Постанова

від 19.07.2024 по справі 541/2467/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2467/24

Номер провадження3/541/935/2024

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Шатілова Л.Г., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Панасенка В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1 , пенсіонера, особи з інвалідністю ІІІ групи, РНОКПП не встановлено,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Наказом Державного підприємства «Миргородське лісове господарство» від 21 вересня 2006 року № 68-К «По особовому складу» ОСОБА_1 зараховано на посаду майстра лісу Комишнянського лісництва з 29.09.2006.

01.01.2016 майстра лісу ОСОБА_1 під підпис було ознайомлено із Законом України «Про запобігання корупції» та попереджено про спеціальні обмеження встановлені цим Законом.

Наказом Державного підприємства «Миргородське лісове господарство» Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 02 липня 2020 року № 75-К «Про переведення» ОСОБА_1 , майстра лісу Комишнянського лісництва, переведено на посаду лісничого Комишнянського лісництва з 03.07.2020.

Наказом Державного підприємства «Миргородське лісове господарство» Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 19 квітня 2021 року № 34-К «Про переведення» ОСОБА_1 , лісничого Комишнянського лісництва, переведено на посаду майстра лісу Комишнянського лісництва з 19.04.2021.

Наказом Державного підприємства «Миргородське лісове господарство» Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 26 травня 2021 року № 46-К «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 , майстра лісу Комишнянського лісництва, звільнено з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП (угода сторін) 27.05.2021.

В додатку «Посадові особи державної лісової охорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів» до «Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976, встановлено, що в перелік вказаних осіб входять, зокрема, лісничий та майстер лісу державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства.

Згідно пункту 3.1. Розділу 3 Статуту Державного підприємства «Миргородське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992697), затвердженого 18.01.2022 Наказом Державного агентства лісових ресурсів № 78, підприємство створене з метою: ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи державної лісової охорони.

Частиною 1 статті 1 Закону визначено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті З Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 на час перебування на посаді майстра лісу Комишнянського лісництва ДП «Миргородське лісове господарство» був суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"- "ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

ОСОБА_1 , який 27 травня 2021 року був звільнений з посади майстра лісу Комишнянського лісництва ДП «Миргородське лісове господарство», являючись суб`єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно примітки до статті 172-6 КУпАП, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 2 ст. 45 та абзацу першого пункту 27 Розділу XIII мПрикінцеві положення вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого терміну декларування (не пізніше 31.01.2024), а саме лише о 18 год. 54 хв. 27.02.2024 подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, в установленому частиною першою статті 45 Закону порядку, за 2021 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, суду пояснив, що з травня 2023 року він є особою з інвалідністю ІІІ групи, має ряд захворювань, в листопаді 2023 року мав загострення однієї із хвороб, погано себе почував. Крім того пояснив, що вдома не має комп`ютера і не вміє ним користуватися, декларації подавав за допомогою сторонніх осіб і був впевнений, що декларацію при звільненні за 2021 рік як і решту декларацій необхідно було подати до 31 березня, тому і подав її з порушенням термінів.

Прокурор Миргородської окружної прокуратури Панасенко В.В. обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтримав, зазначив про наявність у діях ОСОБА_1 ознак діяння, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП, та просив застосувати адміністративне стягнення щодо останнього у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1ст. 172-6 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.172-6КУпАП підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема: протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП №178 від 05.07.2024, роздрукованими з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції відомостями про час подання декларації та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП визначає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За нормою ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

У пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994).

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд, заслухавши думку прокурора Миргородської окружної прокуратури Панасенка В.В., пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , детально дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку і давши їм належну оцінку приходить до переконання, що є доведеною вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер(ч. 2 ст. 61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст.61 Конституції Українисвідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

За загальними правилами ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.34 КУпАПобставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, суд визнає щире каяття ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.35КУпАПобставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

У відповідності до ст.22 КУпАПпри малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Аналізуючи обставини справи, вчинене діяння, яке є корупційним правопорушенням, суд приходить до переконання про неможливість застосування до ОСОБА_1 положеньст. 22 КУпАП, оскільки вказане правопорушення не є малозначним.

Важливість протидії корупційним проявам і створення атмосфери суспільного неприйняття корупційних вчинків є нагальною проблемою сьогодення і звільнення від відповідальності за вчинення корупційних правопорушень на підставіст. 22 КУпАП, на переконання суду нівелює завданняКодексу України про адміністративні правопорушеннята мету адміністративного стягнення визначені в статтях1та23вказаногокодексу.

Враховуючи вищевикладене, принципи справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, положення ст. 61 Конституції України, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, того, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягався, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, наявність обставин, що пом`якшують відповідальність, у сукупності вищевикладених обставин та їх взаємозв`язку, суддя вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид стягнення, у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ч. 1ст. 172-6 КУпАП, що сприятиме реалізації принципів, передбачених ст. 23 КУпАП, принципів справедливої адміністративної процедури та не становитиме особистий надмірний тягар для особи у світлі правових позицій Європейського Суду з прав людини.

Крім того, відповідно дост.4 Закону України «Про судовий збір»з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 61 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст.1,3,12,45 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст.23, 33, ч. 1 ст.172-6,280,283,284,289,294 КУпАП,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, рахунок для сплати штрафу: н/р (IBAN) UA 0589 9998 0314 0805 4200 0016 305, назва отримувача коштів - ГУК у Полт.обл/Миргород р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255, код класифікації доходів бюджету 21081100, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок (призначення платежу 22030106 Судовий збір; 26436309 (5), П.І.Б платника, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, н/р (IBAN) UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 26436309 ).

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду області шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Л. Г. Шатілова