір про надання споживчого кредиту №11157914000, за умовами якого, Банк надав ОСОБА_7 кредит (грошові кошти) у сумі 20 500,00 Доларів США з відсотковою ставкою 12,50% річних, для особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, а саме, на придбання житла, а саме - однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним Кредитним договором укладено Договір Іпотеки від 22.05.2007р. посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хащіною Н.В. за реєстровим №1251, за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до пункту 4.1 Договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у: випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, або; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом, або; у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, або; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь- якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Згідно з п. 4.2-4.5 Договору іпотеки стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. У випадках зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку». У разу невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться в пункті 4.3. іпотекодержатель здійснює звернення стягнення.

Розділом 5 договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно доп.5.1-5.4Договору іпотекивід 22.05.2007,сторони досяглизгоди проможливість зверненнястягнення напредмет іпотекишляхом позасудовоговрегулювання.Позасудове врегулюванняздійснюється відповіднодо застереженняпро задоволеннявимог іпотекодержателя,що міститьсяу цьомудоговорі.Іпотекодержатель самостійновизначає одинз наступнихспособів зверненнястягнення напредмет іпотеки:передачу іпотекодержателюправа власностіна предметіпотеки врахунок виконаннязобов`язанняу порядкувстановленому ст.37Закону України«Про іпотеку»;право іпотекодержателя відсвого іменіпродати предметіпотеки будь-якійособі напідставі договорукупівлі-продажуу порядку,встановленому ст.38Закону України«Про іпотеку».У разінастання обставин,передбачених п.4.1цього Договоруіпотеки,іпотеко держательнадсилає рекомендованимлистом іпотекодавцюта боржникуповідомлення прозастосування застереженняпро задоволеннявимог іпотекодержателя.У повідомленні,про якейдеться уп.5.2цього договору,іпотекодержатель зазначає,який ізспособів задоволеннявимог іпотекодежрателя,що передбаченіч.3ст.36Закону України«Про іпотеку»застосовується іпотекодержателемдля задоволеннясвоїх вимог.У разізастосування передачіпредмету іпотекиу власністьіпотекодержателя якспособу задоволеннявимог іпотекодержателяправо власностіпереходить доіпотекодержателя данийдоговір єпідставою дляреєстрації прававласності іпотекодержателемна предметіпотеки.

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу №1 та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області за реєстром № 5207-5208, згідно яких право вимоги до ОСОБА_4 за Кредитним договором № 11157914000 від 22.05.2007 року та Договором іпотеки № 1251 від 22.05.2007 року перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Листом-повідомленням за №733200/263_кк_s від 19.11.2018 року ТОВ «Кей-Колект» повідомило ОСОБА_4 , що набуло право вимоги за Кредитним договором № 11157914000 від 22.05.2007, а також з Договором іпотеки. Повідомило, що заборгованість складає 25301,83 доларів США, та повідомило боржника, що у зв`язку зі скасуванням мораторію може примусово стягнути нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

13.02.2018 року листом за вих. № 733200/Н12 ТОВ «Кей-Колект» на адресу ОСОБА_4 надіслало Вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, в якій вимагав сплатити борг за Кредитним договором № 11157914000 від 22.05.2007, розмір якого станом на 13.02.2018 складав 20422,14 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складало 548130,23 грн. В порядку ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» кредитор попередив боржника, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку, ТОВ «Кей-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

З рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (0530013978165) вбачається, що Вимога отримана адресатом 26 лютого 2018 року.

Відповідно до реєстраційної справи №1715766763101 квартири АДРЕСА_1 , ТОВ «Кей-Колект» в особі представника за довіреністю Ярошенко Г.А. 06.12.2018 року звернулося до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , до якої, серед іншого, додало документи: договір іпотеки, копію вимоги про усунення порушень основного зобов`язання, докази вручення вимоги боржнику на підтвердження факту завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги боржником, договір відступлення права вимоги з додатками. Заява зареєстрована за № 31591863.

Розглянувши заяву ТОВ «Кей-Колект» в особі представника за довіреністю Ярошенко Г.А. державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_6 . Харківської філії КП «Агенція адміністративних послуг» прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44493344 від 08.08.2018 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриттям реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно доВитягу зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію прававласності №148698538від 10.12.2018,державним реєстраторомправ нанерухоме майно ОСОБА_6 .Харківської філіїКП «Агенціяадміністративних послуг»,на підставірішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44493344 від 08.08.2018, внесено запис № 29336744 про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за ТОВ «Кей-Колект», форма власності приватна, підстава виникнення права власності: договір відступлення права вимоги, серія та номер 5207-5208 виданий 12.12.2011, видавник: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської обл Саєнко Е.В.; договір іпотеки, серія та номер: 1251, виданий 22.05.2007, видавник Приватний нотаріус ХМНО Хащіна Н.В.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 150521292 від 20.12.2018, на підставі Договору купівлі-продажу між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_5 від 20.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Лавіндою Н.О., серія та номер:5321, внесено запис за № 29576259 від 20.12.2018 про право власності за ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Вирішуючи позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 06.12.2018 року № 444933344, суд виходить з наступного.

Щодо наявності у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права іпотекодержателя у зобов`язанні.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів визнання договору Договору факторингу №1 та Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області за реєстром № 5207-5208, а також відсутні обставин, які свідчать про нікчемність цих правочинів, такі договори є дійсними та обов`язковими для виконання сторонами.

При цьому, суд враховує, що статтею 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в редакції, що діяла на момент укладення Договору факторингу №1, визначено види діяльності, на які Держфінпослуг може надавати фінансовим установам ліцензії, а саме: страхової діяльності, діяльності з накопичувального пенсійного забезпечення, надання фінансових кредитів за рахунок залучення коштів та діяльність з 129 надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, про ліцензування діяльності з факторингу в даній статті нічого не сказано.

Ліцензія на надання послуг з факторингу відповідно до законодавства чинного на сьогоднішній день необхідна безпосередньо при укладенні договору факторингу, проте, оскільки договір факторингу №1 був укладений ще у 2011 році, коли діяльність з факторингу не підлягала ліцензуванню, тому відсутні підстави вважати, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» уклало договір факторингу з порушенням вимог законодавства.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №461/4267/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати позивачкою заборгованості за договорами первісному кредитору чи новому кредитору, суд дійшов висновку про дійсність заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором у заявленому розмірі перед новим кредитором ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У справі, що розглядається, сторони іпотечного договору, врегульовали підстави звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема у розділах 4 та 5 врегульовано питання передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц).

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, серед іншого, визначено відповідним Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок № 1127).

Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час реєстрації права власності станом на 06.12.2018 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Тобто цим Порядком визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Отже, наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» 13.02.2018 надіслало на адресу іпотекодавця вимогу про усунення порушення виконання основного зобов`язання, в яких також попереджало ОСОБА_4 про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки. Вимога отримана боржником 26.02.2018.

За таких обставин, доводи позивача про недотримання порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, зокрема щодо відсутності документа, який підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги, є безпідставними, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема реєстраційною справою № 1715766763101, та не узгоджуються з нормами закону та судовою практикою, зазначеними вище.

Безпідставними є доводи позивача про те, що зміст Вимоги про усунення порушень основного зобов`язання вих. № 733200/Н12 від 13.02.2018 року не відповідає положенням викладеним у ст.35 Закону України та положенням викладеним у Розділі 5 «Застереження про задоволення вимог кредитора» Договору іпотеки нерухомого майна від 22.05.2007 року, оскільки вони спростовуються власне змістом Вимоги від 13.02.2018, в якій ТОВ «Кей-Колект» висунуло вимогу сплатити борг за Кредитним договором № 11157914000 від 22.05.2007, розмір якого станом на 13.02.2018 складав 20422,14 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складало 548130,23 грн. В порядку ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» кредитор попередив боржника, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку, ТОВ «Кей-Колект» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ТОВ «Кей-Колект» не надало державному реєстратору оригінал договору відступлення права вимоги від 12.12.2011 року та оригінал договору іпотеки від 22.05.2007 року із змінами внесеними 13.08.2012 року щодо зміни іпотекодержателя на ТОВ «Кей-Колект», оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, та спростовуються матеріалами реєстраційної справи № 1715766763101. При цьому, суд наголошує, що Законом України «Про державну реєстарцію прав та їх обтяжень» та Порядком № 1127 передбачено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії засвідчені в установленому порядку. З поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, державний реєстратор виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви.

У реєстраційній справі наявні належним чином засвідчені державним реєстратором копії документів, необхідних для державної реєстрації прав, що свідчить про дотримання заявником встановленої законом вимоги надати оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Щодо доводів позивача про відсутність в матеріалах реєстраційної справи оцінки нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 61 Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 року (в редакції станом на 06.12.2018 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення у переліку документів, необхідних для державної реєстрації прав, був відсутнім обов`язок заяника надати довідку з відомостями про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності.

Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить вичерпний перелік підстав за яких Державним реєстратором може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої

Враховуючи викладене, у Державного реєстратора були відсутні причини наведені вище для відмови у державній реєстрації, то відповідно до пункту 5 тієї ж статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» він не міг і не мав підстав для відмови ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» у державній реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Суд зазначає, що згідно з ч.3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З матеріалів реєстраційної справи №1715766763101, а саме з тексту Договору купівлі-продажу між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_5 від 20.12.2018 року, вбачається що оцінка спірної квартири на замовлення ТОВ «Кей-Колект» була проведена 12.12.2018 року, що підтверджується витягом зі звіту про оцінку майна проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «БТІ+ОЦІНКА», згідно якого ринкова вартість нерухомого майна складає 410100 (чотириста десять тисяч сто) гривень 00 копійок.

Таким чином, у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відсутній обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Стаття 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України встановлює, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч зазначеним вище вимогам, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зокрема не надано жодного належного та допустимого доказу того, що спірна квартира є місцем її постійного проживання позичальника/майнового поручителя, і у неї у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Неспорстованими залишилися доводи відповідача про наявність у позивача іншого нерухомого майна. Позивач не надала Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за суб`єктом ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 . При цьому Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №146949458 від 27.11.2018 року, на яку посилається позивач, не є таким доказом, оскільки сформована за об`єктом спірною квартирою, і містить інформацію виключно про речові права на один об`єкт нерухомості.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд відхиляє доводи позивача звернення стягнення на спірну квартиру всупереч встановленій в законі заборони на таке звернення.

Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надало державному реєстратору повний пакет документів, у зв`язку з чим були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, а тому державний реєстратор правомірно прийняти рішення про державну реєстрації прав на спірну квартиру. Відтак державна реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» проведена з дотриманням вимог вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 06.12.2018 року № 444933344, а тому суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

Позовна вимогапро витребуванняу ОСОБА_5 нерухомого майна(спірноїквартири)є похідноювід позовноївимоги продля скасуваннярішення продержавну реєстраціюта їхобтяжень,а томусуд такожвідмовляє уїї задоволенні.

У зв`язку з відмовою у позові у повному обсязі, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача. При цьому питання про інші судові витрати буде вирішено судом в порядку ст. 270 ЦПК України після подання стороною відповідача остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу та відповідних доказів, оскільки до відзиву на позовну заяву представником відповідача додано попередній розрахунок судових витрат.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ КОЛЕКТ», ОСОБА_5 , треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна, Державний реєстратор Харківська філія комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишев Віталій Валерійович про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 липня 2024 року.

Головуючий: суддя О.В. Шишкін