Рішення

від 19.07.2024 по справі 916/2031/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2031/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2031/24

за позовом Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адм. Лазарєва, 10, код ЄДРПОУ 03491435)

до відповідача: Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області (68720, Одеська область, Болградський район, с. Кубей, вул. Успенська, 16А, код ЄДРПОУ 04378209)

про стягнення 56 248,77грн.

ВСТАНОВИВ:

Одеський обласний центр зайнятості звернулось до Господарського суду Одеської області до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про стягнення 56 248,77грн.

Ухвалою від 13.05.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Одеського обласного центру зайнятості було залишено без руху.

15.05.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №19576/24) Одеського обласного центру зайнятості про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2031/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/2031/24/33993/24 від 21.05.2024 Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 20.05.2024 по справі № 916/2031/24 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Кубейській сільській раді Болградського району Одеської області в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 20.05.24р о 21:46.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Таким чином, Комунальна установа Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання повідомлена про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

04.06.2024р. за вх. №22294/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв`язку чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

05.06.2024р. за вх.№22389/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Як вказує позивач, 10.02.2021р. громадянка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) звернулась до Болградської районної філії Одеського обласного центру зайнятості з приводу пошуку роботи, подавши заяву про надання статусу безробітного та заяву про призначення виплати їй допомоги по безробіттю.

На підставі представлених документів та відомостей наказом Болградської районної філії ООЦ3 від 10.02.2021 року №НТ210210 Заїм В.С. було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю у розмірі передбаченому ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III.

Наказом Болградської районної філії ООЦЗ від 10.02.2021 року №1210210 виплату допомоги по безробіттю відкладено з 10.02.2021 року по 20.02.2021 року у зв`язку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні.

За посиланнями позивача, відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплату допомоги по безробіттю розпочато з 21.02.2021 року наказом від 22.02.2021 року №HT210222.

02.03.2022 року у зв`язку з працевлаштуванням ОСОБА_1 реєстрацію як безробітної в Болградській районній філії ООЦЗ припинено.

Відповідно до розпорядження Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 17.11.2023року №253-К на виконання рішення Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року по справі №497/211/2021, ОСОБА_1 було поновлено на посаді інспектора з доходів Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області з моменту її звільнення 21.01.2021 року.

Як вказує позивач, за весь час перебування на обліку в Болградській районній філії Одеського обласного центру зайнятості громадянці ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 56 248,77 грн., що підтверджується обґрунтованими розрахунком заборгованості, в якому викладено інформацію щодо правомірності сум нарахування з доказами перерахування цих сум до банківської установи за період з 10.02.2021 року по 02.03.2022 року, - Додатком 4 до Персональної картки № 151820052100001.

Зокрема, як зазначає позивач в наданому обґрунтованому розрахунку Додатку 4 зазначено: період нарахування допомоги по безробіттю, дата розрахунку, сума нарахованої допомоги по безробіттю, дата подання платіжного доручення до Державної казначейської служби та дата перерахування коштів до банку.

Позивач зазначає, що з огляду на положення ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з яких вбачається, що обов`язок відшкодування коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у розмірі 56 248,77 грн., які були виплачені ОСОБА_1 під час перебування на обліку у Болградській районній філії Одеського обласного центру зайнятості, покладається на роботодавця - Кубейську сільську раду Болградського району Одеської області.

23.02.2024 року Одеським обласним центром зайнятості на адресу Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області було направлено претензію за вих. №821/06-01-333/42-24 з вимогою тридцятиденний термін перерахувати кошти в розмірі 56 248,77 грн., виплачених ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю.

08.04.2024 року від відповідача отримано листа за результатами розгляду претензії (№386 від 04.04.2024 року), в якому зазначено про її відхилення так як, відповідач вважає, що «неврахування оплати за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю, сума коштів для поновленого на роботі працівника є переплатою за рахунок бюджету Кубейської сільської ради та державного бюджету».

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Одеський обласний центр зайнятості звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Правовідносини, які виникають у сфері зайнятості населення врегульовано відповідним законодавством України у сфері загальнообов`язкового, державного страхування, зокрема, правові, фінансові та організаційні засади визначаються Законом України Про зайнятість населення, Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - Закону України № 1533-ІІІ ) та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України № 1533-Ш від 02.03.2000 (із змінами), загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України па випадок безробіття.

Відповідно до пункту 8 статті 1 вказаного Закону, страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України Про зайнятість населення безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 43 Закону України Про зайнятість населення статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

За положеннями ч.2 ст.43 Закону України Про зайнятість населення статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 ст. 43 особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У ч.3 ст.22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Закону України Про зайнятість населення передбачено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та цього Закону.

Згідно абз.6 ч.1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

За правовою позицією Верховного Суду (постанови від 12.06.2018 по справі №914/2087/17, від 06.07.2018 по справі №921/220/17-г/16, від 09.07.2018 по справі №914/1875/17, від 06.09.2018 по справі № 902/291/17 та від 18.03.2021 по справі № 917/462/20), в положенні ч.4 ст.35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначено, що саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Зокрема, у постанові від 18.03.2021 по справі № 917/462/20 ВС зазначив, що, оскільки набуття Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов`язку відшкодувати зазначені витрати Фонду Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття пов`язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, то моментом виникнення цих права/обов`язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи. Відповідно до ст.ст. 34, 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття роботодавець зобов`язаний відшкодувати Фонду суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна у Болградській районній філії ООЦЗ з 10.02.2021 року по 02.03.2022 року та отримала 56 248,77 грн забезпечення.

В подальшому, постановою Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року по справі №497/211/2021 ОСОБА_1 було поновлено на посаді інспектора з доходів Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області з моменту її звільнення 21.01.2021 року.

Роботодавцем Кубейською сільською радою Болградського району Одеської області 17.11.2023 видано розпорядження №253-К Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким посаді інспектора з доходів Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області з моменту її звільнення 21.01.2021 року.

Таким чином, в силу положень абз.6 ч.1 ст.34, ч.4 ст.35 Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, Кубейська сільська рада Болградського району Одеської області зобов`язана відшкодувати позивачу витрати соціальні послуги і матеріальне забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.02.2021 року по 02.03.2022 року в загальній сумі 56 248,77 грн, чого зроблено не було, внаслідок чого позовна вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми відшкодування підлягає судом задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача про відсутність підстав для стягнення виплаченого забезпечення, то такі заперечення не можуть прийматися судом до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Так, заперечуючи проти позову відповідач вказує, що у разі задоволення позовних вимог центру зайнятості буде мати місце подвійна виплата грошових коштів та останній вважає, що сума виплат безробітному не може бути повністю покладена на сільську раду, оскільки позивач міг здійснити заходи щодо зменшення терміну здійснення виплат безробітному.

Поряд з цим суд зазначає, що нормами чинного законодавства, зокрема, положеннями статей 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», визначено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частинами 2 та 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, пред`явлення громадянкою ОСОБА_1 до суду позову про поновлення її на роботі не позбавляло останню права на отримання допомоги по безробіттю до її поновлення на посаді за рішенням суду, а тому не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати вартість фактично здійснених ОСОБА_1 соціальних виплат на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

При цьому, посилання відповідача та той факт, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 12.09.2023 року по справі №497/211/2021 та виплаченої центром зайнятості допомоги по безробіттю, що є предметом судового розгляду у цій господарській справі, призведе до подвійного стягнення суд оцінює критично, оскільки сума соціальної допомоги по безробіттю в розмірі 56248,77 грн., що виплачена позивачем громадянці ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню в порядку, визначеному ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а виплати, що були присуджені їй на підставі вищезгаданої постанови в порядку статті 235 Кодексу законів про працю України, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед безробітним є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/12913/17 та від 12.07.2018 у справі №914/586/17.

Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеського обласного центру зайнятості є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, які наявні в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адм. Лазарєва, 10, код ЄДРПОУ 03491435) до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області (68720, Одеська область, Болградський район, с. Кубей, вул. Успенська, 16А, код ЄДРПОУ 04378209) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області (68720, Одеська область, Болградський район, с. Кубей, вул. Успенська, 16А, код ЄДРПОУ 04378209) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адм. Лазарєва, 10, код ЄДРПОУ 03491435) заборгованість з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітній ОСОБА_1 у розмірі 56 248 (п`ятдесят шість тисяч двісті сорок вісім)грн. 77коп. та судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 19 липня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна