Рішення

від 18.07.2024 по справі 624/345/24

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/345/24

№ провадження 2/624/151/24

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 18 липня 2024 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю т.в.о секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/345/24,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Кегичівська селищна рада Харківської області,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 ,

суть вимог: про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

Кегичівська селищна рада Харківської області звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно збережені кошти у сумі 256060,26 грн та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обгрунтування зазначено, що 28 вересня 2001 на підставі договору купівлі продажу № 316 за результатами біржових торгів ОСОБА_1 набув у приватну власність нежитлову будівлю магазину площею 562,9 кв.м, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,2214 га, кадастровий № 6323183001:03:014:0025 по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 6323183001:03:014:0025 є комунальною власністю Кегичівської селищної ради.

Станом на час звернення з позовом з боку ОСОБА_1 щодо врегулювання цивільно-правових відносин з приводу використання земельної ділянки не вчинялося, орендна плата не сплачується.

Таким чином, ОСОБА_1 станом на дату подання позовної заяви, належним чином, не оформив правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою та в порушення вимог чинного законодавства фактично користувався земельною ділянкою, отримував доходи від їївикористання, не сплачуючи жодних платежів за таке користування.

Протиправні дії відповідача порушують право Кегичівської селищної ради як власника земельної ділянки, у зв`язку з неодержанням доходу за її використання.

При цьому встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач не має прав ні власника, ні землекористувача щодо земельної ділянки площею 0,2214 га кадастровий № 6323183001:03:014:0025 по АДРЕСА_1 , тобто у порушення ст.125 Земельного кодексу України користується земельною ділянкою за цією адресою без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 6323155100:03:017:0021, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

З урахуванням вищекладеного, недоотримана Кегичівською селищною радою орендна плата за використання земельної ділянки кадастровий номер 6323183001:03:014:0025 підлягає стягненню на користь позивача виходячи з наступного.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно(кошти), у вигляді орендної плати, що мали бути сплачені за володіння і користування земельною ділянкою за адресою: по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6323183001:03:014:0025.

Отже, ОСОБА_1 (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Кегичівська селищна рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Кегичівської селищної ради.

Беручи до уваги, що до теперішнього часу відповідач користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного суду ОСОБА_1 повинен повернути Кегичівській селищній раді кошти, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати.

Таким чином, для розрахунку безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 за користування земельної ділянки площею 0,2214 га, кадастровий номер 6323183001:03:014:0025, розташованої по АДРЕСА_1 застосовується нормативна грошова оцінка актуальна станом на 2024 рік.

Разом з цим, ставку орендної плати за використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі рішення ІХ сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 30 квітня 2021 року №1140 та залишено на тому ж рівні рішенням L сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 05 травня 2023 року №7002 .

Кегичівською селищною радою проведено розрахунок безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою комунальної власності Кегичівської селищної ради загальною площею 0,2214 га, кадастровий номер 6323183001:03:014:0025, розташованої по АДРЕСА_1 , у вигляді орендної плати за землю, за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2024 року.

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2021 рік з 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 57256,50 грн, за 2022 рік з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 85301,75 грн, за 2023 рік з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 85301,75 грн, за 2024 рік з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року - 28200,26 грн.

Таким чином, загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2024 року, які підлягають стягненню, становить 256060,26 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

01 травня 2024 року представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 07 травня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27 травня 2024 року.

Сторони у судове засідання не з`явились, про місце, дату і час повідомлені належним чином, натомість надали заяви про розгляд справи без їх участі, окрім того: представник позивача позов підтримує, представник відповідача просила долучити до матеріалів справи квитанцію.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що 28 вересня 2001 на підставі договору купівлі продажу № 316 за результатами біржових торгів ОСОБА_1 набув у приватну власність нежитлову будівлю магазину площею 562,9 кв.м. місцезнаходження Нова Парафіївка Красноградського району Харківської області (копія, а.с.36-37).

Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,2214 га, кадастровий № 6323183001:03:014:0025 по АДРЕСА_1 , земельна ділянка зареєстрована 25 липня 2023 року відділом № 4 Управління надання алміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Одеській області на підставі технічної документації із землеустрою, щодо інвентаризації земель, 20 липня 2023 року, ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку № НВ-6300352392024 від 01 травня 2024 року (а.с.20).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначено, що земельна ділянка кадастровий номер 6323183001:03:014:0025 площею 0,2214 га, адреса: АДРЕСА_1 є комунальною власністю Кегичівської селищної ради (а.с.21).

Відповідно витягу № НВ-6300319342024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, земельна ділянка кадастровий номер 6323183001:03:014:0025 становить 1218596,43 грн (а.с.35).

Рішенням ІХ сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 30 квітня 2021 року №1140 та залишено на тому ж рівні рішенням L сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 05 травня 2023 року №7002, ставку орендної плати за використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлено у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.23-34).

Згідно розрахунку наданим представником позивача розмір недоотриманих доходів склав: за 2021 рік з 01 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 57256,50 грн, за 2022 рік з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 85301,75 грн, за 2023 рік з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 85301,75 грн, за 2024 рік з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року - 28200,26 грн. Загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2024 року, які підлягають стягненню, становить 256060,26 грн (а.с.22).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідностатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК України).

Згідностатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 22 Цивільного кодексу Українизбитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 142 Конституції Українита ст.16,60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до частини другоїстатті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 156 Земельного кодексу Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного таЗемельного кодексів Українивідшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина першастатті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина другастатті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулюванняглави 83 Цивільного кодексу Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 Цивільного кодексу Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 Цивільного кодексу Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83Цивільного кодексу Українидля деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентуєтьсяЗемельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина другастатті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першоїстатті 141 цього Кодексу).

За змістомглави 15 Земельного кодексу Україниправо користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина першастатті 93 Земельного кодексу Українивстановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першоїстатті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другоїстатті 120 Земельного кодексу Українине вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс1.

Згідно зістаттею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою на умовах оренди (підпункти14.1.72,14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №922/3361/19 зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Отже, позивач, при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, обґрунтовано взяв до уваги витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 квітня 2024 року

Згідно з частинами 1-4, 9статті 79-1 Земельного кодексу Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосуваннястатті 79-1 Земельного кодексу Українита положеньЗакону України "Про Державний земельний кадастр"при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі №922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі №922/981/18, у змісту яких вбачається, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Кегичівська селищна рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6300352392024 від 01 травня 2024 року про земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6323183001:03:014:0025) площа вказаної земельної ділянки складає 0,2214 га. Дата державної реєстрації земельної ділянки 25 липня 2023 року.

Отже, спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав з 25 липня 2023 року по теперішній час та не охоплює заявлений Кегичівською селищною радою період позовних вимог з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2024 року.

Таким чином, суд не погоджується з розрахунком наданим позивачем і вважає, що відповідач ОСОБА_1 лише у період з 25 липня 2023 року по 30 квітня 2024 року здійснював фактичне користування земельною ділянкою, без достатньої правової підстави, а тому вірним розрахунком буде за період з вказаний вище період, що буде становити період використання 280 днів (НГО земельної ділянки становить 1218596,43 грн; річна орендна плата відповідно до рішення ІХ сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 30 квітня 2021 року №1140 та залишено на тому ж рівні рішенням L сесії Кегичівської селищної ради VIII скликання від 05 травня 2023 року №7002 становить 7% від НГО, тобто за рік (365 днів) складає 85301,82 грн і відповідно за 280 днів (85301,82 грн/365 днів= 233,70 грн за день) становить сума 65437,01 грн, отже суд вважає,що саме за період з 25 липня 2023 року по 30 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, й зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Суду надано квитанцію, що відповідачем вже здійснено платіж в добровільному порядку на суму 32260,90 грн, згідно платіжної інструкції № 26 від 16 липня 2024 року (призначення платежу: плата за користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 ).

З огляду на викладене вище, відповідач ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею за період з 25 липня 2023 року по 30 квітня 2024 рік, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1ст. 1212 ЦК Українив сумі 33176,11 грн (65437,01 грн - 32260,90 грн).

З підстав вищевикладених суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3840,00 грн судового збору, про що свідчить платіжне інструкцією №6 від 01 травня 2024 року.

Оскільки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 33176,11 грн, то відповідно слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 33176,11 *100 % /256060,26 = 12,95%; 3840*12,95% / 100 % = 497,28 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 497,28 грн.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Кегичівської селищної ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Кегичівської селищної ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04396963, р/р UA498999980314000544000020609, ГУК у Харківській області, МФО 851011, код отримувача банку (ЄДРПОУ): 37874947; код платежу 24060300) безпідставно збережені кошти у сумі 33176 (тридцять три тисячі сто сімдесят шість) грн 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кегичівської селищної ради Харківської області (р/р UA0382017203 44290044000037925, код ЄДРПОУ отримувача 04396963, Банк одержувача: ДКСУ м. Києва, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судового збору) судовий збір у розмірі 497 (чотириста девяносто сім) грн 28 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України або через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Красноградський район, елище Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963,

відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 , адреса: : АДРЕСА_3 .

Суддя Н.М. Куст