Ухвала

від 19.07.2024 по справі 420/22268/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22268/24

УХВАЛА

19 липня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67701, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, вулиця Михайлівська, будинок №56 Код ЄДРПОУ: 26275763) третя особа Комунальне підприємство Білгород-Дністровської міської ради Одеської області «Білгород-Дністровську бюротехнічної інвентаризації» (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Михайлівська будинок № 23 Код ЄДРПОУ: 03350120) про визнання протиправними та скасування Свідоцтва та Розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчої місцевої Ради народних депутатів м. Білгород-Дністровська та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, третя особа Комунальне підприємство Білгород-Дністровської міської ради Одеської області «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про право власності на житло органу приватизації державного житлового фонду виконавчої місцевої Ради народних депутатів м. Білгород-Дністровська від 13.12.1993 року внесеному в реєстрову книгу за № 64г-917. 38-1112, за адресую: АДРЕСА_2 ;

визнати протиправним та скасувати Розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчої місцевої Ради народних депутатів м. Білгород-Дністровська № 917 від 13.12.1993 року про приватизацію квартири за адресую: АДРЕСА_2 ;

визнати протиправним бездіяльність Білгород-Дністровська міська рада Одеської області в частині відмови не вжиття заходів щодо скасування свідоцтва про право власності на житло від13.12.1993року та визнання протиправним бездіяльність Білгород-Дністровська міська рада Одеської області в частині відмови не вжиття заходів щодо скасування розпорядження про приватизацію органу приватизації державного житлового фонду виконавчої місцевої Ради народних депутатів м. Білгород-Дністровська № 917 від 13.12.1993 року про приватизацію квартири за адресую: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Білгород-Дністровську міську раду Одеської області вжити заходи щодо приватизації житлової квартири за адресою: АДРЕСА_3 на всіх членів сім`ї, які проживали на момент приватизації даної квартири однією сім`єю.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, та вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим засадам.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Однак, оспорювання правомірності набуття фізичною спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18),від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Кодекс адміністративного судочинства України містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з`ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач фактично висловлює незгоду з діями відповідача щодо майнових правовідносин.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п.24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржені рішення органу приватизації житла та правовстановлюючий документ про право на житла інших осіб ніж позивач, що свідчить про існування спору про цивільне право позивача на участь у приватизації того самого житла, в зв`язку із чим, цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, варто зауважити що у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №926/54/22 Верховний Суд зауважив, що справи щодо скасування державної реєстрації залежно від суб`єктного складу сторін належить до цивільної або господарської юрисдикції. При цьому, позивач не був учасником публічно-правових відносин з відповідачем (не звертався за наданням і не отримував адміністративних послуг у вигляді державної реєстрації права власності на спірне майно), а спірні правовідносини у даній справі пов`язані з необхідністю захисту права власності нерухомого майна.

Відтак цей спір не є публічно-правовий з огляду на суб`єктний склад сторін та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, із поданих до суду матеріалів вбачається наявність спору про право, що, у відповідності до положень п.2 ч.4 ст.283 КАС України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 170, 241 - 243, 248, 256 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 420/22268/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67701, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, вулиця Михайлівська, будинок № 56 Код ЄДРПОУ: 26275763), третя особа Комунальне підприємство Білгород-Дністровської міської ради Одеської області «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» (67701, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Михайлівська, будинок № 23, Код ЄДРПОУ: 03350120) про визнання протиправними та скасування Свідоцтва та Розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконавчої місцевої Ради народних депутатів м. Білгород-Дністровська та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства України.

Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може буде оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С.Єфіменко