Рішення

від 19.07.2024 по справі 420/13543/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13543/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС» про накладення арешту на кошти та інші цінності

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 01.05.2024 надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС», в якій позивач просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС», що знаходяться у банках, обслуговуючих підприємство.

Позивач зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС» перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області за основним місцем обліку, що підтверджується даними наявними в ідентифікаційній картці платника податків. Станом на дату подачі позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ТОВ «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС» перед бюджетом становить 1020169,44 грн, а саме: по податку на додану вартість, в загальній сумі 540789,07 грн, по податку на прибуток приватних підприємств, в загальній сумі 479380,37 грн. Заборгованість по податку на додану вартість, виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню №00000841405 від 13.08.2019 в сумі 537998,21 грн; нарахування пені відповідно до ст. 129 ПК України на суму 2790,86 грн. Заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств, виникла в результаті нарахування по податковому повідомленню-рішенню №00000841405 від 13.08.2019 в сумі 478160,77 грн; нарахування пені відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України на суму 1219,60 грн. Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №12171-13 від 04.11.2020, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом. Оскільки, у підприємства відсутнє майно платника податків, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, то таким чином, у контролюючого органу наявні всі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності.

06.05.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до ст.262 КАС України. Витребувано у відповідача копію матеріалів пенсійної справи позивача.

Суд зазначає, що копія ухвали від 06.05.2024 була надіслана на адресу відповідача та поштове відправлення повернулось до суду з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Відповідно розрахунку податкового боргу (а.с.7), довідки про суми податкового боргу (а.с.8), інтегрованих карток платника податків (а.с.9-26), податкова заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС» станом на 15.04.2024 становить 3942950,77 грн.

Позивачем було складено податкову вимогу №12171-13 від 04.11.2020 на суму 3938980,48 грн (а.с.27), та направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача (а.с.28).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС», що знаходяться у банках, обслуговуючих підприємство.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Положення пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 06.06.2023 у справі №360/4856/20, від 18.10.2022 у справі №380/9147/21.

Предметом доказування у справі щодо накладення арешту на кошти і інші цінності, серед іншого, є наявність податкового боргу у платника податку, його розмір, структура, період, за який виникла заборгованість тощо.

На підтвердження відсутності майна у відповідача позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, та скрин-шот екрану на підтвердження відсутності транспортних засобів (а.с.54-55).

Проте не перевірена інформація щодо наявності у платника тракторної, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної та меліоративної техніки, інших механізмів.

Позивачем не доведено відсутності у відповідача рухомого майна та/або що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зокрема, позивачем не надано суду звіт про фінансовий стан платоспроможності платника, баланс (форма №1-м,), чи/або вчинення дій щодо опису майна платника податків у податкову заставу тощо та його відсутності.

При цьому суд критично ставиться до наданого доказу відсутності транспортних засобів у відповідача скрин-шот екрану комп`ютера, так як з нього не можливо встановити у якій програмі та ким саме отримувалась інформація.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами відсутність майна у відповідача станом на день звернення до суду з позовом, а тому позов не підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також у зв`язку із відсутністю витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, за правилами статті 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС» про накладення арешту на кошти та інші цінності відмовити.

Учасники справи:

Позивач Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166);

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМ-КОМПЛЕКС» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, ЄДРПОУ 32870361).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.