Ухвала

від 18.07.2024 по справі 439/1391/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/1391/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/843/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ «ВЕСТВУД ЛТД» на ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 02.07.2024 року про накладення арешту на майно,

з участю адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 02.07.2024 року частково задоволено клопотання слідчого СВВП №1Золочівського РВПГУ НПу Львівськійобласті ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024141160000203від 28червня 2024року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.246КК України та накладено арешт на 44 колоди дерева породи «Дуб звичайний» з різними довжинами та діаметрами, на яких наявні пластикові бирки, які передані на відповідальне зберігання ТзОВ «ВЕСТВУД ЛТД» шляхом заборони їх відчуження, розпоряджання та користування ними. Також накладено арешт на ТТН (ліс) ЮІГ №651780 від 27.06.2024 року. В задоволенні клопотання в частині накладення арешту на транспортний засіб відмовлено.

Адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ «ВЕСТВУД ЛТД» в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою оскільки вважає, що накладення арешту на власність ТзОВ «ВЕСТВУД ЛТД» відбулося з порушенням вимог кримінального процесуального закону працівниками поліції, зокрема під час здійснення оглядів 27.06.2024 року та 28.06.2024 року, в тому числі транспортного засобу на якому здійснювалося перевезення деревини, що була розвантажена на підставі вказівки невстановленої особи. Крім цього, апелянт зазначає. що виклад фактичних обставин клопотання слідчого не відповідає обставинам, що мали місце в дійсності, оскільки ТзОВ «ВЕСТВУД ЛТД» не займається вирубкою, заготівлею та відвантаженням лісоматеріалу, а тому не може мати відношення до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК Україна, а також підробки товаро-супровідних документів.

Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, при цьому апелянт зазначає, що 02.07.2024 року слідчим суддею було проголошено лише короткий зміст ухвали, постановлено, що повний текст ухвали буде проголошено 08.07.2024 року, який не було надіслано, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.

На апеляційний розгляд прокурор не прибув, водночас заступник керівника Золочівської окружної прокуратури ОСОБА_8 по електронній пошті надіслав лист від 18.07.2024 року, у якому заперечив апеляційні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідача та пояснення представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , дослідивши матеріали клопотання і доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження такими, що заслуговують на увагу, а тому погоджується з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Аналіз змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

Так, у клопотанні слідчого зазначено, що СВ ВП №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024141160000203 від 28 червня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

Згідно із клопотанням, таке подано з метою збереження речових доказів та забезпечення майбутньої конфіскації майна.

При цьому, задовольняючи клопотання слідчого та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, перелічене в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що арешт майна зумовлений необхідністю збереження речових доказів.

Поряд із цим, не зрозуміло, на які саме докази покликається слідчий суддя, оскільки відповідно до вимог ст. 171 КПК України слідчий належним чином не мотивував своє клопотання стосовно того, який зв`язок є між кримінальними правопорушеннями (ч.1 ст.246 КК України), що розслідується, та майном, на яке просить накласти арешт слідчий, зокрема на 44 колоди дерева породи «Дуб звичайний» з різними довжинами та діаметрами, на яких наявні пластикові бирки, ТТН (ліс) ЮІГ №651780 від 27.06.2024 року.

Разом з тим, слідчий суддя в категоричній формі погодився з доводами органу досудового розслідування про те, що 44 колоди дерева породи «Дуб звичайний» з різними довжинами та діаметрами, на яких наявні пластикові бирки, ТТН (ліс) НОМЕР_1 від 27.06.2024 року є речовими доказами, а тому арешт слід накласти шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись та користуватись будь-яким чином.

Всупереч зазначеному твердженню слідчим суддею не були належним чином досліджені докази долучені до матеріалів судового провадження власником майна, зокрема договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-13435-5 від 09.05.2024 року, укладеного між ТзОВ «ВЕСТВУД ЛТД» та ДСГП «Ліси України» на підставі біржового (аукціонного) свідоцтва № НОМЕР_2 від 09.05.2024 року. Тобто в цьому випадку має місце купівля лісоматеріалів на законних підставах.

Викладаючи зміст клопотання, слідчий обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтував, яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідають 44 колоди дерева породи «Дуб звичайний» з різними довжинами та діаметрами, на яких наявні пластикові бирки, ТТН (ліс) НОМЕР_1 від 27.06.2024 року, які саме ознаки такого майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, зокрема що стосується незаконної порубки дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що органом досудового розслідування на даному етапі розслідування належним чином не доведено наявність підстав вважати, що таке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме що таке є матеріальними об`єктами, які були об`єктом вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однакслідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності дост. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.

З огляду на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарги задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову в накладенні арешту та за недоведеності необхідності арешту майна шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись та користуватись будь-яким чином, яке при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Поновити адвокату ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТзОВ «ВЕСТВУД ЛТД» задоволити.

Ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 02.07.2024 року про накладення арешту на майно скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024141160000203 від 28 червня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: