Ухвала

від 19.07.2024 по справі 709/1187/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 709/1187/24

У Х В А Л А

19 липня 2024 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шарої Л.О..;

за участі секретаря судового засідання Петраш Т.М.;

розглянувши у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

18 липня 2024 року через поштове відділення зв`язку до Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви. У заяві визначено відповідачем Приватне сільськогосподарське підприємство «Довіра», код ЄДРПОУ 32500959, місцезнаходження: вул. Шкільна, 16В, с. Тимченки, Золотоніський район, Черкаська область.

Згідно зі ст 33 Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст.ст. 36, 37 ЦПК України, того ж дня було визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу.

ОСОБА_1 в обґрунтування заяви зазначає, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125189200:03:000:0692, площею 2,4528 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тимченківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Як підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.07.2024 та від 09.05.2024, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.07.2024 стосовно вказаної земельної ділянки відсутнє зареєстроване інше речове право, в тому числі і право оренди.

Заявник стверджує, що належна йому земельна ділянка перебуває у користуванні ПСП «Довіра», існують реальні ризики вчинення дій щодо проведення реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку за ПСП «Довіра».

Посилаючись на положення статей 149, 150, 151, 152 ЦПК України, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити реєстрацію права оренди належної заявнику ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 2,4528 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7125189200:03:000:0692,, яка розташована на території Тимченківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Відповідно до положень ч. 1 ст 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що « співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До того ж, як зазначено у постанові ВС від 17.10.2018 року, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дійсно заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" і це збігається з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.08.2020 у справі 907/73/19.

Проте, сам факт того, що законодавство передбачає такий вид забезпечення позову не означає, що він має бути застосований.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову заявник ОСОБА_1 обґрунтовував її тим, що забезпечення позову обраним ним способом направлено на недопущення з боку ПСП «Довіра» реєстрації за собою речового права оренди земельної ділянки.

Разом з тим, проаналізувавши подану заявником заяву про забезпечення позову та надані докази, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено наявність спору між ним та ПСП «Довіра» та необхідність вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Законну України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженому постановою КМ України від 25.12.1998 № 2073, що діяв на час укладення вказаного договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Пунктом 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі обов`язок здійснювати реєстрацію укладених сторонами договорів оренди земельних ділянок був покладений на державні органи земельних ресурсів, а саме: районні відділи земельних ресурсів, управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування, Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Так, заявник зазначає про те, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7125189200:03:000:0692, площею 2,4528 га, яка розташована на території Тимченківської сільської ради Золотоніського (Чорнобаївського) району Черкаської області перебуває у користуванні ПСП «Довіра». До заяви додано копію договору оренди землі від 01.08.2008, укладеного між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством «Довіра», як орендарем. Договір зареєстрований уЧорнобаївському районномувідділі Черкаської регіональноїфілії «ДП«Центр ДЗКпри ДержкомземіУкраїни»,у Державномуреєстрі земельвчинено записвід 06.08.2008за №040879700739.Відповідно досвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом,виданого 26.03.2021державним нотаріусомЧорнобаївської державноїнотаріальної конториБабак Л.М., земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7125189200:03:000:0692 була успадкована ОСОБА_1 , він є власником.

Отже, як вбачається із наданої позивачем копії договору оренди реєстрація права оренди за ПСП «Довіра» була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його укладення та визнається дійсною на цей час.

Разом з цим, суд урахував положення ст 25 Законну України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі: 1) судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили; 2) заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Заявником суду не надано доказів неможливості самостійно звернутися до державного реєстратора із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7125189200:03:000:0692, площею 2,4528 га.

Крім того, як встановлено із змісту заяви та доданих до неї матеріалів, заявник ОСОБА_1 22. 11.2021 уже реалізовував своє право на звернення до суду із позовом до ПСП «Довіра» про розірвання договору оренди землі. Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Кваша І.М. від 24.11.2021 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі № 709/1294/21. Але, у зв`язку із поданням до суду представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Починок О.І. заяви про залишення позову без розгляду, 22.02.2022 суддею Чорнобаївського районного суду Черкаської області Кваша І.М. постановлена ухала про залишення позовної заяви ОСОБА_1 у цивільній справі № 709/1294/21 без розгляду.

Отже, заявник ОСОБА_1 , реально оцінюючи загрозу порушення його права щодо володіння та користування належною йому земельною ділянкою, залишив позов без розгляду. Однак, за спливом майже двох років п`яти місяців звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, зобов`язавшись протягом десяти днів звернутися до суду з позовом до ПСП «Довіра» про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Враховуючи процесуальну поведінку заявника, суд вбачає у цьому спроби зловживання правами та відсутність реальної загрози щодо порушення його права та необхідності у застосуванні зазначених у заяві видів забезпечення позову.

Суд вважає, що наразі відсутні обставини, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються чи мають намір вчинятися будь-які дії щодо здійснення реєстраційних дій, існування ризиків втрати цього майна, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливити виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовувідмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя Л.О. ШАРАЯ