Ухвала

від 03.07.2024 по справі 945/940/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/940/24

Провадження № 2-з/945/24/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

03 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., розглянув заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі № 945/940/24 за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки і зобов`язання повернути земельну ділянку, -

встановив:

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки і зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області 31травня 2024року позовнузаяву заступникакерівника Миколаївськоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Степівськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської областіприйнято дорозгляду,у вказанійцивільній справівідкрито провадження.Постановлено розглядатисправу заправилами загальногопозовного провадженнята призначитиу справіпідготовче судовезасідання.

02 липня 2024 року заступник керівника Миколаївськоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Степівськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської області в системі Електронний суд сформував до суду заяву про забезпечення позову. У вказаній заяві заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166, площею 2, 0000 га, що розташована в межах території Степівської (Криничанської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області та заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу, об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї);

- заборони ОСОБА_2 вчиняти з земельною ділянкою з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166 дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками, зміни її цільового призначення, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заступник керівника Миколаївськоїокружної прокуратури посилається на те, що Миколаївською окружною прокуратурою скеровано позов до Миколаївського районного суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки і зобов`язання повернути земельну ділянку.

Підставою пред`явлення позову стало порушення вимог ст. ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст. ст. 59, 61, 84 Земельного кодексу України, при відведенні земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Встановлено, що на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 липня 2015 року № 3476 - СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 передана земельна ділянка з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166, площею 2, 0000 га, що розташована в межах території Степівської (Криничанської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області, для ведення особистого селянського господарства, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 03 вересня 2015 року внесено відповідний запис за № 11040488.

За даними Національної кадастрової системи межі земельної ділянки з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166 накладаються на водний об`єкт та його прибережну захисну смугу. Указане підтверджується інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської облдержадміністрації, Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову вказував на те, що враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також положення ч. 2 ст. 79 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 181, ч. 2 ст. 183, ч. 1 ст. 187 Цивільного кодексу України, земельна ділянка і розташований на ній водний об`єкт - є єдиною складною неподільною річчю (як природний об`єкт), що може перебувати виключно у державній чи комунальній власності.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166, що накладається на малу річку Солониха (Шпакова) та її визначену в законодавстві прибережну захисну смугу, не могла бути передана у приватну власність через законодавчо визначену заборону передачі земель прибережних захисних смуг у власність громадян.

Крім цього, заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури посилався на те, що відведення у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель водного фонду супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки, що суперечить вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 20, ст. 122 Земельного кодексу України.

У подальшому, ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу від 01 вересня 2020 року № 849, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А., відчужила право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166 на користь ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 01 вересня 2020 року за № 37984344.

На думку заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури належним та ефективним способом захисту порушених інтересів Степівської територіальної громади - є усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166, шляхом: визнання незаконним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 липня 2015 року № 3476-СГ; визнання недійсним Договору купівлі - продажу від 01 вересня 2020 року № 849; повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166 належному власнику - територіальній громаді в особі Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Будь - яке відчуження нинішнім власником ОСОБА_2 цієї земельної ділянки порушуватиме права держави в особі сільської ради та може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову прокурора.

Враховуючи викладене вище, а також те, що спірна земельна ділянка на даний час знаходиться у власності ОСОБА_2 , з порушенням вказаних вище норм, на думку заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури, є підстави для забезпечення позову, оскільки існує можливість відчуження спірної земельної ділянки третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про конфіскацію земельних ділянок у власність держави.

Обставини, на які посилається заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову, як на обгрунтування своїх вимог, підтверджено письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме копії: Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03 липня 2015 року № 3476 - СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 364731071 від 06 лютого 2024 року; Договору купівлі - продажу від 01 вересня 2020 року № 849, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А. (а. с. 945/940/24 (провадження 2/945/785/24) 24 і на звороті - 25 і на звороті, 26 і на звороті, 27 і на звороті).

Суд розглянув заяву про забезпечення позову та дійшов такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, іншими заходами необхідними для забезпечення ефективного захисту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, і з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім цього, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо і охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17; постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 308/2237/17).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури у заяві про забезпечення позову зазначає та до заяви додає письмові докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, і, що існує можливість відчуження спірних земельних ділянок третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про конфіскацію земельної ділянки.

Обраний прокурором спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірної земельної ділянки, який існує, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини 2 статті 149 ЦК України.

Такі умови можуть бути забезпечені тимчасовою забороною розпорядження цим майном з передачею прав на цю землю, з реєстрацією речових прав та забороною змінювати об`єкт спору (цільове призначення, поділ, об`єднання тощо).

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження майна у відповідача у незмінному вигляді.

Відповідність цієї мети умовам застосування правил статті 149 ЦПК України слідує з положень пункту 20 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», в якому зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК України (судовий секвестр).

Європейський суд з прав людини нагадує, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за цією статтею коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції [GC], N 57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, невжиття вказаних прокурором заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням, може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, ч. 1 ст. 260 ЦПК України, -

ухвалив:

Заяву заступника керівникаМиколаївської окружноїпрокуратури прозабезпечення позовуу цивільнійсправі №945/940/24за позовомзаступника керівникаМиколаївської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіСтепівської сільськоїради Миколаївськогорайону Миколаївськоїобласті доГоловного управлінняДержгеокадастру уМиколаївській області; ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,про усуненняперешкод укористуванні тарозпорядженні земельноюділянкою,шляхом визнаннянезаконним таскасування наказу,визнання недійснимдоговору купівлі-продажу земельноїділянки ізобов`язанняповернути земельнуділянку,- задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166, площею 2, 0000 га, що розташована в межах території Степівської (Криничанської) сільської ради, Миколаївського району Миколаївської області та заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу, об`єднання з іншими ділянками, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї);

Заборонити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) вчиняти з земельною ділянкою з кадастровим номером 4824282300:09:000:0166 дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками, зміни її цільового призначення, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова