Ухвала

від 11.07.2024 по справі 473/1785/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024152190000063, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 ,на вирокВознесенського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від19квітня 2024року відносно

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Вознесенську Миколаївської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2024 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Ухвалено, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину основного покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 грудня 2021 року та, остаточно до відбування, призначити покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. Строк відбуття основного покарання у виді позбавлення волі обчислювати після звернення вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2024 року до виконання, після набрання ним законної сили, тобто з моменту фактичного взяття під варту обвинуваченого ОСОБА_5 .

Ухвалено, процесуальні витрати, в сумі 340 грн., за проведення судової товарознавчої експертизи - стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Ухвалено, цивільний позов потерпілої юридичної особи ТОВ «Вигідна покупка», про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 413 грн. - залишити без розгляду.

Вирішено питання стосовно речових доказів та витрат у кримінальному провадженні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений просить змінити вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2024 року, та призначити йому покарання, не пов`язане із позбавленням волі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі обвинувачений вважає, що суд першої інстанції прийняв законне рішення.

Але зазначає, що метою покарання, за ст. 50 КК України, є не тільки кара, а й виправлення засуджених. З урахуванням малозначності нанесеного збитку, відшкодування нанесеної ним шкоди, його відношення до скоєного, а саме щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, просить пом`якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

Будучи обізнаним про те, що в України оголошено воєнний стан, 02.12.2023 р., приблизно о 10.30 годині, в місті Вознесенську Миколаївської області, обвинувачений ОСОБА_5 прибув до крамниці ТМ «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», за адресою: вулиця Центральна, 6/7. Там у обвинуваченого ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, він, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, та те, що діє в період воєнного стану, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з вітрин крамниці ТМ «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», таємно викрав: 1 упаковку розчинної сублімованої кави, 1 пару чоловічих високих зимових шкарпеток, набір станків для гоління в кількості 10 одиниць, 1 упаковку твердого косметичного крем мила, багаторазову кухонну запальничку. Розклавши викрадені товари по кишеням куртки, обвинувачений ОСОБА_5 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, оминувши касову зону крамниці, та, в подальшому розпорядився викраденим майном за власним розсудом, заподіявши ТМ «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка» майнової шкоди у розмірі 413 грн.

Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції врахував данні про особу обвинуваченого, обставини, що пом?якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника на підтримку апеляційної скарги, думки інших учасників кримінального провадження, які вважали вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.

Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, вірно та апелянтом не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Стосовно призначеного ОСОБА_5 покарання, то апеляційний суд вважає його достатньо мотивованим і обґрунтованим.

За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені пом`якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте, у будь-якому разі, встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Так, суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_5 , врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, взяв до уваги дані про особу обвинуваченого, який має базову загальну середню освіту, є неодруженим, на утриманні дітей не має, негативно характеризується за місцем проживання та позитивно характеризується за місцем реабілітаційного лікування від наркотичної та алкогольної залежності в центрі реабілітації, на даний час на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має чотири непогашені судимості, із яких дві за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, та дві за вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, також враховано наявність обставин, які пом`якшують покарання щире каяття, повне добровільне відшкодування завданого збитку та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

При цьому, відповідно матеріалам провадження, до обвинуваченого неодноразово застосовувались інститути звільнення від відбування покарання з випробуванням, та він відбував покарання у виді позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості, не створило готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і вчинив нові кримінальні правопорушення, що свідчить про стійкість сформованої протиправної поведінки обвинуваченого та його очевидне небажання ставати на шлях виправлення.

Тобто, врахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, суд першої інстанції, належно умотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_5 остаточне покарання, у виді позбавлення волі та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Повне визнання обвинуваченим своєї вини та його щире каяття у скоєному були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому, остаточне покарання ОСОБА_5 визначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини основного покарання за попереднім вироком.

Призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Інші обставини, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений, не виправдовують злочинної поведінки обвинуваченого та, з огляду на встановлені у даному провадженні обставини, не впливають на можливість застосування відносно нього положень ст. 69 КК України.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку не виявлено, оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

вирок Вознесенського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від19квітня 2024року відносно ОСОБА_5 , залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3