Ухвала

від 16.07.2024 по справі 202/444/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1290/24 Справа № 202/444/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 42023040000000416, про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який займає посаду директора ТОВ «БК «ПРЕМ`ЄР БУД», одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обратно підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком до 13 серпня 2024 року.

Слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Крім цього, слідчий суддя вважав доведеним ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування або суду та ризик впливу ОСОБА_6 на інших підозрюваних за провадженням. При цьому, інших ризиків слідчим суддею встановлено не було.

Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку, що оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, а тому вважав, що стороною обвинувачення не наведено достатніх мотивів щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, а ні ж домашній арешт.

В апеляції:

- прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

В обґрунтування вказує, що підозрюваний ОСОБА_6 , враховуючи отримання ним повідомлення про вчинення особливо тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, на переконання прокурора існує ризик знищення, сховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.

Таким чином, у зв`язку із наявністю вищевказаних ризиків та їх обґрунтованістю, є необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши сторони кримінального провадження, прокурора, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, які просили відмовити в задоволенні апеляційних вимог прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За вимогами ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя належно дослідив обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; особу підозрюваного та обставини вчинення інкримінованого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Так,за матеріалами,долученими доклопотання слідує,що впровадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023040000000416 від 01 серпня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 364 КК України.

13 червня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах та як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, колегія суддів зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

З`ясовано, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень з огляду на матеріали, додані до клопотання слідчого, які достатньо дають підстави дійти висновку, що дана особа могла б скоїти інкримінований їй злочин, тобто ймовірно є підстави допустити її причетність до його вчинення.

Перевіряючи доведеність визначених в оскаржуваній ухвалі слідчого судді ризиків, враховуються встановлені обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строкдо дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому підозрюваний може вдатись до переховування від органів досудового розслідування або суду, або незаконно впливати на інших підозрюваних, оскільки останній наділений потенційною можливістю, у тому числі опосередковано, впливати на підозрюваних у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

В той же час, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність інших заявлених слідчим ризиків, а також врахував особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, раніше не судимий та не вбачав достатніх даних, які б об`єктивно свідчили про неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт.

Прокурором, а ні в апеляційній скарзі, а ні в судовому засіданні апеляційного суду не наведено досить переконливих обставин і доводів щодо недостатності застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання для запобігання визначеним ризикам.

Сама по собі тяжкість інкримінованих підозрюваному злочинів, та тяжкість можливого покарання, не є виключними і достатніми обставинами для підтвердження неможливості застосування до ОСОБА_6 при вказаних обставинах більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому також приймається до уваги правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі.

Таким чином,відмова взадоволенні клопотанняпро застосуваннядо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту і застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, відповідає вимогам вищевказаних норм закону, і, зокрема, правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду у справі «Харченко проти України», та є дієвим механізмом контролю його поведінки під час здійснення досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження.

З врахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, положень кримінального процесуального закону, відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали слідчого судді з мотивів наведених прокурором в апеляції.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни ухвали слідчого судді не встановлено. Запобіжний захід щодо підозрюваного обраний у відповідності з наведеними вище вимогами норм кримінального процесуального закону, тому вимоги апеляційної скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 42023040000000416, про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4