Постанова

від 18.07.2024 по справі 300/2502/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2502/23 пров. № А/857/2521/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Курильця А.Р., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 300/2502/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-Імпекс» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Шумеєм М.В. у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області 12 грудня 2023 року у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін)), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-Імплекс» (далі також ТОВ, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також ГУ ДПС, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС щодо організації та проведення фактичних перевірок;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2023 № 000092/0706, від 10.01.2023 № 000090/0706, від 10.01.2023 № 000089/0706 та від 10.01.2023 № 000088/0706;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 14.12.2022 № 396-л в частині анулювання ліцензії ТОВ реєстраційний номер 09150308202204038 терміном дії з 10 грудня 2022 року до 10 грудня 2023 року, за адресою роздрібної торгівлі: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 78.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає його необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративний позов повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує, що контролюючим органом дотримано вимоги Податкового кодексу України (далі також - ПК України) щодо умов допуску до проведення фактичної перевірки. Також зазначає про видачу позивачем розрахункових документів не встановленої форми, роздрібної торгівлі алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, продаж алкогольних напоїв на території Івано-Франківської області в заборонений час.

У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України, Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі також Закон № 265/95-ВР), Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального» (далі також Закон № 481/95-ВР), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі також Положення № 148, зі змінами і доповненнями), наказів ГУ ДПС від 01.11.2022 № 1843-п, № 1844-п та направлень на право проведення перевірки від 01.11.2022 № 3043, № 3041, № 3042, № 3038, № 3039, № 3040 проведено фактичні перевірки магазину «Продукти» та кафе «Глорія», які знаходиться по вул. Б. Хмельницького,78, м. Івано-Франківськ, та належать ТОВ (код ЄДРПОУ 22166304).

За результатами фактичної перевірки складено акт від 10.11.2022 № 5559/09/15/РРО/22166304 (далі також Акт 1) та встановлено наступні порушення вимог чинного законодавства, зокрема в магазині «Продукти»:

- проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а саме згідно електронних копій розрахункових документів РРО реалізовано алкогольні напої згідно додатка 1 та 2 до акту фактичної перевірки магазину «Продукти» від 10.11.2022 на бланку № 091072, чим порушено пункт 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР;

- продаж алкогольних напоїв в період дії заборони на продаж таких напоїв, встановленої згідно Наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 04.04.2022 № 12 «Про встановлення обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями і речовинами виробленими на спиртовій основі на території Івано-Франківської області» із змінами та доповненнями;

- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка;

- видача розрахункових документів не встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій.

Окрім того, актом фактичної перевірки № 5560/09/15/РРО/ НОМЕР_1 (далі також Акт 2) встановлено наступні порушення вимог чинного законодавства в кафе «Глорія», зокрема:

- проведення розрахункової операції на не повну суму покупки із застосуванням РРО, видача розрахункового документа на не повну суму покупки;

- проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів;

- продаж алкогольних напоїв в період дії заборони на продаж таких напоїв, встановленої згідно Наказу Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 04.04.2022 № 12 «Про встановлення обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями і речовинами виробленими на спиртовій основі на території Івано-Франківської області» із змінами та доповненнями;

- роздрібна торгівля алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме за даними системи обліку даних РРО ДПС України в кафе «Глорія» за адресою вул. Б. Хмельницького, 78, м. Івано- Франківськ реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку номера та серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками Акту 1 та Акту 2, ТОВ подано заперечення до Актів з документальними доказами в додатках, у яких наведено обставини з посиланням на відповідні первинні бухгалтерські та інші документи, регістри бухгалтерського обліку, дані податкової звітності. За результатами розгляду заперечення платника податків, висновки, викладені в Акті, залишено без змін.

ГУ ДПС винесло наступні податкові повідомлення рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 10.01.2023 № 6000092/0706 на суму штрафних санкцій 216414,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ПІС від 10.01.2023 № 000090/ 0706 на суму штрафних санкцій 28245,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 10.01.2023 № 6000089/0706 на суму штрафних санкцій 23800,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 10.01.2023 № 000088/0706 на суму штрафних санкцій 5849,00 грн.

У подальшому позивачем подано скаргу до ДПС України, у якій ТОВ просило скасувати вказані податкові повідомлення-рішення. Проте згідно Рішення ДПС України скаргу залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про проведення перевірки є протиправним, оскільки не містить підстав проведення такої. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки у Акті перевірки зафіксовано факт наявності коду УКТ ЗЕД, то контролюючим органом підтверджено, що форма і зміст розрахункових документів відповідають вимогам законодавства, а відтак, відсутні підстави для застосування фінансової та адміністративної відповідальності. Окрім того, відповідачем не доведений факт реалізації алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку. Відтак, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд першої інстанції вважав, що позовна заява підлягає задоволенню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи перше ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з того, що, як вбачається з матеріалів справи, у наказі № 1843-п від 01 листопада 2022 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «З метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755/VI, із змінами та доповненнями».

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21) про те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Як встановлено у справі, наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України.

Отже, варто погодитися з доводами позивача, що формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Не зазначено в наказі й того, що перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства. Наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених як підпунктом 80.2.2, так і підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Колегія суддів враховує, що відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Щодо посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, не суперечать такому висновку Великої Палати Верховного Суду, зокрема, з тих підстав, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим, постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 підтримала усталену в судовій практиці позицію, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Під час апеляційного перегляду встановлено допущення ГУ ДПС істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність рішення про застосування фінансових санкцій, однак, враховуючи, що касаційне провадження відкрито також з метою перевірки висновків суду першої інстанції про протиправність рішень про застосування фінансових санкцій по суті виявлених порушень, колегія суддів вважає за необхідне вирішити й друге ключове питання у цій справі.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом № 481/95-ВР.

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації, в межах терміну придатності для споживання. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну, до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації, в межах терміну придатності для споживання (абзац 6 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР).

Враховуючи зазначене, алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без наявності штрихового коду) реалізуються без відображення штрихового коду, в межах придатності такого напою до споживання.

Отже, на даний час паралельно існує два формати акцизних марок. Старі марки без будь-яких штрих-кодів із використанням кирилиці та нові марки з акцизним кодом та QR-кодом для сканування, які ввели з 1 січня 2021 року, де акцизний код складається з чотирьох латинських літер та шести цифр (для прикладу в акцизному коді ABCD123456, ABCD це серія марки акцизного податку, а 123456 номер марки акцизного податку).

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що для платників податку не вважаються порушенням чинного законодавства факти відсутності у фіскальному чеку такого заповненого обов`язкового реквізиту, як цифрове значення штрихованого коду марки акцизного податку на алкогольні напої (строк придатності яких на дату продажу не минув) марковані марками акцизного податку старого зразка, тобто марками, які не містять двомірного штрих-коду швидкого реагування та лінійного штрих-коду, тому що були придбані платником податку у постачальників до моменту внесення змін до чинного законодавства в частині затвердження нових зразків марок акцизного податку та форми фіскального касового чеку на товари (послуги).

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 11 Закону № 481/95- ВР закуплені марки попереднього зразку застосовуються у виробництві алкогольних напоїв до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Відповідно до листа ДПС України від 06.09.21 № 3347/ІПК/99-00-07-05-01-06 алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без наявності штрихового коду) реалізуються без відображення штрихового коду, в межах придатності такого напою до споживання.

Таким чином, у листі ДПС України від 06.09.21 р. №3347/ІПК/99-00-07- 05-01-06 підтверджено, що продаж з 01.10.2021 року, алкогольних напоїв (строк придатності яких не минув) маркованих марками старого зразка, без зазначення в розрахунковому документі РРО та/ або ПРРО відомостей із штрих-коду марки акцизного податку (серії та номеру), як і продаж алкогольних коктелей з їх використанням у такий же спосіб, не буде вважатись порушенням чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, судом першої інстанції встановлено, що в Актах перевірки зафіксовано факт наявності коду УКТ ЗЕД, таким чином, контролюючим органом підтверджено, що форма і зміст розрахункових документів відповідають вимогам законодавства, а відтак, відсутні підстави для застосування фінансової та адміністративної відповідальності.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регулюються Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також - Закон № 280/97- ВР).

Відповідно до пункту 44-1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення заборони продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (крім закладів ресторанного господарства) у визначений час доби в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Частиною дев`ятою статті 15-3 Закону № 481/95-ВР визначено, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що виключно до повноважень органів місцевого самоврядування в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці належить встановлення заборони, у визначений час доби, на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв (крім закладів ресторанного господарства).

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 07.10.2019 у справі № 826/16071/16, від 20.09.2021 у справі № 208/4470/16-а, від 30.08.2022 у справі № 380/2125/20.

Відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Івано-Франківською обласною військовою адміністрацією прийнято наказ № 12 від 04.04.2022 «Про встановлення обмеження щодо торгівлі алкогольними напоями і речовинами виробленими на спиртовій основі на території Івано-Франківської області», відповідно до якого на території Івано-Франківської області дозволено продаж алкогольних напоїв з 12 год 00 хв. до 16 год 00 хв.

У зв`язку з тим, що контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення позивачем реалізації алкогольних напоїв на території Івано-Франківської області у заборонений час, згідно наказу Івано-Франківської військової адміністрації № 12 від 04.04.2022, до позивача застосовано штрафна санкції в розмірі 6800 гривень, згідно зі статтею 17 Закону № 481/95-ВР.

Разом з тим, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 6800 гривень у спірних правовідносинах є неправомірним, оскільки фінансова санкція у вигляді штрафів застосовується за порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, натомість Івано-Франківська обласна військова адміністрація не є органом місцевого самоврядування в розумінні статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, до повноважень якого належить встановлення заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових у визначений час доби.

Тобто, порушення вимог, які встановлені військовою адміністрацією щодо заборони реалізації алкогольних напоїв на певній території, виключає можливість застосування до суб`єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів, у відповідності до статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У розрізі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 300/2502/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді А. Р. Курилець М. А. Пліш