Рішення

від 11.07.2024 по справі 404/6449/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6449/23

Номер провадження 2/404/1454/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого судді Павелко І.Л.

за участі секретаря Коваленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та звільнення земельної ділянки,- суд,

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради звернувся всуд зпозовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд усунути перешкоди власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 та демонтувати металевий паркан, будку охорони, металеві навіси, стенд рекламної продукції, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га у Державному земельному кадастрі.

Стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратура судовий збір в розмірі 10736, 00 грн.

Ухвалою суддіКіровського районногосуду містаКіровограда від17серпня 2023року відкритоспрощенепозовнепровадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року відмовлено взадоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Мельник Олени Володимиррівни про зупинення провадження по справі № 404/6449/23 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та звільнення земельної ділянки.

Представники позивачівв судовомузасіданні позовнівимоги підтримали,просили відмовитив задоволенніклопотаня представникавідповідача щодозастосування строківпозовної давності.

Відповідач та її представник заперечили щодо задоволення позовних вимог; окрім того, подали заяву щодо застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що пунктом 62 рішення Кіровоградської міської ради № 112 від 26.09.2006 «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин» надано ОСОБА_2 в оренду на 49 років земельну ділянку площею 1765,9 кв.м. для використання в комерційних цілях під розміщення торгівельного комплексу з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_2 12.06.2009 укладено договір оренди землі № 138- а, на підставі якого останній передано у користування зазначену земельну ділянку під розширення торгівельного комплексу з літнім майданчиком. Вказаний договір зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України за№ 040938700040 від 27.07.2009.

Встановлено,що рішеннямапеляційного судуКіровоградської областівід 31.03.2015у справі№ 404/3878/2014задоволено позовпрокурора,визнано недійснимип.62рішення Кіровоградськоїміської ради№ 112від 26.09.2006,договір оренди№ 138-авід 12.06.2009та зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельнуділянку площею1765,9кв.м.,що розташованапо АДРЕСА_1 ,шляхом припиненняна нійгосподарської діяльності.Додатковим рішеннямвід 04.08.2015апеляційний судКіровоградської областідоповнив резолютивнучастину рішеннявід 31.03.2015у данійсправі,згідно якогозобов`язав ОСОБА_1 звільнити земельнуділянку площею1765,9кв.м.,що розташованапо АДРЕСА_1 шляхом припиненняна нійгосподарської діяльностіта приведенняїї устан,в якомувона булаодержана укористування.

Вказане рішення суду є чинним та вступило в законну силу.

Разом із тим, 22.10.2019 Міська рада міста Кропивницького та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 84 про внесення змін до Договору оренди землі від 12 червня 2009 № 138-а. Згідно зазначеної додаткової угоди внесено зміни до договору оренди землі від 12 червня 2009 № 138-а в частині уточнення об`єкту оренди (вказано кадастровий номер, нормативна грошова оцінка), орендної плати, прав та обов`язків орендаря. Згідно п.п. 2, 3 Додаткової угоди № 84 всі інші умови договору оренди землі від 12 червня2009 № 138-а залишаються незмінними. Вказана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками Сторін і є невід`ємною частиною Договору № 138-а від 12.07.2009. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.06.2023 за заявою Кропивницької міської ради Департаментом надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради припинено інше речове право - право оренди земельної ділянки на підставі апеляційного суду Кіровоградської області від 31.03.2015 у справі № 404/3878/2014.

Проте, заходами представницької діяльності прокурора установлено, що й на сьогодні продовжують існувати перешкоди у можливості розпорядження та користування територіальною громадою земельною ділянкою, яка й на сьогодні використовується ОСОБА_3 для розміщення автомобільної стоянки (майданчик, призначений для зберігання тимчасового чи постійного транспортних засобів).

Так, відповідно акту обстеження земельної ділянки Управлінням земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 31.05.2023 встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 ведеться господарська діяльність ОСОБА_1 шляхом використання земельної ділянки для розміщенняавтостоянки длялегкових автомобілів та огороджена металевим парканом.

Таким чином, незважаючи на визнання судом ще у 2015 році недійсним договору оренди землі від 12.06.2009 та рішення, на підставі якого він укладений, між Кропивницькою міською радою та відповідачем у справі у 2019 році укладено незаконну додаткову угоду до недійсного договору, здійснено її державну реєстрацію, а на земельній ділянці продовжує здійснюватися комерційна діяльність.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуваннямтого,що «інтересидержави» єоціночним поняттям,прокурор чийого заступнику кожномуконкретному випадкусамостійно визначаєз посиланнямна законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно дост.56Цивільного процесуальногокодексу Україниу визначенихзаконом випадкахпрокурор звертаєтьсядо судуз позовноюзаявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Кропивницька міська рада.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

При цьому ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Кропивницький, як власник спірної земельної ділянки делегує Кропивницькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади.

Тож органом, уповноваженим захищати законні інтереси держави та територіальної громади у спірних правовідносинах є Кропивницька міська рада.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту може бути в тому числі визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких забезпечується поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

У даному позові прокурор вважає, що найбільш ефективним способом захисту державного інтересу буде усунення перешкод власнику (Кропивницькій міській раді) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним правочину (додаткової угоди), скасування державної реєстрації речового права та звільнення самої земельної ділянки.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга ст. 152 Земельного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово виснувала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового золодільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); зід 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11.11.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Отже, протиправне зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України та державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонд (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71); від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97); від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (абзац п`ятий пункту 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки як ділянки водного фонду, що не могла передаватися у користування в інший спосіб, ніж визначено у частині другій статті 59 ЗК України, передання цієї ділянки у користування нібито із земель житлової та громадської забудови є протиправними.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з протиправним використанням земельної ділянки водного фонду, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної. У разі протиправної передачі таких земель у користування або власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такомуразі позовнувимогу прозобов`язання звільнитиземельну ділянкуслід розглядатияк негаторнийпозов,тобто позоввласника,який єфактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключно (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 13Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» судоверішення,яке набралозаконної сили,є обов`язковимдля учасниківсправи,для їхніхправонаступників,а такождля всіхорганів,підприємств,установ таорганізацій,посадових числужбових осіб,інших фізичнихосіб іпідлягає виконаннюна всійтериторії України,а увипадках,встановлених міжнароднимидоговорами,згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від ЗО червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України вказав, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява №18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та №39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).

Таким чином, рішення суду у справі № 404/3878/2014, яким визнано недійсними п. 62 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006

та договір оренди № 138-а від 12.06.2009 є безумовним та обов`язковим для виконання всіма органами, юридичними та фізичними особами.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.

Статтею 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать земельні ділянки, в тому числі зайняті прибережними захисними смугами.

Згідно ч.2ст.61Земельного кодексуУкраїни уприбережних захиснихсмугах уздовжрічок,навколо водоймта наостровах забороняєтьсябудівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Також вказаним судовим рішенням у справі № 404/3878/2014 вже встановлено юридичний факт, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, відноситься до земель водного фонду та не може використовуватись як землі житлової та громадської забудови. Вважаємо, що вказаний факт має преюдиційне значення також при розгляду даної справи.

Статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке

набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

Аналогічні висновки зроблені Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 140/6115/21.

Верховний Суд неодноразово підтверджував висновки Верховного Суду України про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини прямо передбачене нормами закону (стаття 60 Земельного кодексу України, стаття 88 Водного кодексу України). Ця судова практика є стабільною, тобто відповідне правозастосування є передбачуваним як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для приватних осіб.

Таким чином,при наданніу власністьчи користуванняземельних ділянокнавколо воднихоб`єктів органмісцевого самоврядуваннязобов`язаний враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.11.2020 у справі № 487/688/18, які в силу положень ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України мають враховуватись судами України.

Також, необхідно зазначити, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказаній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, проте згідно акту обстеження установлено, що земельна ділянка огорожена парканом, розташована сторожова будка, установлені навіси автостоянки.

За викладених обставин, подальше використання земельної ділянки ОСОБА_1 , розміщення на ній стоянки автомобілів є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги річки Інгул та законом віднесена до земель водного фонду.

Окремою вимогою у позові заявлено про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного, земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Як вище встановлено, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 відноситься до земель водного фонду, оскільки розташована в межах прибережної захисної смуги річки Інгул, а отже не може відноситися до земель житлової та громадської забудови та існувати у встановлених межах.

Водночас,без скасуваннядержавної реєстраціївказаної земельноїділянки,землі водногофонду будутьрахуватися ускладі якземлі житловоїта громадської забудови.

Таким чином, ділянка з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Отже, з метою поновлення інтересів держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 підлягає скасуванню.

Щодо поданого клопотання стороною відповідача про застосування строків позовної давності, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонд (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71); від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97); від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46).Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно дост.141ЦПК України,суд стягуєз відповідача користь Кіровоградської обласної прокуратура судовий збір в розмірі 10736, 00 грн.

Напідставі ст.ст. ст. 364,365, 1216, 1218, 1225, 1226 ЦК України, ст.120 Земельного кодексу України , керуючись 4, 5, 12, 13, 48, 81, 141, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кропивницької міської ради задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - Кропивницькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 та демонтувати металевий паркан, будку охорони, металеві навіси, стенд рекламної продукції, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:29:265:0016 площею 0,1766 га у Державному земельному кадастрі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратура судовий збір в розмірі 10736,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: виконуючого обов`язки керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, місцезнаходження вул.Є.Чикаленко буд.11 , м. Кропивницький 25002 ;

позивач: Кропивницька міська рада, місцезнаходження, вул. В.Перспективна буд.41 код ЄДРПОУ 26241020 ,м. Кропивницький ,25006;

відповідач: ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцепроживання АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 12.07.2024 року.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда