Постанова

від 18.07.2024 по справі 260/3741/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/3741/24 пров. № А/857/14672/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Курильця А.Р., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі № 260/3741/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Іванчулинець Д.В. в м. Ужгород Закарпатської області 04.06.2024 в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача за час затримки роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника в сумі 161607.54 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року справу передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасувати.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що за приписами статті 236 Кодексу законів про працю України (далі КзПП) дану заяву повинен розглядати Закарпатський окружний адміністративний суд, оскільки саме він є органом, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі.

Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволені такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Справа, в силу вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Закарпатський окружний адміністративний суд розглядав справу № 260/7974/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Закарпатська обласна державна адміністрація.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у зазначеній справі визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 08 грудня 2021 року № 127-ТО, поновлено позивача на посаді начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області з 10 грудня 2021 року та стягнуто на користь ОСОБА_1 із Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2021 року по 13 жовтня 2022 року в розмірі 304 786,15 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення заробітної плати у межах одного місяця суд допустив до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі № 260/7974/21 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 260/7974/21 змінено, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в іншій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області з 10 грудня 2021 року».

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у позовній заяві зазначає місце свого проживання: м. Ужгород та місце тимчасового перебування: м. Хмельницький.

Однак, на підтвердження свого проживання чи тимчасового перебування позивачем не надано суду жодного доказу.

З метою визначення дотримання правил територіальної підсудності, зокрема встановлення зареєстрованого місця проживання позивача, судом було здійснено запит щодо місця проживання позивача через підсистему «Електронний суд» до Єдиного державного демографічного реєстру.

Із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що дійсне місце реєстрації проживання позивача: м. Київ.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа підсудна Київському окружному адміністративному суду.

Статтею 236 КзПП передбачено оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Відповідно до частини першої вищевказаної правової норми у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Статтею 221 КзПП визначено органи, які розглядають трудові спори, - комісії по трудових спорах та суди.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів приходить до переконання про те, що, передаючи дану справу на розгляд Київському окружному адміністративному суду, суд першої інстанції не врахував особливостей правового регулювання спірних правовідносин, відповідно, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню в суд першої інстанції на продовження розгляду.

У Рішенні ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

За приведених обставин, суд першої інстанції прийняв передчасне та необґрунтоване судове рішення про передачу справи за підсудністю.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та прийшов до передчасного висновку про передачу даної справи на розгляд Київському окружному адміністративному суду. Відтак, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За таких обставин, враховуючи положення статті 320 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, а також те, що передача даної справи на розгляд Київському окружному адміністративному суду не повинна створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про передачу справи за підсудністю, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі № 260/3741/24 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді А. Р. Курилець М. А. Пліш