Рішення

від 03.07.2024 по справі 908/1015/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/79/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 Справа № 908/1015/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи

За позовом: ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БРД ПЛЮС" (електронна пошта: невідома; вул. Перемоги, буд. 63, офіс 215, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 45083134)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

про припинення повноважень та визнання

трудових відносин припиненими

За участю представників сторін:

Від позивача: Корсік Я.І., ордер серії АР № 1170985 від 04.04.2024, свідоцтво ЗП 002110 від 09.04.2019, адвокат;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

05.04.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРД ПЛЮС" про припинення повноважень та визнання трудових відносин припиненими з 15.02.2024 у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 справу №908/1015/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 10.04.2024 вказану позовну заяву на підставі п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 162, п.2 ч. 1 ст. 164, ст.ст. 172, 174 ГПК України залишено без руху.

18.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 17.04.2024.

Ухвалою суду від 23.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі №908/1015/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.05.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

13.05.2024 до Господарського суду Запорізької області повернулась ухвала від 23.04.2024 по справі № 908/1015/24, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БРД ПЛЮС" (вул. Перемоги, буд. 63, офіс 215, м. Запоріжжя, 69035) з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 20.05.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 19.06.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 19.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.07.2024 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконати вимоги ухвали суду від 20.05.2024.

У судовому засіданні 03.07.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 03.07.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

В обґрунтування доводів викладених у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БРД ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 45083134) зареєстроване за адресою: вул. Перемоги, буд. 63, офіс 215, м. Запоріжжя, 69035. Основний вид діяльності - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Засновником та єдиним учасником ТОВ "БРД ПЛЮС" є ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням єдиного учасника ТОВ "БРД ПЛЮС" від 07.08.2023 № 1/23 прийнято рішення звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_2 згідно поданої заяви - 07.08.2023 (останній робочий день). Призначити директором Товариства ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) - з 08.08.2023. На підставі наказу ТОВ "БРД ПЛЮС" від 08.08.2023 № 1/23 "Про призначення директора ТОВ "БРД ПЛЮС" ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "БРД ПЛЮС" з 08.08.2023. Згодом позивачем ( ОСОБА_1 ) прийнято рішення звільнитись за власним бажанням з посади директора з 15.02.2024, так як він втратив матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на вищевказаній посаді. З урахуванням викладеного, позивач звернувся до єдиного учасника ТОВ "БРД ПЛЮС" - ОСОБА_2 із заявою від 22.01.2024 про звільнення з посади директора ТОВ "БРД ПЛЮС" за власним бажанням з 15.02.2024 та просив розглянути вказану заяву відповідно до вимог ст. 37 Закону із прийняттям письмового рішення єдиного учасника. Заява про звільнення з посади директора ТОВ "БРД ПЛЮС" надіслана на адресу учасника ТОВ "БРД ПЛЮС" - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку 23.01.2024 цінним листом з описом вкладення. Згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 04.04.2024 керівником (директором) ТОВ "БРД ПЛЮС" залишається позивач - ОСОБА_1 . Посилаючись на ст.ст. 12-16, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 36, 38, 39 КЗпП України позивач просить суд припинити повноваження та визнати трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "БРД ПЛЮС" припиненими з 15.02.2024 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал суду на поштові адреси. Клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників відповідача та третьої особи або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Станом на 03.07.2024 від відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надійшло. Також від третьої особи письмових пояснень по суті спору до суду не надходило.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, як й інші ухвали суду, надсилались за адресою місцезнаходження Відповідача та третьої особи, як свідчать матеріали справи, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала суду про відкриття провадження повернулася до суду 13.05.2024р. за закінченням терміну зберігання. Проте, у судових засіданнях брав участь сам Позивач ОСОБА_1 - діючий директор Відповідача, а тому суд дійшов висновку, що юридичній особі - ТОВ "БРД ПЛЮС" відомо про час і місце судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За змістом ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Наявні матеріали справу дозволяють розглянути спір по суті.

Розглянувши та дослідивши подані сторонами докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БРД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 45083134) зареєстроване 28.02.2023р. за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 63, офіс 215.

Засновником та єдиним учасником ТОВ «БРД ПЛЮС» є гр. ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням єдиного учасника ТОВ «БРД ПЛЮС» від 07.08.2023 № 1/23 прийнято рішення звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_2 згідно поданої заяви від 07 серпня 2023 року (останній робочий день). Призначити директором Товариства ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) - з 08 серпня 2023 року.

На підставі наказу ТОВ «БРД ПЛЮС» від 08.08.2023 № 1/23 «Про призначення директора ТОВ «БРД ПЛЮС» ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «БРД ПЛЮС» з 08 серпня 2023 року.

Згодом Позивачем прийнято рішення звільнитись за власним бажанням з посади директора з 15.02.2024, оскільки він тратив матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на вищевказаній посаді.

Позивач звернувся до єдиного учасника ТОВ «БРД ПЛЮС» - ОСОБА_2 із Заявою від 22.01.2024 про звільнення з посади директора ТОВ «БРД ПЛЮС» за власним бажанням з 15.02.2024. Просив розглянути Заяву відповідно до вимог ст. 37 Закону із прийняттям письмового рішення єдиного учасника.

Вказана заява була надіслана Позивачем на адресу учасника ТОВ «БРД ПЛЮС» - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку 23.01.2024, що підтверджується цінним листом з описом вкладення.

Згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, і фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 04.04.2024 керівником (директором) ТОВ «БРД ПЛЮС» залишається Позивач - ОСОБА_1 .

Отже, Заява Позивача про звільнення з посади директора ТОВ «БРД ПЛЮС» станом на дату прийняття рішення у цій справі Засновником - ОСОБА_2 не розглянута, рішення про звільнення Позивача з посади директора не прийняте. Доказів зворотного суду не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 12, ст. 15, ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Спосіб захисту - це матеріально-правовий засіб примусового характеру, за допомогою якого відбувається відновлення/визнання порушеного/оспорюваного права чи законного інтересу особи. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Право на обрання певного способу захисту порушеного права належить позивачу і обмежується лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Спір у даній справі стосується припинення трудових відносин, які склалися між ТОВ «БРД ПЛЮС» та позивачем як директором цього Товариства.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22, спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду (п. 73 постанови).

В ч.ч. 1, 2 ст. 113 Цивільного кодексу України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII.

Згідно зі ст. 28, ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон № 2275-VIII) органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону № 2275-VIII обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) належать до компетенції загальних зборів учасників.

Зі змісту ч.ч. 1, 4 ст. 39 цього Закону слідує, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Відповідно до п.п. 14.2.1 Статуту ТОВ ТОВ «БРД ПЛЮС» у першій редакції, затвердженій рішенням № 1 єдиного учасника товариства від 20.02.2023, вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників Товариства. Виконавчим органом є Директор (дирекція) Товариства (п. 14.11).

14.3.2. До компетенції загальних зборів учасників належить:

7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;

14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.

14.10.1. Рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників,

приймаються учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням

учасника.

14.11. Виконавчий орган товариства.

14.11.4. Виконавчим органом Товариства є колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Склад виконавчого органу (колегіальний чи одноособовий) на кожному етапі своєї діяльності Товариство обирає та затверджує самостійно рішенням Зборів Учасників.

14.11.5. Директор (дирекція) Товариства призначається (обирається) та звільняється Загальними зборами учасників Товариства.

14.11.6. Загальні збори учасників Товариства мають право в будь-який час прийняти рішення про дострокове звільнення Директора (дирекції) Товариства.

За змістом ч. 1 ст. 31 Закону № 2275-VIII загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону № 2275-VIII).

У розділі 10 Статуту Товариства також визначено, що про проведення загальних зборів учасників Товариства повідомляються особисто відповідним повідомленням під підпис кожного учасника, з обов`язковим зазначенням у повідомленні місця та часу проведення Загальних зборів, орієнтовного порядку денного. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням Товариства або в будь-якому іншому місці на території України, про яке зазначено у повідомленні.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

З положень п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України вбачається, що однією із підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38. 39 КЗпП України).

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні (ч. 1 ст. 38 КЗпП України).

За змістом частини 13 статті 39 Закону № 2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

З вищенаведених положень законодавства вбачається, що звільнення з посади директора товариства є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори, розглянути заяву директора про звільнення та обрати новий виконавчий орган.

У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством згідно зі статтею 38 КЗпП України, директор може сам ініціювати скликання загальних зборів для розгляду відповідної заяви та вирішення питання про своє звільнення.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення (п. 5.15 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21).

У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника (частина перша статті 37 Закону №2275-VIII).

Засновником та єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «БРД ПЛЮС» є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), якого залучено судом до участі у справі в якості третьої особи

Як свідчать матеріали справи та зазначено судом вище, Позивач звернувся до єдиного учасника ТОВ «БРД ПЛЮС» - ОСОБА_2 із Заявою від 22.01.2024 про звільнення з посади директора ТОВ «БРД ПЛЮС» за власним бажанням з 15.02.2024. Просив розглянути Заяву відповідно до вимог ст. 37 Закону із прийняттям письмового рішення єдиного учасника. Вказана заява була надіслана Позивачем на адресу учасника ТОВ «БРД ПЛЮС» - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку 23.01.2024, що підтверджується цінним листом з описом вкладення.

Однак, станом на дату прийняття рішення у цій справі вказана заява Засновником - ОСОБА_2 не розглянута, рішення про звільнення Позивача з посади директора не прийняте. Доказів зворотного суду не надано.

В частині 4 ст. 22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У ч. ч.1, 2 ст. 43 Конституції України зокрема закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Відповідно до вимог статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

У п.п. 50, 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22 вказано, що на відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

З огляду на викладене суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про припинення повноважень та визнання трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «БРД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 45083134) припиненими з 15 лютого 2024 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити повноваження та визнати трудові відносини ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «БРД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 45083134) припиненими з 15 лютого 2024 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРД ПЛЮС" (вул.Перемоги, буд. 63, офіс 215, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 45083134) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) суму 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено і підписано 15.07.2024р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.