Постанова

від 10.07.2024 по справі 204/8025/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5791/24 Справа № 204/8025/22 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Губиниської селищної ради про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, з підстав передбачених пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, два рази поспіль не з`явилися в судове засідання, не скористалися правом подати заяву про розгляд справи за їх відсутності, тому позов підлягає залишенню без розгляду.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанцій безпідставно та необґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України, проігнорувавши той факт, що представник позивач своєчасно намагався повідомити суд про причини запізнення у судове засідання, телефонувавши тричі до приймальні суду, оскільки клопотання щодо розгляду справи в режимі відео конференції суддею залишено без задоволення, представник позивача намагалася прибути на судове засідання призначене на 09 годину 00 хвилин 10 квітня 2024 року особисто. Але через воєнну агресію російської федерації проти України, між населеними пунктами встановлено пости, на яких перевіряються документи у осіб які виїжджають та заїжджають до населених пунктів та була вимушена витратити на таку перевірку значний проміжок часу, що призвело до запізнення до суду, що свідчить про те, що суд першої інстанцій не здійснив оцінку поважності такої причини неявки.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Губиниської селищної ради про визначення місця проживання дитини, прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 17 травня 2023 року.

Представник позивача неодноразово подавала клопотання про відкладення розгляду справи, окрім того позивач та представник позивача для підтримання позову в підготовчі засідання, які були відкладені на 12 лютого 2024 року та повторно на 10 квітня 2024 року не з`явилися, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статі 257 ЦПК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Залишення позову без розгляду належить до дискреційних повноважень суду, застосування яких залежить від обставин кожної конкретної справи та поведінки учасників справи, з урахуванням вимог добросовісності та заборони зловживання процесуальними правами.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим, у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Положення статті 223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

Згідно з копією журналу відвідувачів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області представник позивача, адвокат Ілющенко А.А. перебувала в приміщенні районного суду 10 квітня 2024 року з 09 години 12 хвилин до 09 годині 39 хвилин.

Окрім того, з метою попередження про запізнення в судове засідання призначене на 10 квітня 2024 року о 09 годині 00 хвилин, представник позивача тричі телефонувала до суду, оскільки через воєнну агресію російської федерації проти України, між населеними пунктами, де має місце роботи представник позивача та судом, встановлено пости, на яких перевіряються документи у осіб, які виїжджають та заїжджають до відповідних населених пунктів та була вимушена витратити на таку перевірку значний проміжок часу, що призвело до запізнення до суду, якого остання намагалася уникнути та попередити завчасно суд про запізнення.

Доводи апеляційної скарги про поважність причин неявки представника позивача у судове засідання, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та свідчать про існування перешкод для явки у судове засідання.

Колегія суддів враховуючи дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону, дійшла до висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини шостої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, наявні підстави для скасування ухвали суду та направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 10квітня 2024року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна