Рішення

від 19.07.2024 по справі 463/4875/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/4875/16-ц

Провадження № 2/466/139/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2024 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Філевич У.І.

за участі: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_6 , за участю третіх осіб: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про звільнення земельної ділянки та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про зобов`язання до вчинення дій ,

в с т а н о в и в :

Львівська міська рада подала позов до ОСОБА_6 про зобов`язання звільнити земельну ділянку, на якій самочинно збудований житловий будинок загальною площею 137,7 кв.м., сарай розміром 6,8x2,293 м. та гараж розміром 3,7x6,06 м. по АДРЕСА_1 , та привести її у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованого житлового будинку загальною площею 137,7 кв.м., сараю розміром 6,8x2,293 м. та гаража розміром 3,7x6,06 м. по АДРЕСА_1 за власні кошти.

ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - зобов`язання ОСОБА_6 усунути причини підтоплення дощовими і талими водами з ринв самочинно збудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 , за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_6 спорудити підпірні стіни на місці демонтованих задніх стін самочинно збудованих будинку та сараю по АДРЕСА_1 , в разі проведення робіт із їх демонтажу.

Зазначені позов ухвалою суду об`єднані в одне провадження.

У судовому засіданні представник Львівської міської ради позовні вимоги підтримала та дала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 підтримала свої вимоги, посилаючись на мотиви, викладені у позові.

Третя особа ОСОБА_4 підтримав вимоги ОСОБА_1 та дав аналогічні пояснення.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 позовні вимоги Львівської міської ради та ОСОБА_1 заперечив, вважає вимоги безпідставними, оскільки його довірителька жодними своїми діями не порушує права позивачів.

Треті особи у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи судом.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_6 (до укладення шлюбу - ОСОБА_6 , ОСОБА_6 ) є власником 1/8 частини будинку АДРЕСА_1 та належних до нього господарських споруд, що стверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21 січня 1997 р.

Відповідно до положень ст.30 Земельного Кодексу України в ред. 1990 р., який був чинним на час набуття ОСОБА_6 права власності на частину будинку на АДРЕСА_1 , при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, і якщо інше не передбачене в договорі відчуження. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Відповідно до архівної виписки М-366 від 15 березня 1989 р. вбачається, що за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 3020,0 кв.м.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2010 р. в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про порядок користування земельною ділянкою і реальний поділ будинковолодіння та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_11 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, проведено поділ земельної ділянки для обслуговування будинковолодіння по АДРЕСА_1 між співвласниками будинковолодіння.

За будинковолодінням по АДРЕСА_1 для його обслуговування закріплена земельна ділянка, право на користування якою перейшло до ОСОБА_6 разом з переходом права на частину зазначеного будинковолодіння на умовах користування нею попереднім власником (спадкодавцем ОСОБА_12 ), згодом визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинковолодіння.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2010 р. в справі № 2-45/10 було проведено поділ будинковолодіння по АДРЕСА_1 та визначено порядок користування земельною ділянкою, внаслідок чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передано у власність приміщення будинку площею 20,5 кв.м. та передано в користування земельну ділянку площею 707,5 кв.м., на якій і розташовані спірні будівлі, що видно із таблиці № 4 до висновка експертизи № 1870 - варіант 2 розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на основі якого було прийняте це рішення суду. Із змісту рішення видно, що Львівська міська рада брала участь в розгляді даної справи, як третя особа, і її представник давала пояснення, що співвласники приватного будинку можуть ставити питання про реальний поділ будинку та встановлення порядку користування закріпленою за їх будинком земельною ділянкою.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2004 р. у справі № 2-1036/2004р. ОСОБА_6 вже було зобов`язано не чинити перешкод у знесенні самочинно збудованого будинку. Однак, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 08.08.2005 р, у цій же справі № 2-1036/2004р. задоволено заяву ОСОБА_6 , відстрочено виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2004 р. до розгляду Залізничним районним судом м. Львова справи про встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Дану ухвалу суд мотивував тим, що ОСОБА_6 з трьома дітьми і чоловіком проживають в одній з кімнат самовільно збудованого будинку, в старому будинку через його ветхість проживати не можуть, іншого житла не мають, а в разі встановлення порядку користування спірною ділянкою і виділення їй належної частини землі можливе узаконення самовільно збудованого будинку. Тобто, суд виходив з того, що в разі визначення відповідно порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , спірний самочинно збудований будинок потрібно не зносити, а узаконити його, тобто, оформити на нього та належні до нього господарські споруди (сарай, гараж тощо) право власності.

Відповідно до листа Управління житлового господарства ЛМР від 05.02.2007 р. № З-К-28597/2501, з 26.01.2007 р. ОСОБА_2 з сім`єю 5 осіб перебуває на квартирному обліку

ОСОБА_6 вчинялися дії на узаконення спірного будинку, що підтверджується наступними документами:

-позивачкою було виготовлено проект перебудови будинку по АДРЕСА_1 . На викопіюванні з генплану в даному проекті має місце погодження адміністрації регіонального ландшафтного парку «Знесіння».

-Листом Регіонального парку «Знесіння» № 2009/107 від 23 червня 2003 р. погоджено проектні пропозиції на реконструкцію будинку по АДРЕСА_1 .

-листом СДПЧ № 4 Личаківського району м. Львова № 4/701 від 17.07 2003р. про погодження представлених ОСОБА_6 проектних пропозицій перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1 не заперечується перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1 при умові дотримання нормативних відстаней від існуючих будівель і споруд.

-листом Санітарно-епідеміологічної станції Личаківського району м. Львова № 139/онІ від 11.07.2003 р. про погодження проектних пропозицій по перебудові будинку по АДРЕСА_1 , не заперечується проти перебудови цього будинку.

- Листом Управління охорони історичного середовища № 06/1232 від 21.08.2003 р. розглянуто і погоджено проектні пропозиції на реконструкцію будинку по АДРЕСА_1 .

-Актом ЛКП «За Замком» від 18 липня 2003 р., яким встановлено, що до будинку по АДРЕСА_1 відносилася літня кухня розміром 4,4x10,4 м. з прибудованою верандою розміром 1,6x2,55 м, згідно розпорядження Личаківської районної адміністрації № 564 від 25.06.1998 р., що після її реконструкції, згідно проектних пропозицій будинок буде складатися з ряду приміщень загальною площею 137,7 кв.м. при площі забудови 74 кв.м.. В цьому акті викладено висновок про технічну можливість реконструкції літньої кухні згідно проектних пропозицій.

Крім того, вищевказаним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2004 р. у справі № 2-1036/2004р. встановлений факт, що спірний будинок збудований на місці літньої кухні, а тому дана обставина вже не підлягає доказуванню в даній справі.

Відповідно до розпорядження Личаківської районної адміністрації № 564 від 25.06.1998 р., ОСОБА_6 дозволено експлуатувати літню кухню розміром 4,4x10,4 м. з прибудованою верандою розміром 1.6x2,55 м. до будинку в дворі будинковолодіння по АДРЕСА_1 .. Саме дана літня кухня і була реконструйована ОСОБА_6 в спірний житловий будинок.

Відповідно до рішення виконкому Червоноармійської районної ради № 127 від 13.03.1984 р., батькові ОСОБА_6 . ОСОБА_13 дозволено встановлення збірно-розбірного металевого гаража в подвір`ї власного будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради № 1438 від 20 жовтня 1954 р. (архівна виписка № М-366 від 15.03.1989 р.), за власниками будинку по АДРЕСА_1 залишено в користуванні присадибну ділянку площею 3020 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.01.1997 р., відповідачці ОСОБА_6 належить на праві власності 1/8 частина житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . На підставі цього свідоцтва їй було видане реєстраційне посвідчення від 05 лютого 1997 р.

Відповідно до ст. 20 ЗК УРСР в ред. 1970 р., право землекористування громадян, які проживають в містах, засвідчується записами в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Відповідно до ст. 87 ЗК УРСР в ред. 1970 р., земельні ділянки для житлового будівництва надаються окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста.

Відповідно до ст. 90 ЗК УРСР в ред. 1970 р., на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною, а при переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Відповідно до ст. 30 ЗК України в ред. 1990 р., при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Відповідно до ст. 120 ЗК України в ред. 2001 р., до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у будівлі та споруді.

Отже, відповідачу ОСОБА_6 , як співвласнику будинку АДРЕСА_1 , належить право користування земельною ділянкою площею 3020,0 кв.м., на якій даний будинок розташований. На цій же земельній ділянці розташований і спірний будинок, збудований в порядку реконструкції літньої кухні, та спірні сарай і гараж.

Оскільки відповідачка ОСОБА_6 набула право власності на частку в будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.01.1997 р., то право користування земельною ділянкою площею 3020,0 кв.м., на якій даний будинок розташований, до неї перейшло, відповідно до ст. 30 ЗК України в ред. 1990 р..

Таким чином, відповідачці ОСОБА_6 належить право власності на частку в будинку по АДРЕСА_1 , право користування земельною ділянкою площею 3020,0 кв.м. для обслуговування цього будинку з господарськими спорудами, їй особисто належала літня кухня, розташована на цій земельній ділянці, їй виділено в користування разом з ОСОБА_7 частину цієї земельної ділянки, на якій знаходилася раніше літня кухня, а тепер - спірний будинок, відповідачка здійснила реконструкцію літньої кухні під спірний житловий будинок.

Суд вважає, що позивачем Львівською міською радою не надано жодних доказів порушення його права, зокрема, права власності на земельну ділянку, оскільки така передана ОСОБА_6 в користування саме для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд і остання жодним чином не вийшла за її межі.

Знесення самочинно збудованого житлового будинку може бути лише крайнім заходом, коли неможливе його узаконення. Суд, виходячи із поданих відповідачкою ОСОБА_6 документів, вважає, що вона ініціювала процес узаконення спірного будинку, однак не завершила його в силу об`єктивних причин, які не залежали від її волі. Зокрема, із змісту ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2018 р. в справі № 463/4875/16-ц про забезпечення позову ОСОБА_6 було заборонено вчиняти дії по узаконенню будинку. Даних про зняття заборони немає.

Відповідно до ст. 415 ЦК України, землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови, особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самовільного будівництва)», будівництвом об`єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об`єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 8 цієї ж Постанови, право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК). землекористувачі (стаття 95 ЗК). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до п. 12 цієї ж Постанови, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Відповідно до п.16 цієї ж Постанови, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Відповідно до п. 22 цієї ж Постанови, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі, якщо особа у встановлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта.

Третя особа- Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові жодних приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису не виносила, відповідачу ОСОБА_6 не надсилала, ні позивачем, ні третіми особами доказів винесення таких приписів суду не надано.

Відповідно до п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно- будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 500 квадратних метрів.

Позивач вимагає зобов`язати відповідача ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку від збудованого нею будинку шляхом його знесення, однак, такий спосіб захисту порушеного права, на думку суду, є безпідставний, оскільки право Львівської міської ради таким будівництвом не порушено, так як дана земельна ділянка знаходиться в законному користуванні ОСОБА_6 для обслуговування належного їй на праві власності житлового будинку і вона має право на отримання її безоплатно у власність, відповідно до ст. ст. 118, 121 ЗК України.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що у задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_6 про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого будинку слід відмовити як безпідставному.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , яка просить зобов`язати ОСОБА_6 усунути причини підтоплення дощовими і талими водами з ринв самочинно збудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 підпірних стін, які споруджено нею з обох боків цього будинку, такі, на думку суду підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 17.12.2012 р. у справі №2\1312\69\2012 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_6 обладнати водовідведення дощових і талих вод з водостоків самочинно збудованого будинку на АДРЕСА_1 .

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Львівської області від 10.09.2013 року рішення Личаківського районного суду залишено в силі.

Висновком експерта № 05\21 від 11.05.2021 р. при проведенні будівельно-технічної експертизи встановлено, що через скерування атмосферних опадів \дощових і талих вод\ з ринв самовільно збудованого будинку на АДРЕСА_1 під підпірні стіни, що підтримують ухил грунту будинковолодіння АДРЕСА_2 виникають негативні наслідки, що спричиняють втрату міцності, надійності та подальшу їх придатність до нормальної експлуатації .

Тобто, ті обставини, які були встановлені судом у 2012 р. та на які у позові покликається ОСОБА_1 у своєму позові на даний час, не усунуті. Такі порушення виникають з вини мешканців будинку АДРЕСА_1 , якими не усунуті недоліки у водовідвідній системі будинку.

Висновки експерта не спростовані відповідачкою та її представником у судовому засіданні, а тому беруться судом до уваги.

Керуючись ст.ст. 10, 81, 82, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 375, 376, 383 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_6 про звільнення земельної ділянки - відмовити.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_6 обладнати водовідведення дощових і талих вод з водостоків будинку АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Повний текст рішення складено 19 липня 2024 року.

Суддя Г. Б. Білінська