Ухвала

від 19.07.2024 по справі 990/79/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 липня 2024 року Київ № 990/79/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

20.03.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника - адвоката Гарбузка О.М. звернувся до Верховного Суду з позовом до Держави Україна в особі Верховної Ради України (далі відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі відповідач 2).

Просив суд стягнути з Верховної Ради України (Держави Україна) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2017 до 30.06.2021 у розмірі 506504,00 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта та зобов`язати Державну казначейську служби України безспірно списати кошти у розмірі 506504,00 грн. з відповідного рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії.

Просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.04.2024 позовну заяву передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Провадження у справі судом не відкривалось.

Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу, позовну заяву передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 справу прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення її недоліків.

В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду: позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду, без додатків), зокрема, із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали; доказів на підтвердження повноважень представника в Київському окружному адміністративному суді.

Від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, до якої долучено докази на підтвердження повноважень представника, а також позовну заяву в редакції від 03.06.2024 з додатками згідно з переліком та копії для відповідачів.

Проте, всупереч вимогам ухвали суду про залишення позову без руху, позивачем подано позовну заяву від 03.06.2024, яка не відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, не приведено прохальну частину позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали про залишення позову без руху.

Так, залишаючи позов без руху, суддя констатував, що прохальна частина позову (первинно поданого) містить вимогу про зобов`язання відповідача 2 (Державну казначейську службу України) вчинити певні дії, а також стягнення з відповідача 1 (Держави Україна в особі Верховної Ради України) матеріальної шкоди.

Частиною першою статті 5 Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У той же час, у розумінні процесуального закону, передумовою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є встановлення наявності порушених прав позивача протиправними, на його думку, рішенням або діями чи бездіяльністю такого суб`єкта.

При цьому, прохальна частини позову не містила вимоги про визнання протиправним або індивідуального акта суб`єкта владних повноважень Держави Україна в особі Верховної Ради України, а також Державної казначейської служби України, або їхніх дій чи бездіяльності по відношенню до позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у порушення вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу, позовні вимоги відповідно до прохальної частини позову не відповідали способам судового захисту, передбачених статтею 5 Кодексу, що слугувало підставою для залишення позову без руху.

У порядку усунення недоліків позовної заяви, представником позивача подано позовну заяву в редакції від 03.06.2024, у якій в якості відповідачів визначені - Верховна Рада України (Держава Україна), а також Державна казначейська служба України.

Прохальна частина позову від 03.06.2024 має наступний зміст: «стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року включно у розмірі 506504,00 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта Верховною Радою України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України». Просили також установити судовий контроль по виконанню рішення суду.

Фактично в уточненій позовній заяві від 03.06.2024 представником позивача змінено лише прохальну частину первинно поданого позову в редакції від 20.03.2024 шляхом виключення абзаців про «стягнення з Верховної Ради України (Держави Україна) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2017 до 30.06.2021 у розмірі 506504,00 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта та зобов`язати Державну казначейську служби України безспірно списати кошти у розмірі 506504,00 грн. з відповідного рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії.».

Як зазначалось вище, в уточненій позовній заяві від 03.06.2024 відповідачами визначено Верховну Раду України (Держава Україна), а також Державну казначейську службу України.

Позовні вимоги звернуті до Держави Україна, тобто до Верховної Ради України. У позовній заяві (вступна частина, ст. 1) у якості відповідача Держави Україна позивачем визначено Верховну Раду України.

У той же час прохальна частина уточненої позовної заяви від 03.06.2024, як і прохальна частина первинно поданої заяви від 20.03.2024, не містять передбачених статтею 5 Кодексу способів судового захисту, про що судом було наголошено в ухвалі від 24.05.2024, що набрала законної сили 24.05.2024 та є обов`язковою до виконання.

В уточненій позовній заяві від 03.06.2024 (ст. 12) представник позивача посилався на постанову Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 340/2839/20, із приводу чого суд зазначає таке.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2023 у справі № 120/6653/21-а, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, предметом розгляду у межах справи № 340/2839/20, на постанову Верховного Суду від 03.11.2022 в якій посилається представник позивача у позові від 03.06.2024, як на підставу звернення до Держави України в особі Верховної Ради України, було відшкодування матеріальної шкоди, завданої органом державної влади прийняттям неконституційного правового акта.

У межах справи № 340/2839/20 особа-позивач просив суд стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, на її користь 271150 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої органом державної влади прийняттям неконституційного правового акта.

Відповідачами у межах справи № 340/2839/20 були Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Державна судова адміністрація України, Кропивницький апеляційний суд.

У той же час, у цій справі позивач просив суд стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 включно у розмірі 506504,00 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта Верховною Радою України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України.

Відповідачем Держава Україна у справі № 990/79/24 визначено Верховну Раду України, а також Державну казначейську службу України в якості другого відповідача.

Таким чином спірні правовідносини, а також суб`єктний склад учасників справи (відповідачів) у межах розглядуваної справи та справи № 340/2839/20 не є подібними, тому висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 340/2839/20 не підлягають застосування до спірних правовідносин у межах справи, відповідачем в якій є Держава Україна в особі Верховної Ради України, до якого всупереч вимогам ухвали суду від 24.05.2024 не заявлені позовні вимоги в контексті статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, позивач у заяві про усунення недоліків, із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, посилається на те, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є держава, як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.

У межах розглядуваної справи № 990/79/24, позивач визначив порушником своїх прав Державу Україна в особі Верховної Ради України, яка, на його переконання, ухвалила неконституційний нормативно-правовий акт, однак, не було заявлено позовні вимоги в контексті статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, відсутні такі вимоги до Верховної Ради України (Держава Україна), як: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У зв`язку з наведеним, суд констатує невиконання у повному обсязі вимог ухвали суду від 24.05.2024 про залишення позовної заяви без руху, що набрала законної сили 24.05.2024 та є обов`язковою до виконання.

Таким чином, недоліки позовної заяви у повному обсязі не усунуті, що є підставою для повернення позовної заяви.

Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

У зв`язку з тим, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, про які зазначено в ухвалі від 24.05.2024, що набрала законної сили 24.05.2024 та є обов`язковою до виконання, та не подав позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду, без додатків), зокрема, із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали від 24.05.2024, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної шкоди - повернути позивачеві без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Скрипка І.М.