Рішення

від 08.07.2024 по справі 910/815/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/87/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 Справа № 910/815/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022)

до відповідача: Акціонерного товариства Науково-виробничий комплекс Іскра (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код 14313866)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Українська оборонна промисловість (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, ідентифікаційний код 37854297)

про стягнення 1 384 502,16 грн.

представники сторін

від позивача: Зінченко С.О., витяг (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Деревянко Д.В., дов. № 21/02-юр від 01.06.2024

від третьої особи: Божков Т.І., дов. № 400/23 від 28.06.2023 (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 по справі № 910/815/24 позовну заяву Міністерства оборони України до Казенного підприємства Науково-виробничий комплекс Іскра про стягнення 1 384 502,16 грн неустойки (пені), передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов`язання щодо строків виконання зобов`язань за Державним контрактом на поставку товарів оборонного призначення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.04.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 910/815/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/815/24 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/87/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем через підсистему «Електронний суд» 03.05.2024 подано відзив (вх. № 9737/08-08/24), відповідно до якого просив суд залучити Акціонерне товариство Українська оборонна промисловість до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; враховуючи суму позову та склад учасників справи розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження; в задоволені позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що не підписання вантажоодержувачем акту приймання-передачі у період з 19.10.2023 по 31.10.2023 призвело до відстрочення виконання обов`язку виконавця щодо поставки товару по Контракту до 31.10.2023, а порушення термінів поставки товару згідно п. 4 Специфікації товару оборонного призначення в редакції Додаткової угоди № 7 від 20.10.2023 до Державного контракту № 403/1/22/94 відбулося не з вини КП НВК Іскра. За таких обставин у Міністерства оборони були відсутні будь-які правові підстави для застосування штрафних санкцій до КП НВК Іскра за контрактом №403/1/22/94 від 03.07.2022 року.

Також 06.05.2024 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано клопотання щодо зменшення розміру неустойки до 1 % від нарахованної суми (вх. № 9782/08-08/24).

13.05.2024 ухвалено розгляд справи №910/815/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13.06.2024, залучено до участі у справі Акціонерне товариство Українська оборонна промисловість в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

23.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові заперечення на заяву відповідача про зменшення неустойки, відповідно до якої вказано, що зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 99 %, фактично не зменшує розмір штрафних санкцій, а звільняє відповідача від їх сплати, що не відповідає наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору. Сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки виконання робіт. просив в задоволенні заяви відповідача про зменшення неустойки відмовити.

У зв`язку з виробничою необхідністю, судове засідання призначено на 05.06.2024 для подальшого розгляду справи

29.05.2024 від третьої особи через підсистему «Електронний суд» надійшли поясненнях (вх. № 11434/08-08/24), відповідно до яких зазначено, що в діях відповідача відсутня вина та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99 %.

Ухвалою суду від 05.06.2024 замінено Казенне підприємство Науково-виробничий комплекс Іскра його правонаступником Акціонерне товариство Науково-виробничий комплекс Іскра, підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 08.07.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представники позивача та третьої особи приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, заперечив проти зменшення суми штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2024 заперечив проти задоволення позову, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судовому засіданні 08.07.2024 заперечив проти задоволення позовних вимог, в разі задоволення позову, просив суд зменшити уму штрафних санкцій.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

03.04.2022 між Міністерством оборони України (Замовник) та Казенним підприємством Науково-виробничий комплекс Іскра (правонаступник Акціонерне товариство Науково-виробничий комплекс Іскра) (Виконавець) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/94 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець зобов`язується виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства товар оборонного призначення (товар) у кількості та строки, зазначені в Специфікації товару оборонного призначення, що поставляється за державним контрактом (Специфікація), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а Замовник прийняти через 4222 військове представництво Міністерства оборони України та Вантажоодержувача і оплатити такі товари.

Якість, комплектність і експлуатаційна документація повинні відповідати технічній документації та нормативним документам, зазначеним у Специфікації товару (п. 1.3 Договору).

Вартість товару відповідно до п. 2.1 Договору та з урахуванням Додаткових угод, зокрема № 7 від 20.10.2023, склала 138 450 216,00 грн.

Відповідно до п. 4 Специфікації до Додаткової угоди від 20.10.2023 до Договору, ціна Товару без ПДВ склала 115 375 180,00 грн. Строки постачання товару: до 20.10.2023.

Згідно з п.п. 3.1 ,3.2 Договору встановлено, що поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі. В підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком товару вантажоодержувачем також виписується повідомлення-підтвердження, вантажоодержувач надає замовнику через виконавця повідомлення-підтвердження на поставлений товар.

Відповідно до видаткової накладної № 50 від 31.10.2023 Виконавцем передано, а Замовником прийнято товар в сумі 115 375 180,00 без ПДВ, разом з ПДВ 138 450 216,00 грн.

Датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата підписання вантажоодержувачем акту приймання-передачі. Датою виконання умов контракту є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом (п.п. 3.10, 3.11 Договору).

В порушення передбачених Договором умов, відповідач свої договірні зобов`язання виконав несвоєчасно, з простроченням встановлених термінів, а саме, відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 172 від 31.10.2023.

03.11.2023 позивачем та відповідачем без заперечень та зауважень підписано Акт б/н про виконання в повному обсязі умов Договору, що підтверджується актом приймання-передачі військового майна від 31.10.2023, видатковою накладною № 50 від 31.10.2023, посвідченням 4222 військового представництва МО України про приймання продукції від 31.10.2023 № 61, повідомленням-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку від 31.10.2023.

Частиною 1 п. 7.2 Договору встановлено, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 403/4/1/15908 від 03.11.2023 з вимогою оплати суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару в розмірі 1 384 502,16 грн.

Відповідачем було надано відповідь вих. № 1378/270/108 від 07.11.2023 на претензію № 403/4/1/15908 від 03.11.2023, відповідно до якої вказав, що товар було поставлено вчасно та просив не застосовувати штрафні санкції.

Позивачем було надіслано відповідачу лист-відповідь № 220/71/16592 від 17.11.2023 на відповідь на претензію № 1378/270/108 від 07.11.2023, відповідно до якого зазначив про прострочення поставки товару на 10 днів та відсутність підстав щодо незастосування до відповідача штрафних санкцій.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій за несвоєчасно поставлений товар, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення неустойки.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено вище, сторонами в Специфікації встановлено, що строк виготовлення та поставки Товару до 20.10.2023.

Постачальником поставлено Замовнику Товар 31.10.2023, відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 172.

Згідно з п.п. 3.1 ,3.2 Договору встановлено, що поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.

Відповідно до видаткової накладної № 50 від 31.10.2023 Виконавцем передано, а Замовником прийнято товар в сумі 115 375 180,00 без ПДВ, разом з ПДВ 138 450 216,00 грн.

В підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком товару вантажоодержувачем також виписується повідомлення-підтвердження, вантажоодержувач надає замовнику через виконавця повідомлення-підтвердження на поставлений товар (п. 3.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Вантажоодержувачем виписано 31.10.2023 повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку на товар загальною сумою з ПДВ 138 450 216,00 грн.

Відповідно до п. 3.5 Договору, Виконавець сповіщенням встановленої форми повідомляє представництво Замовника про готовність товару до здійснення контролю. На прийнятий товар представництво Замовника видає Посвідчення, яким підтверджує відповідність товару умовам контракту.

Пунктом 3.6 Договору, сторонами узгоджено, що з моменту видачі Посвідчення і до відвантаження, товари вважаються прийнятими виконавцем на відповідальне зберігання без додаткової оплати.

Відповідно до Посвідчення Військового представництва Міністерства оборони України № 61 від 31.10.2023, датою сповіщення Виконавцем про готовність товару є 31.10.2023, датою прийняття товару є 31.10.2023.

Вищевикладене спростовує посилання відповідача, що останнім не порушено строки поставки товару, оскільки умовами Договору та вищевказаними документами, зокрема, видатковою накладною, актом приймання-передачі товару, повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, посвідчення, встановлено отримання товару 31.10.2023. В той же час, акт приймання-передачі товару від 31.10.2023 та видаткова накладна від 31.10.2023 підписані з боку відповідача без заперечень та зауважень. Додана відповідачем копія видаткової накладної № 50/1 від 17.10.2023 містить підпис особи, що прийняв товар, однак не містить печатки підприємства, що не може бути прийнято судом, як належний доказ поставки відповідачем та прийняття позивачем товару саме 17.10.2023.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 п. 7.2 Договору встановлено, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.

Позивачем за порушення відповідачем строків поставки Товару нараховано 1 384 502,16 грн пені за 10 днів прострочки поставки за період з 20.10.2023 до 31.10.2023.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, судом встановлено, що в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки Товару, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення суми пені.

Доказів оплати відповідачем пені матеріали справи не містять.

Наданий розрахунок суми пені судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що розрахунок виконаний вірно.

Розглянувши клопотання та третьої особи відповідача щодо зменшення розміру пені на 99%, суд задовольнив його частково, з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 99% відповідач та третя особа посилаються на те, що задоволення позовних вимог може стати причиною нерозумних і несправедливих наслідків для підприємства, яке є підприємством оборонно-промислового комплексу, продовжує надавати і надавало послуги Міністерству оборони України попри реальні та потенційні ракетні обстріли, інші обмеженнями виробничої діяльності (електрика, можливість залучення персоналу, зв`язок та інше), з огляду на об`єктивну необхідність в обороні України та відторгнення збройної агресії РФ, є єдиним підприємством, яке здійснює виготовлення та ремонт значної кількості радіолокаційної техніки військового призначення. Стягнення мільйонних штрафних санкцій з підприємств оборонно-промислового комплексу, у тому числі відповідача, також впливатиме на ефективність обороноздатності держави, тому захист прав має забезпечуватися із дотриманням розумного балансу та врахуванням інтересу держави у стабільному функціонуванні оборонно-промислового комплексу. В матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо), як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Загальними засадами цивільного законодавства, згідно зі ст. 3 ЦК України, є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові від 18.05.2023 у справі №910/4176/22 (п.8.35-8.39) Верховний Суд акцентував, що …застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до стягнення, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України) також містить таку засаду, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19). Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.23 у справі 199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.20 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.19 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20 у справі № 902/417/18 (п. 8.24) та від 28.06.19 у справі №761/9584/15-ц (п. 85)….

Матеріали господарської справи № 910/815/24 свідчать, що зобов`язання за Договором відповідачем у даній справі виконано у повному обсязі.

Господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані наслідки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав та можливість зменшення розміру пені на 50%.

З підстав наведених вище таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 692 251,08 грн.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Науково-виробничий комплекс Іскра (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код 14313866) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) 692 251 (шістсот дев`яносто дві тисячі двісті п`ятдесят одну) грн 08 коп. неустойки.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Науково-виробничий комплекс Іскра (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код 14313866) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) 16 614 (шістнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 18.07.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.