Рішення

від 17.07.2024 по справі 910/7032/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024Справа № 910/7032/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» (03124, місто Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 6/7А) до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» (58000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, місто Чернівці, вул.Ясська, будинок 1) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача приватного нотаріуса Дячук Олени Борисівни ( АДРЕСА_1 ) визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності на нежитлове приміщенняПредставники:

від Позивача: Вербицький Я.В. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача: не з`явились;

від Третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» (надалі також - «Відповідач») про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності на нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2019 року, припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення 8 за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6/7А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» та приватного нотаріуса Дячук Олени Борисівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності на нежитлове приміщення залишено без руху.

17.05.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі 910/7032/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.06.2021 року.

16.06.2021 року судове засідання не відбудеться у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 23.06.2021 року.

07.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМАНТ - ЦЕНТР" про продовження процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву по справі №910/7032/21задоволено. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІАМАНТ - ЦЕНТР" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА" по справі № 910/7032/21 до 16 червня 2021 року.

15.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву.

15.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву.

16.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМАНТ - ЦЕНТР" надійшла зустрічна позовна заява до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА" про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМАНТ - ЦЕНТР" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА" про усунення перешкод у користуванні майном у справі №910/7032/21 повернуто Заявникові.

У підготовче судове засідання 23.06.2021 року з`явились представники позивача та відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з 24.06.2021 року для надання відповідей на відзиви, надано Відповідачам строк до 5 днів з дня отримання відповідей на відзиви для надання заперечень, запропоновано Відповідачу-1 у строк до 5 днів з 24.06.2021 року надати докази на підтвердження передачі технічної документації ТОВ "Л-Квартал Сервіс", відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів, відкладено підготовче судове засідання на 14.07.2021 року.

29.06.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшли документи по справі.

05.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача - 1.

05.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача - 2.

09.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшли заперечення.

09.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

14.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У підготовче судове засідання 14.07.2021 року з`явились представники позивача та відповідача-2; представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відпоідача-1 про відкладення розгляду справи, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду справи з вказаних в ньому підстав, встановлено Позивачу строк до 5 днів з 14.07.2021 року для оформлення належним чином доказів, долучених до клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, відкладено підготовче судове засідання на 04.08.2021 року.

14.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшли заперечення.

23.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

04.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

04.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшла заява про компенсацію судових витрат.

04.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

У підготовче судове засідання 04.08.2021 року з`явились представники позивача та відповідачів.

Представник Позивача заявив усне клопотання про заміну неналежного Відповідача, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Приватного нотаріуса Дячук Олени Борисівни.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача, змінено процесуальний статус Відповідача-2 та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача-Приватного нотаріуса Дячук Олену Борисівну, встановлено Відповідачу, Третій особі строк до 16.08.2021 року включно для надання письмових пояснень чи заперечень щодо клопотання Позивача про призначення експертизи, відкладено підготовче судове засідання на 18.08.2021 року.

16.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів та призначення судової будівельно-технічної експертизи.

18.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшла заява про необхідність своєчасного вирішення питання про стягнення з Позивача судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» на користь приватного нотаріуса Дячук Олени Борисівни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15750 грн. 00 коп.

У підготовче судове засідання 18.08.2021 року з`явились представники Сторін та Третьої особи. Представник Позивача підтримав подане клопотання про призначення у справі судової експертизи. Представник Відповідача заперечив проти задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року призначено у справі №910/7032/21 судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/7032/21 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

25.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

27.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №28138/21-43 від 21.09.2021 року про погодження строків проведення експертизи. У вказаному листі експерт просить надати письмову згоду на проведення експертизи у термін понад 90 календарних днів, у зв`язку з великим завантаженням експертів.

Листом від 07.10.2021 року Господарський суд міста Києва погодив термін виконання судової експертизи по справі №910/7032/21 у строк понад 90 календарних днів.

06.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 982/40/10-12-23 від 27.01.2023 року, в якому повідомляється про забезпечення прибуття експерта Лисака Олексія із експертної установи до об`єкту дослідження, безперешкодного доступу до об`єкту дослідження (нежитлового приміщення №8, загальною площею 66,9 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А) та присутність сторін по справі при дослідженні.

07.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 2391/2100-4-23/44 від 01.03.2023 року, в якому повідомляється про забезпечення прибуття експерта Лисака Олексія із експертної установи до об`єкту дослідження, безперешкодного доступу до об`єкту дослідження (нежитлового приміщення №8, загальною площею 66,9 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А), присутність сторін по справі при дослідженні та повернення експерта до експертної установи.

11.05.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання № 5951/4036-4-23/44 від 03.05.2023 року про надання додаткових матеріалів, а саме: надати проектно-технічну документацію на проведення робіт по реконструкції в підвалі на рівні позначки - 4,20 м по влаштуванню приміщення №8 площею 66,9 кв.м. в житловому будинку по бульвару Вацлава Гавела, 6/7А в м. Києві; зазначити дату вводу в експлуатацію житлового будинку по бульвару Вацлава Гавела, 6/7А в м. Києві.

23.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про надання інформації та документів на виконання клопотання експерта.

23.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року.

Листом від 23.06.2023 року витребувано від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №910/7032/21 з метою розгляду клопотання експертів та заяви про виправлення описки.

13.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи №28138/21-44 від 22.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 року поновлено провадження у справі № 910/7032/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 року зупинено провадження у справі №910/7032/21 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМАНТ - ЦЕНТР", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - приватного нотаріуса Дячук Олени Борисівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності на нежитлове приміщення до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва з суду вищої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 (про відшкодування понесених судових витрат) у справі №910/7032/21 скасовано.

11.03.2024 року матеріали справи повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 року поновлено провадження у справі № 910/7032/21, підготовче засідання у справі №910/7032/21 призначено на 10.04.2024 року.

У підготовче судове засідання 10.04.2024 року з`явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи не з`явились про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче судове засідання на 01.05.2024 року.

У підготовче судове засідання 01.05.2024 року з`явився представник позивача; представники відповідача та третьої особи не з`явились про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про відкладення підготовчого судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 17.05.2024 року.

У підготовче судове засідання 17.05.2024 року з`явились представники позивача; представники відповідача та третьої особи не з`явились про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

У підготовчому судовому засіданні Позивач подав заяву про зміну предмета позову та заяву про залучення до участі у справі співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду клопотання Позивача про зміну предмету позову та залучення співвідповідача, відкладено підготовче судове засідання на 05.06.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 року в задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» про зміну предмету позову від 17.05.2024 року по справі №910/7032/21 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 26.06.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2024 року.

17.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмової промови.

В судовому засіданні 17 липня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд закрити провадження у справі в частині припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8, інші позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В судове засідання представники Відповідача та Третьої особи не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта».

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 липня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Згідно з п.1.1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА», затвердженого рішенням загальних зборів Об`єднанням, оформленим протоколом №1 від 09.08.2020 року, Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-Квартал Вацлава Гавела» м. Київ створено власниками квартир та житлових і нежитлових приміщень (далі - Співвласники) житлового комплексу "Л-Квартал" (далі - будинок), що розташований за адресою: 03124, Україна, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела 6/7а та 6в відповідно до Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку». (т.1 а.с.24-39)

Метою створення Об?єднання с забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов?язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством України та цим Статутом. (п.2.1 Статуту)

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №253792212 вбачається, що 06.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дячук Оленою Борисівною проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1784672680000) за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8. (т.1 а.с.50-52)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в приміщеннях №013, №009, №011, №6 підземного поверху житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А здійснена незаконна перебудова та сформоване нове приміщення №8, яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІАМАНТ - ЦЕНТР". Позивач зазначає, що співвласники багатоквартирного будинку за адресою м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А не приймали жодних рішень про переобладнання чи реконструкцію спільного майна будинку, а саме приміщень №013, №009, №011, №6, жодного рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА" з цього приводу не існує. Позивач зазначає, що вказане приміщення є допоміжним приміщенням в будинку та є спільною сумісною власністю співвласників будинку. За таких підстав, Позивач просить Суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дячук Олени Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45929326 від 13.03.2019 року, номер запису про право власності 30668398, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1784672680000, та припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що він набув право власності на спірне приміщення у спосіб та порядок, визначений чинним законодавством України, проте Позивач не надав доказів виникнення у нього права власності на це приміщення, а тому не довів порушення його прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю в частині припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8, інші позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з п.1.1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА», затвердженого рішенням загальних зборів Об`єднанням, оформленим протоколом №1 від 09.08.2020 року, Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-Квартал Вацлава Гавела» м. Київ створено власниками квартир та житлових і нежитлових приміщень (далі - Співвласники) житлового комплексу "Л-Квартал" (далі - будинок), що розташований за адресою: 03124, Україна, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела 6/7а та 6в відповідно до Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку». (т.1 а.с.24-39)

Метою створення Об?єднання с забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов?язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством України та цим Статутом. (п.2.1 Статуту)

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №253792212 вбачається, що 06.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дячук Оленою Борисівною проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1784672680000) за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8. (т.1 а.с.50-52)

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач посилався на те, що в приміщеннях №013, №009, №011, №6 підземного поверху житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А здійснена незаконна перебудова та сформоване нове приміщення №8, яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІАМАНТ - ЦЕНТР". Вказане приміщення є допоміжним приміщенням в будинку та є спільною сумісною власністю співвласників будинку.

Таким чином, при вирішенні цього спору необхідним є визначення правового статусу спірного приміщення, а саме, встановлення того, чи відноситься зазначене приміщення до числа допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик такого приміщення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц та постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/17576/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 386, ст. 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

У ч. 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом наведеної норми, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (ст. 385 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" під допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку розуміють приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), в той час як нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Отже, визначення "допоміжне приміщення" серед іншого включає в себе підсобні приміщення. Підсобні приміщення за своїм статусом відносяться до допоміжних приміщень у структурі житлового будинку.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні спору у справі, що розглядається, Суд враховує правові висновки, наведені, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/1406/21, від 03.08.2022 у справі №908/3168/19, від 20.09.2023 у справі №910/17576/20, за змістом яких чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Отже, кожна сторона відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України на підставі належних, допустимих, вірогідних, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.08.2021 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, з урахуванням того, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, Судом призначено у справі №910/7032/21 судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі № 910/7032/21 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Частиною 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи у господарській справі №28138/21 від 22.06.2023 року встановлено, що приміщення №8 загальною площею 66,9 кв.м., яке обладнано у підвалі на позначці -4,20 м семиповерхового житлового будинку по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А в м. Києві, складається згідно з проектно-технічною документацією на будинок багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6 (літ. Ж) з:

- допоміжного приміщення №013 (приміщення венткамери) площею 95,70 кв.м,

- приміщення №009 (коридор) площею 12,15 кв.м;

- приміщення №011 (насосна) площею 95,70 кв.м.

Приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м, що знаходиться в підвальному поверсі семиповерхового житлового будинку по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А у м. Києві на позначці -4,20 в плані його забудови, розташовується згідно з проектно-технічною документацією на будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6 (літ. Ж) в межах простору (на площі):

- допоміжного приміщення №013 (допоміжне приміщення - приміщення венткамери згідно проекту) площею 95,70 кв. м;

- приміщення №009 (коридор) площею 12,15 кв. м;

- приміщення №011 (насосна) площею 95,70 кв.м.

За результатами проведеного обстеження:

- коридор, який входить до складу приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м. є частиною площі коридору площею 12,15 кв. м передбаченого проектом будівництва;

- приміщення 1 площею 6,0 кв. м, приміщення 6 площею 17,2 кв. м, приміщення 7 площею 11,5 кв. м та приміщення 8 площею 20,1 кв. м, є частиною приміщення венткамери площею 95,70 кв. м передбаченого проектом будівництва;

- приміщення 2 невизначеного призначення площею 4,8 кв. м. є частиною приміщення насосної площею 95,70 кв. м. передбаченого проектом будівництва;

- приміщення 3 (туалет) площею 2,2 кв. м. є частиною входу до підвалу семиповерхового будинку передбаченого проектом будівництва.

Нежитлове приміщення №8 загальною площею 66,9 кв.м, що знаходиться у підвальному поверсі семиповерхового житлового будинку по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А у м. Києві на позначці - 4,20м, проектно-технічною документацією на будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за будівельною адресою м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6 (літ. Ж), наданою на дослідження, не передбачене.

Оскільки через приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м (зокрема приміщення №№6, 7, 8 та коридор) прокладені мережі інженерних будинкових комунікацій, які забезпечують експлуатацію будинку та побутове обслуговування мешканців будинку; доступ до приміщень в яких установлено обладнання ІТП, насосної, електрощитової, серверної та венткамери, передбачених проектом будівництва, можливий лише через вхід до приміщення №8 загальною площею 66,9 кв.м. з боку сходової клітини, яка відноситься до іншої будівлі. А приміщення №№6, 7, 8, які входять до складу приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м., розташовані в просторі (ще й на площі) приміщення венткамери на позначці -4,20м передбачених проектом в плані забудови семиповерхового житлового будинку, то приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м (до якої входять приміщення №№1-8), станом на час проведення дослідження, необхідне для забезпечення експлуатації семиповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_2 та побутового обслуговування мешканців будинку.

Інформація щодо приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м в наданій проектно-технічній документації на будівництво житлового будинку по бульвару Вацлава Гавела, 6/7-А в м. Києві представленій на дослідження, відсутня. Тому вказати категорію приміщення Nє 8 загальною площею 66,9 кв. м, що у підвальному поверсі на позначці -4,20 м житлового будинку по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А в м. Києві на час його вводу в експлуатацію, не видається за можливе.

Приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м, яке розташоване у підвальному поверсі на позначці - 4,20 м семиповерхового житлового будинку по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А, станом на час проведення дослідження є нежитловим приміщенням.

Відповідно до даних пояснювальної записки проекту (т.2, а.с. 20) будівництва багатоповерхового житлового комплексу по бульвару Вацлава Гавела, 6/7А у м. Києві стосовно підвального поверху семиповерхового житлового будинку (ГП-1) на позначці -4,20м: "Підземний поверх частково займають технічні приміщення (ІТП, насосна господарсько-пожежного водопостачання, електрощитові), комунікації, а з боку підземного паркінгу під будинком розташовано 6 маш./місць."

Влаштування приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м проектом будівництва багатоповерхового житлового комплексу по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А у м. Києві, наданого на дослідження, не передбачено.

В приміщеннях (№№1-8), які входять до складу приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м, в прорізах установлені дверні заповнення, установлені прилади опалення, обладнаний туалет, виконане покриття підлоги. Висота приміщень відповідає висоті приміщень підвального поверху передбаченого проектом будівництва. Під поверхнею перекриття підвального поверху прокладені мережі будинкових інженерних комунікацій.

Функціональне призначення приміщення № 8 загальною площею 66,9 кв. м. у підвальному поверсі на позначці - 4,20 м семиповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2 в технічному паспорті від 12.06.2017, який міститься в матеріалах справи, не визначено.

Дані про виконання робіт в приміщенні № 8 загальною площею 66,9 кв. м., в тому числі на роботи по реконструкції в цілому приміщень підвального поверху на позначці - 4,20м семиповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2 , у наданій на дослідження технічній документації на будівництво станом на час вводу його в експлуатацію, відсутні.

Тому надати відповідь щодо проведення робіт по реконструкції (переплануванні) зі зміною цільового призначення нежитлового приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м. з часу введення в експлуатацію семиповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А у м. Києві до часу проведення експертизи, не видається можливим. (т.3 а.с. 133-151)

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи у господарській справі №28138/21 від 22.06.2023 року, складені Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновки судової експертизи узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності. Крім того, Суд зазначає, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому за таких підстав, вказані висновки експертів є належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Суд зазначає, що вказаним висновком судової експертизи встановлено, що нежитлове приміщення №8 загальною площею 66,9 кв.м. по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А в м. Києві складається з допоміжного приміщення №013 (приміщення венткамери) площею 95,70 кв.м., приміщення №009 (коридор) площею 12,15 кв.м., приміщення №011 (насосна) площею 95,70 кв.м., проектно-технічною документацією на будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за будівельною адресою м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6 (літ. Ж), не передбачене та Влаштування приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м проектом будівництва багатоповерхового житлового комплексу по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А у м. Києві, наданого на дослідження, не передбачено. Крім того, приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м (до якої входять приміщення №№1-8) необхідно для забезпечення експлуатації семиповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_2 та побутового обслуговування мешканців будинку.

Виходячи з аналізу положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" вбачається, що приміщення загального користування (у тому числі допоміжні) є спільним майном багатоквартирного будинку. Допоміжними приміщеннями є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

При цьому, для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання. Однак вказаним не обмежується "коло обставин", які встановлюються для правильного вирішення відповідного спору.

Визначальним для правильного вирішення даного спору є з`ясування та визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать усі спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц та постанові Верховного Суду у постанові від 14.05.2018 у справі №753/20293/16-ц.

Одним із принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статті 13 ГПК України, який передбачає у частині другій вказаної статті обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє учасникам процесу в реалізації ними прав, запобігає зловживанню правами та вживає заходи для виконання ними їхніх обов`язків( пункти 4, 5 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина перша статті 14 ГПК України).

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №908/1879/17.

Відповідно до частини першої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до частин першої і п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

При цьому, всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Бехеер проти Нідерландів").

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі N 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі N 914/385/18, від 10.04.2019 у справі N 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі N 915/641/18, від 03.08.2022 у справі N 910/5408/21, від 21.09.2022 у справі N 904/3469/21.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно - технічної експертизи у господарській справі №28138/21 від 22.06.2023 року, Суд приходить до висновку, що нежитлове приміщення №8 загальною площею 66,9 кв.м. по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А в м. Києві є допоміжним приміщенням в розумінні вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та призначенням спірного нежитлового приміщення є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. При цьому, Суд звертає увагу, що влаштування приміщення №8 загальною площею 66,9 кв. м проектом будівництва багатоповерхового житлового комплексу по бульвару Гавела Вацлава, 6/7-А у м. Києві не передбачено, а тому вказане нежитлове приміщення з самого початку не будувалося як таке, використання якого мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо) й підпадає під правовий режим допоміжних приміщень.

Проте, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження отримання згоди власників квартир у житловому будинку по АДРЕСА_2 на виведення нерухомого майна зі статусу "допоміжних приміщень".

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що нежитлове приміщення №8 загальною площею 66,9 кв.м. по АДРЕСА_2 в розумінні положень ст. 382 ЦК України є об`єктом спільної сумісної власності всіх співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 та не може перебувати у приватній власності однієї особи.

Разом з тим з сертифікату Державної архітектурно - будівельної інспекції України серії ІУ №165162591648 вбачається, що замовником об`єкта «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 » є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР». (т.1 а.с.150)

В цей же час, Суд зазначає, що сертифікат Державної архітектурно - будівельної інспекції України серії ІУ №165162591648, розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації №182 від 13.03.2017 року, технічний паспорт на нежитлове приміщення №8 по бульвару Вацлава Гавела, 6/7-А в м. Києві не можуть бути розцінені як належна підстава набуття Відповідачем права власності на спірний об`єкт, оскільки норми законодавства виключають можливість набуття будь-якою особою права власності на допоміжні приміщення як на окремий об`єкт цивільних прав, а також в інший спосіб, ніж одночасно з набуттям права власності на квартиру у житловому будинку. (т.1 а.с.151-157)

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів існування в житловому будинку окремих нежитлових приміщень, які не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об`єктами нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення. Також відсутні в матеріалах справи і докази створення Відповідачем спірного приміщення шляхом нового будівництва або проведення реконструкції нежитлових приміщень на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що до нежитлових відносяться ті приміщення, які з самого початку будувалися не як допоміжні, а як такі, що мають інше призначення. Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2019 у справі №914/843/17.

З огляду на викладене, Суд вважає, що права та інтереси Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено, а тому наявні підстави для їх правового захисту, оскільки здійснення за Відповідачем державної реєстрації права власності на спірне приміщення прямо суперечать приписам ч. 2 ст. 382 ЦК України та порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, Суд зазначає, що станом на момент набуття Відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» ще не було зареєстровано як юридична особа.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 382 ЦК України, право власності на спірне приміщення набуто співвласниками багатоквартирного будинку одночасно з набуттям права власності на житлові квартири.

Статтею 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" унормовано, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (абз. 1 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Отже, вчинення Позивачем процесуальних дій для сприяння використанню власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, не позбавляє позивача права звернутися до суду із даним позовом після створення цього об`єднання. Момент створення ОСББ у даних правовідносинах не має значення, адже об`єднання діє не у своїх власних інтересах, а є виразником волі всіх співвласників багатоквартирного будинку, право власності яких на допоміжні приміщення жодних додаткових дій, у тому числі створення ОСББ, не потребує (відповідна позиція відображена в постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №904/1040/18 та від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).

Що стосується обраного Позивачем способу захисту порушеного права, Суд зазначає.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У частині першій 1 статті 14 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

У справі, що розглядається, Позивачем обрано такий спосіб захисту порушеного права як визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дячук Олени Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45929326 від 13.03.2019 року, номер запису про право власності 30668398, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1784672680000, та припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19 і у справах №910/7646/19, №910/7648/19, №910/10693/19, №922/476/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.

Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 у Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію про те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» буде скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень згідно з рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дячук Олени Борисівни, індексний номер 45929326 від 13.03.2019 року, номер запису про право власності 30668398, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1784672680000, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення №8 загальною площею 66,9 кв.м за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А.

Що стосується вимоги Позивача в частині припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8 ,Суд зазначає.

Статтею 346 ЦК України передбачено підстави припинення права власності, зокрема, через законодавчо встановлені обмеження, коли за законом майно не може належати цій особі. Ця норма права не встановлює способів захисту прав. Конкретний спосіб припинення такого права власності визначений статтею 348 ЦК України, яка спеціально встановлює умови і порядок припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати.

Так, закон встановлює, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, установленого законом.

Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Отже, приписи статей 346 та 348 ЦК України мають застосовуватися як загальна та спеціальна норми.

Крім того, відповідно до приписів п. 9 ч. і ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

В той же час, Судом встановлено, що 27.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАГАРД» було укладено Договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за реєстровим №3602, відповідно до умов якого Продавець передав у власність Покупця нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, а Покупець приймає нежитлове приміщення та оплачує за нею обговорену грошову суму. (т.4 а.с.48-53)

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №3735450444 вбачається, що 27.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАГАРД» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1784672680000) за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8. (т.4 а.с.44-47)

Таким чином, Суд звертає увагу, що після відкриття провадження у справі №910/7032/21 право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» у зв`язку з відчуженням нежитлового приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8 на підставі п.1 ч.1 статті 346 Цивільного кодексу України припинилось.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» нежитлового приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8 шляхом укладення Договору купівлі - продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за реєстровим №3602 від 27.09.2021 року, після відкриття провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №910/7032/21 в частині припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8 у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Крім того, за змістом ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати підготовку експертного висновку на замовлення сторони.

Зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Частинами 4-7 статті 127 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, з урахуванням того, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, Судом призначено у справі №910/7032/21 судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА" попередньо оплатити вартість експертизи.

Відповідно до Акту здачі - приймання висновку експерта №28138/21-44 від 22.06.2023 року вартість проведення експертизи склала 19 220 грн. 32 коп. За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА», Суд приходить до висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат за проведення судової експертизи у розмірі 19 220 грн. 32 коп. відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Закрити провадження у справі №910/7032/21 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» в частині припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» на нежитлове приміщення загальною площею 66,9 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А, приміщення 8 у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» - задовольнити.

3. Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дячук Олени Борисівни, індексний номер 45929326 від 13.03.2019 року, номер запису про право власності 30668398, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1784672680000, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» 58000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, місто Чернівці, вул.Ясська, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 33097162) на нежитлове приміщення №8 загальною площею 66,9 кв.м за адресою: м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 6/7-А.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАМАНТ - ЦЕНТР» (58000, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, місто Чернівці, вул.Ясська, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 33097162) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Л-КВАРТАЛ ВАЦЛАВА ГАВЕЛА» (03124, місто Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 6/7А, Ідентифікаційний код юридичної особи 43664697) судовий збір у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 19 220 (дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять) грн. 32 коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 липня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин