Рішення

від 16.07.2024 по справі 906/585/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/585/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Донець С.О., адвокат, ордер серії АЕ №1289702 від 28.05.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРПАКС-ГЛОБАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб"

про стягнення 921 793, 37 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 30.05.2024 відкрив провадження у справі за позовом ТОВ "ТАРПАКС-ГЛОБАЛ" до відповідача ТОВ "Твій хліб" про стягнення 921 793, 37грн за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 27.06.2024 о 14:30 ( далі - Суд).

Суд ухвалою від 27.06.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.07.2024 о 12:00 год.

В судовому засіданні 16.07.2024 з розгляду справи по суті судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач ТОВ "ТАРПАКС-ГЛОБАЛ" звернулося з позовом до відповідача ТОВ "Твій хліб" про стягнення 921793,37грн, з яких: 914106,48грн основний борг, 2828,21грн інфляційні втрати, 4858, 68грн 3% річних (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач).

В обґрунтування фактичних підстав позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов`язання зі сплати коштів за отриманий товар згідно умов Договору поставки №010424 від 01.04.2024 (тут і далі за текстом - Договір поставки №010424).

У позовній заяві Позивач доводить, що ним своєчасно виконано умови Договору №010424 згідно поданої заявки на поставку, поставлено Відповідачу товар, не дочекавшись передоплати, як-то передбачено умовами 2.2. Договору, що підтверджується видатковою накладною № 37 від 04.04.2024 та ТТН № 040424-1 на загальну суму 1 414 106, 48 грн.

Позивач доводить, що свої зобов`язання по сплаті коштів за поставлений товар на суму Відповідач виконав частково, залишок заборгованості за товар складає 914106,48грн у зв`язку з чим застосовано правовий механізм ч. 2 ст. 625 ЦК України та нараховані 2828, 21грн інфляційних втрат та 4858,68грн 3% річних.

У відзиві на позовну заяву Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та доводить, що Позивач стверджує, що про поставку товару на суму 1414106,48грн всупереч умовам договору без належної правової підстави, однак доказів домовленості щодо поставки товару в поставленому розмірі матеріали справи не містять. До позовної заяви долучено лише товарно-транспортну накладну №040424-1 від 04.04.2024, яка є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.

У відзиві Відповідач стверджує про те, що Позивач не здійснював жодних дій щодо врегулювання неточностей в поставках чи корегування заявки та сплати за замовлений товар, відповідно до п. 2.2. Договору та/або внесення змін до умов договору.

Відповідач доводить, що документи, що підтверджують безпечність та якість товару, які супроводжують товар, повинні бути подані виключно на партію/партії товару, що постачається покупцеві, проте матеріали позову не містять доказів передачі таких документів Відповідачу.

Відповідач стверджує, що ним не порушено умови договору, а тому заявлена вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню.

У відзиві відповідач заперечує розмір витрат, які Позивач очікує понести на правову допомогу в розмірі 100 000, 00грн, вважає їх завищеними.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАРПАКС-ГЛОБАЛ" (як постачальник, Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" (як покупець, Відповідач) уклали Договір поставки №010424 відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних та видаткових), що виписуються на кожну партію товару (тут і далі за текстом - Договір поставки №010424).

Товаром за цим Договором є куряча продукція (п. 1.2. Договору поставки №010424).

У п. 2.1. Договору поставки №010424 визначено, що ціна визначається на пiдставi Специфікацiї, діючої на момент поставки, i вказується в накладних на кожну партiю Товару.

Оплата за поставлений товар здійснюється на умовах 100% передоплати.

Оплата здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.п. 2.2., 2.3. Договору поставки №010424).

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступила на рахунок постачальника (п. 2.4. Договору поставки №010424).

У п. 2.7. Договору поставки №010424 погоджено, що покупець зобов`язаний на вимогу постачальника звірити стан розрахунків та пiдписати відповідний акт звірки або надати мотивовані зауваження на нього, протягом 5 (п`яти) календарних днiв з моменту його отримання вiд постачальника.

Згідно п. 3.1. Договору поставки №010424 сторони погодили, що товар поставляється партіями відповiдно до замовлень Покупця. Замовлення Покупець оформляв на пiдставі затвердженого Постачальником асортиментного переліку (Прайс-листа, Специфікації) й направляв Постачальнику одним з нижче перелічених способів: а) шляхом вручення (передачі) замовлення в письмовій формі уповноваженому представнику Постачальника;6) по факсу (з обов`язковим оформленням оригіналу); в) електронною поштою; г) іншим зручним для Сторін способом (підп. 3.1.1. п. 3.1. Договору поставки №010424).

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки №010424, товар повинен бути поставлений на склад Покупця протягом 3 робочих днів з моменту погодження Постачальником замовлення Покупця, якщо інший строк не зазначений в самому замовленні. Замовлення вважається погодженим Постачальником, якщо протягом 24 годин з моменту його отримання, вiн не направив жодних заперечень або пропозицій.

У п.3.3. Договору поставки №010424 сторони погодили, що постачальник здійснює постачання Товару на умовах DDР (склад), що розташовані:

1) Житомирська обл. Коростенський р-н комплекс будівель i споруд 14,

2) м. Яворів вул. О.Маковея 62;

(відповідно до правил тлумачення торгових термінів "Iнкотермс" 2010 р., що застосовуються із урахуванням особливостей, що випливають з умов цього договору).

За домовленістю Сторін доставка Товару може здійснюватися транспортом третіх ociб-перевізників.

Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної обома Сторонами, що засвідчує прийняття Товару Покупцем вiд Постачальника (п. 3.4. Договору поставки №010424).

У п. 4.4. Договору поставки №010424 сторони визначили, що передавання-прийняття товару здійснюється згідно видаткової накладної представником покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України, а у випадках централізовано-кільцевих перевезень на підставі повідомлення, в якому зазначаються представники покупця, уповноважені приймати товар від постачальника, та їх підписи.

Сторони погодили у п. 5.1. Договору поставки №№010424, що за порушення умов цього Договору винна Сторона вiдшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, що сталися внаслiдок невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором, в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Строк дії Договору поставки №010424, згідно п. 7.1. якого, з моменту підписання i діє 1 (один) календарний рік. У випадку, якщо жодна із Сторiн не заявить про своє бажання розірвати договір не пізніше, нiж за 10 днiв до закінчення строку його дії, дiя договору продовжується ще на 1 (один) pix на тих самих умовах.

На виконання договірного зобов`язання з поставки товару, Позивач поставив Відповідачу за видатковою накладною №37 від 04.04.2024 продукцію, а саме:

1) стегно курчат-бройлерів ваг.морож.г/ящик в кількості 13 851, 34 кг, ціна з ПДВ 82,00, сума з ПДВ 1 135 809, 88 грн;

2) крило курчат-бройлерів ваг.морож.г/ящик в кількості 5 349, 8 кг, ціна з ПДВ 52,02 кг, сума з ПДВ 278 296, 60 грн. Загалом на суму 1 414 106, 48 грн, в т.ч. ПДВ 235 684, 42грн (а.с. 25).

Позивачем, як продавцем продукції, створено податкову накладну №1 від 04.04.2024 на суму 1 414 106, 47грн, яку прийнято в автоматизованій системі органом ДПС, про що свідчить квитанція №1 від 26.04.2024 (а.с. 26-27).

Згідно товарно-транспортної накладної №040424-1 від 04.04.2024 за видатковою накладною №37 від 04.04.2024 курячу продукцію поставлено Позивачем та прийнято Відповідачем, про свідчать підписи та печатки сторін (а.с. 28).

Відповідач грошові зобов`язання зі сплати коштів за отриману курячу продукцію виконав частково, на суму 500000,00грн, що стало підставою для звернення з позовом до суду про примусове стягнення боргу.

Додатково Позивач заявив до стягнення 2828,21грн інфляційних втрат та 4858, 68 грн 3% річних.

Предметом цього позову є наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за поставлену курячу продукцію на суму 914 106, 48грн та 2828, 21грн інфляційних втрат та 4858, 68грн 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2. Укладений між сторонами Договір поставки №010424 за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

3. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

4. Матеріалами справи підтверджено, що Позивач поставив Відповідачу замовлену курячу продукцію на загальну суму 1 414 106, 48грн за видатковою накладною №37 від 04.04.2024, а також факт переміщення продукції підтверджується товарно-транспортною накладною №040424-1 від 04.04.2024.

Згідно п.11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Мінтранспорту України 14.10.97 №363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У п.п. 11.4-11.6. зазначених Правил визначено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 110 товарно-транспортної накладної).

У таких випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ у паперовій або електронній формі, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Суд констатує, що товарно-транспортна накладна №040424-1 від 04.04.2024 містить відомості про супровідні документи на вантаж - видаткову накладну №37 від 04.04.2024 на суму 1 414 106, 48 грн, а також відмітки про здачу-прийняття уповноваженими особами вантажовідправника і вантажоодержувача з підписами і печатками сторін, Будь-які заперечення щодо кількості поставленої продукції, відсутні.

Частинами 1,2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року за № 996-XIV з подальшими змінами визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Податкові накладні є вторинними, похідними документами від первинного документу, що підтверджує факт здійснення господарської операції. Тобто податковий облік є вторинним по відношенню до бухгалтерського і можливий лише у випадках реального здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що Позивач на підтвердження факту здійснення ним господарської операції за видатковою накладною №37 від 04.04.2024 створив податкову накладну №1 від 04.04.2024 та надіслав її податковому органу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 у справі №804/644/16 дійшов до висновку, що визначальним щодо податкових наслідків вчинення господарської операції є сукупність обставин, встановлених судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, щодо здійснення господарської операції. Висновок суду про реальність господарської операції, для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів. Аналогічним є положення, викладене Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, де також підтверджено сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Позивачем також додано скріни письмового листування за 30.03.2024 у месенджері WhatsApp та аудіозапис перемовин щодо поставки продукції.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідач здійснив часткову оплату коштів за отриманий товар на суму 500 000, 00 грн., про що свідчить кредитове повідомлення АТ "Креді Агріколь Банк" від 22.04.2024.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення основного боргу на суму 914 106,48 грн обґрунтована та підлягає задоволенню.

5. Щодо позовних вимог про стягнення 4 858,68 грн. 3% річних та 2 828,21 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України були нараховані Відповідачу 4 858,68 грн. 3% річних та 2 828,21 грн. інфляційних втрат за період з 04.04.2024 по 28.05.2024.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20 лютого 2023 року у cправі № 910/15411/21).

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Суд також звертає увагу, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним.

Оскільки позивач заявив до стягнення 4 858,68 грн. 3% річних та 2 828,21 грн. інфляційних втрат, суд задовольняє позовну вимогу у заявленому розмірі.

6. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

7. Позивач довів обґрунтованість позовних вимог у заявленому складі та розмірі.

Щодо розподілу судового збору

1. Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

1.1. При зверненні з позовною вимогою про стягнення 921 793, 37 грн Позивач сплатив судовий збір в розмірі 11 061, 52 грн.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 11 061, 52 грн. покладається на відповідача у повному обсязі.

1.2. Щодо витрат пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Кодексу).

В свою чергу, у ч.2 цієї статті законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч.5 ст. 131-2 Конституції України.

Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу у першій заяві по суті (для позивача - це позовна заява, для відповідача - це відзив на позовну заяву (ч.1 ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За імперативною нормою ч. 1 ст. 124 ГПК України, позивач зобов`язаний разом з першою заявою по суті спору, а такою є позовна заява, подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Правові наслідки недотримання цієї норми визначені у ч.2 ст. 124 Кодексу: у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанова ВПВС від 12.11.19р. у справі №904/4494/18).

Суд констатує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми на правничу допомогу визначено у позовній заяві від 28.05.2024 в якому вказано про те, що фактично сплачена винагорода за надання правничої допомоги та понесена Позивачем складає 100 000, 00 грн, а саме, витрати на правничу допомогу: - аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; складання, оформлення і подання позовної заяви; складання інших процесуальних документів, в т.ч. але не зокрема: відповіді на відзив, пояснень, клопотань тощо; представництво Позивача в господарському суді всіх інстанцій, в т.ч. і за допомогою відеоконференції.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи (абз. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

За змістом абз.1 ч.8 ст.129 ГПК України для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу визначальне значення має договір про надання правничої допомоги, умови якого можуть передбачати розмір гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

Як свідчать матеріали справи, позовну заяву від 28.05.2024, подану в підсистемі "Електронний суд" підписано адвокатом Сергієм Донцем, що діє на підставі ордера серії АЕ №1289702 (а.с. 15).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (надалі - Закон №5076-VI).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що 20.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тарпакс-Глобал" (як клієнт) та Адвокатським бюро "Донець С.О." (як Адвокатське бюро) був укладений Договір №20/05-2024 про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

У п. 1.2. вказаного Договору сторони дійшли беззаперечної згоди, що для виконання доручення клієнта Адвокатське бюро надає наступні послуги в рамках договору: виконання функції захисника (представника) в рамках господарського судочинства у взаємовідносинах з приводу стягнення боргу з ТОВ "Твій хліб" (код ЄДРПОУ 39147619) в рамках договору поставки №010424 від 01.04.2024.

Для чого Адвокатське бюро:

- аналізує фактичні обставини справи, формує пакет доказів;

- надає усні/письмові юридичні консультації ;

- аналізує судову практику у подібних спорах;

- здійснює складання, оформлення і подання до суду позовної заяви, відповіді на відзив, а також інших процесуальних документів, тощо;

- особисто представляє клієнта в усіх органах судової гілки влади всіх відомств та інстанцій: на стадії примусового виконання рішення суду - в органах виконавчої служби.

У п. 4.2. вказаного Договору сторони дійшли беззаперечної згоди, що для виконання доручення клієнта Адвокатське бюро надає наступні послуги в рамках договору:

- аналіз фактичних обставин справи, формування доказів;

- надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики;

- складання, оформлення і надсилання позовної заяви;

- складання інших процесуальних документів, в т.ч. але не зокрема: відзиву, відповіді на відзив, пояснень, клопотань, зустрічного позову, скарг, тощо;

- представництво клієнта в суді всіх відомств та інстанцій, в т.ч. і за допомогою відеоконференції;

- представництво клієнта в усіх органах влади, в т.ч. правоохоронних; органах юстиції, в т.ч. виконавчої служби, а також на підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності та підпорядковування.

Оплата за даним договором здійснюється наперед, на підставі отриманого клієнтом рахунку (п. 4.3. вказаного Договору).

Сума винагороди Адвокатського бюро за цим договором, становить 100 000,00 (сто тисяч) гривень та сплачується клієнтом у відповідності до п. 4.3. Договору. Сума винагороди є незмінною і не залежить від результату розгляду справи судом.

На підставі рахунку-фактури №4 від 20.05.2024 Позивач згідно платіжної інструкції №71 від 27.05.2024 сплатив АБ Донець С.О. правові послуги на суму 100 000, 00 грн (а.с. 17).

28.05.2024 сторонами складено Акт приймання-передачі наданих послуг (виконання робіт) (проміжний), згідно якого Адвокатське бюро, відповідно до умов Договору №20/05-2024 від 20.05.2024 про надання правової допомоги надав клієнту, станом на 20.05.2024, юридичні послуги, зокрема:

- аналіз фактичних обставин справи, формування доказів по справі;

- надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики;

- складання, оформлення і подання позовної заяви до господарського суду (а.с. 18).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Суд виснує, що сторони застосували саме фіксовану форму адвокатського гонорару.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи (абз. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

У наведеній постанові у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свою усталену позицію щодо застосування судами ч.ч 4, 5 та 6 ст. 126 ГПК України на стадії розподілу витрат на професійну правничу допомогу за правилами ст. 129 цього Кодексу: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Судом встановлено, що Відповідач у відзиві на позов від 26.06.2024 (вх. г/с №8965/24 від 27.06.2024) подав заперечення щодо розміру судових витрат на правничу допомогу Позивача, зазначивши, що розмір витрат 100 000, 00 грн є завищеним.

Суд враховує таке.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.п. 106-108 постанови ВПВС від 16.11.2022 №922/1964/21).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Господарський суд, оцінивши на підставі ст. 86 ГПК України докази наявні у справі на підтвердження витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу враховано висновки, викладені у постанові ВП ВС від 12.05.20р. у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі суддів КГС від 15.06.21р у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковим зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Очевидним для Суду є те, що Позивачем допущене завищення розміру витрат на правову допомогу у сумі 100 000, 00грн, оскільки неможливо встановити якими саме критеріями керувався останній, враховуючи очевидну нескладність цієї справи для професійного правника.

Суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу на суму 100 000,00грн є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, тому на підставі ч. 5 ст. 129 ГПК України керується правом не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який Позивач та Адвокатське бюро обумовили у Договорі №20/05-2024 про надання правової допомоги від 20.05.2024.

При цьому, Суд зазначає про відсутність втручання в договірні відносини між Позивачем та Адвокатським бюро за укладеним Договором №20/05-2024 про надання правової допомоги від 20.05.2024, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим Договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладанням судом судових витрат на правничу допомогу на Відповідача не в повній сумі (таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.02.22р. у справі №910/20792/20, від 14.06.22р. у справі №904/4876/21, від 22.06.22р у справі №904/7334/21, від 30.05.22р. у справі №904/7347/21).

З огляду на вищенаведене, суд ухвалює покласти на Відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 50 000, 00 грн. В іншій частині такі витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" (вул. Шолом-Алейхема", буд. 62, м. Коростень, Житомирської області, 11500, код ЄДРПОУ 39147619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарпакс-Глобал" (Запорізьке шосе, буд. 28Х, кв. 10, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44858177): 914 106,48грн основного боргу; 2828, 21грн інфляційних втрат; 4858, 68грн 3% річних; 11 061, 52грн судового збору; 50 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.07.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (через Ел. суд)

3- відповідачу (через Ел. суд)