Рішення

від 11.07.2024 по справі 545/2598/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2598/23

Провадження № 2/545/202/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.07.2024 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

при секретарі Синегуб Д.В.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі договору дарування земельної ділянки від 06.09.2022, укладеного між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровувана), їй належить земельна ділянка площею 6,164 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Між колишнім власником ОСОБА_2 та ВСК «Злагода» 01.07.2013 був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 1 рік. Вона звернулася до відповідача із письмовою заявою про повернення земельної ділянки, проте останній відмовив, посилаючись на додаткову угоду до договору оренди землі від 23.03.2017, якою земельна ділянка передана в оренду до 2027 року. Посилаючись на те, що підпис ОСОБА_2 на додатковому договорі оренди зазначеної земельної ділянки від 23.03.2017 підроблений, просила усунути перешкоди в користуванні належній на праві власності земельної ділянки площею 6,164 га, кадастровий номер 5324081400:00:033:0005, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від ВСК «Злагода», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, стягнути на її користь понесені судові витрати.

Представник відповідача надав відзив, у якому позов не визнав з огляду на його безпідставність та недоведеність. Також зазначив, що на виконання спірного договору ОСОБА_2 регулярно отримувала орендну плату, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами за 2017-2021 рр.

У судове засідання сторони та представники не з`явилися, попередньо надавши заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з договором дарування земельної ділянки від 06.09.2022 зареєстрований в реєстрі №1962, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 6,164 га, кадастровий номер 5324081400:00:033:0005, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області перейшло до ОСОБА_1 (а.с.7-8).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності №309051947 від 06.09.2022 за записом про право власності №47775331 вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно з договором оренди землі б/н від 01.07.2013 ОСОБА_2 надала в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6,164 га ВСК «Злагода» строком на 1 рік (а.с.10-12).

Позивач 03.05.2023 звернулася з письмовою заявою до ВСК «Злагода» з проханням повернути земельну ділянку площею 6,164 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що договір оренди припинив свою дію, та зазначила, що жодних додаткових угод ні вона, ні ОСОБА_2 не підписували(а.с.18).

Як вбачається з листа №43 від 05.04.2023, голова ВСК «Злагода» повідомив ОСОБА_1 , що земельна ділянка площею 6,164 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, перебуває у його правомірному користуванні до 2027 року та надав копію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2017 (а.с.13,14).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 липня 2023 року № 339415016 вбачається, що 13 квітня 2017 року за ВСК «Злагода» зареєстровано право оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 .

Як вбачається із висновку експерта №СЕ-19/117-24/1012-ПЧ від 07.03.2024 за результатами судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис сторін» додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 23.03.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ВСК «Злагода» про зміни і доповнення до договору оренди земельної ділянки б/н від 01.07.2013, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (особами(а.с.72-82).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статгі 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване у належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права та обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом укладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Зазначений правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/204-7/16-ц (провадження № 14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Встановлено, що ОСОБА_2 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі від 23.03.2017, тобто не виявляла свою волю до вчинення даного правочину, отже, така угода є неукладеною.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14- 499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала: «Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок» (пункт пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року справі № 145/2047/16-й (провадження № 14- 499цс19).

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння па цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права позивача як власника земельної ділянки, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування заподіяної шкоди.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Питання по судових витратах суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 96, 103, 152 ЗК України, ст. ст. 3, 10, 11, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати ВСК «Злагода» усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою земельної ділянки, призначеного для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,164 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області шляхом повернення вказаної земельної ділянки від ВСК «Злагода», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стягнути ВСК «Злагода» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по справі: сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн та витрати на проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 11813,62 грн, всього 22 887,22 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк