Вирок

від 19.07.2024 по справі 697/512/24

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/512/24

Провадження № 1-кп/697/136/2024

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області кримінальне провадження №12024250340000067 від 21.02.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світлодарськ, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, працюючого вантажником на ТОВ «Український кондитер», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 , будучи військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має військовий квиток серії НОМЕР_1 , військове звання солдат, відповідно до картки обстеження та медичного огляду, довідки військово-лікарської комісії від 22.12.2023 визнаний придатним до військової служби, 22.12.2023 о 10:13 годині, під час оголошеної на території України загальної мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку воєнного стану в Україні від 26.07.2023 № 451/2023, перебуваючи у приміщенні актової зали ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , був попередженим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період під час вручення останньому повістки про необхідність його прибуття 28.12.2023 о 04:00 годині до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшої відправки до військової частини № НОМЕР_2 для проходження військової служби по мобілізації, достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану та триває загальна мобілізація, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді підриву обороноздатності держави в особливий період та бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову на військову службу у Збройні Сили України під час мобілізації на особливий період, висловив пряму відмову від отримання ним вищевказаної повістки, про що складено акт відмови в отриманні повістки, після чого без поважних причин, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХП та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, ухилився від проходження військової служби, а саме: не прибув у вищевказаний день та час, визначений у повістці, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки його до військової частини № НОМЕР_3 .

Таким чином ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України визнав частково. Пояснив, що в грудні 2023 року він виїхав з м. Черкаси, де його зупинили працівники поліції, сказали з`їхати на обочину, після чого до нього підійшли працівники ТЦК, які запитали: «Чи давно він відмічався у ТЦК?». Він повідомив, що рік назад. Він надав їм водійське посвідчення і вони вручили йому повістку. Вчасно, через 2 дні, він прибув до ТЦК в м. Каневі, де йому надали документи для проходження ВЛК. Після проходження ВЛК він з`явився до ТЦК, де йому дали розписатися в документах, згідно яких вбачається, що відповідно до ВЛК він придатний до військової служби. Після чого йому почали вручати бойову повістку, але він відмовився її отримувати. Підставою для вказаної відмови було те, що його близькі та рідні залишилися на окупованій території, він не зміг їх вивезти. Їм загрожує небезпека, якщо він піде до лав ЗСУ. Проте працівники ТЦК не відреагували на його пояснення та попередили про кримінальну відповідальність. Покликали двох свідків і розпочали складати відповідні документи. Під час складання документів були присутні двоє свідків та троє працівників ТЦК та жінка, яка все знімала на відео. Далі він ніяких документів не підписував, просив ознайомити із складеними документами, на що йому відмовили, військовий квиток не повернули. Після чого повідомили, щоб він чекав коли його викличуть. Він не переховувася та працював. Пройшло близько 1-1,5 місяці, керівництво повідомило, що до нього на роботу приїхали працівники поліції та його повезли до відділення поліції, де складали відповідні документи. Наголосив, що він визнає, що необхідно йти захищати Батьківщину, проте він хвилюється за свою родину, тому може лише працювати, внаслідок чого з заробітної плати вираховується військовий збір. З грудня 2023 року до цього часу йому не вдалося вивезти свою родину з окупованої території. Натомість, вони мають бажання виїхати з цієї території, однак через ведення бойових дій не можуть цього зробити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України визнає частково.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, згідно з вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому обвинуваченні за ст. 336 КК України визнав частково, його вина у скоєнні вказаного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_9 наданими у судовому засіданні про те, що він є військовослужбовцем, особисто з обвинуваченим не знайомий, але пам`ятає його, оскільки ОСОБА_5 викликали до ТЦК через місце роботи, направили його для проходження ВЛК, яку він пройшов та визнали його придатним для військової служби, тому ОСОБА_5 було виписано бойову повістку, яку він відмовився отримувати, оскільки на окупованій території у нього залишилася сім`я, тому у випадку, якщо він піде воювати, то їй може загрожувати небезпека. Дату не пам`ятає. Він виписував та вручав бойову повістку ОСОБА_5 в присутні капітана ОСОБА_10 та ст. солдата ОСОБА_11 , за розпорядження начальника відділу РТЦК, підпис в даній повістці він не ставив. Після відмови отримувати бойову повістку було складено акт відмови у присутності двох свідків, оскільки без залучення свідків акт відмови вважається недійсним. ОСОБА_5 не просив надати час для збирання документів, що підтверджують причину його відмови в отриманні бойової повістки;

- показаннями свідка ОСОБА_10 наданими у судовому засідані про те, що він є військовослужбовцем, працівником ТЦК, особисто з обвинуваченим не знайомий, але пам`ятає його, як військовозобов`язаного, який відмовився від підпису в отриманні бойової повістки. Не пам`ятає хто вручав повістку та не пам`ятає причину відмови в отриманні бойової повістки. Після чого було складено акт відмови від отримання бойової повістки, під час складання якого було ще дві особи ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , також можуть бути залучені дві цивільні особи, якщо вони є поруч. Не пам`ятає чи були такі особи. В зазначений в бойовій повісті час ОСОБА_5 не прибув для відправки до військової частини. ОСОБА_12 повідомив, що на окупованій території знаходиться його родина, але такі обставини він не підтвердив документально. До відправки в нього був час підготувати документи, тоді б вживалися відповідні юридичні наслідки. ОСОБА_5 не повідомляли про можливість звернення з письмовою заявою, щоб вирішити питання та вжити наслідків. З заявою про допомогу евакуювати його родину з окупованої території ОСОБА_5 не звертався;

- показаннями свідка ОСОБА_13 наданими у судовому засідані про те, що того дня, дати не памятає, він перебував в коридорі ТЦК. Його покликали працівники ТЦК, щоб бути свідком того, що особа відмовляється отримувати бойову повістку. Цією особою є ОСОБА_5 , якого він впізнав у залі суду. Під час оформлення документів були двоє свідків, обвинувачений, працівник ТЦК, юрист, яка знімала все на телефон. Акт про відмову від підпису в розписці про одержання повістки був зачитаний вголос, після чого він з іншим свідком поставили свої підписи. Причиною відмови було те, що на окупованій території обвинуваченого перебуває його сім`я. Однак, працівники ТЦК не відреагували на вказану обставину, а навпаки, юрист сказала, що вона також з окупованої території, проте її чоловік воює;

- показаннями свідка ОСОБА_14 наданими у судовому засідані про те, що того дня, дати не памятає, він прийшов ТЦК по повісці. Разом з ОСОБА_13 вони сиділи в коридорі. До них підійшла жінка і сказала, що вони будуть свідками того, що особа відмовляється отримувати повістку. Підійшли до місця, де було троє людей: один писав, інший запитував, третій знімав на відео. Також поряд був ОСОБА_5 (якого він впізнав у залі суду) і спілкувався з працівниками ТЦК про те, що відмовляється отримувати повістку, тому що у нього на окупованій території залишилися рідні і він хвилюється за їхнє життя. На запитання чому він їх не вивіз, він повідомив, що поки шукав житло, територію окупували, на що жінка говорила, що в неї там чоловік, але вона тут працює. Акт про відмову від підпису в розписці про одержання повістки був зачитаний вголос, після чого він з іншим свідком поставили свої підписи.

Вказані показання свідків узгоджуються з безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами сторони обвинувачення, а саме:

- витягом з ЄРДР, внесеного 21.02.2024 о 19:24 год. за кримінальним провадженням № 12024250340000067 з якого вбачається, що 21.02.2024 до ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_8 , будучи військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , має військовий квиток серії НОМЕР_1 , військове звання солдат, відповідно до картки обстеження та медичного огляду, довідки військово-лікарської комісії від 22.12.2023 визнаний придатним до військової служби, 22.12.2023 о 10:13 годині, під час оголошеної на території України загальної мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку воєнного стану в Україні від 26.07.2023 № 451/2023, перебуваючи у приміщенні актової зали ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , був попередженим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період під час вручення останньому повістки про необхідність його прибуття 28.12.2023 о 04:00 годині до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , для подальшої відправки до військової частини № НОМЕР_2 для проходження військової служби по мобілізації, достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану та триває загальна мобілізація, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді підриву обороноздатності держави в особливий період та бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову на військову службу у Збройні Сили України під час мобілізації на особливий період, висловив пряму відмову від отримання ним вищевказаної повістки, про що складено акт відмови в отриманні повістки, після чого без поважних причин, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХП та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, ухилився від проходження військової служби, а саме: не прибув у вищевказаний день та час, визначений у повістці, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки його до військової частини № НОМЕР_3 (а.с.50);

- повідомленням про кримінальне правопорушення від 20.02.2024 з якого вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 повідомив начальникові ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення гр. ОСОБА_5 , а саме: гр. ОСОБА_5 22.12.2023 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 повинен був отримати повістку до відправки його 28.12.2023 о 04:00, у військову частину для проходження служби по мобілізації, так як за рішенням ВЛК був визнаний придатним. Під час вручення йому повістки ОСОБА_5 відмовився ставити підпис в корінці повістки про її отримання. ОСОБА_5 було зачитано попередження про кримінальну відповідальність та дана повістка була зачитана йому в слух. При зачитуванні повістки йому було доведено місце, дату та години прибуття на збірний пункт, на що він сказав що «там проживає його рідня». У визначений час 28.12.2023 о 04:00 год. до відповідного призивного пункту згідно повістки ОСОБА_5 так і не прибув. 28.12.2023 під час перевірки місця проживання ОСОБА_5 не перебував дома, двері не відкривали. Повістку вручав особисто Капітан ОСОБА_10 (т. НОМЕР_4 ), старший солдат ОСОБА_9 (т.: НОМЕР_5 ), ст. солдат ОСОБА_11 (т. НОМЕР_6 ) в присутності свідків ОСОБА_13 ( НОМЕР_7 ), ОСОБА_14 ( НОМЕР_8 ). Після не з`явлення гр. ОСОБА_5 до відповідного призивного пункту йому за номером м.т. НОМЕР_9 не відповідав, продовжує працювати на ТОВ «Український кондитер» (а.с.51);

- військовим квитком НОМЕР_1 від 19.05.1993 з якого вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу з 17.11.1993 по 17.12.1994 та має військове звання солдат (а.с.52-54);

- карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного з метою визначення ступеня придатності від 19.12.2023 з якої вбачається, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , придатний до військової служби (а.с.55-56);

- довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2023 з якої вбачається, що солдат ОСОБА_8 , 1975 р.н., придатний до військової служби (а.с.57);

- актом про відмову від підпису в розписці про одержання повістки від 22.12.2023 з якого вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , був повідомлений про його призов для проходження військової служби та прибуття на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 на 4:00 год. 28.12.2023 для відправки та призову для проходження військової служби під час мобілізації, але підписуватись в розписці про одержання даної повістки відмовився. Акт складання військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_10 , ст.солдатом ОСОБА_9 , ст.солдатом ОСОБА_11 в присутності громадян ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.58);

- поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані і відправлені другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 у складі команди № НОМЕР_2 від 28.12.2023 з якого вбачається, що команда направляється в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , час прибуття 11 год. 00 хв. 28.12.2023, солдат ОСОБА_8 не прибув (а.с.59);

- протоколом огляду предметів від 22.02.2024 з якого вбачається, що слідчим СВ ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_16 в кабінеті № 15 відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Енергетиків, 86, м. Канів в кримінальному провадженні №12024250340000067 від 21.02.2024 проведено огляд предметів: розписки, повістки. При огляді предметів встановлено: аркуш паперу розміром 21х10 см, заповнений з одного боку, з іншого є бланком. На одній стороні мається текст віддрукований та рукописний наступного змісту: Команда № НОМЕР_2 , ВОС № 107646, Дільниця оповіщення № -, Маршрут за домашньою адресою АДРЕСА_2 , За службовою адресою ТОВ Українсь, РОЗПИСКА Повістка на ім`я: ОСОБА_8 . Одержав 10.13 год. 22.12.2023 / підпис відсутній. Лінія відрізу. Далі мається рукописний та друкований текст наступного змісту: Команда № НОМЕР_2 , Літер № 107646, НОМЕР_10 , військове звання солдат ОСОБА_8 ; Рік народження 29.05.1975, Домашня адреса: АДРЕСА_2 , Місце роботи: ТОВ «Український кондитер». Далі мається напис друкований Повістка на відправку. Знизу напис рукописний та друкований, текст наступного змісту : Наказую Вам протягом 28.12.2023 04.00 годин з моменту вручення повістки з`явитись за адресою: АДРЕСА_3 . Мати документи і речі, вказані на звороті повістки. За неявку в указаний строк Ви будете притягнуті до відповідальності згідно із законом. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_17 (наявний підпис та печатка синього кольору (відтиск печатки ІНФОРМАЦІЯ_4 відрізу. Знизу наявний друкований напис наступного змісту: Повідомлення Керівнику підприємства (установи) ТОВ «Український кондитер», "Військовозобов`язаний ОСОБА_8 28.12.2023 призивається на військову службу, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 119 Кодексу Закону про працю за працівниками зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_17 (наявний підпис та печатка синього кольору (відтиск печатки ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Зворотній бік документа має вигляд незаповненого бланку - друкований текст наступного змісту: Лінія відрізу. Обов`язки військовозобов`язаного: 1. При явці мати: паспорт, військовий квиток, обліково-послужну картку; повістку та мобілізаційне розпорядження; водіям транспортних засобів - посвідчення на право керування ними; речовий мішок для особистих речей, ложку, кухоль, рушник та туалетне приладдя; продукти харчування на одну добу. 2. При неможливості отримати заробітну плату особисто залишити доручення рідним. Лінія відрізу. ДОРУЧЕННЯ (далі мається незаповнений бланк доручення на отримання заробітної плати). Після огляду, оглянутий документ зберігатиметься при матеріалах кримінального провадження (а.с.63-64);

- постановою про визнання речовими доказами від 22.02.2024 з якої вбачається, що оригінал повістки-призову на військову службу ОСОБА_7 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024250340000067 та залишено зберігати при матеріалах кримінального провадження №12024250340000067 (а.с.65-66).

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з вказаних доказів, тому дані докази є належними, допустимими, достовірними й такими, що в своїй сукупності беззаперечно та поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд критично відноситься до доводів обвинуваченого щодо відсутності в нього підстав для проходження військової служби по мобілізації через перебування членів його сім`ї на окупованій території на пітвердження чого надано копії їх докуметів (паспортів, свідоцтв про народження, свідоцтв про укладення шлюбу, довідок про реєстрацію місць проживання, довідок про склад сім`ї), оскільки надані ним документи жодним чином не спростовують доказів наданих стороною обвинувачення щодо допущення ОСОБА_5 ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

Суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП «Канівська БЛ» Канівської районної ради на обліку не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

У обвинувальному акті зазначено, що обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття, однак суд не вбачає щирого каяття обвинуваченого, зважаючи на наступне.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 02.11.2021 зазначив, що виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Так, під час розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 винуватість у вчиненому визнав частково, що свідчить про неналежну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, в тому числі після скоєння злочину, а також після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, жодного разу не з`явився до РТЦК та СП, хоча мав таку можливість, спроб виправити ситуацію, залучитися до лав ЗСУ не вчиняв, у судових засіданнях висловив категоричну позицію щодо не бажання на даний час проходити військову службу, що в сукупності вказує на його свідомі та умисні дії з метою уникнення мобілізації під час особливого періоду. Крім цього, виходячи з пояснень обвинуваченого щодо причин вчинення такого ухилення, його позиція не має поважних причин для отримання відстрочки від мобілізації. Обвинувачений розуміє свій обов`язок захищати Батьківщину, але відмовляється проходити військову службу по мобілізації на особливий період, не маючи право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки за його доводами, сім`я залишилася в небезпеці. Суд вважає, що обвинувачений не проявив будь-яких ознак наявності у нього осуду своєї поведінки чи якогось бажання виправити ситуацію, що склалася.

При цьому, зазначені ОСОБА_5 обставини щодо проживання його рідних на тимчасово окупованій території, не є поважною причиною, що може виправдати ухилення обвинуваченого від мобілізації на особливий період.

При призначенні покарання суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_18 має військове звання «солдат», чітко розуміє та усвідомлює свій обов`язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, розуміє відповідні наслідки невиконання такого обов`язку. Незважаючи на це, обвинувачений умисно вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання покладеного на нього обов`язку і ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Таким чином обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Щодо неможливості призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд враховує наступне.

Приписами ст. 75 КК України регламентовано звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За змістом ст. 75 КК України, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє зробити висновок, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.

Водночас, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, але й інші обставини справи.

Незважаючи на те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке належить до нетяжкого злочину, суд враховує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, а в умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення, тому покарання за ухилення від військової служби в умовах воєнного стану повинно досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами. В іншому випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, та також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що з метою запобігання вчинення злочину як обвинуваченим, йому слід призначити покарання в межах санкції, передбаченої ст. 336 КК України в мінімальному розмірі, але з реальним відбуттям покарання, без застосування положень ст. 75 КК України, оскільки дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченням, так і іншими особами.

Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралась.

Враховуючи мотиви поведінки ОСОБА_5 , беручи до уваги те, що в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації обвинувачений умисно та свідомо нехтує своїм конституційним обов`язком щодо захисту Батьківщини, суд дійшов висновку про необхідність обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.

Питання речових доказів у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду після проголошення вироку.

Початок строку відбуття покарання рахувати з дня взяття під варту, тобто з 19 липня 2024 року.

Речовий доказ: оригінал повістки-призову на військову службу ОСОБА_7 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1