Рішення
від 19.07.2024 по справі 420/15162/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15162/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Загрійчук О.В.

представника позивача Бондаренка І.О.

представника позивача Неруш А.Ю.

представника відповідача Кучабської В.В.

представника відповідача Семенюка О.Ю.

представника третьої особи Артошина О.С.

представника третьої особи Добрової А.В.

представника третьої особи Слободяник І.С.

представника третьої особи Гаспарянца Д.М.

представника третьої особи Вакаренко І.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) адміністративну справу за позовом Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, треті особи: Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради та Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси» про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, треті особи: Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради та Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси», в якому позивач, з урахуванням заяви від 17.06.2024 за вхід.№ЕС/24793/24, просить:

визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26.03.2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Щодо встановлення Управлінням обставин, які виходять за межі діяльності об`єкта контролю - Департаменту фінансів Одеської міської ради, внаслідок чого позивача зобов`язано вчинити дії, що не входять до його компетенції.

Програмою ревізії бюджету Одеської міської територіальної громади (бюджету міста Одеси) в Департаменті фінансів Одеської міської ради за період з 01.01.2020 року по 30.09.2023 року, затвердженою заступником Голови Державної аудиторської служби України 22.11.2023 року, визначено мету ревізії: перевірка дотримання законодавства під час формування (складання, розгляд, затвердження), виконання і звітування про виконання місцевих бюджетів, функціонування системи внутрішнього контрою та стану внутрішнього аудиту.

Тобто, в даному випадку мала місце ревізія місцевого бюджету з такими визначеними об`єктом та предметом перевірки:

об`єкт перевірки: місцевий фінансовий орган - Департамент фінансів Одеської міської ради;

предмет перевірки: перевірка дотримання законодавства під час формування (складання, розгляд, затвердження), виконання і звітування про виконання місцевих бюджетів, функціонування системи внутрішнього контрою та стану внутрішнього аудиту.

Обставини нібито встановленого Управлінням порушення Департаментом фінансів Одеської міської ради бюджетного законодавства, яке в подальшому було викладено в пункті 2 Вимоги, зазначені на аркушах 58-67 Акта ревізії у розділі 2.2 «Дотримання актів законодавства планування дохідної частини бюджету».

Укладення договорів оренди нерухомого майна не відноситься до повноважень об`єкта контролю - Департаменту фінансів Одеської міської ради. Як було встановлено Управлінням, орендна плата за укладеним (ще у 2003 році) договором оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» сплачується ТОВ «Інфокс» до бюджету міста у визначеному законом порядку.

Натомість, відсутність укладеного договору оренду на окремі об`єкти нерухомості (КНС № 6Б, КНС № 7А, тунелю глибинного залягання, напірного колектору) позбавляє Департамент фінансів Одеської міської ради будь-яких правових підстав для «планування» цих надходжень як «дохідної частини бюджету».

Всупереч п. 35 Порядку №550, Акт ревізії не місить жодних посилань на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено безпосередньо об`єктом контролю - Департаментом Фінансів Одеської міської ради, тоді як винними у допущенні порушення бюджетного законодавства особами Управлінням визначено інші виконавчі органи міської ради, комунальне підприємство, постійну комісію ради, які взагалі не були об`єктом контролю даної ревізії. Акцентуємо увагу, що ані Акт ревізії, ані Вимога не містять взагалі жодного посилання на положення Бюджетного кодексу України, які б визначали наявність в певних діях, рішеннях або бездіяльності Департаменту фінансів Одеської міської ради складу порушення бюджетного законодавства.

Вийшовши за межі перевірки та фактично встановивши обставини, які не відносяться до такого предмета перевірки та не стосуються об`єкта контролю, Управління пунктом 2 Вимоги зобов`язало Департамент фінансів Одеської міської ради «забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337947,19 тис. грн, відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 М 1618-УІЇІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Пункт 25 рішення Одеської міської ради від 29.11.2023 року №1618-VІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік» (посилання на який міститься в пункті 2 Вимоги) стосується саме коштів за оренду майна комунальної власності, яке передано в оренду (укладено договір оренди) Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

У той же час, об`єкти, про які Управлінням зазначено в Акті ревізії (КНС № 6Б; КНС № 7А; напірний колектор від КНС № 7А до КНС № 6Б та тунельний каналізаційний колектор глибокого залягання від шахти № 1 до шахти № 2), ще не передані в оренду, та лише здійснюється процедура підготовки до нього відповідно до приписів Закону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

У цьому ж аспекті акцентуємо також увагу на взаємовиключність та суперечність Вимоги в оскаржуваній частині, адже, з одного боку, на думку Управління, саме Одеська міська рада повинна була укласти договір оренди щодо передачі в користування спірних об`єктів, оскільки відповідно до вимог законодавства це є виключною компетенцією міської ради, а, з іншого боку, за змістом пункту 2 Вимоги його передача повинна бути здійснена відповідно до п. 25 рішення Одеської міської ради від 29.11.2023 року №1618-VIII, який стосується майна, що передано в оренду Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, до якого не належать об`єкти, наведені у пункті 2 Вимоги.

Проте, яким чином Департамент Фінансів Одеської міської ради має забезпечити надходження до бюджету орендної плати, якщо договір оренди відповідного майна уповноваженим на це суб`єктом не укладався? Наведене не зазначено ані в Акті ревізії, ані у Вимозі. Знову ж таки, ані Бюджетним кодексом України, ані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ані Положенням про Департамент фінансів Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.04.2018 року №3173-VII, ані будь яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Департаменту Фінансів Одеської міської ради на передачу в оренду нерухомого майна комунальної власності або ж повноважень на «забезпечення надходження до бюджету орендної плати» будь-яким іншим чином, в тому числі за відсутності відповідного договору оренди.

Фактично під виглядом перевірки об`єкта контролю - Департаменту фінансів Одеської міської ради було здійснено перевірку діяльності зовсім інших суб`єктів, тоді як винесення Управлінням вимоги Департаменту фінансів Одеської міської ради «забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 №1618-VIII «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік» покладає на позивача відповідальність за дії та рішення інших органів, що є незаконним.

Зауважуємо, що, зокрема, але не виключно, у постановах від 14.12.2020 року у справі №200/7584/19 та від 31.08.2021 року у справі №160/5323/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги органу державного фінансового контролю, дійшов до висновку про те, що «вимога не містить визначених конкретних дій у межах закону, обов`язкових до виконання позивачем для усунення виявлених порушень. які зазначені у вимозі».

Вважаємо, що зміст пункту 2 Вимоги не відповідає критерію обґрунтованості та не є «законною вимогою» в розумінні практики Верховного Суду, оскільки не містить чітких, конкретних і зрозумілих приписів чи визначених конкретних дій у межах закону, обов`язкових до виконання позивачем, з урахуванням його компетенції, для усунення виявлених порушень, які зазначені у Вимозі. Вказане є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування пункту 2 Вимоги навіть без дослідження його правомірності по суті.

Щодо незаконності та необґрунтованості пункту 2 Вимоги Управління по суті.

При винесенні пункту 2 Вимоги Управлінням не враховано те, що цілісний майновий комплекс КП «Одесводоканал», що перебуває у комунальній власності, перебуває в оренді ТОВ «Інфокс» ще з 2003 року, та весь цей час на підставі договору оренди до міського бюджету надходить відповідна орендна плата.

Зі змісту Вимоги вбачається, що, на думку Управління, КНС № 6Б, КНС № 7А, тунель глибоководного залягання, напірний колектор залишаються частиною цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», проте нібито безпідставно не були передані в оренду ТОВ «Інфокс».

Наведені висновки не відповідають дійсності.

З 2013 року КНС № 6Б та об`єкти незавершеного будівництва - тунельний каналізаційний колектор глибокого залягання та технологічний вентиляційний оглядовий колодязь стволу № 2 були виключені зі складу цілісного майнового комплексу та, відповідно, за користування ними не може бути стягнута орендна плата, про забезпечення надходження якої до бюджету Одеської міської територіальної громади прийнято пункт 2 Вимоги.

04.10.2017 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення №365 «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на каналізаційні насосні станцій розташовані в м. Одесі, та закріплення такого майна за КП «Агентство програм розвитку Одеси» на праві господарського відання».

Наведеним рішення було вирішено зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на каналізаційну насосну станцію № 6Б, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Алмазна, 36, та каналізаційну насосну станцію № 7А, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Кордонний, 3-Г, із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про належного суб`єкта цього права - територіальну громаду міста Одеси в особі Одеської міської ради та закріпити зазначене нерухоме майно за КП «Агентство програм розвитку Одеси» на праві господарського відання.

У вказаних документах відсутня інформація про те, що ці об`єкти є частинами чи складовими будь-якого цілісного майнового комплексу.

Таким чином, КНС № 6Б, КНС № 7А, тунель глибинного залягання та напірний колектор не є складовими цілісного майнового комплексу, з огляду на що вимога Управління забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цими об`єктами як цілісним майновим комплексом є безпідставною.

Відповідно до своєї компетенції Управління не є уповноваженим органом на визначення типу об`єкта нерухомого майна (самостійного об`єкта чи як частини цілісного майнового комплексу) та має керуватися відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як вже визнаними державою відповідними фактами.

Більше того, вважаємо безпідставними доводи Управління, яке у висновках на заперечення Департаменту фінансів Одеської міської ради зазначає наступне: «Одеська міська рада також не скористалася правом, наданим законодавством, щодо ініціювання внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» в частині збільшення розміру орендної плати через значне поліпшення об`єкта оренди».

Вчергове акцентуємо увагу, що об`єкти, про які зазначає Управління у Вимозі та які, на його думку, «зазнали значного поліпшення» (КНС № 6Б, КНС № 7А, тунель глибинного залягання та напірний колектор) були виключені зі складу цілісного майнового комплексу, а отже перестали бути предметом оренди за Договором 2003 року. Відтак, будь-які зміни до Договору 2003 року в частині орендної плати щодо цих об`єктів не могли бути внесені.

Щодо неврахування Управлінням факту наявності чинного договору між КП «Агентство програм розвитку Одеси» та ТОВ «Інфокс» по виконанню робіт із технічного обслуговування та щодо недоведеності Управлінням обставин використання ТОВ «Інфокс» спірних об`єктів поза межами зазначеного договору.

КНС № 6Б, КНС № 7А, тунель глибинного залягання та напірний колектор є об`єктами підвищеного ризику та вимагають професійного та компетентного обслуговування, що може бути забезпечене лише певними суб`єктами, які можуть забезпечити кваліфікаційне, якісне обслуговування відповідного рівня.

Так, згідно із законодавством діяльність у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є ліцензійною діяльністю, у той час як КП «Агентство програм розвитку Одеси» відповідної ліцензії не мало та не має на сьогодні.

У той же час, таку ліцензію та, на відміну від КП «Агентство програм розвитку Одеси», відповідне обладнання, устаткування та спеціалістів має ТОВ «Інфокс», яке спроможне забезпечувати належне обслуговування цих об`єктів та відповідний постійний компетентний сервіс.

Згідно з Договором по виконанню робіт ТОВ «Інфокс» здійснюється технічне обслуговування частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси, що, зокрема, складається з: КНС № 6Б за адресою: м. Одеса, вул. Алмазна, 36; КНС № 7А за адресою: м. Одеса, пров. Кордонний, 3-Г; напірного колектора від КНС № 7А до КНС № 6Б, розташованого у м. Одесі від пров. Кордонний, 3-Г до вул. Львівська та тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання від шахти №1 до шахти № 2, розташованого у м. Одесі від Аркадії до пров. Кордонний, 3-Г.

Враховуючи особливості функціонування та необхідність здійснення постійного технічного обслуговування і було укладено Договір по виконанню робіт та додаткову угоду між КП «Агентство програм розвитку Одеси» та ТОВ «Інфокс» щодо технічного обслуговування відповідних об`єктів до їх передачі у користування (концесію, оренду тощо).

Забезпечення належного технічного обслуговування напряму впливає на тривалість та якість функціонування об`єкта в подальшому. Більше того, після проведення реконструкції об`єктів укладення Договору по виконанню робіт було не лише правом, а і необхідністю з метою якнайдовшого забезпечення його роботи та недопущення простою.

Таким чином, на сьогодні користування ТОВ «Інфокс» КНС № 6Б, КНС № 7А, тунелем глибинного залягання та напірним колектором відбувається на підставі договору по виконанню робіт із технічного обслуговування від 20.11.2014 року №366. Наведений договір є чинним та не оскаржується!

У Висновку на заперечення Департаменту фінансів Одеської міської ради на Акт ревізії Управлінням зазначено наступне: «Таким чином, збудовані та реконструйовані: КНС № 6Б, КНС № 7А, тунель глибинного залягання та напірний колектор, з 20.11.2014 по теперішній час (понад 9 років) перебувають у безоплатному використанні ТОВ «Інфокс» (без укладання Одеською міською радою або її виконавчими органами договору оренди, або внесення змін до діючого договору), яке експлуатує його для надання послуг з водопостачання та водовідведення. внаслідок чого бюджету громади (бюджету міста), лише за ревізійний період, завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 337 947,19 тис. грн.».

Проте, жодних доводів з посиланням на належні, достатні та достовірні докази щодо «експлуатації ТОВ «Інфокс» об`єктів для надання послуг з водопостачання та водовідведення» поза межами договору по виконанню робіт із технічного обслуговування Управління ані в Акті ревізії, ані у Вимозі не зазначає.

Щодо невідповідності пункту 2 Вимоги положенням пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року №157-ІХ, який визначає перелік об`єктів, які не можуть передавати в оренду.

При винесенні пункту 2 Вимоги та застосуванні приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року №157-ІХ в його обґрунтування, Управлінням не враховано, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. З наведеного Закону не можуть бути об`єктами оренди об`єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством.

Наведена норма Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (який набрав чинності з 27.12.2019 року) прямо забороняє передавати в оренду об`єкти, пов`язані з постачанням споживачам води, відведенням і очищенням стічних вод, що не було враховано Управлінням при направленні Вимоги.

У Висновку на заперечення Департаменту фінансів Одеської міської ради на Акт ревізії Управління зазначає про те, що «посилання у запереченнях на законодавчу колізію, яка виникла з 27.12.2019 у зв`язку із введенням у дію Закону №157 є необґрунтованим з тієї причини, що питання платного використання частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси мало бути вирішено ще задовго до грудня 2019 року, починаючи з 29.10.2014».

Проте, наведені висновки Управління прямо суперечать положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Фактично Управління наполягає на тому, що зараз при укладенні договору оренди мають застосовуватися положення, чинні станом на 2014 рік, що є абсурдним. Більше того, це не узгоджується з розрахунками Управління суми, надходження до бюджету якої має бути забезпечено відповідно до пункту 2 Вимоги, адже наведена сума була розрахована Управлінням на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої у 2019 році (а не в 2014 році).

Зауважимо, що протягом тривалого часу органами місцевого самоврядування вживалися заходи, направлені на оформлення концесії, а в подальшому на оформлення оренди спірних об`єктів, проте з огляду на, в тому числі, вищенаведені обставини ці процедур завершені не були.

29.11.2023 року Одеською міською радою прийнято рішення №656-VII «Про погодження продовження строку організаційно-технічної підготовки частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси до передачі в оренду» - до 28.11.2024 року.

Отже, відповідні об`єкти не були передані ані в концесію, ані в оренду в установленому порядку, що в тому числі обумовлено всіма вищенаведеними обставинами, у той час як строк організаційно-технічної підготовки частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси до передачі в оренду ще не завершений.

Щодо безпідставності висновків Управління про нібито завдання збитків бюджету територіальної громади внаслідок неукладення договору оренди та щодо відсутності у Акті ревізії та Вимозі повного розрахунку збитків та, відповідно, суми, надходження якої має бути забезпечено відповідно до пункту 2 Вимоги.

Як в Акті ревізії, так і у Вимозі Управління неодноразово зазначає про завдання «матеріальної шкоди (збитків) внаслідок неукладення договору оренди об`єктів, які використовує ТОВ «Інфокс».

Проте, наголошуємо, шо виключення спірних об`єктів зі складу цілісного майнового комплексу за Договором 2003 року не призвело до зменшення орендної плати (відповідний перерахунок орендної плати v меншу сторону не проводився).

На цьому, зокрема, наголошував Департамент фінансів Одеської міської ради у запереченнях до Акта, наданих листом від 04.03.2024 року № 05-12-104/361/1, які були безпідставно відхилені Управлінням.

За таких обставин не може йтися про недоотримання орендної плати від ТОВ «Інфокс» за користування цілісним майновим комплексом, адже ця орендна плата, визначена у Договорі 2003 року у встановленому порядку, жодного разу не змінювалася, у тому числі після виключення з його складу спірних об`єктів.

Виключення цих об`єктів зі складу цілісного майнового комплексу жодним чином не вплинуло на умови Договору 2003 року щодо орендної плати і, відповідно, не могло призвести до недоотримання орендної плати «за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності», про що безпідставно наведено у пункті 2 Вимоги.

При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено можливості отримання орендної плати за об`єкти, які не передавалися в оренду. Більше того, у Вимозі навіть відсутнє посилання на нормативно-правове обґрунтування правових підстав для вжиття заходів із забезпечення надходження такої орендної плати за вищенаведені об`єкти, що також вказує на необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного пункту 2 Вимоги.

Всупереч наведеному у Вимозі, грошові кошти у розмірі 377 947,19 тис. грн не можна вважати збитками бюджету Одеської міської територіальної громади.

З урахуванням того, що відповідні об`єкти не було знищено чи пошкоджено, розмір орендної плати за Договором 2003 року не зменшений навіть після виключення цих об`єктів зі складу цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», що перебуває в оренді у ТОВ «Інфокс» згідно із Договором, позивач не міг отримувати будь-якого додаткового доходу за їх використання у вигляді орендної плати за Договором 2003 року (яка не змінювалося у порівнянні з її первісним визначенням, коли ці об`єкти ще були об`єктом оренди) до моменту їх можливої окремої передачі в оренду. Відповідно, за таких обставин будь-які збитки в розумінні ЦК України місцевим бюджетом не були та не могли бути понесені.

Разом з тим, навіть якщо припустити, шо відповідні об`єкти могли бути додатково передані в оренду ТОВ «Інфокс». то слід зазначити, шо згідно з п. 3.9 Договору 2003 року орендна плата за об`єкти, додатково прийняті ТОВ «Інфокс» до оренди з моменту придбання законної сили додаткової угоди, регламентуючої порядок приймання додаткових об`єктів, незалежно від їх вартості, встановлюється єдиною в розмірі 1 (однієї) гривні.

Таким чином, умови Договори щодо розміру орендної плати є незмінними та чинними, а, отже, орендна плата за об`єкти, додатково прийняті в оренду незалежно від їх вартості, встановлюється єдиною в розмірі 1 гривні. Ці умови Договору є чинними, та подальші законодавчі зміни до законодавства, що визначає порядок чи розмір її вирахування, такі умови Договору не скасовують.

Навіть якщо б у період 2020-2023 роки Одеською міською радою до ТОВ «Інфокс» були передані відповідні об`єкти, про які йдеться у Вимозі, то орендна плата за їх оренду складала б 1 гривню, а не 377 947,19 тис. грн.

При цьому, обґрунтовуючи пункт 2 Вимоги, Управління фактично керувалося припущеннями про неодмінну передачу вищенаведених об`єктів в оренду вже з 2020 року за наслідками проведення конкурсу з передачі в оренду вищенаведених об`єктів згідно із законодавством без жодних зволікань та перешкод, фактично презюмуючи згоду на їх отримання в оренду від потенційного орендаря (зокрема, ТОВ «Інфокс»).

Так, орган державного фінансового контролю, розраховуючи розмір недоотриманих коштів, фактично виходив з припущення того, що конкурс мав неодмінно відбутися у 2020 році, без врахування того, що для його належного проведення необхідне бажання та волевиявлення осіб, які мають намір брати в ньому участь (потенційних орендарів), погодження відповідним органом умов конкурсу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства, вчинення Інших дій, передбачених законодавством. Також у Вимозі не враховано, що навіть після визначення переможця конкурсу його результати можуть бути скасовані, а сам переможець має право відмовитися від підписання договору оренди.

Водночас, виходячи з приписів КАС України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, звертаємо увагу, шо ані Акт ревізії, ані Вимога не містять повного розрахунку Управлінням суми нібито збитків бюджету територіальної громади та, відповідно, суми, забезпечення надходження якої до бюджету зобов`язано здійснити пунктом 2 Вимоги - « 337 947.19 тис. грн».

Більше того, в Акті ревізії Управління неодноразово посилається на Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30.11.2019 року №4214-VII.

При цьому, Управління не враховано, шо наведена Методика 2019 року втратила чинність на підставі рішення Одеської міської ради від 28.07.2021 року №414-VIII.

Наведене вчергове свідчить про невідповідність пункту 2 Вимоги принципам обґрунтованості, чіткості та ясності, що є підставою для його скасування.

Таким чином, окрім неналежного визначення суб`єкта, до якого звернута вимога, про що наведено вище, пункт 2 Вимоги взагалі не визначає, яким саме чином має бути «забезпечено надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом» з огляду на усі викладені вище спростування правомірності цього пункту Вимоги, і, у тому числі, враховуючи те, що цілісний майновий комплекс КП «Одесводоканал» вже перебуває в оренді на підставі Договору 2003 року, а КНС № 6Б, КНС № 7А, тунель глибинного залягання та напірний колектор (про які зазначає Управління), не є об`єктами оренди і у матеріалах ревізії відсутні жодні належні та допустимі докази віднесення цих об`єктів до самостійного цілісного майнового комплексу.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.06.2024 року.

04.06.2024 за вхід.№ЕС/22748/24 надійшли пояснення третьої особи (Департаменту міського господарства ОМР) в яких наголошено, що Департамент міського господарства вважає передчасними висновки Відповідача щодо неналежного виконання Департаментом міського господарства разом з КП «Агентство програм розвитку Одеси», Департаментом комунальної власності, постійною комісією Одеської міської ради з питань житлово-комунального господарства рішень Одеської міської ради №4368-VII, №988-VIII.

Рішенням Одеської міської ради №1656-VIІI від 29.11.2023, погоджено продовження строку організаційно-технічної підготовки частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси до передачі в оренду, встановленого рішенням Одеської міської ради від 20.03.2019 р. №4368-VII, до 28 листопада 2024 року.

Необхідно також зазначити, що в період з дати прийняття рішення Одеської міської ради від 18.06.2013 №3519-VI, яким були виключені КНС №6Б із орендованого майна цілісного майнового комплексу і по теперішній час розмір орендної плати, який своєчасно і в повному обсязі сплачувався орендатором до бюджету не змінювався в меншу сторону у зв`язку з таким виключенням.

Між тим, з 27.12.2019 р. набув чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. №157-IX за абз. 17 ч. 2 ст. 3 якого не можуть бути об`єктами оренди, які пов`язані з постачанням споживачам води, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством.

В Акті ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області Державної аудиторської служби України від 22.02.2024 №11-30/4 в частині перевірки діяльності КП «Агентство програм розвитку Одеси» не вказано чітко до чого віднесена частина магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси. А зазначено, що є цілісним майновим комплексом або структурним підрозділом. Також немає посилання на документ згідно якого було визначено, що саме ця частина магістральної є цілісним майновим комплексом або структурним підрозділом та ким приймався цей документ.

04.06.2024 за вхід.№ЕС/22659/24 надійшли пояснення третьої особи (ТОВ «Інфокс»), де зазначено, що правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №820/3534/16).

Не вдаючись до суті зазначеної вимоги, слід зазначити, що визначені Управлінням нібито наявні порушення знаходяться за межами орендних відносин, які завжди засновуються на відповідному договорі, а знаходяться в площині управління об`єктами комунальної власності.

Разом з тим, питання управління об`єктами комунальної власності не було предметом ревізії Управління та не передбачено Програмою ревізії бюджету Одеської міської територіальної громади (бюджету міста Одеси) в Департаменті фінансів Одеської міської ради за період з 01.01.2020р. по 30.09.2023р., затвердженою 22.11.2023р. заступником Голови Державної аудиторської служби України.

За посиланням самого ж контролюючого органу в акті ревізії від 22.02.2024р. №11-30/4 відповідно до рішень Одеської міської ради про бюджет громади (міста) контроль за виконанням планових показників з надходження доходів до бюджету громади (бюджету міста) по платі за оренду цілісних майнових комплексів, у тому числі TOB «Інфокс», покладено на Департамент комунальної власності.

Укладення договорів оренди нерухомого майна, а також контроль за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів як і за виконанням планових показників з надходження доходів до бюджету громади (бюджету міста) по платі за оренду цілісних майнових комплексів, не відноситься до повноважень об`єкта контролю - Департаменту фінансів Одеської міської ради.

З огляду на викладене у позовній заяві позивач цілком обґрунтовано зазначив, що ані Бюджетним кодексом України, ані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР, ані Положенням про Департамент фінансів Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.04.2018р. №3173-УІІ, ані будь яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Департаменту на передачу в оренду нерухомого майна комунальної власності або ж повноважень на «забезпечення надходження до бюджету орендної плати» будь-яким іншим чином, в тому числі за відсутності відповідного Договору оренди.

Разом із тим Департамент комунальної власності згідно з актом ревізії від 22.02.2024р. №11-30/4 не був об`єктом контролю проведеної Управлінням ревізії.

Водночас, як слушно зауважує позивач у позовній заяві, ані акт ревізії від 22.02.2024р. №11-30/4, ані оскаржувана вимога від 26.03.2024р. №260208-14/990-2024 не містять взагалі жодного посилання на положення Бюджетного кодексу України, які б визначали наявність в певних діях, рішеннях або бездіяльності Департаменту фінансів Одеської міської ради складу порушення бюджетного законодавства.

Зазначені обставини самі по собі свідчать про неправомірність оскаржуваної вимоги. Водночас вважаємо за необхідне зазначити про незаконність вимоги і по суті.

Оскільки як правовий акт індивідуальної дії з приписами конкретній посадовій чи службовій особі, який є обов`язковим до виконання та за невиконання якого передбачена відповідальність, вимога органу державного фінансового контролю для відповідності її вимогам закону, крім усього іншого, повинна бути виконуваною.

Тобто, вона повинна бути чіткою, зрозумілою, ясною, повинна передбачати конкретні дії, виконання яких перебуває у компетенції та в межах визначених повноважень органу чи його посадової (службової) особи, до якої звернута така вимога.

Тобто, адресат вимоги, перебуваючи у межах повноважень, власними діями повинен мати можливість у визначений вимогою спосіб її виконати.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, згідно з якими:

-«законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім;

-конкретизована має бути не тільки кінцева мета, а й спосіб усунення порушення;

-неспівмірність визначеного відповідачем способу усунення із самим порушенням та неконкретизованість вимоги позбавлять можливості її виконати у належний спосіб (постанова Верховного Суду від 14.12.2020р. у справі №200/7584/19-а).

Фактично підмінивши предмет контролю (замість дотримання законодавства під час формування (складання, розгляд, затвердження), виконання і звітування про виконання місцевих бюджетів, функціонування системи внутрішнього контролю та стану внутрішнього аудиту, що було закріплено в Програмі ревізії, - дотримання законодавства з питань управління об`єктами комунальної власності), Управління:

1) вийшло за межі визначеного Програмою ревізії предмета контролю;

2) вдалося до оцінки органів та посадових осіб, які в даному випадку не є об`єктом контролю;

3) не встановило порушень вимог законодавства безпосередньо в діях службових та посадових осіб об`єкта контролю (Департамент фінансів Одеської міської ради);

4) надіслало вимогу, яку об`єктом контролю - Департамент фінансів Одеської міської ради - неможливо виконати в межах визначених повноважень.

04.06.2024 за вхід.№ЕС/22826/24 надійшов відзив на позов, який містить наступні твердження.

Щодо твердження Позивача, що встановлені Відповідачем порушення нібито не відносяться до повноважень Позивача.

Відповідно до пункту 9.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІV квартал 2023 року, затвердженого наказом Держаудитслужби від 19.09.2023 №280 (зі змінами), на підставі направлень, виданих Головою Держаудитслужби, посадовими особами Відповідача проведено ревізію бюджету Одеської міської територіальної громади (бюджету міста Одеси) в Департаменті фінансів Одеської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.09.2023.

Відповідно до Положення про Департамент фінансів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Ради від 25.04.2018 №3173-VII, Департамент фінансів відповідно до законодавства України організовує та здійснює функції зі складання, виконання бюджету, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов`язані з управлінням коштами бюджету міста.

Департамент здійснює загальну організацію виконання та управління місцевим бюджетом, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Враховуючи це, посадовими особами Відповідача правомірно задокументовано факти встановлених порушень та належно досліджено суть порушень в частині повноважень Позивача.

Щодо твердження Позивача про неконкретизовані пункти Вимоги.

Позиція Управління щодо правомірності та конкретизованості Вимоги знаходить своє підтвердження також у постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі №160/13920/20, в якій судом зазначено: «Суд наголошує, що, наділяючи органи державного фінансового контролю правом пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини.

З огляду на наведене, а також зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій не розглядали цей спір інакше ніж крізь призму неконкретизованості способу усунення виявлених порушень, Верховний Суд констатує, що справу було вирішено судами попередніх інстанцій без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 5 березня 2020 року у справі №810/465/16, від 14 лютого 2020 року у справі №440/1242/19…».

Щодо обґрунтованості та законності встановленого Відповідачем порушення по суті та недоведеність тверджень Позивача.

Ряд рішень Одеської міської ради щодо встановлення строків здійснення організаційно-технічної підготовки частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеса до передачі спочатку в концесію (з 29.10.2014 по 19.03.2019) та в подальшому в оренду (з 20.03.2019 по 30.09.2023) виконавчими органами Одеської міської ради та КП «Агентство програм розвитку Одеси» не виконано та черговий раз продовжено строк до 28.11.2024.

Отже, протягом понад 9-ти років виконавчими органами Одеської міської ради та КП «Агентство програм розвитку Одеси» здійснюється організаційно-технічна підготовка частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеса до передачі у платне використання концесію (оренду).

Таким чином, КНС №6Б, КНС №7А, тунель глибинного залягання та напірний колектор, на будівництво та реконструкцію яких з місцевого бюджету використано 32625151,53 дол. США, з 20.11.2014 по теперішній час (понад 9 років) перебувають у безоплатному використанні ТОВ «Інфокс» (без укладання Одеською міською радою або її виконавчими органами договору оренди, або внесення змін до діючого договору), яке експлуатує його для надання послуг з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого бюджету громади (бюджету міста), лише за ревізійний період, завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму 337 947,19 тис. грн.

Згідно з рішеннями Одеської міської ради від 21.07.2007 №2108, 09.04.2009 №4137, 07.07.2009 №4430, 19.02.2013 №2804, 24.12.2014 №6021, 29.04.2011 №726, 10.06.2015 №6716, 03.02.2016 №286, 03.02.2016 №287, 27.04.2016 №610, 27.04.2016 №610, 03.02.2016 №288, 07.12.2016 №1355, 08.02.2017 №1623, 29.10.2014 №5577, 27.04.2016 №609, 18.07.2018 №3478, 21.03.2018 №3060, 31.10.2018 №3832, 20.03.2019 №4370, 24.04.2019 №4548, 31.07.2019 №4892, 18.09.2019 №5090, 18.09.2019 №5089 додатково передано в оренду ТОВ «Інфокс» об`єкти водопровідно-каналізаційного господарства комунальної власності територіальної громади м.Одеса на загальну суму 254809,47 тис. грн з розміром орендної плати по 1,0 грн.

Водночас, Одеською міською радою рішення щодо додаткової передачі в оренду ТОВ «Інфокс» до складу цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал», збудованих та реконструйованих КНС №6Б, КНС №7А, тунелю глибинного залягання та напірного колектора не приймались.

Рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 №4214-VІІ затверджено Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеса (далі - Методика №4214) та доручено Департаменту комунальної власності та іншим орендодавцям майна комунальної власності територіальної громади м. Одеса забезпечити приведення розмірів орендної плати за договорами, які укладені ними до набрання чинності цим рішенням та продовжують діяти після її набрання, у відповідність до методики, затвердженої згідно із п.1 цього рішення, в порядку, визначеному законодавством України.

Методикою №4214 затверджено орендні ставки, зокрема, за використання цілісних майнових комплексів комунальної власності територіальної громади міста Одеса - 10% вартості основних засобів, визначеної за результатами незалежної оцінки.

Приналежність КНС №6Б, КНС №7А, тунелю глибинного залягання, напірного колектора до цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу, який використовується у сфері водовідведення, що перебуває комунальній власності та використовується для забезпечення завершеного циклу виробництва продукції (робіт, послуг) у сферах діяльності, що визначені частинами 2-4 ст.3 Закону України «Про концесії», підтверджена листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 04.04.2016 №7/9-3623, адресованим Виконавчому комітету Одеської міської ради.

Також посилання на законодавчу колізію, яка виникла з 27.12.2019 у зв`язку із введенням у дію Закону №157 є необґрунтованим тому, що питання платного використання частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеса мало бути вирішено ще задовго до грудня 2019 року, починаючи з 29.10.2014.

Одеська міська рада також не скористалась правом, наданим законодавством щодо ініціювання внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» в частині збільшення розміру орендної плати через значне поліпшення об`єкта оренди.

Крім того, твердження позивача про невідповідність пункту 2 Вимоги положенням пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон №157), який визначає перелік об`єктів, які не можуть передаватися в оренду, не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону №157 не можуть бути передані в оренду об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством.

Обмеження щодо передачі в оренду цілісних майнових комплексів (їх частин) з серії водопостачання та водовідведення законодавством не передбачено.

Щодо втрати чинності Методики №4214

Так, рішенням Ради від 28.07.2021 №414-VІІІ скасовано Методику №4214-VІІ, враховуючи втрату чинності Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», на основі яких була розроблена Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеса.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» у разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Водночас, 03.10.2019 набув чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна», на виконання якого (ч.2 ст. 17) Кабінетом Міністрів України постановою від 28 квітня 2021 р. № 630 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно. Додатком 2 якої встановлена орендна ставка 10%.

05.06.2024 за вхід.№ЕС/22869/24 надійшли пояснення третьої особи (Департамент комунальної власності ОМР), в яких міститься хронологія рішень, прийнятих Одеською міською радою щодо каналізаційної насосної станції КНС № 6Б; каналізаційної насосної станції КНС № 7А; напірного колектора від КНС № 7А до КНС № 6Б та тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання та нормативне обґрунтування спірних правовідносин.

Також наголошено, що в Акті ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області Державної аудиторської служби України від 22.02.2024 № 11-30/4 в частині перевірки діяльності КП «Агентство програм розвитку Одеси» не вказано чітко до чого віднесена частина магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси. А зазначено, що є цілісним майновим комплексом або структурним підрозділом. Також немає посилання на документ згідно якого було визначено, що саме ця частина магістральної є цілісним майновим комплексом або структурним підрозділом та ким приймався цей документ.

11.06.2024 за вхід.№ЕС/23678/24 надійшла відповідь на відзив, яка містить наступне.

Позовна заява обґрунтована, зокрема, тим, що обставини, щодо яких Управлінням винесено Вимогу, знаходяться поза межами діяльності об`єкта контролю - Департаменту фінансів Одеської міської ради. Укладення договорів оренди нерухомого майна не відноситься до повноважень Департаменту фінансів Одеської міської ради, тоді як відсутність укладеного договору оренду на певні об`єкти нерухомості позбавляє Департамент фінансів Одеської міської ради будь-яких правових підстав для «планування» цих надходжень як «дохідної частини бюджету».

Наведені доводи залишилися неспростованими Управлінням у його відзиві на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву в цій частині доводів містить лише посилання Управління на Бюджетний кодекс України та Положення про Департамент фінансів Одеської міської ради, затверджене рішенням Одеської міської ради від 25.04.2018 №3173-VII.

Відповідно до наведених Управлінням положень Департамент фінансів Одеської міської ради як місцевий фінансовий орган організовує та здійснює функції зі складання, виконання бюджету, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов`язані з управлінням коштами бюджету міста.

Звертаємо увагу, що планування орендної плати за користування об`єктами комунальної власності можливо виключно у разі наявності відповідного договору оренди.

За відсутності укладеного та затвердженого місцевою радою договору оренди місцевий фінансовий орган позбавлений будь-яких правових підстав для планування таких надходжень до бюджету. Більше того, відповідно до п.4 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України планування надходжень місцевого бюджету, не віднесених до таких Бюджетним кодексом України, вважається порушенням бюджетного законодавства.

У позовній заяві Департамент фінансів Одеської міської ради зазначав, що рішенням Одеської міської ради від 29.11.2023 №656-VІІ погоджено продовження строку організаційно-технічної підготовки частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м.Одеси до передачі в оренду - до 28.11.2024 року.

Таким чином, на сьогодні ще не завершився визначений міською радою строк для організаційно-технічної підготовки спірних об`єктів до передачі в оренду. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено ані чіткого строку, протягом якого має бути завершена вся процедура передачі об`єкту в оренду.

Більше того, зауважуємо, що у період з 2013 по 2023 роки органами Держаудитслужби проводилися окремі ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеської міської ради (які у Акті ревізії зазначаються нібито винними особами).

Проте, за результатами попередніх перевірок фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеської міської ради органами Держаудитслужби не було виявлено порушень, пов`язаних з використанням ТОВ «Інфокс» КНС №6Б, КНС №7А, тунелю глибинного залягання та напірного колектора. Наведене свідчить про порушення Управлінням принципів належного врядування та послідовності у своїх діях.

Пункт 25 рішення Одеської міської ради від 29.11.2023 № 1618-VIII «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік» (посилання на який міститься в пункті 2 Вимоги) стосується саме коштів за оренду майна комунальної власності, яке передано в оренду (укладено договір оренди) Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

У той же час, об`єкти, про які Управлінням зазначено в Акті ревізії (КНС №6Б; КНС №7А; напірний колектор від КНС №7А до КНС №6Б та тунельний каналізаційний колектор глибокого залягання від шахти № 1 до шахти № 2), ще не передані в оренду, та лише здійснюється процедура підготовки до цього відповідно до приписів Закону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

Також відповідь на відзив містить викладення обставин, які на переконання позивача, свідчать про незаконність та необґрунтованість пункту 2 Вимоги Управління по суті.

Окремо позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву Управління зазначає про те, що «приналежність КНС №6Б, КНС №7А, тунелю глибинного залягання, напірного колектора до цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу, який використовується у сфері водовідведення, що перебуває комунальній власності та використовується для забезпечення завершеного циклу виробництва продукції (робіт, послуг) у сферах діяльності, що визначені частинами 2-4 ст.3 Закону України «Про концесії», підтверджена листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 04.04.2016 №7/9-3623, адресованим Виконавчому комітету Одеської міської ради».

Проте, як зазначалося у позовній заяві, вже у листі від 01.11.2022 № 7/11/11579-22 Міністерство розвитку громад та територій України (яке є правонаступником Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства) зазначило про те, що у пакеті документів, наданому для погодження конкурсної документації об`єкта оренди - частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м.Одеси, «відсутня інформація чи є зазначений об`єкт цілісним майновим комплексом».

Позивач, крім іншого, звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №916/1592/22.

У наведеній справі Департамент міського господарства Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ТОВ «Союз» про розірвання договору оренди майна з інвестиційними зобов`язаннями від 11.11.1999, укладеного Управлінням житлово-комунального господарства та ТОВ «Союз». Позов був мотивований тим, що договір суперечить вимогам чинного Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який містить пряму заборону на передачу місць розміщення та захоронення відходів, полігонів, сховищ тощо у користування приватних осіб. На думку позивача, зміна законодавства та віднесення місць видалення відходів до об`єктів, що не можуть бути передані в оренду, у розумінні ч.1 ст.652 ЦК України є істотною зміною обставин.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2024 були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення цієї позовної вимоги та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В мотивувальній частині постанови Верховний Суд зазначив наступне: «сама по собі зміна законодавства у сфері оренди державного майна, яка проявилася у запровадженні у 2019 році заборони на передачу в оренду полігонів, не має ознаки обставин у розумінні статті 652 ЦК України... Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 03.10.2019 157-IX договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені».

З приводу наведеного Управління у відзиві на позовну заяву зазначає те, що « 03.10.2019 набув чинності Закон України від 03.10.2019 №157-IX «Про оренду державного та комунального майна», на виконання якого (ч.2 ст. 17) Кабінетом Міністрів України постановою від 28 квітня 2021р. №630 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно, Додатком 2 якої встановлена орендна ставка 10%».

Зауважимо, що Додаток 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, на який посилається Управління, визначає орендні ставки для договорів використання єдиних майнових комплексів державних підприємств, їх відокремлених структурних підрозділів.

Проте, акцентуємо увагу, що вартість спірних об`єктів була взята Управлінням відповідно до звітів про незалежну оцінку, зроблену щодо КНС №6Б, КНС №7А, тунель глибинного залягання та напірний колектор як окремих об`єктів нерухомого майна, а не щодо цілісного майнового комплексу.

Ухвалою суду від 13.06.2024 року заяву представника Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про розгляд справи в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyСon» за вхід. №22840/24 від 10.06.2024 року задоволено.

Призначено розгляд справи №420/15162/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в онлайн системі відеоконференцзв`язку «EASYCON».

14.06.2024 за вхід.№ЕС/24477/24 надійшли пояснення третьої особи (Одеської міської ради), в яких в цілому викладені фактичні обставини, які містяться у викладених поясненнях та відповіді на відзив. Окремо зазначено, що на підставі рішення Одеської міської ради від 17.12.2003 №2038-XXIV «Про затвердження проекту договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» між Одеською міською радою (далі також - Орендодавець) та ТОВ «Інфокс» (далі також - Орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» від 17.12.2003 (далі - Договір) строком на 49 років що діє з 01.01.2004 року до 31.12.2052 року включно. Вказане рішення міської ради та Договір є чинними на сьогодні.

Уклавши Договір, Одеська міська рада реалізувала своє право як власника комунального майна - цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» на передачу його в оренду, що передбачено Законом №2269-ХХІІ.

Окрім того, зазначаємо, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 у справі №6/248-06-6441 затверджено мирову угоду між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» (затверджена рішенням Одеської міської ради від 04.07.2007 №1451-V «Про затвердження проекту Мирової угоди між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс»).

Відповідно до п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX (далі - Закон №157-IX), з набрання чинності яким втратив чинність Закон №2269-ХХІІ, договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом (Законом №157-IX), зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Третя особа акцентує увагу на невідповідності наведених доводів відповідача ані обставинам справи, ані положенням законодавства, на які посилається сам відповідач.

По-перше, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області зазначає про необхідність «збільшення розміру орендної плати через значне поліпшення об`єкта оренди», однак відповідачем ігнорується той факт, що спірні об`єкти були виключені зі складу цілісного майнового комплексу та, відповідно, взагалі не є об`єктами оренди.

По-друге, зазначаючи у своєму відзиві вищенаведені доводи, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області посилається на положення «ч.ч.1, 2 Закону №2269 (діяв до 01.02.2020), яким визначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України».

Положення законодавства, на які посилається відповідач, знову ж таки стосуються правовідносин щодо об`єкта оренди, тоді як спірні об`єкти такими не є. Наведене вказає на безпідставність та необґрунтованість доводів Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

Відповідні об`єкти зареєстровані як самостійні об`єкти нерухомого майна поза складом цілісного майнового комплексу, що було проігноровано Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та призвело до необґрунтованості висновків Вимоги.

Одеська міська рада акцентує увагу на взаємовиключності та суперечності Вимоги в оскаржуваній частині, адже вбачається, що, на думку Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, саме Одеська міська рада повинна була укласти договір оренди щодо передання в користування спірних об`єктів, оскільки відповідно до вимог законодавства це є виключною компетенцією міської ради, і зміст пункту 2 Вимоги стосується майна, повноваженнями з передачі в оренду якого була наділена виключно Одеська міська рада. У той же час, за змістом пункту 2 Вимоги його передача повинна бути здійснена відповідно до п. 25 рішення Одеської міської ради від 29.11.2023 №1618-VIII, який стосується майна, що передано в оренду Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, до якого не належать об`єкти, наведені у пункті 2 Вимоги, а сама Вимога в цій частині взагалі звернута до іншого неналежного суб`єкта - Департаменту фінансів Одеської міської ради.

14.06.2024 за вхід.№ЕС/24494/24 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково зазначено, що суть порушення полягає в недоотриманні бюджетом доходів, спричинене безоплатним використанням комунального майна, через бездіяльність органів місцевого самоврядування.

Результати ревізії оформлені актом від 22.02.2024 №11-30/4 (далі - Акт ревізії), який посадовими особами Позивача підписано із запереченнями, які не прийнято Відповідачем та надіслано відповідні висновки.

Позивачем навмисно перекручуються обставини справи, оскільки у матеріалах ревізії та Вимозі відсутні висновки (зобов`язання) посадових осіб Відповідача щодо необхідності укладення договорів оренди саме Департаментом фінансів та порушень у плануванні доходів бюджету.

Департамент фінансів є основний організатор та координатор виконання та управління місцевим бюджетом, тому твердження Позивача, що він є непричетним до встановлених ревізією втрат бюджету через бездіяльність учасників бюджетного процесу та неналежне виконання власних повноважень є необгрунтованим.

Саме фінансовий орган має бути зацікавлений у додатковому надходженні до бюджету громади доходів і вжитті для цього максимальних заходів впливу, наділених законодавством.

Це полягає, зокрема, в інформуванні міської ради та її виконавчих органів про наявні резерви поповнення бюджету.

Разом з тим, до ревізії не надано жодного листа, адресованого міській раді або її виконавчим органам, уповноваженим на управлінням та розпорядженням збудованими та реконструйованими КНС №6Б, КНС №7А, тунелем глибинного залягання та напірним колектором щодо необхідності платного їх використання та залучення додаткових надходжень до бюджету.

17.06.2024 за вхід.№ЕС/24614/24 надійшли додаткові пояснення третьої особи (ТОВ «Інфокс»), де наголошено, що без уваги відповідача залишилися доводи позову про те, що заявлені відповідачем в акті ревізії порушення стосуються нібито не укладення договору оренди. Однак передача в оренду комунального майна не належить до повноважень Департаменту фінансів Одеської міської ради, хоча саме цей виконавчий орган (і лише він) був безпосереднім об`єктом ревізії.

Порушені в акті ревізії питання стосуються управління комунальним майном, що знаходиться поза межами компетенції позивача.

Бюджетне законодавство, дотримання якого було предметом ревізії, регулює лише питання надходження, зарахування та розподілу надходжень з орендної плати за вже укладеними договорами оренди.

Встановлена законодавством обов`язковість вимоги вказує на те, що для того, щоб бути законною, вимога повинна бути виконуваною. Це означає, що вжиття підконтрольною установою відповідних заходів повинно знаходитися в площині її повноважень.

У постанові від 24.01.2024р. у справі №420/6625/21 Верховний Суд зазначив, що: « 42. Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах № 822/2087/17 та № 826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19».

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постановах 22.12.2023р. у справі № 826/18064/17, від 21.12.2023р. у справі № 826/13003/17, від 23.11.2023р. у справі № 560/7524/22.

Отже, у наведених вище справах Верховний Суд висловив позицію, протилежну аргументам відзиву відповідача на позов. Відповідно до висновків суду касаційної інстанції, можливість стягнення збитків у судовому порядку не заперечує та виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості вимоги органу державного фінансового контролю як правового акта індивідуальної дії (у тому числі в частині вимоги про стягнення збитків).

17.06.2024 за вхід.№ЕС/24793/24 надійшла уточнена позовна заява (в частині вірної дати Вимоги 26.03.2024 замість 26.03.2023).

Ухвалою суду від 18.06.2024 в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за вхід. №ЕС/24468/24 від 14.06.2024 року про витребування додаткових доказів відмовлено повністю.

19.06.2024 за вхід.№ЕС/25253/24 надійшло клопотання Департаменту міського господарства ОМР про долучення додаткових доказів.

20.06.2024 за вхід.№ЕС/25337/24 надійшло клопотання Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про долучення додаткових доказів.

20.06.2024 за вхід.№ЕС/25383/24 надійшло клопотання Департаменту фінансів ОМР про долучення додаткових доказів.

20.06.2024 за вхід.№24407/24 надійшло клопотання Департаменту міського господарства ОМР про долучення додаткових доказів.

26.06.2024 за вхід.№ЕС/26109/24 надійшло клопотання Одеської міської ради про долучення додаткових доказів.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.07.2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 28.11.2023 року по 19.02.2024 року (із зупиненням на період з 06.12.2023 року по 07.01.2024 року, з 09.01.2024 року по 17.01.2024 року) Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (далі - Управління) проведено ревізію бюджету Одеської міської територіальної громади в Департаменті фінансів Одеської міської ради за період з 01.01.2020 року по 30.09.2023 року.

За результатами ревізії Управлінням складено відповідний акт ревізії від 22.02.2024 року №11-30/4 (далі - Акт ревізії).

Департамент фінансів Одеської міської ради листом від 04.03.2024 року №05-12-104/361/1 надав заперечення до Акта.

Управління листом від 26.03.2024 року №260208-14/990-2024 надало висновок на заперечення Департаменту фінансів Одеської міської ради та повідомило про їх неприйняття у зв`язку з тим, що, на думку Управління, вони не спростовують порушень, викладених в Акті.

За наслідками ревізії бюджету Одеської міської територіальної громади в Департаменті фінансів Одеської міської ради Управлінням складено вимогу від 26.03.2024 року №260208-14/990-2024 про усунення виявлених порушень (далі - Вимога), відповідно до пункту 2 якої Управління «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн., відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 №1618-VIII «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Також судом встановлено наступне.

На підставі рішення Одеської міської ради від 17.12.2003 року №2038-XXIV «Про затвердження проекту договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» від 17.12.2003року (далі -Договір 2003 року) строком на 49 років - до 31.12.2052 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору 2003 року Одеська міська рада (далі також - Орендодавець) передає, а ТОВ «Інфокс» (далі також - Орендар) приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс КП «Одесводоканал», склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», складеного станом на 30.09.2003 року, вартість якого становить 285566200 (двісті вісімдесят п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят шість тисяч двісті) гривень.

Згідно з п. 1.4 Договору 2003 року після його укладення КП «Одесводоканал» реорганізовується шляхом приєднання до Орендаря в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 1.7 Договору 2003 року до орендованого цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» Орендар здійснює додаткове приймання мереж та споруд водопостачання і водовідведення (надалі об`єкти) за ринковою вартістю.

Згідно з п. 3.1 Договору 2003 року орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 і становить 3% від залишкової вартості основних засобів цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», що складає без ПДВ 8 566 986 (вісім мільйонів п`ятсот шістдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят шість гривень) гривень на рік, відповідно на перший місяць оренди 713 915,50 (сімсот тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень 50 коп) гривень.

Відповідно до п. 3.2 Договору 2003 року орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В подальшому, між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» було укладено додаткову угоду до Договору 2003року, затверджену рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007року №1167-V (далі - Додаткова угода від 05.04.2007року).

Зокрема, згідно з Додатковою угодою від 05.04.2007 року пункт 1.7 Договору викладався в новій редакції, відповідно до якої до орендованого цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» Орендар здійснює додаткове приймання мереж та споруд водопостачання і водовідведення за ринковою вартістю. Оцінка здійснюється Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради у відповідності до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів цільового фонду міського бюджету. Подальша передача Орендареві здійснюється по акту приймання-передачі та згідно з рішенням Одеської міської ради.

Згідно з Додатковою угодою від 05.04.2007 року Договір 2003 року доповнювався пунктом 3.9, яким передбачалося, що орендна плата за об`єкти, додатково прийняті Орендарем до оренди з моменту придбання законної сили додаткової угоди, регламентуючої порядок приймання додаткових об`єктів, незалежно від їх вартості, встановлюється єдиною в розмірі 1 (однієї) гривні.

Договір 2003 року залишається чинним і на сьогодні. Як було встановлено Управлінням, протягом 2020-2022 років та січня-вересня 2023 року за оренду цілісного майнового комплексу від ТОВ «Інфокс» до бюджету територіальної громади надійшло 227 млн. грн. орендної плати.

З вимогами щодо визнання недійсним Договору 2003 року Управління не зверталося.

16.02.2012 року з метою проведення проектних та будівельних робіт з реконструкції магістральної частини системи водо відведення Південного басейну каналізування м. Одеси в рамках проекту «Розвиток міської інфраструктури» Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 54, яким замовником відповідних робіт з проектування та проведення робіт призначено КП «Агентство програм розвитку Одеси».

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012 року №244 КП «Агентство програм розвитку Одеси» визначено балансоутримувачем нежитлової будівлі каналізаційної насосної станції № 6Б та незавершених будівництвом інженерних споруд: стволу № 2 та каналізаційного колектора глибокого залягання.

18.06.2013року Одеською міською радою прийнято рішення від №3519-VI «Про надання згоди на виключення будівлі КНС №6Б із орендованого майна цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» та на списання з балансу КП «Агентство програм розвитку Одеси» основних засобів».

18.07.2013 року Одеською міською радою прийнято рішення від №3669-VI «Про надання згоди на виключення об`єктів незавершеного будівництва тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання та технологічного вентиляційного оглядового колодязя стволу № 2 із орендованого майна цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал».

12.05.2014 року між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» було укладено додаткові угоди до Договору 2003 року, згідно з якими за актом прийому-передачі від 12.05.2014 року зі складу цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» виключено:

- будівлю КНС № 6Б;

- об`єкт незавершеного будівництва - технологічний вентиляційний оглядовий колодязь стволу № 2 (пров. Кордонний, 3г);

- об`єкт незавершеного будівництва - тунельний каналізаційний колектор глибокого залягання, розташований під землею на глибині від 4 м до 30 м між стволами № 1 (Аркадія) та № 2 (пров. Кордонний, 3г).

В подальшому, в рамках Проекту розвитку міської інфраструктури від 26.05.2008 року №4869-UA були збудовані та реконструйовані об`єкти магістральної частини водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси, зокрема, була проведена реконструкція КНС № 6Б. КНС № 7А, тунелю глибинного залягання, напірного колектору.

Сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.12.2014 року серія ІУ №1641143600896 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Реконструкція магістральної частини системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси - реконструкція тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання від шахти № 1 до шахти № 2 (у межах земель його розміщення), м. Одеса, від Аркадії до провулку Кордонний, 3-Г».

Також сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.12.2014 року серія ІУ №1641143600897 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Реконструкція магістральної частини системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси - будівництво напірного колектору від КНС № 7А до КНС № 6Б (у межах земель розміщення існуючих інженерних мереж), м. Одеса, від провулку Кордонний, 3-Г до вул. Львівська».

21.08.2015 року Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області видані свідоцтва:

№ 42644733 про право власності на нерухоме майно - каналізаційну насосну станцію № 6Б за адресою: м. Одеса, вул. Алмазна, 36, загальною площею 1 882,2 кв.м;

№ 42648874 про право власності на нерухоме майно - каналізаційну насосну станцію № 7А за адресою: м. Одеса, пров. Кордонний, 3-Г, загальною площею 1800,6 кв м.

20.11.2014 року між КП «Агентство програм розвитку Одеси» (далі також - замовник) та ТОВ «Інфокс» (далі також - виконавець) укладено договір по виконанню робіт із технічного обслуговування №366 (далі - Договір по виконанню робіт), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати роботи, пов`язані з технічним обслуговуванням не введеного в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта «Магістральна частина системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси».

Відповідно до п. 5.1 Договору по виконанню робіт він діє до дати вирішення питання щодо правового статусу об`єкта та передачі його v користування.

Пунктом 1.3 Договору по виконанню робіт передбачено, що для виконання робіт за цим договором ТОВ «Інфокс» долучає власних фахівців, в обов`язки яких входить: контроль за роботою технологічного обладнання: зміна режиму технічного обладнання: технічне обслуговування операторами сміттєутримуючих решіток та видалення із приміщення утриманого решітками сміття; зміна режиму подачу стічних вод до грабельного відділення в залежності від погодних умов та часу доби; контролювати роботу контрольних вимірювальних приладів: вести технічні журнали: проводити дрібний поточний ремонт технологічного та електричного обладнання без проведення розбору вузлів та механізмів; проводити перемикання на електричному обладнанні, по 10 та 0,4 кВ; підтримувати належний санітарний стан об`єкта та прилеглої території.

26.08.2015 року між КП «Агентство програм розвитку Одеси» та ТОВ «Інфокс» укладено додаткову угоду № 1 до Договору по виконанню робіт, згідно із якою, серед Іншого:

- пункт 1.1 Договору по виконанню робіт викладено в новій редакції: «замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати роботи, пов`язані з технічним обслуговуванням закінчених будівництвом та введених в експлуатацію у встановленому порядку об`єктів»:

- пункт 5.1 Договору по виконанню робіт викладено в наступній редакції: договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до передачі об`єктів у користування (концесію, оренду, тощо). Договір може бути достроково розірвано лише за згодою сторін;

- Договір по виконанню робіт було доповнено розділом 3 «Межі технічного обслуговування», відповідно до п. 3.2 якого виконавець контролює на об`єктах роботу технічного обладнання, виконання своїми або залученими працівниками вимог техніки безпеки, правил охорони праці, електробезпеки та пожежної безпеки, а також зобов`язаний нести відповідальність за можливі у зв`язку із їх порушеннями нещасні випадки чи інші негативні наслідки.

Крім того, 29.10.2014 року Одеською міською радою прийнято рішення №5578-VІ «Про погодження пропозиції передачі частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси у концесію».

Наведеним рішення було вирішено, зокрема, погодити пропозицію Виконавчого комітету Одеської міської ради щодо передачі в концесію частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси, що складається з КНС № 6Б за адресою: м. Одеса, вул. Алмазна, 36; КНС № 7А за адресою: м. Одеса, пров. Кордонний, 3-Г; напірного колектора від КНС № 7А до КНС № 6Б, розташованого у м. Одесі від пров. Кордонний, 3-Г до вул. Львівська та тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання від шахти №1 до шахти № 2, розташованого у м. Одесі від Аркадії до пров. Кордонний, 3-Г.

В подальшому, 20.03.2019 року Одеською міською радою прийнято рішення №4368-VІІ «Про погодження пропозиції передачі частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси в оренду», яким міська рада погодилася з пропозицією Виконавчого комітету Одеської міської ради передати в оренду частину магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси, що складається з КНС № 6Б за адресою: м. Одеса, вул. Алмазна, 36; КНС № 7А за адресою: м. Одеса, пров. Кордонний, 3-Г; напірного колектора від КНС № 7А до КНС № 6Б, розташованого у м. Одесі від пров. Кордонного, 3-Г до вул, Львівської, та тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання від шахти № 1 до шахти № 2, розташованого у м. Одесі від курортно-пляжного комплексу «Аркадія» до пров. Кордонного, 3-Г.

Наведеним рішенням було доручено Департаменту міського господарства Одеської міської ради спільно з КП «Агентство програм розвитку Одеси» протягом 6-ти місяців з дати прийняття рішення здійснити організаційно-технічну підготовку об`єкта оренди до передачі, зазначеного у пункті 1 цього рішення (провести інвентаризацію основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у складі об`єкта; впорядкувати і відновити технічну та будівельну документацію; розробити і погодити у встановленому чинним законодавством України порядку конкурсну документацію та надати її на затвердження Одеській міській раді).

Рішенням Одеської міської ради №988-VIІI від 28.09.2022 р. погоджено продовження строку організаційно-технічної підготовки частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси до передачі в оренду, встановленого рішенням Одеської міської ради від 20.03.2019 р. №4368-VII, до 31 жовтня 2022 року.

Департамент міського господарства Одеської міської ради звертався до Міністерства розвитку громад та території України з листом від 04.10.2022 року №01-66/554 вих щодо погодження оцінки вартості об`єкта оренди та конкурсної документації.

Проте, Міністерство розвитку громад та територій України листом від 01.11.2022 року №7/11/11579-22 не погодило умови конкурсу на право отримання в оренду об`єктів у сфері водовідведення частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування міста Одеси, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

У вказаному листі Міністерство розвитку громад на території України зазначило про те, що «у наданому пакеті документів відсутня інформація чи є зазначений об`єкт цілісним майновим комплексом».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади.

Система «стримування і противаг» є основою демократичного політичного режиму, вона діє як цілісна система взаємопов`язаних елементів. Саме вона забезпечує демократичний, правовий характер держави та ефективність її функціонування, гарантуючи при цьому основні права і свободи людей. В різних країнах має свої особливості, залишаючи при цьому незмінним головний принцип: на будь-яку спробу будь-якої гілки влади перебрати на себе функції та повноваження іншої гілки остання має законодавчо закріплені механізми протидії.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 2 Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX) публічний інтерес - інтерес держави, суспільства, територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси та потреби.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2073-IX принципами адміністративної процедури є, зокрема верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності.

Частиною третьою статті 6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

1) дискреційне повноваження передбачено законом;

2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

Частиною другою статті 11 Закону №2073-IX передбачено, що адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Спірні правовідносини в даній справі виникли в результаті винесення Північним офісом Держаудитслужби у Вінницькій області вимоги від 26.03.2024 року №260208-14/990-2024 про усунення виявлених порушень (далі - Вимога), відповідно до пункту 2 якої Управління «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн., відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 №1618-VIII «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин

Верховним Судом у постанові від 24.01.2024 року у справі №420/6625/21 сформовано наступні висновки щодо застосування норм права: «…вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Отже, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства суди, які розглядали справу і наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, об`єктивно мали право перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов`язки позивача.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та №826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі №420/6808/19…».

Відтак, Вимога від 26.03.2024 року №260208-14/990-2024 є предметом судового контролю.

Здійснюючи судовий контроль щодо вказаної вимоги, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності звернення Вимоги до Департаменту фінансів Одеської міської ради.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (далі - Порядок №550).

Відповідно до абз. 8 п. 3 Порядку №550 об`єкт контролю - підконтрольна установа та її відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також суб`єкт господарювання незалежно від форми власності, який не віднесено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» до підконтрольних установ та у якого здійснюється державний фінансовий контроль на підставі судового рішення, ухваленого у кримінальному провадженні.

Згідно з абз. 14 п. 3 Порядку №550 ревізія місцевого бюджету - форма контролю за виконанням функцій із складання і виконання місцевого бюджету, яка полягає в одночасному проведенні ревізій стану дотримання вимог бюджетного законодавства місцевими фінансовими органами, органами Казначейства і учасниками бюджетного процесу, що здійснюють управління коштами відповідного місцевого бюджету чи комунальним майном та/або їх використовують.

Як вбачається з Акта ревізії, Управлінням було проведено ревізію бюджету Одеської міської територіальної громади (бюджету міста Одеси) в Департаменті фінансів Одеської міської ради за період з 01.01.2020 року по 30.09.2023 року.

При цьому, в Акті ревізії зазначено, що підчас ревізії бюджету Одеської міської територіальної громади проведені окремі ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчих органів Одеської міської ради та комунальних підприємств за період з 01.01.2020 року по 30.09.2023 року, а саме: Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руку Одеської міської ради, Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одестранспарксервіс», Комунального підприємства «Міськзелентрест», Комунального підприємства «Одескомунтранс».

об`єкт перевірки: місцевий фінансовий орган - Департамент фінансів Одеської міської ради;

питаннями ревізії в частині дотримання законодавства під час складання та розгляду прогнозу місцевого бюджету і прийняття рішення щодо нього, складання та розгляду проекту бюджету та прийняття рішення про місцевий бюджет визначено:

дотримання законодавства під час складання та схвалення прогнозу місцевого бюджету, та складання та ухвалення рішення про місцевий бюджет;

дотримання актів законодавства з питань планування дохідної частини бюджету;

дотримання актів законодавства з питань планування видаткової частини бюджету та кредитування;

дотримання законодавства під час складання документів, які застосовуються в процесі виконання бюджету.

Як вбачається зі змісту Акта ревізії та Вимоги, за результатом перевірки діяльності Департаменту фінансів Одеської міської ради Управлінням, серед іншого, встановлено надходження до бюджету громади (бюджету міста) протягом 2020-2022 років та січня-вересня 2023 року коштів за оренду цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» за КБКД 22080400 «Надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим майном, що перебуває у комунальній власності» (226 778,7 тис. грн., в тому числі у 2020 році - 50 471,0 тис. грн., у 2021 році - 54 985,7 тис. грн., у 2022 році - 65333,2 тис. грн. та протягом січня-вересня 2023 року - 55 988,8 тис. грн.).

Проте, Управління вбачає порушенням актів законодавства щодо планування дохідної частини бюджету «незабезпечення Радою та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради передачі в оренду збудованих та реконструйованих каналізаційної насосної станції КНС №6Б, каналізаційної насосної станції КНС №7А, тунелю глибинного залягання, напірного колектору» (наведені об`єкти раніше були у складі цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», проте у 2013 році були виключені зі складу цілісного майнового комплексу та після їх реконструкції та введення в експлуатацію з 2016 року право власності на КНС зареєстровано як на окремі об`єкти нерухомого майна).

Так, в обґрунтування пункту 2 Вимоги Управлінням зазначено наступне: «упродовж ревізійного періоду збудовані та реконструйовані КНС №6Б, КНС №7А, тунель глибокого залягання та напірний колектор, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України від 03.10.2019 №157-IX «Про оренду державного та комунального майна», п. 2 Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30.11.2019 №4214-VII та Додатку №1 «Орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів комунальної власності територіальної громади міста Одеси» до Методики №4214, безоплатно (без укладання Радою договору оренди) використовуються ТОВ «Інфокс» для надання послуг з водопостачання та водовідведення, що призвело до недоотримання бюджетом Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності, на загальну суму 337 947,19 тис. грн., чим йому завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму».

При цьому, в Акті ревізії на арк. 65-66 Управління вказує на таке:

«...через неналежне виконання Департаментом міського господарства (в.о. директора Жеман Д.О., директор Мостовських H.L), КП «Агентство програм розвитку Одеси» (директор Теплицький В.С. , в.о. директора Наливана Т.В. , Мілевський В.Л. ), Департаментом комунальної власності (директор Спектор О.В. , в.о. директора Делійський О.А., директор Ахмеров О.О. ), постійною комісією Ради з питань житлово-комунального господарства (голова Іваницький О.В.) Рішень Ради №4368-VIІ, №988-VIII, незабезпечення Радою та Департаментом комунальної власності передачі в оренду збудованих та реконструйованих КНС №6Б, КНС №7А, тунелю глибинного залягання, напірного колектору, вартістю 734691,0 тис. грн. (станом на 31.12.2019), які в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України від 03.10.2019 №157-IX «Про оренду державного та комунального майна», п. 2 Методики №4214 та Додатку №1 «Орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів комунальної власності територіальної громади міста Одеси» до Методики №4214, безоплатно (без укладання Радою договору оренди) використовуються ТОВ «Інфокс» для надання послуг з водопостачання та водовідведення, що призвело до недоотримання доходів бюджетом громади (бюджетом міста), за ревізійний період, на загальну суму 337947,19 тис. грн, (2020 рік - 74827,84 тис. грн., 2021 рік - 8 1832,2 тис. грн., 2022 рік - 983.48,18 тис. грн. та січень-вересень 2023 року - 82938,97 тис. грн.) та нанесення йому матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму».

Натомість, згідно з п. 29 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. За ч. 1 ст. 762 вказаного Кодексу за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 17 Закону України від 03.10.2019 р. №157-IX «Про оренду державного та комунального майна» (чинного на теперішній час) та ч. 1 ст. 10 чинного раніше Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992р. №2269-XII орендна плата є визначеною договором платою за користування майном.

Разом з тим, на обґрунтування вимоги в оскаржуваній частині Управління зазначило, що упродовж ревізійного періоду збудовані та реконструйовані КНС №6Б, КНС №7А, тунель глибокого залягання та напірний колектор, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. №157-IX, п. 2 Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30.11.2019р. №4214-VII та Додатку №1 «Орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів комунальної власності територіальної громади міста Одеси» до Методики №4214-VII, безоплатно (без укладання Радою або її виконавчими органами договору оренди) використовуються ТОВ «Інфокс» для надання послуг з водопостачання та водовідведення, що призвело до недоотримання бюджетом Одеської міської територіальної громади, орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності, на загальну суму 337 947,19 тис. грн., чим йому завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Таким чином, кошти на суму 337 947,19 тис. грн., про які йдеться в оскаржуваній вимозі Управління, не є орендною платою.

Викладене свідчить, що визначені Управлінням нібито наявні порушення знаходяться за межами орендних відносин, які завжди засновуються на відповідному договорі, а знаходяться в площині управління об`єктами комунальної власності.

Разом з тим, питання управління об`єктами комунальної власності не було предметом ревізії Управління та не передбачено Програмою ревізії бюджету Одеської міської територіальної громади (бюджету міста Одеси) в Департаменті фінансів Одеської міської ради за період з 01.01.2020 р. по 30.09.2023 р., затвердженою 22.11.2023р. заступником Голови Державної аудиторської служби України.

Більше того, п. 25 рішення Одеської міської ради «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік» від 29.11.2023р. №1618-VIII (на яке міститься посилання в оскаржуваній вимозі) передбачено, що кошти за оренду майна, яке перебуває в комунальній власності та передається в оренду Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, у тому числі податок на додану вартість, перераховуються орендарями на рахунок Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий у Державній казначейській службі України у місті Києві. Не пізніше наступного робочого дня після зарахування коштів на вищезазначений рахунок Департамент комунальної власності Одеської міської ради перераховує кошти без податку на додану вартість на рахунок Казначейства України (ЕАП), відкритий для виконання бюджету Одеської міської територіальної громади за кодом бюджетної класифікації 22080400 «Надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності Одеської міської територіальної громади». Остаточний розрахунок з бюджетом проводиться протягом 10 календарних днів місяця, наступного, за звітним. Податок на додану вартість перераховується Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до державного бюджету в порядку та терміни, |встановлені Податковим кодексом України.

Як зазначалось судом, ч.3 ст.6 ЗУ «Про адміністративну процедуру», що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов, зокрема, 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

При цьому, законами України щодо оренди, які зазначено вище, визначено, що орендна плата є визначеною договором платою за користування майном.

Відтак, ключовим питанням при визначенні плати за користування об`єктами комунальної власності як орендної, є встановлення наявності укладеного договору оренди.

Проте, як зазначає позивач та треті особи, не заперечує відповідач та підтверджується матеріалами справи, договору оренди щодо КНС №6Б, КНС №7А, тунель глибокого залягання та напірний колектор міською радою не укладено.

Натомість, відсутність укладеного договору оренду на окремі об`єкти нерухомості (КНС № 6Б, КНС № 7А, тунелю глибинного залягання, напірного колектору) позбавляє Департамент фінансів Одеської міської ради будь- яких правових підстав для «планування» цих надходжень як «дохідної частини бюджету».

Разом з тим, за посиланням самого ж контролюючого органу в акті ревізії від 22.02.2024р. №11-30/4 відповідно до рішень Одеської міської ради про бюджет громади (міста) контроль за виконанням планових показників з надходження доходів до бюджету громади (бюджету міста) по платі за оренду цілісних майнових комплексів, у тому числі TOB «Інфокс», покладено на Департамент комунальної власності.

Згідно з Положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021р. №137-VIII, він є виконавчим органом Одеської міської ради. Департамент є юридичною особою, має рахунки в органах Державної казначейської служби України, гербову печатку з власним найменуванням, штампи і бланки.

Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси (п. 2.1 Положення).

Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради (пункт 2.2 Положення).

На Департамент покладені наступні функції, зокрема, реалізація єдиної політики управління об`єктами права комунальної власності територіальної громади міста Одеси; здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.

З наведеного слідує, що укладення договорів оренди нерухомого майна, а також контроль за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів як і за виконанням планових показників з надходження доходів до бюджету громади (бюджету міста) по платі за оренду цілісних майнових комплексів, не відноситься до повноважень об`єкта контролю Департаменту фінансів Одеської міської ради.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що ані Бюджетним кодексом України, ані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР, ані Положенням про Департамент фінансів Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.04.2018р. №3173-УІІ, ані будь яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Департаменту на передачу в оренду нерухомого майна комунальної власності або ж повноважень на «забезпечення надходження до бюджету орендної плати» будь-яким іншим чином, в тому числі за відсутності відповідного Договору оренди.

При цьому, Департамент комунальної власності згідно з актом ревізії від 22.02.2024р. №11-30/4 не був об`єктом контролю проведеної Управлінням ревізії.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позов відповідачем, на спростування доводів позивача, зазначено посилання на п.36 ч.1 ст.2 та ч.2 ст.111 Бюджетного кодексу України, а також цитування Положення про Департамент фінансів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Ради від 25.04.2018 №3173-VII. Інших обґрунтувань не вказано. З цього відповідачем зроблено висновок, що «посадовими особами Відповідача правомірно задокументовано факти встановлених порушень та належно досліджено суть порушень в частині повноважень Позивача».

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачем наголошено, що суть порушення полягає в недоотриманні бюджетом доходів, спричинене безоплатним використанням комунального майна, через бездіяльність органів місцевого самоврядування.

На переконання суду, чинне національне законодавство, а саме, ст. 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» визначає, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Вказана стаття повністю узгоджується з ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Разом з цим, ані Закон України «Про місцеве самоврядування в України», ані Положення про Департамент фінансів Одеської міської ради, ані Бюджетний кодекс України не передбачає ні права, ні обов`язку позивача надсилати листи іншим виконавчим органам Одеської міської ради щодо укладення договорів оренди, оскільки ці дії фактично будуть втручанням до власних повноважень таких органів.

Спонукання ж відповідача до вчинення таких дій позивачем свідчить про порушення низки законів України, вказаних вище, і може мати наслідком притягнення посадових осіб позивача до дисциплінарної чи, навіть, кримінальної відповідальності (перевищення службових повноважень - дії особи, які явно виходять за межі наданих цій особі прав або повноважень).

Викладене, на думку суду, в цілому свідчить про те, що фактично під виглядом перевірки об`єкта контролю - Департаменту фінансів Одеської міської ради було здійснено перевірку діяльності зовсім інших суб`єктів, тоді як винесення Управлінням вимоги Департаменту фінансів Одеської міської ради «забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 №1618-VIII «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік» покладає на позивача відповідальність за дії та рішення інших органів, що є незаконним.

У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта публічного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Такий стандарт поведінки повинен характеризуватися, перш за все, прийняттям обґрунтованого рішення.

За практикою ЄСПЛ суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. При цьому законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання суб`єктом владних повноважень законної мети) і процедурні гарантії є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля. Зокрема, у справі «Ечюс проти Латвії» Суд акцентує увагу на тому, що захист від свавілля становить сполучну ланку між Конвенцією і принципом Верховенства права.

У позовній заяві Департамент фінансів Одеської міської ради звертав увагу на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №200/7584/19 та від 31.08.2021 у справі №160/5323/20, в яких суд касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги органу державного фінансового контролю, дійшов до висновку про те, що «вимога не містить визначених конкретних дій у межах закону, обов`язкових до виконання позивачем для усунення виявлених порушень, які зазначені у вимозі».

В обґрунтування наведеного Верховний Суд вказав, що «у постанові від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

При цьому, «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, що в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

«Законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи».

Проте, суд зауважує на тому, що ні в Акті ревізії, ні у Вимозі, ні у відзиві на позовну заяву не зазначено, яким чином Департамент фінансів Одеської міської ради має забезпечити надходження до бюджету орендної плати, якщо договір оренди відповідного майна уповноваженим на це суб`єктом не укладений.

Разом з тим, ані Бюджетним кодексом України, ані Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ані Положенням про Департамент фінансів Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.04.2018 №3173-VII, ані будь яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Департаменту фінансів Одеської міської ради на передачу в оренду нерухомого майна комунальної власності або ж повноважень на «забезпечення надходження до бюджету орендної плати» будь-яким іншим чином, в тому числі за відсутності відповідного договору оренду.

Таким чином, зміст пункту 2 Вимоги не відповідає критерію обґрунтованості та не є «законною вимогою», оскільки не містить чітких, конкретних і зрозумілих приписів чи визначених конкретних дій у межах закону, обов`язкових до виконання позивачем, з урахуванням його компетенції, для усунення виявлених порушень, які зазначені у Вимозі.

Посилання ж відповідача на можливість направлення листів позивачем до інших виконавчих органів Одеської міської ради не ґрунтується на приписах законів України та свідчить про неправомірну поведінку під час реалізації своїх владних повноважень органом контролю.

Окрім цього, ст. 3511 Кримінального кодексу України закріплено кримінальну відповідальність за невиконання службовою особою законних вимог органу державного фінансового контролю, Рахункової палати, члена Рахункової палати, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації.

Таким чином, суд зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю, як правовий акт індивідуальної дії, для відповідності її вимогам закону, зокрема, повинна мати можливість бути виконаною.

Юридична визначеність - це передовсім недвозначність, - наголошує КСУ у рішенні від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 (пункт 10).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Проаналізувавши все вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, приймаючи Вимогу від 26.03.2024р. №260208-14/990-2024, діяло у межах компетенції, але не у передбачений спосіб та у не передбаченій законом формі, що свідчить про наявність правових підстав для визнання останньої протиправною та її скасування.

Окремо суд зазначає, що за твердженням позивача, за результатами попередніх перевірок фінансово-господарської діяльності Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеської міської ради органами Держаудитслужби не було виявлено порушень, пов`язаних з використанням ТОВ «Інфокс» КНС №6Б, КНС №7А, тунелю глибинного залягання та напірного колектора.

Відповідачем зазначене не спростовано.

У відзиві на позовну заяву Управління посилається на низку постанов Верховного Суду, в яких викладено наступні висновки суду касаційної інстанції: «така обставина як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування»; «якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході ревізії порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів законодавства наділений саме керівник підприємства»; «Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не встановлює за необхідне зазначення будь-яких застережень щодо способу виконання підконтрольною особою вимоги, також таких застережень не встановлюють інші чинні правові акти, які регулюють спірні правовідносини»; «зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій не розглядали цей спір інакше ніж крізь призму неконкретизованості способу усунення виявлених порушень, Верховний Суд констатує, що справу було вирішено судами попередніх інстанцій без урахування правових висновків Верховного Суду».

Натомість, в жодній з наведених Управлінням постанов не йшлося про заявлення вимоги до суб`єкта, який в цілому не уповноважений на вирішення питань, яких стосується вимога. Більше того, на відміну від вказаних постанов Верховного Суду, неконкретизованість вимоги є не єдиним доводом позовної заяви. Тобто, правовідносини у справах, на які посилається Управління, не є подібними зі спірними у цій справі правовідносинами.

Щодо пункту 2 Вимоги по суті суд встановив наступне.

Щодо неврахування Управлінням у пункті 2 Вимоги обставин надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади від ТОВ «Інфокс» орендної плати за користування цілісним майновим комплексом.

Пунктом 2 Вимоги Управління «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, шо перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн., відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 А? 1618-VІII «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Однак, при винесенні пункту 2 Вимоги Управлінням не враховано те, що цілісний майновий комплекс КП «Одесводоканал», що перебуває у комунальній власності, перебуває в оренді ТОВ «Інфокс» ще з 2003 року, та весь цей час на підставі договору оренди до міського бюджету надходить відповідна орендна плата.

Так, на підставі рішення Одеської міської ради від 17.12.2003 року №2038-XXIV «Про затвердження проекту договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» від 17.12.2003року (далі -Договір 2003 року) строком на 49років - до 31.12.2052 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року № 2269-ХХІІ (в редакції від 07.02.2002 року, чинній на момент укладення Договору) відносини щодо оренди державного майна, майна, шо належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року №2269-ХХІІ термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року №2269-ХХІІ визначено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

В подальшому, між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» було укладено додаткову угоду до Договору 2003 року, затверджену рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року №1167-V (далі - Додаткова угода від 05.04.2007року).

Відповідно до п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року №157-ІХ договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом (Законом №157-ІХ) зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені,

Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 у справі №6/248-06-6441 затверджено мирову угоду між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» (затверджена рішенням Одеської міської ради від 04.07.2007 №1451-V «Про затвердження проекту Мирової угоди між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс») (далі - Мирова угода).

Сторони у Мировій угоді іменуються як «Позивач» - Одеська міська рада та «Відповідач» - ТОВ «Інфокс».

Мировою угодою, серед іншого, було визначено наступне:

«Відповідач» зобов`язується не допускати порушення умов Договору зі змінами та додатками до нього і додатковими угодами, які будуть укладені між «Позивачем» та «Відповідачем», у тому числі у тій частині, що стосується страхування майна, та здійснювати свою діяльність в межах договірних відносин, відповідно до норм чинного законодавства України, дія яких розповсюджується на діяльність «Відповідача» на території міста Одеси та Одеської області (п. 1);

«Відповідач» зобов`язується своєчасно сплачувати орендну плату, визначену умовами розділу 3 Договору. Контроль за виконанням цього пункту «Позивачем» покладається на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (п. 2);

«Позивач» надає пільгу «Відповідачу» за період з 01.01.06 року по 01.06.06 року в розмірі 1% та, у зв`язку з цим, доходить до висновку про відсутність у нього боргу в розмірі 3 933 061,67 грн. (п. 3);

«Відповідач» протягом всього строку дії Договору зобов`язується приймати існуючі об`єкти водопостачання та водовідведення, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси, в існуючому технічному та технологічному стані за актом приймання - передачі та продовжує їх експлуатувати.

Умови передачі зазначеного майна визначаються в додатковій угоді до Договору.

Контроль за виконанням цього пункту «Позивачем» покладається на Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради та Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (п. 5);

«Відповідач» зобов`язується щоквартально, з дати затвердження Мирової угоди, надавати інформацію про заходи, які були вжиті на виконання цієї Мирової угоди, «Позивачу» у письмовій формі стосовно виконання ним пунктів Мирової угоди.

Контроль за виконанням цього пункту «Позивачем» покладається на Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради (п. 8).

При цьому, згідно з п. 13 Мирової угоди вона набирає чинності з дати винесення ухвали Одеським апеляційним господарським судом про її затвердження та про припинення провадження по даній справі.

З огляду на це слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону №2269-ХХІІ умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

При цьому, відповідно до п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX (далі - Закон №157-IX), з набрання чинності яким втратив чинність Закон №2269-ХХІІ, договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом (Законом №157-IX), зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 ГК України основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що п. 2 Вимоги, в якому зазначається про ненадходження до бюджету Одеської міської територіальної громади «орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності», є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Натомість, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області залишено поза увагою, що цілісний майновий комплекс комунального підприємства «Одесводоканал» перебуває в оренді на підставі Договору, укладеного строком на 49 років - до 31.12.2052 року.

Разом з тим, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проігноровано, що КНС №6Б, КНС №7А, тунель глибокого залягання та напірний колектор, про які зазначається у п. 2 Вимоги, в оренді не перебуває.

Зокрема, 18.06.2013 Одеською міською радою прийнято рішення №3519-VІ «Про надання згоди на виключення будівлі КНС №6Б із орендованого майна ЦМК комунального підприємства «Одесводоканал» та на списання з балансу КП «Агентство програм розвитку Одеси» основних засобів».

Крім того, Одеською міською радою було прийнято рішення від 18.07.2013 №3669-VІ «Про надання згоди на виключення об`єктів незавершеного будівництва тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання та технологічного вентиляційного оглядового колодязя стволу № 2 із орендованого майна ЦМК комунального підприємства «Одесводоканал».

Так, наведеними рішеннями Одеська міська рада вирішила виключити із орендованого майна цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» та надати згоду на передачу на баланс Комунального підприємства «Агентство програм розвитку Одеси» (далі - КП «Агентство програм розвитку Одеси») наступних об`єктів:

будівлю КНС №6Б;

об`єкт незавершеного будівництва - технологічний вентиляційний оглядовий колодязь стволу №2 (пров. Кордонний, 3г);

об`єкт незавершеного будівництва - тунельний каналізаційний колектор глибокого залягання, розташований під землею на глибині від 4 м до 30 м між стволами №1 (Аркадія) та №2 (пров. Кордонний, 3г).

Також між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» було укладено додаткову угоду від 12.05.2014 до договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» від 17.12.2003 р. (далі - Додаткова угода від 12.05.2014), згідно з якою за актом прийому-передачі від 12.05.2014 зі складу цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» виключено об`єкт, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Алмазний, 1 - будівлю КНС №6Б.

Крім того, між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс» було укладено додаткову угоду від 12.05.2014 до договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» від 17.12.2003 р. (далі - Додаткова угода від 12.05.2014 року), згідно з якою за актом прийому-передачі від 12.05.2014 зі складу цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» виключено об`єкти незавершеного будівництва - технологічний вентиляційний оглядовий колодязь стволу №2 (пров. Кордонний, 3г) та тунельний каналізаційний колектор глибокого залягання, розташований під землею на глибині від 4 м до 30 м між стволами №1 (Аркадія) та №2 (пров. Кордонний, 3г).

Таким чином судом встановлено, що згідно із рішеннями Одеської міської ради від 18.06.2013 №3519-VІ та від 18.07.2013 №3669-VІ і додатковими угодами від 12.05.2014 відповідні об`єкти було виключено зі складу цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», тому ці об`єкти перестали бути об`єктами оренди згідно із Договором, що не суперечило положенням законодавства.

Крім того, у своєму відзиві Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області зазначає про те, що «Одеська міська рада також не скористалась правом, наданим законодавством щодо ініціювання внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» в частині збільшення розміру орендної плати через значне поліпшення об`єкта оренди».

Проте, доводи відповідача не відповідають ані обставинам справи, ані положенням законодавства, на які посилається сам відповідач.

Однак, положення законодавства, на які посилається відповідач, знову ж таки стосуються правовідносин щодо об`єкта оренди, тоді як спірні об`єкти такими не є. Наведене на думку суду вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у відповідній редакції, чинній момент укладання Договору та внесення вищенаведених змін до нього) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, з наведених положень законодавства, чинних на момент укладення Договору та відповідних додаткових угод до нього, вбачається, що міська рада наділена повноваженнями від імені та в інтересах територіальної громади здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, зокрема, здавати їх в оренду, а також виключати зі складу орендного майна, у тому числі зі складу цілісного майнового комплексу, і жодних порушень законодавства у цьому немає, що, однак, безпідставно було залишено поза увагою Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та призвело до складення останнім незаконної Вимоги в оскаржуваній частині.

При цьому, поза увагою Вимоги залишилося виключення цих об`єктів зі складу цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» не призвело до зменшення орендної плати. Тобто, після виключення вищенаведених об`єктів зі складу об`єкта оренди та до сьогодні розмір орендної плати за Договором не зменшувався та відповідний перерахунок орендної плати у меншу сторону не проводився. Як наведено у позові, зокрема, протягом 2020-2022 років та січня-вересня 2023 року за оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» від ТОВ «Інфокс» до міського бюджету надійшло 227 млн. грн. орендної плати. Отже, не визначено, про яку саме «недоотриману» орендну плату за Договором ідеться у Вимозі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.12.2014 серія ІV №164143600896 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Реконструкція магістральної частини системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси - реконструкція тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання від шахти №1 до шахти №2 (у межах земель його розміщення), м. Одеса, від Аркадії до провулку Кордонний, 3-Г».

Також сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.12.2014 серія ІV №164143600897 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Реконструкція магістральної частини системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси - будівництво напірного колектору від КНС №7А до КНС №6Б (у межах земель розміщення існуючих інженерних мереж), м. Одеса, від провулку Кордонний, 3-Г до вул. Львівська».

Крім того, 21.08.2015 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області видано свідоцтво №42644733 про право власності на нерухоме майно - каналізаційну насосну станцію №6Б, за адресою: м. Одеса, вул. Алмазна, 36, загальною площею 1882,2 кв.м.

Також 21.08.2015 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області видано свідоцтво №42648874 про право власності на нерухоме майно -- каналізаційну насосну станцію №7А, за адресою: м. Одеса, пров. Кордонний, 3-Г, загальною площею 1800,6 кв м.

Таким чином, судом встановлено, що відповідні об`єкти зареєстровані як самостійні об`єкти нерухомого майна поза складом цілісного майнового комплексу, що було проігноровано Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та призвело до необґрунтованості висновків Вимоги.

З огляду на це слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 12.08.2015, що діяла на момент видачі свище вказаних свідоцтв про право власності на нерухоме майно) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ст. 18 цього ж Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна.

Зауважимо, що згідно з чинним на той час законодавством свідоцтво про право власності на нерухоме майно було офіційним документом встановленого зразка, що видається державним реєстратором і підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно.

Таким чином, свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна від 21.08.2015, видані Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, є офіційними документами встановленого зразка, які підтверджують юридичний факт виникнення права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна саме як на окремі об`єкти, оскільки як вбачається з наведених положень законодавства, чинного на момент вказаних правовідносин, щодо кожного об`єкта видається окреме свідоцтво. При тому, навіть зміст самих свідоцтв про право власності на нерухоме майно не містять жодних доповнень чи приміток про те, що вказані об`єкти є або можуть бути складовими цілісного майнового комплексу.

Більше того, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.11.2017 №104990592 каналізаційна насосна станція №6Б, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Алмазна, 36, загальною площею 1 882,2 кв.м є окремим самостійним об`єктом нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та передано КП «Агентство програм розвитку Одеси» на праві господарського відання.

Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 24.11.2017 №105034281 каналізаційна насосна станція №7А, розташована за адресою: м. Одеса, пров. Кордонний, 3-Г, загальною площею 1 800,6 кв.м є окремим самостійним об`єктом нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та передано КП «Агентство програм розвитку Одеси» на праві господарського відання.

Також слід зазначити, що вказані реєстраційні дії проведено на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 04.10.2017 №365 «Про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на каналізаційні насосні станції, розташовані в м. Одесі, та закріплення такого майна за комунальним підприємством «Агентство програм розвитку Одеси» на праві господарського відання».

Наведеним рішення було вирішено зареєструвати право комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на каналізаційну насосну станцію № 6Б, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Алмазна, 36, та каналізаційну насосну станцію №7А, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Кордонний, 3-Г, із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про належного суб`єкта цього права - територіальну громаду міста Одеси в особі Одеської міської ради та закріпити зазначене нерухоме майно за КП «Агентство програм розвитку Одеси» на праві господарського відання.

Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права є документами, в яких не лише відображаються відомості про власників, а і зазначаються основні технічні характеристики об`єкта нерухомого майна. У вказаних документах відсутня інформація про те, що ці об`єкти є частинами чи складовими будь-якого цілісного майнового комплексу.

Проігнорувавши існування вищенаведених документів, зі змісту п. 2 Вимоги вбачається, що, на думку органу державного фінансового контролю, КНС №6Б, КНС №7А, тунель глибоководного залягання, напірний колектор є цілісним майновим комплексом, проте нібито безпідставно не були передані в оренду ТОВ «Інфокс».

В обґрунтування наведеного як у своєму акті ревізії від 22.02.2024 №11-30/4, так і у відзиві на позовну заяву, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області посилається на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 04.04.2016 №7/9-3623, адресований Виконавчому комітету Одеської міської ради.

Проте, як зазначалося у позовній заяві, у листі від 01.11.2022 №7/11/11579-22 Міністерство розвитку громад та територій України (яке є правонаступником Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства) зазначило про те, що у пакеті документів, наданому для погодження конкурсної документації об`єкта оренди - частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м.Одеси, «відсутня інформація чи є зазначений об`єкт цілісним майновим комплексом».

При цьому, зміст листів носить рекомендаційний характер та не містить обов`язкових для врахування висновків, тоді як документи чи технічна документація, які можуть належним чином підтвердити віднесення об`єктів до цілісного майнового комплексу в матеріалах перевірки Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не міститься.

Лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.04.2016 №7/9-3623 фактично є єдиним документом, яким Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області обґрунтовує п. 2 Вимоги.

Однак, висновки Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області повністю спростовуються листом Міністерства розвитку громад на території України від 01.11.2022 №7/11/11579-22, в якому вказано про відсутність інформації чи є зазначений об`єкт цілісним майновим комплексом.

При винесенні пункту 2 Вимоги та застосуванні приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року №157-ІХ в його обґрунтування, Управлінням не враховано, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 3 наведеного Закону не можуть бути об`єктами оренди об`єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема, об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди. устаткування. які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, крім випадків, передбачених законодавством.

У відзиві на позовну заяву Управління посилається на ч.1 та ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269 (що діяв до 01.02.2020 року), відповідно до яких розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269 втратили чинність, а тому не можуть застосовуватися до спірних на сьогодні правовідносин.

В контексті наведеного доречно звернути увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №916/1592/22.

Проте, наведені висновки Управління прямо суперечать положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Фактично Управління наполягає на тому, що зараз при укладенні договору оренди мають застосовуватися положення, чинні станом на 2014 рік. Більше того, це не узгоджується з розрахунками Управління суми, надходження до бюджету якої має бути забезпечено відповідно до пункту 2 Вимоги, адже наведена сума була розрахована Управлінням на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої у 2019 році (а не в 2014 році).

Протягом тривалого часу органами місцевого самоврядування вживалися заходи, направлені на оформлення концесії, а в подальшому на оформлення оренди спірних об`єктів, проте з огляду на, в тому числі, вищенаведені обставини ці процедур завершені не були.

Так, 29.10.2014 року Одеською міською радою прийнято рішення №5578-VІ «Про погодження пропозиції передачі частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси у концесію».

Втім, незважаючи на проведену відповідну організаційно-технічну підготовку, вищенаведені об`єкти не були передані у концесію в установленому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водо відведення, що перебувають у комунальній власності» орган, уповноважений управляти комунальним майном, погоджує умови конкурсу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства, зобов`язаний погодити умови конкурсу або надати письмову вмотивовану відмову протягом десяти календарних днів. Відмова в такому погодженні можлива лише з мотивів невідповідності умов конкурсу вимогам законодавства.

З огляду на це слід зазначити, що Департамент міського господарства Одеської міської ради звертався до Міністерства розвитку громад та території України з листом від 04.10.2022 року № 01-66/554 вих щодо погодження оцінки вартості об`єкта оренди та конкурсної документації.

Проте, Міністерство розвитку громад та територій України листом від 01.11.2022 року № 7/11/11579-22 не погодило умови конкурсу на право отримання в оренду об`єктів у сфері водовідведення частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування міста Одеси, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

При цьому, у вказаному листі Міністерство розвитку громад на території України зазначило про те, що «у наданому пакеті документів відсутня інформація чи є зазначений об`єкт цілісним майновим комплексом».

29.11.2023 року Одеською міською радою прийнято рішення №1656-VII «Про погодження продовження строку організаційно-технічної підготовки частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси до передачі в оренду» - до 28.11.2024 року.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідні об`єкти не були передані ані в концесію, ані в оренду в установленому порядку, що в тому числі обумовлено всіма вищенаведеними обставинами, у той час як строк організаційно-технічної підготовки частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеси до передачі в оренду ще не завершений.

Щодо безпідставності висновків Управління про завдання збитків бюджету територіальної громади внаслідок неукладення договору оренди та щодо відсутності у Акті ревізії та Вимозі повного розрахунку збитків та, відповідно, суми, надходження якої має бути забезпечено відповідно до пункту 2 Вимоги.

Як в Акті ревізії, так і у Вимозі Управління неодноразово зазначено про завдання «матеріальної шкоди (збитків) внаслідок неукладення договору оренди об`єктів, які використовує ТОВ «Інфокс».

Проте, виключення спірних об`єктів зі складу цілісного майнового комплексу за Договором 2003 року не призвело до зменшення орендної плати (відповідний перерахунок орендної плати в меншу сторону не проводився).

На цьому, зокрема, наголошував Департамент фінансів Одеської міської ради у запереченнях до Акта, наданих листом від 04.03.2024 року №05-12-104/361/1, які були відхилені Управлінням.

Всупереч наведеному у Вимозі, грошові кошти у розмірі 377 947,19 тис. грн. не можна вважати збитками бюджету Одеської міської територіальної громади.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, з урахуванням того, що відповідні об`єкти не було знищено чи пошкоджено, розмір орендної плати за Договором 2003 року не зменшений навіть після виключення цих об`єктів зі складу цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», що перебуває в оренді у ТОВ «Інфокс» згідно із Договором, позивач не міг отримувати будь-якого додаткового доходу за їх використання у вигляді орендної плати за Договором 2003 року (яка не змінювалося у порівнянні з її первісним визначенням, коли ці об`єкти ще були об`єктом оренди) до моменту їх можливої окремої передачі в оренду. Відповідно, за таких обставин будь-які збитки в розумінні ЦК України місцевим бюджетом не були та не могли бути понесені.

Разом з тим, відповідно до умов договору оренди цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 №2038-IV, а саме його п. 2.1, 3.1, 3.2, 3.5 орендар - ТОВ «Інфокс» вступає в строкове платне користування цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» з дати підписання сторонами договору та акта приймання- передачі цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал».

Орендна плата даним договором визначена у розмірі 3% від залишкової вартості основних засобів цілісного майнового комплексу враховуючи її коригування на індекс інфляції.

За п. 1.7, 3.9 вказаного договору до орендованого цілісного майнового комплексу КП «Одесводоканал» орендар - ТОВ «Інфокс» здійснює додаткове приймання мереж та споруд водопостачання і водовідведення, у тому числі об`єкти після закінчення будівництва (новозбудовані), або реконструкції за ринковою вартістю та орендна плата за такі об`єкти, незалежно від їх вартості, встановлюється єдиною в розмірі 1 (однієї) гривні.

Договір діє до 31.12.2052р. і відповідно до його п. 11.2, 11.3 умови договору зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадках, коли законодавством після його укладення встановлюються правила, що погіршують становище орендаря.

Згідно Господарського кодексу України (ст. ст. 180, 188, 193) зміст господарського договору становлять умови договору, як погоджені сторонами. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином.

Також, згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ в редакціях з 07.02.2002 по 01.02.2020 (по дату втрати ним чинності) умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, договір оренди цілісного майнового комплексу, затверджений рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003р. №2038-IV, у тому числі його умови щодо розміру орендної плати, який є незмінний, а також того, що орендна плата за об`єкти, додатково прийняті в оренду незалежно від їх вартості, встановлюється єдиною в розмірі 1 (однієї) гривні, є чинний, не підлягає перегляду для внесення змін до кінця строку його дії, навіть при внесені змін до законодавства, що визначає порядок чи розмір її вирахування.

Отже, вказаним договором передбачена можливість і процедура додаткової передачі Одеською міською радою в оренду ТОВ «Інфокс» об`єктів водопостачання і водовідведення, у тому числі КНС №6Б та №7А, тунельного каналізаційного колектора глибокого залягання та напірного колектору. При цьому, передача в оренду вказаних КНС та колекторів не призвела б до наслідків недоотримання доходів бюджету громади, як то помилково визначено в акті ревізії від 22.02.2024р. №11-30/4, оскільки орендна плата за такою передачею склала б 1 (одну) гривню.

Так, орган державного фінансового контролю, розраховуючи розмір недоотриманих коштів, фактично виходив з припущення того, що конкурс мав неодмінно відбутися у 2020 році, без врахування того, що для його належного проведення необхідне бажання та волевиявлення осіб, які мають намір брати в ньому участь (потенційних орендарів), погодження відповідним органом умов конкурсу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства, вчинення інших дій, передбачених законодавством. Також у Вимозі не враховано, що навіть після визначення переможця конкурсу його результати можуть бути скасовані, а сам переможець має право відмовитися від підписання договору оренди.

Водночас, виходячи з приписів КАС України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, суд звертає увагу, що ані Акт ревізії, ані Вимога не містять повного розрахунку Управлінням суми нібито збитків бюджету територіальної громади та відповідно, суми, забезпечення надходження якої до бюджету зобов`язано здійснити пунктом 2 Вимоги - « 337 947.19 тис. грн».

Як вбачається, завдані бюджету територіальної громади м.Одеси збитки у вигляді неотриманої орендної плати за спірні об`єкти були розраховані Управлінням за період з січня 2020 по вересень 2023.

Розрахунки орендної плати були зроблені Управлінням на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м.Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 №4214 (далі - Методика №4214).

При цьому, вартість спірних об`єктів була взята Управлінням відповідно до звітів про незалежну оцінку станом на 31.12.2019, проведену ТОВ «ЕОС».

Тобто, при розрахунку суми збитків Управління керувалося припущенням, що договір оренди мав бути укладений у січні 2020 року (відповідно до Методики №4212 та звітів про незалежну оцінку, які діяли на той момент).

Проте, це повністю суперечить іншим доводам Управління, який у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що «питання платного використання частини магістральної системи водовідведення Південного басейну каналізування м. Одеса мало бути вирішено ще задовго до грудня 2019 року, починаючи з 29.10.2014».

У позовній заяві зазначалося, що Управлінням не враховано, що Методика №4214 2019 року втратила чинність на підставі рішення Одеської міської ради від 28.07.2021 №414-VIII.

Однак, Додаток 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, на який посилається Управління, визначає орендні ставки для договорів використання єдиних майнових комплексів державних підприємств, їх відокремлених структурних підрозділів.

Проте, вартість спірних об`єктів була взята Управлінням відповідно до звітів про незалежну оцінку, зроблену щодо КНС №6Б, КНС №7А, тунель глибинного залягання та напірний колектор як окремих об`єктів нерухомого майна, а не щодо цілісного майнового комплексу.

Одночасно з цим, як зазначається Управлінням, відповідно до п.2 рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

Враховуючи те, що при розрахунку збитків Управлінням була взята оцінка спірних об`єктів як окремих об`єктів нерухомого майна, а не цілісного майнового комплексу, Управлінням повинно було бути враховане визначене рішенням Одеської міської ради 29.06.2022 №969-VIII нарахування 50% розміру орендної плати. Однак, цього зроблено не було.

Міжнародні стандарти, принципи та обмеження дискреційних повноважень СВП достатньо чітко сформульовані в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 11.03.1980р. №R(80)2.

Так, приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має:

прагнути досягнення мети, задля якої його наділено відповідними повноваженнями;

дотримуватися принципу об`єктивності та безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються цієї конкретної справи;

дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації;

забезпечувати належну рівновагу (пропорційність) між метою рішення та його негативними наслідками для прав, свобод чи інтересів осіб;

приймати рішення в межах розумного строку, враховуючи характер справи;

послідовно та узгоджено застосовувати загальні адміністративні приписи, водночас враховуючи конкретні обставини кожної справи.

Наведене також свідчить про невідповідність пункту 2 Вимоги принципам обґрунтованості, чіткості та ясності, що є підставою для його скасування.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3028,00 грн. судових витрат, сплачених згідно платіжної інструкції №210 від 15.05.2023 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Департаменту фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, треті особи: Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради та Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси» про визнання протиправною та скасування вимоги в частині - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про усунення виявлених порушень від 26.03.2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337 947,19 тис. грн, відповідно до п. 25 рішення Ради від 29.11.2023 №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Стягнути на користь Департаменту фінансів Одеської міської ради (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 13, код ЄДРПОУ 02315044) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби (адреса: вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 40479560).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складено та підписано 19.07.2024 року.

Департамент фінансів Одеської міської ради (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 13, код ЄДРПОУ 02315044, e-mail: fmdep@omr.gov.ua, наявний електронний кабінет)

Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (адреса: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, а/с 340, код ЄДРПОУ відсутній, e-mail: 260200@dasu.gov.ua, наявний електронний кабінет у Північного офісу Держаудитслужби за кодом ЄДРПОУ: 40479560)

Треті особи: Одеська міська рада (адреса: 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ 26597691, e-mail: legal_department@omr.gov.ua, наявний електронний кабінет)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (адреса: 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, код ЄДРПОУ 14289688, e-mail: ovs@infoxvod.com.ua, наявний електронний кабінет)

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (адреса: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595, e-mail: General_dks@omr.gov.ua, наявний електронний кабінет)

Департамент міського господарства Одеської міської ради (адреса: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, код ЄДРПОУ 34674154, e-mail: list.dep@omr.gov.ua, наявний електронний кабінет)

Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси» (адреса: 65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ, 34381156, e-mail: apro@omr.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	19.07.2024
Оприлюднено	22.07.2024
Номер документу	120487835
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них

Судовий реєстр по справі —420/15162/24

Ухвала від 02.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Федусик А.Г.

Ухвала від 02.09.2024

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Федусик А.Г.