Рішення

від 08.07.2024 по справі 636/3516/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3516/24 Провадження 2-о/636/88/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування жінки на утриманні чоловіка,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебування її на утриманні ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 2004 року проживала разом з ОСОБА_4 , як дружина та чоловік, і шлюб не реєстрували. Вони разом вели спільне господарство, підтримували добрі дружні стосунки, допомагали та піклувалися один про одного. Встановлення даного факту, необхідно заявнику для того, щоб перейти на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Заявник ОСОБА_1 надала суду заяву про підтримання заявлених вимог, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Представник ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області подав заяву про розгляд справи без участі представника, на підставі норм чинного законодавства.

Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали до суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності, визнали заявлені вимоги частково, вказали, що визнають факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 , однією сім`єю, однак зазначили, що не визнають факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 .

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у відповідності до ст. 315 ЦПК України.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки КЖРЕП м. Чугуєва від 13.05.2024 № 231, за підписами сусідів, вбачається, що ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом чоловіком ОСОБА_4 , який помер в 2024 році та вела з ним спільне господарство.

З цієї довідки КЖРЕП м. Чугуєва від 13.05.2024 № 231, також вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась на утриманні чоловіка ОСОБА_4 , який помер в 2024 році.

З урахуванням наданих доказів, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 проживала разом з померлим ОСОБА_4 по день його смерті однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільний побут.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справу про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

В силу ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 4 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20 (провадження № 61-7340св22) зроблено висновок, що «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. […] Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенню. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином заявницею доведено, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та її перебування на утриманні ОСОБА_4 , має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв`язку із чим суд вважає за можливе задовольнити заяву, оскільки встановлено, що заявниця спільно проживала з померлим ОСОБА_4 , та перебувала на його утриманні, їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу і сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.

З урахуванням наданих доказів, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 проживала разом з померлим ОСОБА_4 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, та перебувала на його утриманні, тому суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 .

Встановлення даного факту надає право заявниці ОСОБА_1 щодо вирішення питання про призначення пенсії ОСОБА_4 , а також інших соціальних питань.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 7, 10-13, 76-81, 83, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування жінки на утриманні чоловіка.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 2004 року по день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в загальному апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя