Рішення

від 19.07.2024 по справі 240/11836/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/11836/23

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Марк" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Марк" (вул.Промислова, 17, м.Житомир, 10000, код ЄДРПОУ 33802271) із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул.Антоновича, 51, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), у якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356057 від 11.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено процедуру притягнення до відповідальності, зокрема не конкретизовано яке саме порушення допущено перевізником, оскільки в акті зазначено про відсутність оформлення документів передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній протокол повірки та адаптації тахографа, відсутній щоденний реєстраційний листок (тахокарта) режиму праці та відпочинку, але не конкретизовано опис змісту порушення. Справа про порушення мала бути розглянута у присутності уповноваженої особи перевізника, однак не зважаючи на те, що на розгляд справи про порушення був направлений представник ОСОБА_1 , йому було повідомлено про те, що постанова прийде поштою. Позивач вважає, що ОСОБА_2 , який підписав оскаржувану постанову, не мав повноважень на її підписання, що порушує вимоги статті 283 КУпАП. В акті перевірки не зазначено модель автомобіля, що не дає змогу визначити його вагу. Перевірка наявності тахографа в автомобілі не проводилася, однак інспектор зробив висновок про обладнання автомобіля тахографом. Також позивач вважає, що відповідач помилково ототожнює щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку та тахокарту. Через сукупність наведених обставин позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить скасувати її (а.с. 1-6).

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

20.06.2023 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов за вх. №42581/23, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказав, що перевіркою було встановлено, що автомобіль перевізника обладнаний аналоговим тахографом, що не заперечував водій під час перевірки. У водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа та щоденний реєстраційний листок (тахокарта) режиму праці та відпочинку, що становить порушення Закону України "Про автомобільний транспорт". Відповідач помилково вважає, що оскаржувана постанова має відповідати вимогам ст.283 КУпАП, оскільки штраф, що був накладений на позивача, не є адміністративним штрафом, а є адміністративно-господарським штрафом, накладення якого визначається спеціальним порядком. Щодо повноважень ОСОБА_3 , відповідачем зазначено, що чинним законодавством визначено, що керівник територіального органу Укртрансбезпеки виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів. Щодо представника перевізника, який з`явився на розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач пояснив, що у нього не було повноважень на представництво інтересів перевізника. Окрім того відповідач зауважив, що позивач у позовній заяві вказує на недоліки, які не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивач не спростовує суті порушення, а стверджує лише про порушення процедури прийняття рішення (а.с. 135-138).

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті 15.03.2023 згідно затвердженого графіку (а.с. 139) та на підставі направлення від 13.03.2023 №013976 (а.с. 139 на звороті) проводилась рейдова перевірка транспортних засобів, під час якої було перевірено транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 (а.с. 140).

До матеріалів справи відповідачем надано також копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 141), Поліс обов`язкового страхування №ЕР-208673152 (а.с. 142) та договір оренди автомобіля RENAULT MAGNUM AA0664AK (а.с. 146).

Під час здійснення перевірки документів було встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також реєстраційного листка (тахокарти) режиму праці та відпочинку водія.

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.03.2023 №350074, в якому вказано, що під час надання послуг з вантажних перевезень встановлено порушення абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: під час перевірки були відсутні документи передбачені абзацом 3 частини 1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" зокрема протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та реєстраційний листок (тахокарта) режиму праці та відпочинку водія (а.с.140).

За результатами розгляду акта від 15.03.2023 №350074, 11.04.2023 відповідачем винесено постанову №356057 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ "ВК "Марк" у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог ст.48 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме: до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 №2344-ІІІ (а.с. 149).

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною 2 ст.48 Закону №2344-III, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів передбачає належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі - Положення №340), затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графік змінності водіїв.

Отже, згідно положень наведених норм, автомобіль з повного масою понад 3,5 тон має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, і лише у разі якщо такий автомобіль не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку або має копію графіку змінності водіїв.

При цьому документи про повірку тахографа або індивідуальна контрольна книжка водія є в розумінні статті 48 Закону №2344-III іншими документами, передбаченими законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) водій транспортного засобу обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції №340 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, та протоколи перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Верховний Суд аналізуючи наведені норми законодавства у постановах від 29.03.2017 у справі №813/5710/14 та від 10.05.2019 у справі №816/124/17 висловив правову позицію, згідно якої вантажні автомобілі повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами статті 48 Закону №2344-ІІІ, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, визначальним при вирішенні цього спору є факт надання або ненадання водієм посадовим особам відповідача на момент перевірки, визначених законодавством документів на підтвердження його режиму праці та відпочинку, зокрема, у даному випадку, для автомобіля обладнаного тахографом - протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також заповненої тахокарти.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, у момент проведення перевірки водій транспортного засобу не надав працівникам контролюючого органу протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Позивач не заперечує, а матеріалами справи підтверджується, що автомобіль з держаним номерним знаком НОМЕР_3 , це вантажний автомобіль Renault Magnum з масою понад 3,5 тон.

Водій не заперечував, що вантажний транспортний засіб був обладнаний тахографом, у зв`язку з чим, облік режиму праці та відпочинку має здійснюватись з використанням тахографа (а.с.140).

Наведені вище положення чинних на території України нормативно-правових актів позивач не виконав.

Суд звертає увагу, що зауважень до акта перевірки в графі "Пояснення водія про причини порушень" водієм не зазначено. Напроти вказаної графи лише проставлено підпис про ознайомлення з актом.

Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція наведеної норми Закону №2344-III передбачає відповідальність саме за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до яких, як було з`ясовано під час розгляду справи, відноситься також протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Оскільки позивачем допущено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке полягає у тому, що під час надання послуг з перевезень вантажів був відсутнім протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, то відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарську санкцію.

Щодо посилань позивача на те, що ОСОБА_5 не мав повноважень на підписання оскаржуваної постанови, а постанова за формою та змістом не відповідає статті 283 КУпАП, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_5 є керівником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, який є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки).

Відповідно до абзацу другого пункту 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, чинним законодавством визначено повноваження керівника територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) на винесення постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів. При цьому така постанова за формою та змістом має відповідати не статті 283 Кодексу про адміністративні правопорушення, як вказує позивач, а додатку 5 до Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567.

Щодо решти доводів позивача, суд вважає, що вони стосуються порушення процедури прийняття рішення відповідачем і не спростовують суті виявлених порушень.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №820/4810/17 зазначається, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу можливості спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

У постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18. Позивачем не було реалізовано право на оскарження відповідних дій/актів до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, відповідно до вимог пункту 32 Порядку № 1567, щодо їх оскарження.

Отже, формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Обставини, на які вказує позивач, не свідчать про те, що оскаржуване рішення суперечить закону.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Марк" (вул.Промислова, 17, м.Житомир, 10000, код ЄДРПОУ 33802271) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул.Антоновича, 51, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін