Постанова

від 18.07.2024 по справі 826/15756/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15756/17 Головуючий у І інстанції - Войтович І.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Богуслав» про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Богуслав», в якій просив:

- визнати протиправним і скасувати Рішення Правління Національного банку України від 06 листопада 2017 року № 708-рш/БТ «Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства «Банк Богуслав» до категорії неплатоспроможних»;

- визнати протиправним і скасувати Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 листопада 2017 року № 4928 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Богуслав» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 листопада 2017 року № 536 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Богуслав» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;

- визнати протиправним і скасувати Рішення Правління Національного банку України від 30 листопада 2017 року № 774-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Банк Богуслав».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року провадження в адміністративній справі - закрито.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги відповідають нормам частин 7-10 статті 266-1 КАС України, у зв`язку з чим провадження у даній адміністративній справі не підлягає закриттю відповідно до вимог пункту 6 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13 травня 2020 року № 590-IX (далі - Закон № 590-IX).

Крім того, вказано, що не підлягають застосуванню положення Закону № 590-IX, оскільки вони вступають в колізію із актами вищої юридичної сили - нормами Конституції України та нормами ратифікованих Україною міжнародних договорів, зокрема Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому в даному випадку мають застосовуватись останні.

Також наголошено, що закриття провадження судом першої інстанції у даній адміністративній справі, провадження в якій відкрите до набрання чинності Законом № 590-ІХ буде суперечити конституційним принципам права на судовий захист, що додатково гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, засадам дії закону в часі, а також принципам правової визначеності та передбачуваності, що є недопустимим.

Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких вони просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

ОСОБА_1 подано пояснення на відзиви Відповідачів, в яких він просить долучити вказані пояснення до матеріалів справи та врахувати при прийнятті рішення.

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року - в повному обсязі.

Відзиву Третьої особи на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Закриваючи провадження в даній адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

За даною справою підлягає застосуванню спеціальна процесуальна норма пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-ІХ.

Враховуючи мету звернення Позивача із даним позовом, задоволення вимог не здатне відновити Позивачу право приватної власності на майно, а саме право власності на акції ПАТ «Банк Богуслав», та суперечитиме приписам п. 3 ч. 9 ст. 266-1 КАС України.

З огляду на таке правове регулювання особливостей судової процедури розгляду спорів, пов`язаних із виведенням неплатоспроможного банку з ринку, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження в цій справі у повному обсязі на підставі пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-ІХ.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

До повноважень Національного банку належить, зокрема, здійснення банківського регулювання та нагляду (п. 8 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.

Прийняття рішення про застосування до банку одного із заходів впливу є дискреційними повноваженнями Національного банку України, які не можуть бути реалізовані іншими особами, у тому числі судом.

Проте, акти Національного банку України не можуть бути поза судовим контролем, якщо особа вважає, що вони порушують її права та законні інтереси.

Верховний Суд у постанові від 11 червня 2020 року у справі № 826/4275/16 вказав, що не зважаючи на широку дискрецію Національного банку України, суди повинні відповідати на ключові аргументи, наведені Позивачем у позовній заяві. Суди повинні перевірити, чи рішення не є свавільним; чи ґрунтується воно на достовірних фактах; чи надано їм правильну оцінку та правову кваліфікацію; чи має воно раціональну основу.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що оскільки підставами позову є відсутність порушень банківського законодавства, а отже і незаконність оскаржуваних постанов Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суди повинні були перевірити та оцінити обставини, покладені в їх основу, та перевірити правильність правової кваліфікації порушень банківського законодавства.

13 травня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-ІХ (набув чинності з 23 травня 2020 року, далі - Закон № 590-ІХ).

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-ІХ судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 КАС України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1 КАС України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.

Відповідно до частини 1 статті 266-1 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;

2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень;

3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;

4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;

5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Згідно з частиною 7 статті 266-1 КАС України суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень;

2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;

3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).

Відповідно до частини 8 статті 266-1 КАС України особливості визначення розміру шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами/рішеннями, зазначеними у частині першій цієї статті, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з частиною 9 статті 266-1 КАС України визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:

1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;

2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;

3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до частини 10 статті 266-1 КАС України суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.

Предметом спору у даній адміністративній справі є:

- визнання протиправним і скасування Рішення Правління Національного банку України від 06 листопада 2017 року № 708-рш/БТ «Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства «Банк Богуслав» до категорії неплатоспроможних»;

- визнання протиправним і скасування Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 листопада 2017 року № 4928 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Богуслав» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;

- визнання протиправним і скасування Наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 листопада 2017 року № 536 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Богуслав» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;

- визнання протиправним і скасування Рішення Правління Національного банку України від 30 листопада 2017 року № 774-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Банк Богуслав».

Зазначені вище вимоги відповідають вимогам статті 266-1 КАС України в розрізі того, які правовідносини можуть бути предметом розгляду у адміністративному суді та не суперечать вимогам частини десятої статті 266-1 КАС.

Отже, за правилами норм пунктів 1, 2 частини першої та частин сьомої - десятої статті 266-1 КАС України розгляд вищенаведених вище позовних вимог віднесено до компетенції адміністративного суду.

Відтак, висновок суду першої інстанції, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю відповідно до вимог пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 590-IX є помилковим.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 826/4275/16, від 15 липня 2020 року у справі № 826/2607/16, від 30 листопада 2021 року у справі № 826/3021/18, від 01 червня 2022 року у справі № 640/5446/19.

Щодо посилання суду першої інстанції на правові позиції, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19, від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16, колегія суддів звертає увагу, що правовідносини у вказаних справах не є подібними до правовідносин у даній адміністративній справі.

Крім того, посилання на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 826/7432/17, колегія суддів не зобов`язана брати до уваги, оскільки висновки судів апеляційної інстанції не є обов`язковими для врахування, відповідно до КАС України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження в даній адміністративній справі, оскільки оскаржувана ухвала постановлена внаслідок порушення норм процесуального права.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За сукупністю наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що допущені порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року - скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст складено 18.07.2024 року.