Рішення

від 27.05.2024 по справі 504/1999/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/1999/24

Провадження №2/504/1911/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024с-ще. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 ) до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (Одеська область, Одеський район, селище Доброслав, вул. Київська, 77 код ЄДРПОУ04378652), про встановлення факту що має юридичне значення та визнання права на отримання земельної частки (пай), -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача, яким просить встановити факт помилки при написанні прізвища спадкодавця, включеного до списків працівників і пенсіонерів КСП «Ставки», « ОСОБА_2 », в той час, як правильно має бути « ОСОБА_2 » та факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , що залишилася після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на отримання земельної частки (паю) площею 2, 33 в умовних кадастрових гектарах КСП «Ставки», кадастровий номер земельної ділянки №5122782200:01:001:0803, яка розташована: АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належало за життя її батькові ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був включений до списку при розпаюванні помилково, як « ОСОБА_3 ».

В обґрунтування позову заявниця зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ставки Комінтернівського району Одеської області помер її батько ОСОБА_2 , про що виконкомом Кіровської сільської ради Комінтернівського району Одеської області складено відповідний актовий запис № 3 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Після його смерті залишилася спадщина: право на земельну частку (пай) із земель, яка перебувала у колективній власності КСП «Ставки», що на даний час перебуває у невитребуваних паях розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах. Кадастровий номер 5122782200:01:001:0803. Станом на теперішній час місце розташування - Одеська область, Одеський район, Доброславська селищна рада, масив № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 (за межами населеного пункту). Згідно письмової інформації сектора № 2 відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Одеській області до списку працівників і пенсіонерів КСП «Ставки» включений ОСОБА_2 , але відповідно до наявних у Секторі Книг записів реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), запис щодо реєстрації сертифікату на ім?я ОСОБА_2 не значиться. В силу положення ст. 529 ЦК УРСР позивач відноситься до спадкоємців першої черги до майна ОСОБА_2 . Таким чином, в силу закону, вважає, що фактично прийняла спадщину.

Окрім того, за життя ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), розташовану на території Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, але при написанні його прізвища допущена описка « ОСОБА_3 », в той час, як правильно має бути « ОСОБА_4 ».

Проте, за життя ОСОБА_2 так і не оформив свого права на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) із земель КСП «Ставки».

Таким чином, ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя набув право на отримання земельного частку (паю), яке належало йому на момент відкриття спадщини і не припинилося внаслідок смерті, а тому вважає, що це право у порядку спадкування переходить до позивача.

Заявниця будучи належним чином повідомленою про дату та час судового рішення в судове засідання не з`явилася, однак до початку розгляду подала заяву про розгляд без її участі.

Представник Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області будучи належним чином повідомленим про дату та час судового рішення в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. При цьому до початку судового розгляду подали відзив на позовну заяву в якій просять відмовити ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відзив обґрунтовують тим, що перебування ОСОБА_2 в списку ніяким чином не підтверджує його право на земельну частку (пай), оскільки відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, жодного доказу перебування ОСОБА_2 в членстві колективного сільськогосподарського підприємства «Ставки» позивачем не підтверджено.

Крім того, зазначає, що позивач безпідставно зазначила земельну ділянку (невитребуваного паю) кадастровий номер 5122782200:01:001:0803, як предмет права на земельну частку (пай), оскільки право на земельну частку (пай) не є підтвердженням права власності на саму ділянку й не встановлює її меж. Умовне визначення місця знаходження земельної ділянки, без оформлення та виділення її меж, підтверджується Схемою розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Докази наявності цієї Схеми та належність земельної ділянки кадастровий номер 5122782200:01:001:0803 до матеріалів розподілу земель колективної власності також відсутні в обґрунтуваннях та доказах позовної заяви.

Зазначає, що позивач не підтвердила наявність у померлого батька сертифіката на право на земельну частку (пай), який мав бути об?єктом спадкування, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , дівоче прізвище ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Балайчук, Березівського району, Одеської області, , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_5 , виданого 13.11.2001 Комінтернівським РВУМВС України в Одеській області та копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 , виданого 22.11.1980.

При цьому відповідно до свідоцтва про народження батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом по народження № НОМЕР_7 від 12.09.1962.

У ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.95 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Як роз`яснено в п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що заявнику встановлення факту належності документів необхідно для отримання права земельної частки (паю) та факту прийняття спадщини, а можливості отримати іншим чином документ, що підтверджував би вищевказаний факт, немає, іншого порядку встановлення даного факту, окрім як судового, діючим законодавством не передбачено, а встановлення факту належності документа особі не матиме наслідком виникнення спору про право.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що при написанні прізвища, включеного до списків працівників і пенсіонерів КСП «Ставки» допущена помилка при написанні прізвища та імені ОСОБА_2 замість вірного ОСОБА_2 .

Разом з тим, у відповідності до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та пунктів п. 1. п. 4, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень діючого Цивільного кодексу України, який набрав законної сили 1 січня 2004 року зазначено, що норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Уразі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР в редакції 18.07.63 року, якщо строк на прийняття спадщини закінчився до 01 січня 2004 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто дана справа має вирішуватися по цивільному законодавству, яке діяло до 01 січня 2004 року, зокрема Цивільний кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки від 18 липня 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

В силу положення ст. 529 ЦК УРСР ОСОБА_1 відноситься до спадкоємців першої черги до майна ОСОБА_2 .

В силу положення ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Вступ ОСОБА_1 в управління майном ОСОБА_2 підтверджується згідно наявних у секторі книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 запис про реєстрацію державного акту на право колективної власності на землю ОД « 13-27, зареєстрований за № 2 від 21.03.1997 року, площею 277,41 га.

Таким чином в силу закону ОСОБА_1 , є такою, що фактично прийняла спадщину.

За життя ОСОБА_2 при розпаюванні КСП «Ставки» був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), площею 2,2268 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 під № 111 включений до списку членів КСП «Ставки» на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) площею 2,2268 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Проте за життя ОСОБА_2 так і не оформив свого права на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай) із земель КСП «Ставки».

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст.81Земельного кодексуУкраїни громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.125Земельного КодексуУкраїни право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п. 1 Розділу «Перехідні положення Земельного кодексу України».

Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу «Перехідніположення Земельногокодексу України»рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУвід 26грудня 1992року «Проприватизацію земельнихділянок» є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування про завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Крім того, суд звертає увагу на те, що право на земельний пай (частку) вперше закріплено Земельним Кодексом України в редакції 1992 року.

Зокрема, згідно зі ст. 5 цього Кодексу, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості) в розмірі середньої земельної частки, яка обчислюється шляхом поділу земель підприємств, що підлягають приватизації на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали в сільському господарстві і проживають у селі, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Цим же Кодексом передбачалось, що право на земельну частку могло передаватися у спадщину і продаватися.

Правовий режим земельного паю (частки) визначений Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».

Серед іншого, Указ установив, що кожному члену КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні.

Указ проголосив, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави.

У разі виходу із зазначених підприємств, їх члени мають право на отримання земельної ділянки в натурі.

Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними на підприємствах із числа їх працівників.

Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству приймається районною державною адміністрацією.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Форма сертифікату на право на земельну частку пай і зразок книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2011 року № 177 затверджений Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, відповідно до п.2 якого для визначення розмірів майнових паїв членів підприємств необхідно: затвердити Положення про порядок паювання майна; скласти список осіб, які мають право на майновий пай; визначити індивідуальні майнові паї.

Відповідно до п.4 цього Порядку встановлений вичерпний список осіб, які мають право на майновий пай до якого включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай.

До цього списку, серед іншого, можуть бути включені і спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.

Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією і затверджується співвласниками.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 за життя набув право на отримання майнового паю (частки) площею 2,2268 га, із земель КСП «Ставки».

Право на завершення процедури отримання цього майнового паю частки, яке належало померлій на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті.

Це право в порядку спадкування на загальних підставах перейшло до позивача як спадкоємця померлого.

За таких обставин, суд вважає повністю обґрунтованими позовні вимоги, в зв`язку з чим позов слід задовольнити, шляхом визнання права на отримання майнового паю (частки).

На підставі наведеного, керуючись ст. 116 ЗК України, ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст. 19 ЗК УРСР (в редакції 1970 року), Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», ст. ст. 196-200, 258-260, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту що має юридичне значення та визнання права на отримання земельної частки (пай) - задовольнити.

Встановити факт помилки при написанні прізвища спадкодавця, включеного до списків працівників і пенсіонерів КСП «Ставки» « ОСОБА_2 », замість вірної « ОСОБА_2 ».

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , що залишились після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 ) право на отриманнямайнового паю(частки),що складаєтьсяіз земельноїділянки площею 2,2268га,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_2 , що за життя належало ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з часу його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко