Рішення

від 18.07.2024 по справі 904/5885/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2024м. ДніпроСправа № 904/5885/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУКТУРА-Д", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором №200218 від 18.02.2020 про надання транспортних послуг з перевезення вантажу у загальному розмірі 41 122,59грн.

ПРОЦЕДУРА:

Приватне акціонерне товариство "МХП" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУКТУРА-Д" заборгованість за договором №200218 від 18.02.2020 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні у загальному розмірі 41 122,59 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 24 400,00 грн., пеня у розмірі 1 881,33 грн., 3% річних у розмірі 2 631,55 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 209,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 запропоновано учасникам справи подати до суду документи, але станом на 16.02.2024 вказані документи поданні не були.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2024 продовжено строк розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.

Про розгляд справи відповідач повторно повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному держаному реєстрі.

Однак, конверти з ухвалами суду, які направлялась на адресу відповідача були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 в чинній редакції (далі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштових конвертів з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.11.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також не надано.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань по Договору №200218 від 18.02.2020 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні у відповідача виникла заборгованість за надані послуги перед позивачем в сумі 24 400,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРУКТУРА-Д" (відповідач у справі, замовник за договором) та Публічним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт", правонаступником прав та обов`язків якого є Приватне акціонерне товариство "МХП", (позивач у справі, перевізник за договором) укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 200218, відповідно до умов пункту 1.1 якого замовник залучає перевізника до перевезення вантажів у міських, міжміських та міжнародних з`єднаннях. Перевізник здійснює перевезення автомобільним транспортом, доставляючи заявлені замовником вантажі до пункту призначення, а замовник зобов`язується згуртовувати послуги перевізника з власних коштів.

Загальна сума договору складає 300 000 (триста тисяч) гривень (п. 2.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що перевезення виконуються Перевізником на підставі заявок Замовника на перевезення вантажів (далі - Заявки), які є невід`ємною частиною цього договору.

Заявки на перевезення вантажів надсилаються Замовником Перевізнику факсом або електронною поштою (п. 3.2. Договору).

Згода виконати перевезення на запропонованих умовах підтверджується Перевізником підписом, завіреним печаткою або штампом підприємства у відповідній графі Заявки. За підтвердженням Заявки на здійснення перевезення вантажу Перевізник зобов`язаний повідомити державний реєстраційний номер транспортного засобу, П.І.Б. та паспортні дані водія, який здійснюватиме перевезення (п. 3.4. Договору).

На кожну партію вантажу, що прямує на одному транспортному засобі, оформляється товарно-транспортна накладна встановленого зразка (CMR), що надається Перевізником (п. 3.5. Договору).

Здійснювати перевезення вантажів, суворо дотримуючись умов Заявки та відповідно до Договору (п. 4.1. Договору).

Здійснювати перевезення вантажу за маршрутом, погодженим із Замовником (п. 4.6. Договору).

Видати вантаж уповноваженій особі, зазначеній у Заявці (п. 4.8. Договору).

Безпосередньо після здійснення перевезення надати Замовнику належним чином оформлені товарно-транспортні накладні (CMR), рахунки-фактури, що підтверджують виконання перевезення, а також інші документи, передані Перевізнику на місці завантаження та митного оформлення вантажу (п. 4.9. Договору).

Надавати вантажі для перевезень на підставі погоджених заявок на перевезення (п. 5.1. Договору).

Вчасно оплачувати послуги Перевізника з перевезення вантажів (п. 5.5. Договору).

Вартість послуг Перевізника погоджується Сторонами та вказується у Заявці, яка є невід`ємною частиною договору (п. 6.1. Договору).

Замовник зобов`язаний здійснити оплату за послуги з перевезення вантажу у строки та на умовах зазначених у заявці до цього договору (п. 6.2. Договору).

Розрахунки між Перевізником та Замовником здійснюються шляхом переказу коштів на поточний рахунок Перевізника. Валюта платежу гривня (п. 6.3. Договору).

У разі несвоєчасної оплати вартості перевезення Замовник оплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожний повний день затримки платежу (п. 7.5. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2020 року. Якщо жодна з Сторін за 30 днів до закінчення строку дії Договору або раніше не сповістить іншу Сторону в письмовій формі про намір припинити Договір, термін його дії автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (п. 10.1. Договору).

Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 10.2. Договору).

Відповідно до умов Договору, 25.02.2020 Перевізником було здійснено перевезення вантажу Замовника до м. Дніпро автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , про що свідчить підписана міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR накладна) від 20 лютого 2020 року та заявка від 18.02.2020 року.

25 лютого 2020 року Замовник отримав відповідний рахунок на оплату за заявкою на суму 24 400, 00 грн.

В заявці на перевезення до Договору від 18.02.2020 року встановлено строк оплати протягом 7 (семи) банківських днів після доставки вантажу.

Як зазначалось вище, вантаж було доставлено Відповідачу 25.02.2022, що підтверджується CMR накладною та виставленим рахунком.

Таким чином, Відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг у строк до 06.03.2020. Проте, Відповідач оплату не здійснив.

Позивачем 27.10.2022 електронною поштою Відповідачу було повторно направлено документи щодо оплати за надані послуги.

20.09.2022 Позивачем Відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості, протягом 3-х календарних днів з дати її отримання. Вимогу було отримано Відповідачем 29.09.2023, що підтверджується описом вкладення та трекінгом поштового відправлення.

Проте, станом на дату подання даної позовної заяви заборгованість досі не сплачено Відповідачем.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, організувавши (виконавши) перевезення вантажу за вказаним маршрутом, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR та актом надання послуг №35869 від 25.02.2020.

Як вбачається з Акту надання послуг №35869 від 25.02.2020, що вартість наданих позивачем послуг становить 24 400,00 грн.

З метою здійснення відповідачем оплати позивачем було виставлено рахунок на оплату №2933 від 25.02.2020 на суму 24 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.2. Договору Замовник зобов`язаний провести оплату за послуги з перевезення вантажу в строки та на умовах вказаних в заявці до даного договору.

В заявці на перевезення до Договору від 18.02.2020 року встановлено строк оплати протягом 7 (семи) банківських днів після доставки вантажу.

Як зазначалось вище, вантаж було доставлено Відповідачу 25.02.2022, що підтверджується CMR накладною та виставленим рахунком.

Таким чином, Відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг у строк до 06.03.2020. Проте, Відповідач оплату не здійснив.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, викладених позивачем обставин не спростовано.

Станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів на користь позивача у сумі 24 400,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача у сумі 24 4000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 400,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми пені

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.5. Договору у разі несвоєчасної оплати вартості перевезення Замовник оплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожний повний день затримки платежу.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки пені за загальний період з 06.03.2020 по 06.09.2023 судом встановлено, що сума пені розрахована позивачем відповідно до вимог діючого законодавства та договору, в межах строку.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 1 881,33 грн. пені.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 631,55 грн. за період з 06.03.2020 по 09.10.2023 та інфляційних втрат у розмірі 12 209,71 грн.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних є вірним та підлягає задоволенню.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 12 209,71 грн. нараховані за період з 06.03.2020 по 09.10.2023.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем інфляційних втрат відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд здійснив власний перерахунок, за яким стягненню з відповідача підлягає інфляційних втрат в сумі 11 811,06 грн.

У іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат (на суму 398,65 грн) позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень проти позову, вимоги позивача належними та допустимими доказами не спростував.

Виходячи з викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 657,98 грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУКТУРА-Д" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кротова, буд. 50, код ЄДРПОУ 34590080) на користь Приватного акціонерного товариства "МХП" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 158, код ЄДРПОУ 25412361) основний борг у розмірі 24 400,00 грн, пеню у розмірі 1 881,33 грн, 3% річних у розмірі 2 631,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 811,06 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 657,98 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 398,65 грн - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 18.07.2024.

Суддя В.Г. Бєлік