Постанова

від 10.07.2024 по справі 201/12569/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/442/24 Справа № 201/12569/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №201/12569/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Регіональний сервісний центр МВС Дніпропетровської області про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Автопровайдер», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Регіональний сервісний центр МВС Дніпропетровської області про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії (т. 1 а.с. 3-11).

У вересні 2016 року адвокат Верба А.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову (т. 1 а.с. 182-184).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року, яка ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року залишена без змін (в.м. а.с. 123126), заяву представника позивачів Верби А.П. про забезпечення позову у даній справі, задоволено частково.

Накладено арешт на транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 4461, 2014 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 15 вересня 2015 року.

Заборонено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) та іншим особам здійснювати будь-які дії пов`язані з відчуженням, зняттям з обліку, переобладнанням, реконструкцією, переуступленням права вимоги, здачею в оренду, прокат чи безкоштовне користування, заставою майна, майнових прав на транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 4461, 2014 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 15 вересня 2015 року.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено (т. 1 а.с. 189-191).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року, яке в оскаржуваній частині постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року залишено без змін (т. 5 а.с. 82, 85-93), та які постановою Верховного суду від 19 травня 2021 року залишені без змін (т. 7 а.с. 197-206), позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Автопровайдер», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Регіональний сервісний центр МВС Дніпропетровської області про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити задовольнити частково.

Витребувано із володіння ОСОБА_4 автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , та зобов`язати її передати цей автомобіль ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Автопровайдер», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Регіональний сервісний центр МВС Дніпропетровської області про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у розмірі 640 грн 00 коп (т. 3 а.с. 179-188).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року - залишено без змін (т. 5 а.с. 82, 85-93).

Постановою Верховного суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року - залишено без змін (т. 7 а.с. 197-206).

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Прибильський В.Г. звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року (т. 9 а.с. 86-89).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову у вищевказаній цивільній справі, відмовлено в повному обсязі (т. 9 а.с. 177-179).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвокат Прибильського В.Г. - залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 січня 2024 року - залишено без змін (т. 10 а.с. 67, 84-88).

01 липня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 - адвоката Верби А.П. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, в яких заявник просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у загальному розмірі 19 315,00 грн: на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 19 000,00 грн та пов`язані з вчиненням процесуальних дій - 315,00 грн (т. 10 а.с. 68-70).

Перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, надані заявником документи, а також враховуючи заперечення представника ОСОБА_4 - адвоката Прибильського В.Г., колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №754/14704/19-ц (провадження №61-15221св20).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі№336/934/22.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі №824/9/22 (провадження №61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі №487/4983/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі №910/12257/13 (провадження №14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі №756/8241/20 (провадження №61-9789св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №283/2791/19, від 21 квітня 2021 року у справі №705/2550/16-ц.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційним судом встановлено, що у цій справі винагорода адвоката за послуги, згідно з договором про надання правової допомоги від 29 лютого 2024 року була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, яка за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

При цьому, колегія суддів вважає, що з урахуванням заперечень представника ОСОБА_4 - адвоката Прибильського В.Г. на заяву про ухвалення додаткового рішення та того, що публічний інтерес до справи відсутній, питання щодо скасування заходів забезпечення позову немає ціни позову, правові позиції у цій категорії справ усталені; в адвоката не було необхідності вивчати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в сумі 19 000,00 грн в рамках цієї справи щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову є неспівмірним та суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності.

В Акті виконаних робіт (надання послуг) від 15.04.2024 року (т. 9 а.с. 263) зазначено, що адвокатом були виконанні наступні роботи (надані такі послуги):

- підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду заяви про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу, витрачений час - 0,25;

- підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду повідомлення про відсутність матеріалів в електронній справі, витрачений час - 0,25;

- підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду заперечення на клопотання (заяву) щодо поновлення строків на апеляційне оскарження, витрачений час - 0,5;

- аналіз судової практики, висновків Верховного суду, витрачений час - 2;

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, витрачений час - 2;

- підготовка та подання до Дніпровського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, витрачений час - 4;

- представництво інтересів клієнта у Дніпровському апеляційному суді, витрачений час - 1.

Вартість наданої правової допомоги становить 19 000,00 грн.

Згідно квитанції від 13.04.2024 року ОСОБА_1 сплачено кошти за послуги наданні адвокатом Вербою А.П. (т. 9 а.с. 262).

За таких обставин, апеляційний суд, взявши до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, враховуючи надані заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Крім того, матеріалами цивільної справи також підтверджується розмір витрат на оплату послуг поштового зв`язку на суму 315,00 грн (т. 9 а.с. 266-270).

Керуючись ст. 270 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №201/12569/16-ц в частині розподілу судових витрат - задовольнити частково.

Ухвалити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопровайдер», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Регіональний сервісний центр МВС Дніпропетровської області про визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна та зобов`язання вчинити певні дії додаткову постанову.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп та витрати на оплату послуг поштового зв`язку у сумі 315 (триста п`ятнадцять) грн 00 коп.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна