Рішення

від 19.07.2024 по справі 288/2789/23

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/2789/23

Провадження № 2/288/86/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Житомирська районна державна адміністрація про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач)звернувся досуду зпозовом доАндрушківської сільськоїради Житомирськогорайону,Житомирської області(далі Відповідач),треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_2 (далі Третяособа 1),Житомирська районнадержавна адміністрація(далі Третяособа 2)про зобов`язаннявчинити певнідії в якому вказує, що на підставі рішення суду визнано за ним право на земельну частку (пай), площею 3.99 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області.

07 лютого 2022 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про виділення йому земельної частки (паю) в натурі на місцевості та просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у розмірі середньої земельної частки (паю), за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780300:04:001:0601 та 1824780300:04:000:0614, які розташовані на території Андрушківської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області.

Згідно даних офіційного сайту Відповідача, 24 лютого 2022 року підготовлено проект рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність ОСОБА_1 », при цьому Позивач вказаного рішення не отримував.

Позивач зазначає, що чинним законодавством визначено право особи, якій належить право на земельну частку (пай) та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року, а тому Відповідач повинен здійснити заходи щодо відновлення права Позивача.

На підставі вищевикладеного Позивач просить зобов`язати Відповідача виділити йому в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 3.99 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області в справі № 288/753/18 від 20 липня 2018 року та зобов`язати Відповідача надати дозвіл Позивачу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у розмірі середньої земельної частки (паю) за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780300:04:001:0601 та 1824780300:04:000:0614, які розташовані на території Андрушківської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив справу слухати у його відсутність та Позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. /а.с.121/

Представник Відповідача в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

21 листопада 2023 року від сільського голови Андрушківської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому вона вказує, що заявлений позов є безпідставним так як в зв`язку з повномасштабним вторгненням на територію України 24 лютого 2022 року на сесії питання щодо виділення земельних ділянок не розглядалось, а в подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», заборонено безоплатну передачу земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі та розроблення такої документації. Крім того, відповідно до договору оренди землі, укладеного 12 грудня 2018 року, укладеного між Попільнянською РДА та ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 1824780300:04:000:0614, площею 2.4801 га та земельну ділянку з кадастровим номером 1824780300:04:001:0601, площею 0.9014 га, передано в оренду терміном на 10 років, а тому дані земельні ділянки являються спільною частковою власністю громадян співвласників, які ще не оформили свої права та сільська рада не має повноважень щодо прийняття рішень про передачу їх у власність. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. /а.с.43-46/

30 листопада 2023 року від представника Позивача надійшла відповідь на відзив в якій він вказав, що наведені представником Відповідача у поданому відзиві обставини та доводи є необґрунтованими, а наведена позиція щодо позову суперечить нормам діючого законодавства. Встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» заборона не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката, а тому механізм набуття права власності шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) не містить жодних заборон. Вказує, що наявність дійсного договору оренди землі на спірну ділянку ніяким чином не може бути обмеженням чи іншою підставою для заборони в оформленні права власності належної громадянину земельної частки (паю) у передбаченому законом порядку. Посилання представника Відповідача на те, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності є безпідставними, оскільки Розпорядження голови РДА не являється правовстановлюючим документом. Таким чином, Позивач правомірно звернувся до Відповідача про виділення йому земельної ділянки в натурі, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю. /а.с.64-68/

Третя особа 1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, 09 січня 2024 року надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, при ухваленні рішення поклався на розсуд суду. /а.с.89/

Представник Третьої особи 2 Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області в судове зсідання не з`явився, 21 червня 2024 року надав до суду клопотання в якому просив розгляд справи проводити без його участі, при вирішенні позову поклався на розсуд суду. /а.с.118/

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно рішення Попільнянського районного суду Житомирської області в справі № 288/753/18 від 20 липня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Андрушківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області, Відділ у Попільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) члена колективного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи, Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, розміром 3,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.10-13/

07 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Андрушківської сільської ради з заявою в якій просив виділити йому земельну частку (пай) у натурі (на місцевості) та надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у розмірі середньої земельної частки (паю), за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780300:04:001:0601 та 1824780300:04:000:0614, які розташовані на території Андрушківської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області. /а.с.14/

До заяви від 07 лютого 2022 року Позивачем додано фрагменти з Публічної кадастрової карти України, земельної ділянки ОСОБА_1 на території Андрушківської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області. /а.с.15, 16/

Як вбачається з проєкту рішення 17 сесії VІІІ скликання від 24 лютого 2022 року, вирішено відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність із земель комунальної власності Андрушківської сільської ради, розміром 3.99 в умовних кадастрових одиницях без визначення меж в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно поданої схеми розміщеної земельної ділянки за межами с.Андрушки, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка згідно схеми розподілу земель колективної власності, колективного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи відноситься до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) та знаходиться у користуванні на умовах оренди до 2028 року. /а.с.17/

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 жовтня 2023 року, відсутня інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі на земельну ділянку площею 0.9014 га, кадастровий номер 1824780300:04:001:0601, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області. /а.с.18-19/

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10 жовтня 2023 року, відсутня інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі на земельну ділянку площею 2.4801 га, кадастровий номер 1824780300:04:000:0614, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області. /а.с.20-21/

Згідно Договору оренди землі № 57 від 12 грудня 2018 року, укладеного між Орендодавцем - Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області та Орендарем ОСОБА_2 , Орендодавець керуючись чинним законодавством надає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерозподілену (не витребувану) земельну ділянку загальною площею 3.3815 га (пасовища) в тому числі ділянка площею 2.4801 га кадастровий номер - 1824780300:04:000:0614 та ділянка площею 0.9014 га, кадастровий номер - 1824780300:04:001:0601 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель реформованого КСП ім.Цюрупи за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, Андрушківська сільська рада (за межами населеного пункту). /а.с.50-52/

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 грудня 2018 року, на підставі розпорядження Попільнянської районної державної адміністрації та договору оренди землі від 12 грудня 2018 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 10 років на земельну ділянку площею 0.9014 га, кадастровий номер 1824780300:04:001:0601, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області. /а.с.53/

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 грудня 2018 року, на підставі розпорядження Попільнянської районної державної адміністрації та договору оренди землі від 12 грудня 2018 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 10 років на земельну ділянку площею 2.4801 га, кадастровий номер 1824780300:04:000:0614, яка розташована на території Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області. /а.с.54/

На підставі розпорядження голови Попільнянської районної державної адміністрації № 285 від 19 липня 2018 року, надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями) з метою передачі в користування на умовах оренди, орієнтовною площею 20.74 га (сіножаті), які перебувають у спільній нерозподіленій власності громадян власників земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території села Андрушки (за межами населеного пункту). /а.с.55/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зістаттями 15,16 ЦКУкраїни,кожна особамає правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить зобов`язати Відповідача виділити йому в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 3.99 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до рішення суду та зобов`язати Відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780300:04:001:0601 та 1824780300:04:000:0614, з тих підстав, що він має право на виділення йому земельної ділянки в натурі та правомірно звернувся до Відповідача з даного приводу, проте відповіді не отримав.

Частиною другою статті 14 Конституції Українивизначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини п`ятої, десятої та одинадцятої статті 25 ЗК України, особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно частиною першою статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як роз`яснено в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Пунктом 17 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Українипередбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі та визначено, що сертифікат є правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Пунктом 21 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексуУкраїни установлено, що з 01 січня 2019 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Законє підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Законупереходять до комунальної власності.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі Закон), який є спеціальним законом щодо порядку проведення та процедури виділення власникам земельних паїв у натурі із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

Згідно статті 3 Закону, підставами длявиділення земельнихділянок унатурі (намісцевості)власникам земельнихчасток (паїв)є рішеннявідповідної сільської,селищної,міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закону передбачено, що сільські,селищні,міські радив межахїх повноваженьщодо виділенняземельних часток(паїв)у натурі(намісцевості) розглядаютьзаяви власниківземельних часток(паїв)щодо виділенняїм внатурі (намісцевості)земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Крім того, статтею 13 Закону передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами, відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права Позивача.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

В пункті 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судом встановлено, що Позивач має право на отримання земельної ділянки із земель резерву (запасу), оскільки землі КСП «ім.Цюрупи» вже розпайовані та виділені громадянам в натурі (на місцевості). При зверненні до Відповідача, Позивачем надано графічні матеріали та копію рішення суду, проте в доданому до матеріалів справи проекті рішення сільської ради /а.с.17/, Позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка відноситься до нерозподілених земельних часток (паїв) та знаходиться у користуванні на умовах оренди.

Разом з тим, в пункті 7 доданого до матеріалів справи Договору оренди землі № 57 /а.с.50-52/ якою передано в оренду земельну ділянку площею 2.4801 га кадастровий номер - 1824780300:04:000:0614 та земельну ділянку площею 0.9014 га, кадастровий номер - 1824780300:04:001:0601, за рахунок якої Позивач просить виділити йому в натурі (на місцевості) земельну ділянку, зазначено, що враховуючи положення статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», цей договір укладений строком на 10 (десять) років та/або до моменту отримання власником (власниками) правовстановлюючих документів. Враховуючи те, що зазначена земельна ділянка сформована з нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок із земель реформованого КСП «ім.Цюрупи», наявність чинного договору оренди земельної ділянки не є підставою для відмови Позивачу у виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

В поданому відзиві представник Відповідача вказує, що підставою для відмови Позивачу у виділенні земельної частки (паю) є наявність заборони встановленої в підпункті 5 пункту 1 розділу 1 Закону України № 2145-ІХ від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

Вказаним Законом № 2145-ІХ розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27 згідно з яким безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим, частиною першою статті 81 Земельного кодексу Українипередбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Враховуючи зазначене, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини першої статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини першої статті 81 ЗК) право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.

Згідно Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95, паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Отже, процес виділення земельної частки (паю) по суті передбачає заміну вже існуючого права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).

Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини першої статті 81 ЗК України(виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень Земельного кодексу України.

Вказаний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 392/856/22.

Таким чином, посилання Відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» як на підставу для відмови Позивачу у виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) є безпідставними.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відмова Відповідача у виділенні Позивачу земельної частки (паю) не відповідає, нормам чинного законодавства, а тому порушене право Позивача підлягає поновленню в зв`язку з чим належить зобов`язати Відповідача виділити Позивачу в натурі (на місцевості) земельну частку (пай), відповідно до рішення суду.

Щодо заявленої Позивачем вимоги про зобов`язання Відповідача надати йому дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 21 розділу Х Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» - землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Згідно пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Частиною першою та десятою статті 25 ЗК України визначено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Вищенаведеними нормами статті 3, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», визначено підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) - рішення відповідної сільської, селищної, міської ради та передбачено можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Відповідно до матеріалів справи, рішенням суду визнано за Позивачем право на земельну частку (пай), на підставі вказаного рішення Позивач звернувся до Відповідача з заявою в якій просив виділити йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) та зазначив, що земельну частку належить виділити за рахунок земельної ділянки площею 2.4801 га кадастровий номер - 1824780300:04:000:0614 та земельної ділянки площею 0.9014 га, кадастровий номер - 1824780300:04:001:0601, які було сформовано з метою передачі в оренду із нерозподілених (не витребуваних) земель реформованого КСП ім.Цюрупи, при цьому в договорі оренди землі обумовлено підстави для закінчення строку оренди «до моменту отримання власником (власниками) правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку».

Враховуючи те, що судом задоволено заявлену Позивачем вимогу про зобов`язання Відповідача виділити Позивачу в натурі (на місцевості) земельну частку (пай), відповідно до рішення суду, а земельна ділянка площею 2.4801 га кадастровий номер - 1824780300:04:000:0614 та земельна ділянка площею 0.9014 га, кадастровий номер - 1824780300:04:001:0601, сформована із нерозподілених (не витребуваних) земель реформованого КСП ім.Цюрупи, Відповідач має здійснити забезпечення права Позивача на отримання земельної ділянки із земель нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а тому заявлена Позивачем вимога про зобов`язання надати йому дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок зазначених земельних ділянок підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Представник Позивача при зверненні до суду також просить стягнути з Відповідача понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1,2частини другоїстатті 137ЦПК Українивизначено,що зарезультатами розглядусправи витратина правничудопомогу адвокатапідлягають розподілуміж сторонамиразом ізіншими судовимивитратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: розмірвитрат направничу допомогуадвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представник Позивача в поданому позові вказує, що Позивачем понесено витрати на правову допомогу в розмірі 8000 гривень.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, представником Позивача не додано до матеріалів справи детальний описробіт (наданихпослуг),виконаних адвокатомта здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу, а тому суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до статті частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2147.20 гривень /а.с.1, 31/, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись статтею 14 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 25, 81, 118, 122 ЗК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доАндрушківської сільськоїради Житомирськогорайону,Житомирської області,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_2 ,Житомирська районнадержавна адміністраціяпро зобов`язаннявчинити певнідії задовольнити.

Зобов`язати Андрушківську сільську раду Житомирського району, Житомирської області (код ЄДРПОУ: 04347232, село Андрушки, вулиця Шкільна,1, Житомирського району, Житомирської області) виділити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 3.99 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області в справі № 288/753/18 від 20 липня 2018 року.

Зобов`язати Андрушківську сільську раду Житомирського району, Житомирської області (код ЄДРПОУ: 04347232, село Андрушки, вулиця Шкільна,1, Житомирського району, Житомирської області) надати дозвіл ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у розмірі середньої земельної частки (паю) за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780300:04:001:0601 та 1824780300:04:000:0614, які розташовані на території Андрушківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області.

Стягнути з Андрушківської сільськоїради Житомирськогорайону,Житомирської області(кодЄДРПОУ:04347232,село Андрушки,вулиця Шкільна,1,Житомирського району,Житомирської області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2147.20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник