Постанова

від 27.09.2010 по справі 2а-7710/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.09.10

Справа №2а-7710/10/12/0170

   u

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.10р., о 9:43               м. Сімферополь               Справа №  2а-7710/10/12/0170Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Суконновій Г.В.,

розглянувши адміністративну справу  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бор-Сім"до    Державної податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняза участю :

представника позивача  –  Мартьянов Олександр Вікторович, довіреність № б/н  від 06.04.10р.;

представник відповідача – Тарасенко Ольга Василівна, довіреність № 18/10-0  від 10.01.10р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бор-Сім"(далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим (далі – відповідач, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкове  повідомлення-рішення  №0020872301/0 від 09.06.2010 року.

Позов мотивовано тим, що відповідач підчас проведення перевірки та при винесені оскаржуваного рішення помилково посилався на наявність  порушення позивачем приписів  п.п.5.3.9.п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем було надано в повному обсязі документи на підтвердження сум задекларованих валових витрат.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим  від 15.06.2010 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 07.09.2010 року  (а.с.54), в яких зазначив, що  позивач безпідставно включив до складу валових витрат в 1-му кварталі 2009 року суму 16666,67 грн. та в 4-му кварталі 2009 року суму 19166,67 грн. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що даний висновок , зроблений за наслідками перевірки в акті № 6998/23-7/35174408 від 15.06.2010 року, обґрунтований тим, що представниками позивача під час перевірки не було надано акти виконаних робіт, що порушує п.п.5.3.9.п.5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.2 ст.1, п.2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.051995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168,а також ст..ст.8,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV.

Під час судового розгляду було допитано свідків – працівників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, та працівника відповідача – ОСОБА_5

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності,  заслухавши представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

         Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

        Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

        Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

           Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач  є юридичною особою, що підтверджується, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 613722, Довідкою з ЄДРПОУ № 233960, ідентифікаційний код 35174408 (а.с. 14,15).

Позивач є платником податків, поставлений на податковий облік в органах державної податкової служби 15.06.2007 року за № 15771, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено  планову виїзну перевірку  позивача  з питань дотримання вимог  податкового, валютного та іншого законодавства за період  з 15.06.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами  якої   27.05.2010 року складено акт №69198/23-7/35174408(а.с. 89). Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення п. 5.3.9п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 52883,00 грн., у тому числі за 1-й квартал 2009 року у сумі 48092,00 грн. та 4-му кварталі 2009 року на суму 4791,00 грн.

На підставі  акту перевірки  відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 09.06.2010 р. № 0020872301/0,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 52883,00 грн. основного платежу та 25004,20 грн. штрафних(фінансових) санкцій (а.с.7).

          Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових  повідомлень-рішень суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов’язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до   п.1.32  ст.1 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” встанавлює, що платниками  податку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу  включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених  ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  валовими витратами виробництва та обігу  є сума будь-яких  витрат платника податку  у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як  компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.      Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2.  ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  розрахунковими, платіжними та іншими  документами, обов’язковість  ведення та зберігання яких  передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу  та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою)  є податкове  зобов’язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов’язання.

Ст.17 Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок  нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки №69198/23-7/35174408 заниження позивачем сум податку на прибуток, що підлягав нарахуванню та сплаті в 1-му та 4-му кварталі 2009 року було допущено внаслідок завищення сум валових витрат, задекларованих позивачем в зазначені періоди на загальну суму 211535,00 грн., в тому числі в 1-му кварталі 2009 року – в сумі 192368,00 грн., та 4-му кварталі 2009 року – в сумі 19167,00 грн., що були віднесені до складу валових витрат за операціями з виконання будівельних робіт за угодами, укладеними  з ПП «Торгбудсервіс» та ТОВ «Глобал Кард Груп».

Висновки відповідача ґрунтувались на тому, що позивач не підтвердив документами бухгалтерського обліку  обґрунтованість віднесення зазначених сум до валових витрат, а саме: не було надано акти виконаних робіт.

Судом встановлено, що 01.01.2009 року між позивачем та ПП «Торгубудсервіс» було укладено договір оренди автотранспорту б\н (а.с.140), предметом якого було оренда екскаватору ТВД КСЕ к-14.

  Невід’ємною складовою зазначеного договору були акти приймання-передачі транспортних засобів від орендодавця орендарю, підписаний 01.02.2009, та від орендаря до орендодавця, підписаний 28.02.2009 року (а.с.138-139).

Розрахунки здійснювались на підставі рахунку-фактури б\н від 27.02.2009 року (а.с.135), акту здачі-прийому (надання послуг) з оренди екскаватору ТВД КС Ек-14 в лютому 2009 року  № ОУ-000025  (а.с.136). Вартість отриманих позивачем послуг склала 20000,00 грн.

01.10.2009 року між позивачем та Приватним підприємством «Торгбудсервіс» укладено договір № 01-10/09 (а.с.128)оренди транспортного засобу, предметом якого було оренда  позивачем автокрану та екскаватору.

Невід’ємною складовою зазначеного договору були акти приймання-передачі транспортних засобів від орендодавця орендарю, підписаний 01.10.2009, та від орендаря до орендодавця, підписаний 30.10.2009 року (а.с.130-131).

Розрахунки здійснювались на підставі рахунку-фактури б\н від 30.10.2009 року (а.с.132), акту здачі-прийому (надання послуг) з оренди екскаватору ОДАЗ з напівпричепом та автокрану КС 3577 в жовтні 2009 року  № ОУ-0000105  (а.с.134). Вартість отриманих позивачем послуг склала 230000,00 грн.

02.02.2009 року між позивачем та ТОВ «Глобал Кард Груп» укладено договір експедування вантажів (а.с.143), предметом якого було доставка вантажів.

Розрахункі здійснювались на підставі акту здачі-приймання робіт  щодо наданих експедиційний послуг на суму 210841,50 грн. (а.с.147).    

Крім того, на підтвердження оплати отриманих послуг від ПП «Торгбудсервіс» судом досліджено акт звірки взаєморозрахунків, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахункам 3772, та податкові накладні, отримані   позивачем від контрагентів (а.с.80-83, а.с.57,59,60,62,63,65).

Суд зазначає, що надання під час проведення перевірки актів виконаних робіт було підтверджено під час судового засідання показаннями свідків, працівників позивача.

При цьому суд критично ставиться до зафксованого відповідачем факту  відсутності зазначених документів при перевірці, оскільки акт проведення перевірки №69198/23-7/35174408 містить з цього приводу суперечливі дані, а саме: на сторінці 6 акту в підпункті «1» зазначено, що  «перевірка відображеного показника за період з 15.06.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 15809920 грн.» була здійснена на підставі «таких документів:головна книга, оборотні сальдові відомості по рах. 205,631,311,377,372, прибуткові накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти», проте в наступному абзаці на даній сторінці акту зазначено, що саме акти виконаних робіт для перевірки надано не було. Причини  встановлених розбіжностей пояснено суду не було, у зв'язку з чим не можуть роцінюватись як належні докази зазначені в акті відомості з цих питань.

Поряд з цим, відповідачем надано відповідь ПП «Торгбудсервіс» на запит податкового органу, зроблений під час проведення перевірки, від 27.05.2010 року (а.с.120), відповідно до якого ПП «Торгбудсервіс» підтверджує наявність господарських операцій з  ТОВ «Бор-Сім» з наданням  картки по рахукам 36, реєстру виданих докуменатів на адресу ТОВ «Бор-Сім», реєстру виданих видаткових накладних та актів виконаних робіт, реєстру виданих податкових накладних (а.с.121- 122), що також підтверджує обгрнутованість включення до складу валових витрат позивача сум, сплачених по господарським операціям з зазначеним контрагентом.

Щодо посилання представника відповідача на порушення позивачем норм Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV суд зазначає наступне. Згідно ст. 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.  Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 зазначеного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

За своїм змістом норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з виконання робіт за угодами, укладеними між позивачем та ПП «Торгбудсервіс» та ТОВ «Глобал Кард Груп», так і зв'язок таких робіт з господарською діяльністю позивача. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган. Натомість, як встановлено судами, у матеріалах справи містяться докази отримання позивачем послуг відповідно до укладених угод.

На підставі викладеного, на думку суду висновки за актом перевірки №69198/23-7/35174408, покладені в основу спірого податкового повідомлення-рішення, слід визнати такими, що не відповідають приписам закону і є недоведеними належним чином.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 27.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 04.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі  АР Крим від 09.06.2010 р. № 0020872301/0.

3.          Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бор-Сім» (ідентифікаційний код 35174408, м. Сімферополь, вул. Л. Чайкіної, 1а, оф.326) 3,40 судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Котарева Г.М.