Рішення

від 19.07.2024 по справі 916/2030/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2030/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС» (61058, Харківська обл., м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 9, кв. 110; код ЄДРПОУ 35348880)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333)

про стягнення 50 363,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» про стягнення 50 363,58 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором поставки № 201 від 01.10.2017.

Ухвалою від 13.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2030/24, яку з урахуванням клопотання позивача вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано учасникам справи подати до суду заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (дата отримання ухвали з урахуванням приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України 15.05.2024).

Зважаючи на вказані обставини, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (Покупець) укладено Договір поставки № 201 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити «Товар», на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору Найменування (асортимент) Товару, його кількість, ціна та загальна вартість Товару, строки поставки узгоджуються Сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 4.1. Договору обов`язок Постачальника по передачі Товару вважається виконаним в момент передачі Товару Покупцю, який визначається датою накладної.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що право власності на Товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару, переходить до Покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

Згідно з п. 7.1. Договору ціна товару визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується у видаткових накладних постачальником.

Пунктом 7.3. Договору передбачено обов`язок покупця оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами у даній справі виникли правовідносини, притаманні для договорів купівлі-продажу та поставки, що випливає з п. 4.2. Договору, у відповідності з яким право власності на товар переходить до покупця з моменту одержання товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч. 1 ст. 655 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Статтею 662 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного Кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару (далі по тексту - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату спірних поставок товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору ним поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 804 288,24 грн за наступними видатковими накладними: № 279 від 10.02.2021 року на суму 87 347,28 грн; № 699 від 17.03.2021 року на суму 123 135,36 грн; № 983 від 07.04.2021 року на суму 14 080,68 грн; № 1393 від 05.05.2021 року на суму 97 067,76 грн; № 1587 від 19.05.2021 року на загальну суму 222 774,48 грн; № 1833 від 02.06.2021 року на загальну суму 52 128,24 грн; № 1938 від 09.06.2021 року на загальну суму 137 351,04 грн.

Разом з тим, як встановлено судом у процесі дослідження доказів, у матеріалах справи наявні наступні видаткові накладні:

№ 279 від 10.02.2021 року на суму 87 347,28 грн;

№ 699 від 17.03.2021 року на суму 123 135,36 грн;

№ 983 від 07.04.2021 року на суму 14 080,68 грн;

№ 1587 від 19.05.2021 року на загальну суму 222 774,48 грн;

№ 1833 від 02.06.2021 року на загальну суму 52 128,24 грн;

№ 1938 від 09.06.2021 року на загальну суму 137 351,04 грн.

Видаткова накладна № 1393 від 05.05.2021 року на суму 97 067,76 грн, на яку посилається позивач у позовній заяві, у матеріалах справи відсутня.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивач за період з лютого по червень 2021 року поставив відповідачу товар на загальну суму 636 817,08 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків за 3 квартал 2021 року відповідно до якого, відповідачем було визнано заборгованість на початок періоду 01.07.2021 року в сумі 655 801,04 грн та на кінець періоду 30.09.2021 року в сумі 151 363,58 грн.

Також позивач вказує, що за період з 01.10.2021 року до даного часу відповідачем було додатково сплачено 101 000,00 грн та загальна сума заборгованості на даний час складає 50 363,58 грн.

За ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 50 363,58 грн.

При цьому позивач вказує, що на кінець періоду 30.09.2021 заборгованість відповідача становила 151 363,58 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків.

Крім того, позивач відзначає, що за період з 01.10.2021 року до даного часу відповідачем було додатково сплачено 101 000,00 грн.

У матеріалах справи також наявна виписка по рахунку № НОМЕР_1 9 з 01.07.2021 до 31.12.2022, згідно з якою відповідачем за вказаний період перераховано на користь позивача 605 437,46 грн згідно Договору № 201 від 01.10.2017.

Вказаною випискою підтверджується, що з 01.10.2021 відповідачем перераховано на користь позивача 101 000,00 грн.

Суд зазначає, що за наявними у матеріалах справи видатковими накладними позивачем за період з лютого по червень 2021 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 636 817,08 грн.

При цьому у відповідності з випискою по рахунку № НОМЕР_2 , відповідач з 02.07.2021 по 28.09.2021 перерахував позивачу у якості оплати за Договором 201 від 01.10.2017 грошові кошти на загальну суму 504 437,46 грн.

В подальшому, з жовтня 2021 р. по лютий 2022 р. відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 101 000,00 грн у якості оплати за Договором 201 від 01.10.2017, що також підтверджується випискою по рахунку.

Водночас з наявних у справі доказів суд позбавлений можливості встановити, чи входила заборгованість за видатковою накладною № 1393 від 05.05.2021 року на суму 97 067,76 грн, про яку зазначає позивач та яка у матеріалах відсутня, до заборгованості станом як на початок періоду 01.07.2021 (початкове сальдо 655 801,04 грн), так і на кінець періоду 30.09.2021 (кінцеве сальдо 151 363,58 грн), що у відповідності з актом звірки взаєморозрахунків визнається відповідачем.

Господарський суд також звертає увагу, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом та не є доказом в підтвердження наявності або відсутності заборгованості.

Таким чином, з урахуванням наявних матеріалів справи, підтвердженою належними доказами, а саме первинними документами (видатковими накладними), є заборгованість у розмірі 31 379,62 грн (636 817,08 грн 605 437,46 грн), у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду даної позовної заяви позивачу слід було сплатити 2 422,40 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8), в той час як фактично сплачено 3 028,00 грн.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд покладає на відповідача 1 509,30 грн судового збору, решту (913,10 грн) на позивача.

При цьому у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення йому 605,60 грн судового збору у зв`язку з переплатою.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС» (61058, Харківська обл., м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 9, кв. 110; код ЄДРПОУ 35348880) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333) про стягнення 50 363,58 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮТОН-ПРОМСЕРВІС» (61058, Харківська обл., м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 9, кв. 110; код ЄДРПОУ 35348880) 31 379,62 грн заборгованості, 1 509,30 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з перебоями електропостачання повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков