Рішення

від 11.07.2024 по справі 481/289/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/289/24

Провадж.№ 2-о/481/33/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

заявниці ОСОБА_1

представника заявниці ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Тищенко М.С.,

представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області, в режимі відеоконференції, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 року представник заявниці ОСОБА_1 , адвокат Ляшенко М.Д. звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначивши заінтересованими особами: Міністерство оборони України, військову частину НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій просив встановити юридичний факт проживання сумісно жінки за прізвищем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без укладення шлюбу із загиблим чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Лиман, Донецької області.

Заяву представник заявниці обґрунтовував тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 05.06.1993 року зареєстрували шлюб. Під час шлюбу у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 03.12.1999 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано. Після розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_7 у них народилась спільна донька - ОСОБА_6 . З грудня 1999 року до 01.05.2022 року вони проживали разом за однією адресою як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки по відношенню один до одного. Таким чином, у них утворилась сім`я, в якій кожен з них був її повноцінним членом. У зв`язку з військовою агресією російської федерації ОСОБА_4 був мобілізований 24.02.2022 року. 01.05.2022 року, під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Лиман, Донецької області ОСОБА_4 загинув. ОСОБА_1 займалась похованням ОСОБА_4 , як свого чоловіка. Встановлення даного факту необхідне ОСОБА_1 для отримання спадщини із долі сумісно придбаного майна та отримання виплати грошового утримання та грошової допомоги у разі загибелі (смерті), військовозобов`язаних резервістів під час виконання ними обов`язків у захисті України від агресії російської федерації.

В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду 19.02.2024 року визначено головуючу по цій справі суддю ОСОБА_7 .

Ухвалою судді від 22.02.2024 року заяву залишено без руху, з наданням заявниці строку для усунення її недоліків.

05.04.2024 року заявницею ОСОБА_1 недоліки заяви усунуто.

Ухвалою судді від 05.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку окремого провадження на 25.04.2024 року о 10:00 год, у якому оголошувалась перерва до 04.06.2024, 25.06.2024, 11.07.2024.

12.04.2024 року на електронну адресу суду від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України, ОСОБА_8 надійшло пояснення щодо заяви, в якому остання просила заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без задоволення, посилаючись на те, що заявницею не доведено факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви. Довідка від депутата сільської ради від 29.01.2024 року №16 про спільне проживання, додана заявницею до заяви не є достатнім доказом на підтвердження того, що заявниця і загиблий проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки в розумінні ст.3 СК України, а інші докази, які б давали можливість зробити висновок, що вони дійсно проживали однією сім`єю протягом останніх п`яти років до смерті ОСОБА_4 і були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, заявниця суду не надала. Заявниця зазначає, що вона проживала із загиблим ОСОБА_4 за однією адресою, в такому випадку слід взяти до уваги правові висновки, які вказані у постанові Верховного суду № 759/14906/18 від 17.01.2024 року, де зазначено наступне: «Спільний побут в свою чергу передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги, тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та дружиною склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю». Самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Заявницею зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Виплата одноразової грошової допомоги родинам загиблого військовослужбовця здійснюється відповідно до Постанови КМ України № 168 від 28.02.2022 року, саме ця постанова робить відсилання на ст.16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де визначено коло осіб, які мають право на отримання таких виплат. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Заявниця не входить до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

25.04.2024 року в судовому засіданні представник заявниці ОСОБА_2 заявив клопотання, відповідно до якого просив суд замінити заінтересовану особу з ІНФОРМАЦІЯ_8 на ІНФОРМАЦІЯ_9 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Ухвалою суду від 25.04.2024 року клопотання представника заявниці, адвоката Ляшенко М.Д. про заміну заінтересованої особи задоволено. Замінено у справі первісну заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_3 належною заінтересованою особою, якою є ІНФОРМАЦІЯ_9 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

07.05.2024 року на електронну адресу суду від представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 до суду надійшло пояснення щодо заяви, в якому останній просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на те, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту родинних відносин їй необхідно для оформлення спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 . При цьому заявниця не надає належних доказів звернення із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. За такого, не можливо встановити чи наявний в даних правовідносинах спір про право. Крім того, із заяви вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 мав доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які не залучені до участі у справі. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право, метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватись спір про факт, але не спір про право цивільне.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Ляшенко М.Д. в судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у ній.

Представник заінтересованої особи Міністерство оборони України Тищенко М.С. заперечувала проти заяви, посилаючись на недоведеність заявницею факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу належними та допустимими доказами.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 заперечував проти заяви, посилаючись на обставини, зазначені у його письмових поясненнях.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення заявниці ОСОБА_1 та її представника, адвоката Ляшенко М.Д., думку представника заінтересованої особи Міністерство оборони України Тищенко М.С., представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 , заслухавши свідків, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд приходе такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

На підставі п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження цивільні справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За приписами ч. 2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 4 ст.3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень.

На це вказала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст.76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Під час судового розгляду заявницею не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як жінки та чоловіка, тобто наявність сім`ї, зокрема, що заявниця з ОСОБА_4 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з ОСОБА_4 .

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022152270000132 від 28.04.2022 року, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 108 від 18.04.2023 року, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 248 від 24.04.2023 року, витяг із поіменного списку безповоротних втрат особового складу в/ч НОМЕР_1 за 10.03.2023 року не є переконливими доказами сумісного проживання та ведення сумісного побуту ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як жінки та чоловіка.

Суд критично відноситься до наданої заявницею Інформації про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 27.03.2023 року, складеного депутатом Софіївської сільської ради Біднюковим Ю. за участі сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в якому він підтверджує спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2002 року за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказаний час проживання разом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не збігається з часом проживання їх разом, зазначеним у заяві та поясненнях ОСОБА_1 під час розгляду справи( а.с.36).

При цьому, суд зауважує, що показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які даючи свої показання, повідомляли загальні твердження про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю і мали взаємні права та обов`язки, не конкретизували фактичними даними змісту таких прав та обов`язків.

Крім того заявницею не надано суду переконливих доказів проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю, як-то спільні фото, сплата комунальних платежів, одна й та ж адреса реєстрації місця проживання, спільне придбання будь-якого майна, хоча на це посилались, тому суд вважає дану обставину не доведеною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19).

Щодо посилання ОСОБА_1 у заяві на те, що вона здійснила поховання ОСОБА_4 , а тому є підстави вважати про спільне проживання однією сім`єю з останнім, суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 25 листопада 2019 року № 202/5003/16-ц, наявність у позивача (заявника) документів, пов`язаних зі смертю та захороненням особи, не є належними доказами, оскільки ці документи не підтверджують факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету для якої необхідне його встановлення.

Так, метою встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , заявниця вказала отримання одноразової грошової допомоги, гарантованої державою при загибелі члена сім`ї та прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Як встановлено судом, загиблий ОСОБА_4 був військовослужбовцем.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, яка діяла на дату загибелі ОСОБА_4 - 01.05.2022 року): у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (в редакції, яка діяла на дату загибелі ОСОБА_4 - 01.05.2022 року), встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2023 року № 108 затверджено «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».

Цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

Відповідно до п. 1.4 цього Порядку особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином, право на отримання передбаченої Законом № 2011-ХІІ виплати виникає у осіб визначених цим законом станом на дату загибелі особи, зазначеної у пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Як встановлено в судовому засіданні військовослужбовець ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Отже, станом на цю дату, Закон №2011-ХІІ діяв в редакції, яка не передбачала категорію осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, як особу, яка проживала однією сім`єю з загиблим/загиблою, як чоловік та жінка, без шлюбу.

За змістом ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя є шлюб (ч. 1 ст.36 СК України).

За таких обставин заявниця не має права на таку виплату.

Так само, в ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (в редакції, яка діяла на дату загибелі ОСОБА_4 ), не віднесено особу, яка проживала однією сім`єю з загиблим/загиблою, як чоловік та жінка, без шлюбу, до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Таким чином, оскільки заявниця за встановленими обставинами у справі не набула прав подружжя, вона не має права на отримання виплат зазначених нею у заяві (одноразова грошова допомога, гарантовані державою при загибелі члена сім`ї), тобто факт, який вона просить встановити не викликає для неї юридичних наслідків.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, встановив, що заявницею не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також, те, що факт, який вона просить встановити не викликає для неї юридичних наслідків, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю, як дружини та чоловіка, без реєстрації шлюбу в період часу з 1999 року до дня смерті ОСОБА_4 .

Керуючись ст. 4, 76, 258, 259, 263, 265, 273, 315, 319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, відмовити.

Судові витрати, понесені заявницею у зв`язку з розглядом справи, віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення вступної резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022,

Заінтересована особа : військова частина НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ,

Заінтересована особа : ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,

Повний текст рішення виготовлений 19.07.2024 року.

Суддя Вжещ С.І.