Рішення

від 15.07.2024 по справі 914/1126/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024 Справа № 914/1126/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши по суті матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алімет», м. Дніпро,до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів,про:стягнення 269379,00 грн боргу, 7148,76 грн пені, 1457,03 грн трьох відсотків річних та 1951,68 грн інфляційних втрат.Представники сторін не викликались (не повідомлялись). Судові процедури.

1.На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ТзОВ «Алімет» до ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення 269379,00 грн боргу, 7148,76 грн пені, 1457,03 грн трьох відсотків річних та 1951,68 грн інфляційних втрат.

2.Ухвалою суду від 30.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору.

3. 22 травня 2024 року позивачем подано до суду детальний опис наданих адвокатом послуг (вх. № 13805/24).

4.Також, 22.05.2024 позивачем подано клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами (вх. № 13808/24).

5. 11 червня 2024 року відповідачем подано до суду заяву про затвердження мирової угоди, до якої долучено текст мирової угоди та платіжна інструкція № 2863 від 30.05.2024 на суму 243504,00 грн, що підтверджує оплату товару, поставленого позивачем за Договором № ВЗК-065/23 від 05.06.2023 (вх. № 2272/24).

6. 13 червня 2024 року позивачем подано до суду заяву про затвердження мирової угоди, закриття підготовчого провадження та вирішення питання про повернення з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за подання даного позову (вх. № 15729/24).

7. 04 липня 2024 року відповідачем подано заяву про відкликання мирової угоди (вх. № 17356/24). 10 липня 2024 року аналогічного змісту заяву до суду подав позивач (вх. № 17856/24).

8.Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

9.Разом з тим, у період з 10.06.2024 до 28.06.2024 суддя Трускавецький В. П. перебував у відпустці, а у період з 01.07.2024 до 12.07.2024 на лікарняному, що унеможливило вирішення заяв сторін та даного спору у строк, визначений законом, відтак, у даному випадку суд здійснює розгляд справи у розумний строк.

10.Щодо поданих заяв сторін про затвердження мирової угоди (вх. № 2272/24 від 11.06.2024, вх. № 15729/24 від 13.06.2024) та заяв про відкликання такої мирової угоди (вх. № 17356/24 від 04.07.2024, вх. № 17856/24 від 10.07.2024).

11.Заяви про відкликання мирової угоди обґрунтовані тим, що після підписання сторонами мирової угоди та подачі заяви про її затвердження між сторонами було виявлено нові обставини, що вплинули на їх позицію щодо спору.

12.Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

13.Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

14.Застосовуючи аналогію закону, беручи до уваги волевиявлення представників сторін, суд дійшов висновку, що їх заяви про відкликання мирової угоди (вх. № 17356/24 від 04.07.2024, вх. № 17856/24 від 10.07.2024) підлягають задоволенню, а заяви про затвердження мирової угоди (вх. № 2272/24 від 11.06.2024, вх. № 15729/24 від 13.06.2024) залишенню без розгляду.

15.Разом з тим, суд з метою з`ясування усіх обставин даної справи, вважає за необхідне при розгляді спору враховувати, подану відповідачем до заяви про затвердження мирової угоди (вх. № 2272/24 від 11.06.2024) платіжну інструкцію № 2863 від 30.05.2024 на суму 243504,00 грн.

Аргументи сторін.

16.Позивач в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання Договору № ВЗК-065/23 від 05.06.2023 здійснив відповідачу поставку товару на суму 243504,00 грн. Відповідач у встановлений договором строк не оплатив вартість поставленого товару. В свою чергу, позивач за неналежне виконання зобов`язання, нарахував боржнику 7148,76 грн пені, 1457,03 грн трьох відсотків річних, 1951,68 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивач зазначає, що за усною домовленістю поставив відповідачу товар на суму 25874,88 грн, що підтверджується Накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № ША-29 від 02.04.2024, який відповідач теж не оплатив.

Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача:

- 243504,00 грн боргу за Договором поставки № ВЗК-065/23 від 05.06.2023 та 7148,76 грн пені, 1457,03 грн трьох відсотків річних, 1951,68 грн інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання договірних зобов`язань;

- 25874,88 грн боргу за Накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № ША-29 від 02.04.2024.

17.Відповідач відзив на позов не подав, проте надав суду платіжну інструкцію № 2863 від 30.05.2024 на суму 243504,00 грн, що підтверджує оплату товару, поставленого позивачем за Договором № ВЗК-065/23 від 05.06.2023.

Обставини справи.

18.Між позивачем, як постачальником та відповідачем, як замовником укладено Договір поставки № ВКЗ-065/23 від 05.06.2023 (далі Договір).

19.Умовами Договору передбачено, що:

- Постачальник зобов?язується поставити (передати) у власність Замовника, а Замовник прийняти та оплатити Товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації № 1, яка є невід?ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі (п. 1.1.);

- Найменування (номенклатура, асортимент) Товару: лінолеум ПВХ. Кількість і ціна Товарів, що поставляється за Договором вказано в специфікації № 1 (п. 1.2.);

- Право власності на Товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження Товару переходить від Постачальника до Замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов Договору (п. 1.3.);

- Загальна сума Договору складає: 324672 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20 % - 54112 грн 00 коп. 00 копійок. Ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін (п. 3.1.-3.2.);

- Розрахунки за поставлений Постачальником Товар здійснюються протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки Товару, на підставі отриманого від Постачальника рахунку, при умові надання Постачальником належно оформлених документів. що підтверджують передачу Товару та його якість. Сторони можуть узгодити інший термін проведення розрахунків. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України гривні (п. 4.1.-4.2.);

- Місце поставки (передачі) Товарів: м. Львів, вул. Залізнична, 1-А, склад Замовника. Умови поставки DDP, згідно ІНКОТЕРМС-2010. Товар приймається Замовником відповідно до Специфікацій та товаросупровідних документів. Постачальник при поставці Товару зобов?язаний передати Замовнику наступні належним чином оформлені товаросупровідні документи: рахунок-фактуру Постачальника: видаткову накладку, в якій обов?язково зазначається найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціну та загальну вартість партії Товару, в разі сплати - суму ПДВ; товаро-транспортну накладну (у випадках передбачених законодавством); технічну документацію; документи, що підтверджують якість Товару. Постачальник зобов?язаний надати Замовнику увесь пакет оригіналів товаросупровідних документів протягом 5 (п?яти) робочих днів з дати передачі Товару (п. 5.2.-5.3.);

- У разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 7.3.);

- Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2023 року (п. 10.1.).

20.У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили поставку Лінолеуму ПВХ «Grabio Stop color» 20 NV 2мм у кількості 152м. кв. та вартістю 324672,00 грн з урахуванням ПДВ.

21. 12 грудня 2023 року позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 243504,00 грн згідно з накладною № ША-23 на відпуск товарно-матеріальних цінностей, ТТН № ША-23 та рахунком № ША-25.

22.Згідно з Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 09.01.2024 у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у загальному розмірі 533110,08 грн, в тому числі і 243504,00 грн за Договором.

23.Також, за усною домовленістю, згідно з накладною № ША-29 від 02.04.2024 на відпуск товарно-матеріальних цінностей позивач поставив відповідачу 1 шт. кругу шліфувального вартістю 16312,40 грн та 15 шт. шліфкруга вартістю 5250,00 грн. Загальна вартість товару за накладною з урахуванням ПДВ 25874,88 грн.

24. 03 квітня 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 03.04.2024, у якій просив протягом трьох банківських днів з моменту отримання даної претензії погасити заборгованість за Договором у розмірі 243504,00 грн.

25. 30 травня 2024 року відповідачем сплачено на рахунок позивача 243504,00 грн заборгованості за Договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 2863.

Позиція суду.

26.Щодо стягнення 243504,00 грн боргу за Договором поставки № ВЗК-065/23 від 05.06.2023 та 7148,76 грн пені, 1457,03 грн трьох відсотків річних, 1951,68 грн інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання договірних зобов`язань.

27.Відповідно до ч. 1-2 чт. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

28.Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

29.Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений Постачальником Товар здійснюються протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки Товару, на підставі отриманого від Постачальника рахунку, при умові надання Постачальником належно оформлених документів. що підтверджують передачу Товару та його якість.

30.При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч. 2 та 4 ст. 538 ЦК України).

31.Як встановлено судом у пунктах 21 даного рішення позивач свої зобов`язання за Договором виконав, поставивши 12.12.2023 відповідачу погоджений товар на загальну суму 243504,00 грн згідно з накладною № ША-23 на відпуск товарно-матеріальних цінностей, ТТН № ША-23 та рахунком № ША-25.

32.Обов`язок оплати товару, на момент подання позову до суду, відповідач не виконав.

33.Наявність заявленої заборгованості станом на момент подання позову до суду також підтверджується тим, що між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором за період з 20.01.2023 до 12.12.2023, з якого вбачається, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 533110,08 грн, в тому числі і 243504,00 грн за Договором.

34.Разом з тим, під час розгляду справи у суді відповідачем сплачено на рахунок позивача 243504,00 грн заборгованості за Договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 2863 від 30.05.2024.

35.Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

36.Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

37.З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

38.Відтак, беручи до уваги вищезазначене та застосовуючи наведену судову практику, враховуючи, що сторонами добровільно врегулювано спір, наслідком чого стала часткова сплата заборгованості, стягнення якої є предметом спору у даному випадку, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині стягнення 243504,00 грн боргу за Договором підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

39.Приписами статей 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

40.Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

41.Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7148,76 грн, нараховану на 243504,00 грн боргу за період з 12.02.2024 до 24.04.2024.

42.Суд зазначає, що позивачем поставлено товар відповідачу 12.12.2023.

43.Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений Постачальником Товар здійснюються протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки Товару, на підставі отриманого від Постачальника рахунку, при умові надання Постачальником належно оформлених документів. що підтверджують передачу Товару та його якість.

44.Відтак, шістдесятим календарним днем строку на оплату товару є 10.02.2024 (субота).

45.Згідно з ч. 4 ст. 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

46.Враховуючи зазначене, останнім днем строку на оплату товару є 12.02.2024, прострочення оплати товару почалось з 13.02.2024.

47.Відтак, правильним періодом для нарахування пені є з 13.02.2024 до 24.04.2024 і розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за зазначений період, з урахуванням умов пункту 7.3. Договору, становить 7048,97 грн.

48.Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

49.Позивач просить суд стягнути з відповідача 1457,03 грн трьох відсотків річних та 1951,68 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 12.02.2024 до 24.04.2024 на борг у розмірі 243504,00 грн.

50.Розглянувши заявлені вимоги позивача, враховуючи період для здійснення відповідних нарахувань, визначений у п. 46 49 даного рішення, перевіривши надані стороною розрахунки, суд встановив, що:

- до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1437,07 грн трьох відсотків річних;

- фактичний розмір інфляційних втрат є більшим, ніж завлено позивачем, однак суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а відтак до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 1951,68 грн.

51.Щодо стягнення 25874,88 грн боргу за Накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № ША-29 від 02.04.2024.

52.Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

53.Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

54.Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

55.Згідно з приписами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

56.Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

57.Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

58.Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, дії позивача щодо поставки товару та дії відповідача щодо прийняття такого товару, а також підписання сторонами Накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей № ША-29 від 02.04.2024 засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

59.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

60.Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

61.Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

62.Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 25874,88 грн, що підтверджується Накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № ША-29 від 02.04.2024. Товар за вказаною накладною прийнятий відповідачем без зауважень, відповідна накладна підписані представниками обох сторін та засвідчена печатками їх товариств.

63.Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

64.Суд зазначає, що у накладній, на підставі якої здійснювалась поставка товару сторонами не встановлено строки оплати товару. Відтак, у даному випадку, після прийняття товару та підписання накладної на поставку такого товару, у відповідача виник обов`язок оплатити його вартість.

65.Проте, свій обов`язок з оплати товару відповідач не виконав, доказів протилежного суду не надав.

66.Відтак, враховуючи реалізоване позивачем право позивача на стягнення наявної заборгованості у судовому порядку, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача є правомірною та обґрунтованою.

Судові витрати.

67.Згідно із ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

68.Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

69.Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

70.Відтак, враховуючи те, що дана позовна заява подана в електронній формі, застосовуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, суд роз`яснює позивачу право на повернення з Державного бюджету України частини судового збору (2922,00 грн), сплаченого за частину майнової вимоги щодо якої закрито провадження у даній справі.

71.Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з урахуванням закриття провадження в частині вимог та часткового задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення 435,78 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

72.Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

73.Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

74.У позові (перша заява по суті спору позивача) зазначено про те, що у зв`язку із розглядом даної справи у суді позивач очікує понести судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3359,24 грн та зі сплати послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн. У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

75.Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

76.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 згаданої статті).

77.За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

78.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

79.Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

80.За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

81.Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

82.У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

83.Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

84.Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

85.У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

86.Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

87.Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

88.Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивачем подано Договір про надання правничої допомоги № 208 від 25.04.2024, Детальний опис робіт та платіжне дорученням № 122 від 20.05.2024.

89.Договором по надання правової допомоги № 208 від 25.04.2024 передбачено, що Адвокат Неруш Олександр Васильович зобов`язується скласти та подати до суду позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІМЕТ» заборгованості за Договором поставки № ВКЗ-065/23 від 05.06.2023 та заборгованості за поставку товару за Накладною № ША-29 від 02.04.2024, здійснити представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІМЕТ» у судовій справі за вказаною позовною заявою, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІМЕТ» зобов`язується оплатити надання зазначеної правничої допомоги у фіксованому розмірі 6000 (шість тисяч) гривень та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.

90.У детальному описі робіт вказано, що за Договором про надання правничої допомоги адвокат склав та подав до суду позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІМЕТ» заборгованості за Договором поставки № ВКЗ-065/23 від 05.06.2023 та заборгованості за поставку товару за Накладною № ША-29 від 02.04.2024, а також здійснив представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІМЕТ» у судовій справі за вказаною позовною заявою.

91.Платіжним дорученням № 122 від 20.05.2024 адвокату перераховано грошові кошти у розмірі 6000,00 грн в рахунок оплати гонорару за Договором про надання правничої допомоги № 208 від 25.04.2024.

92.Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

93.Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

94.Крім того, у численних постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

95.Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

96.Окрім того, застосовуючи вищевказані критерії Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

97.За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

98.Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

99.Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

100.Проаналізувавши подані адвокатом позивача матеріали, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, суд встановив, що розмір заявлених адвокатських витрат відповідає критеріям їхньої реальності та розумності їхнього розміру.

101.Крім того, у даному випадку суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.05.2019 по справі №823/2638/18, де вказано, що якщо договором про надання правової допомоги не передбачено складання акту виконаних робіт, то виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчить про прийняття робіт.

102.За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Провадження у справі № 914/1126/24 в частині стягнення 243504,00 грн боргу закрити.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (79018, м. Львів, вул. Залізнична, 1А; ідентифікаційний код 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алімет» (49080, м. Дніпро, Донецьке шосе, 1/87; ідентифікаційний код 44421231) 25874,88 грн - боргу, 7048,97 грн пені, 1437,07 грн трьох відсотків річних, 1951,68 грн інфляційних втрат, 435,78 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 6000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Трускавецький В.П.