Рішення

від 10.07.2024 по справі 127/20270/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/20270/23

Провадження № 2/127/2529/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант Марини Володимирівни про усунення від права на спадкування, зміна черговості спадкування, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, зміна черговості спадкування. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті бабусі упродовж встановленого строку подали заяву про прийняття спадщини до Першої Вінницької державної нотаріальної контори - позивач та її матір ОСОБА_2 . Позивач все життя проживала однією сім`єю разом зі своєю бабусею - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дідусем ОСОБА_4 15 травня 2001 року Управління освіти Вінницької міської ради від 15.05.2001 року надало висновок про доцільність проживання позивача з бабусею та дідусем. За життя бабуся являлась власником вказаної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується договором купівлі-продажу № 3423 від 15.07.2012 та витягом про державну реєстрацію № 35031096 від 01.08.2012 року. З 2013 року в даній квартирі проживала позивач з дітьми, ОСОБА_3 , та дідусь ОСОБА_4 , який помер у 2017 році. Ми з бабцею і дідусем вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Після смерті дідуся, у бабусі почалися проблеми зі здоров`ям. Позивач опікувалася нею, допомагала матеріально, забезпечувала продуктами харчування та ліками. Сплачувала комунальні та телекомунікаційні послуги як за життя бабусі та і після її смерті. За життя бабуся передала позивачу оригінали правоустановчих документів на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 12 травня 2018 року ОСОБА_3 уклала декларацію № 0000-НЕТ1-МТХ2 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 м. Вінниці» ОСОБА_5 . На протязі тривалого часу у бабусі був конфлікт з донькою, матір`ю позивача - ОСОБА_2 відносно вказаної квартири. За життя бабуся повідомила їй, що дана квартира буде позивача, оскільки Відповідач вже отримала від бабусі майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 в будинку під номером 42 на підставі договору дарування квартири укладеного 21 лютого 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Мама позивача була проти того, що бабуся хоче віддати квартиру на АДРЕСА_3 позивачу, вимагала продати дану, квартиру, так як мала і має багато боргів і перед банками та перед фізичними особами. Про таке рішення і бажання бабусі та конфлікт на цьому грунті між нею та донькою, знають свідки - сусіди та родичі. Відповідач не допомагала бабусі, вона виявляла байдужість до неї, уникала від обов`язку забезпечити підтримку, допомогу та піклування спадкодавцю, хоча мала можливість його виконувати, але ухилялася від надання будь-якої допомоги. Навпаки, Відповідач усіма діями створювала конфліктні ситуації та обставини, в результаті яких стан здоров`я бабусі різко погіршувався до критичного рівня та сприяла тому щоб ввести бабусю у безпорадний стан, постійно вимагала в неї гроші для вирішення своїх проблем. ОСОБА_2 постійно, без відома позивача, коли та була на роботі, приходила до бабусі та влаштовувала скандали з приводу квартири. Про такі факти, бабуся ставила позивача до відома через телефон та позивач приїжджала та заспокоювала бабцю, допомагала звернутися до лікаря, надавала ліки. Дані обставини також можуть підтвердити сусіди. Мама постійно доводила бабцю до нервового стресу, в бабці підвищувався тиск і завжди до бабці, під час конфліктів з мамою викликали швидку допомогу. Після таких конфліктів з відповідачем, позивач з бабусею зверталися зі скаргами на тиск до її сімейного лікаря, не одноразово викликали швидку допомогу. Вказана інформація міститься в медичній карті ОСОБА_3 , клопотання про витребування якої приєднано до даного позову. Відповідач систематично принижувала бабусю, створювала Штуфний конфлікт, достеменно знаючи, що у бабусі були проблеми з серцем та тиском, був інсульт. Кожен прихід відповідача до ОСОБА_3 закінчувався викликом швидкої та заданням їй психологічних страждань. Бабуся неодноразово висловлювала бажання звернутися до нотаріуса щоб скласти на мене заповіт, однак через незалежні від неї обставини це питання постійно відкладалося, так як спочатку в країні було введено карантинні обмеження у зв`язку із розповсюдженням COVID-19, потім в Україні було оголошено воєнний стан. 25.12.2022року коли бабуся перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_1 до неї знову прийшла ОСОБА_2 , знову спровокувала конфлікт з приводу квартири, про що позивач дізналася від бабусі, яка відразу зателефонувавши їй до того як її забрали у лікарню. В цей час, позивач була на роботі. Перебуваючи в одній квартирі з матір`ю позивача, бабуся на нервовому грунті через сварку з відповідачем стало погано - у неї стався інсульт. Відповідач, навмисно довівши бабусю до такого стану, скориставшись ситуацією та необхідності виклику швидкої та оформлення бабусі в лікарню, забрала паспорт громадянина України, який належав бабусі. Разом із паспортом, бабуся зберігала власні заощаджені кошті 20000 гривень, в квартирі знаходився її телефон за номером -НОМЕР_8 бабусі та ключі від квартири, якими ОСОБА_2 також заволоділа. 25 грудня 2023 року ОСОБА_3 була госпіталізована до КНП «Вінницької міської клінічна лікарні швидкої медичної допомоги» де перебувала на стаціонарному лікуванні. 03.01.2023р. ОСОБА_3 було госпіталізовано та направлено в стаціонар КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 3» з діагнозом Інфаркт мозку внаслідок неуточненого закупорення або стенозу церебральних артерій, ішемічний інсульт (25.12.2022) в басейні ліва середньої мозкової артерії на ґрунті цереброклерозу, де вона знаходилась до 16.01.2023 р. 28 грудня 2022 року бабуся прийшла у свідомість та почала вимагала у ОСОБА_2 віддати свої речі (паспорт, телефон, гроші та ключі від квартири) ОСОБА_1 . ОСОБА_2 : сказала, що ні паспорту, ні телефон, ні грошей, ні ключів від квартири вона нібито не брала. Тоді бабуся ОСОБА_3 повідомила позивачу, що ОСОБА_2 заволоділа її паспортом телефоном, грошима та ключами та поросила забрати їх у матері. На неодноразові вимоги позивача повернути належні бабусі паспорт, телефон, ключі та грошові кошти, ОСОБА_6 повторювала що у неї їх немає. За проханням бабусі, позивач змінила замки за адресою проживання АДРЕСА_1 , так як бабуся не хотіла, щоб ОСОБА_6 потрапила до квартири. Після заміни замків, позивач дублікат ключів передала своїй сестрі ОСОБА_7 . Знаходячись на стаціонарі в МКЛ № 3, бабуся поросила звернутись до лікаря, щоб забезпечити їй можливість скласти заповіт на ім`я позивача. Виконуючи волю ОСОБА_3 з таким проханням позивач звернулась до лікуючого лікаря КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 3 ОСОБА_8 та поросила його зайти в палату до бабусі. По прибуттю лікуючого лікаря, ОСОБА_3 , в присутності позивача, поросила у нього допомогу в оформленні документів на складання заповіту, на що останній дав усну згоду та дозволив привести нотаріуса в лікарню. В цей день, позивач звернулась До приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б., який повідомив що для складання заповіту необхідний паспорт бабусі та порадив звернутися з заявою про зникнення паспорта до правоохоронних органів. Про зникнення паспорта ОСОБА_3 було також відомо медичному директору КНП «Вінницької міської клінічної лікарні № 3 ОСОБА_9 , яка зверталась до ОСОБА_6 з вимогою повернути паспорт ОСОБА_3 . Повернувшись до ліркані та повідомивши ОСОБА_3 про вказані обставини (викрадення паспорта, телефону, грошей та ключів), бабуся прийняла рішення викликати поліцію. Виклик в поліцію «102» здійснено з телефону позивача, так як телефон бабці був викрадений. Прибувши до лікарні, працівниками поліції було відібрано пояснення у гр. ОСОБА_3 де вона вказала про викрадення паспорта. Також було сказано і про викрадення телефону, грошей та ключів. Однак, за результатами розгляду вказаної заяви 24.01 2023 року відділом поліції №1 Вінницького РУП було надано відповідь про неможливість встановлення місця знаходження втрачених документів. Після цього бабусю, 17.01.2023 р. було переведено в відділення «Хоспіс» КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №3, де 20.01.2023 р. вона померла, діагноз 167.2. Хронічна церебно-васкулярна недостатність. Церебральний атеросклероз. Бабця померла після відвідування її ОСОБА_10 . За весь час перебування бабусі у лікарні, відповідач не надавала жодної допомоги, усі ліки купувалися за рахунок позивача, навпаки відповідач будучи обізнаною в стані ОСОБА_3 приходила до лікарні і психологічцо давила на неї знову здіймала скандал. Після приходу матері в лікарню стан ОСОБА_3 погіршувався. Коли ОСОБА_3 перебувала на лікуванні, ОСОБА_2 з скандалом намагалась потрапити до квартири за допомогою викрадених у ОСОБА_3 ключів, але не змогла, так як замки були поміняні. Відразу після смерті бабусі, ОСОБА_2 , використавши викрадений у ОСОБА_3 паспорт, написала заяву, надала паспорт та отримала лікарське свідоцтво про смерть. Відразу після смерті бабусі, ОСОБА_2 взяла у сестри позивача дублікат ключів та маючи доступ до квартири бабусі, протиправно, без відома позивача замінила замки на вхідних дверях, чим здійснила позивачу перешкоди у доступі до квартири. По даному факту, в лютому 2023 року позивачу було здійснено виклик «102» відносно вчинення кримінального правопорушення, а саме взлому та заміни замків за адресою місця реєстрації та фактичного місця проживання - АДРЕСА_4 . З метою отримання права на спадщину, ОСОБА_2 звернулась до Першої Вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на підставі якої було зареєстровано спадкову справу № 57/2023. 01.03.23 року позивачем також до Першої Вінницької державної нотаріальної подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Крім цього, 21 червня 2023 року позивач звернулась до відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме: ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно, проти волі ОСОБА_3 заволоділа належним їй паспортом громадянина України та ключами від квартири, з метою умисного перешкоджання ОСОБА_3 скласти заповіт на ім`я онуки - ОСОБА_1 та отримання в майбутньому права на спадкове майно та позбавлення її права на таке майно, чим вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ч. З ст. 357 КК України, крім того ОСОБА_2 протиправно заволоділа мобільним телефоном марки вартістю 1000 гривень, грошовими коштами 20000 гривень, які, належати ОСОБА_3 , протиправно заволоділа та витратила на власний розсуд, чим вчинила злочин передбачений ст. 185 КК України. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2023 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зобов`язано уповноважених осіб відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області внести відомості викладені у поданій ОСОБА_1 заяві від 21 червня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Станом на день подання даного позову стороні позивача витяг з ЄРДР не було надано, тому такий витяг по факту його отримання буде наданий суду додатково. Відповідачка в силу її відношення до своєї рідної матері в стосунках на рівні родини, дочкою була лише формально, їхні стосунки були побудовані на претензіях відповідачки до матері та позивача на основі того, що бабуся стала її ворогом через те, що не продала єдине житло щоб погасити борги відповідачки, чвари на цьому підгрунті призвели до того, що відповідач вдалась до прямого порушення закону з метою заволодіння майном померлої, викравши паспорт померлої, ключі та кошти. Окрім іншого на очах у медиків після госпіталізації бабусі з інсультом в лікарні відповідачка вчиняла скандали та жодним чином не проявила не тільки людяності та інших чеснот, що має сім`я до бабусі яка перебувала в безпорадному стані, який був спричинений в першу чергу на фоні конфлікту з відповідачем. Мотиви відповідача є очевидним, адже доведення бабусі до інфаркту з метою помістити її в лікарню було здійснено з ціллю викрадення паспорта та створенні умов за яких бабуся була позбавлення можливості засвідчити свою особу та вчиняти від свого імені будь які дії. Такі дії є в причинно наслідковому зв`язку з тим, що під час сварки бабуся в очі виразила власну волю щодо розпорядження належною їй квартирою на випадок смерті - скласти заповіт на позивача. Таким чином, викрадення та приховування Відповідачем належного ОСОБА_3 паспорту громадянина України унеможливило останню виразити свою волю та скласти на позивача заповіт. Отримання відповідачем паспорту, стало безумовною перешкодою для складання заповіту. Зазначені діяння сприяли виникненню у відповідача права на спадкування. Спадкодавець ОСОБА_3 була в похилому віці (1938 року народження), постійно хворіла приймала ліки, що потребувало не тільки фізичної допомоги, а й матеріальної, але відповідач не приймала участі в житті своєї матері, ні фізичної, ні матеріальної, матеріальної допомоги матері не надавала, яка цього потребувала так як була у похилому віці, отже фактично перебувала безпорадному стані. Просить усунути ОСОБА_2 , від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Змінити ОСОБА_1 чергу спадкування на першу чергу спадкування.

Ухвалою суду від 11.07.2023року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

04.12.2023 року ухвалою суду закрито підготовче засідання справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позові, просили позов задовольнити.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, заперечували щодо його задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦПК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 відповідач є донькою ОСОБА_3 .

В зв`язку з шлюбом в 1987 році відповідач змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 .

У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю позивача зазначено ОСОБА_2 .

В зв`язку з шлюбом 29.11.2008 року, у відповідності до свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 29.11.2008 року, позивач змінила прізвище з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 .

В зв`язку з шлюбом 04.11.2020 року, у відповідності до свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 04.11.2020 року, позивач змінила прізвище з ОСОБА_13 на ОСОБА_14 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відповіді № 1288-28.28-28 від 20.07.2023 року відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці державна реєстрація смерті відбулася за заявою ОСОБА_2 та було отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .

Згідно витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 71318007, державний нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. було заведено спадкову справу за номером 57/2023, номер у спадковому реєстрі 70204412.

Згідно довідки про зняття з реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради № 5535 від 23.01.2024 року ОСОБА_3 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з смертю.

31 січня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до першої Вінницької державної нотаріальної контори з заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини.

ОСОБА_1 до першої Вінницької державної нотаріальної контори звернулася з заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини 01 березня 2023 року.

У відповідності до договору купівлі-продажу №3423 від 15.07.2012 та витягу про державну реєстрацію прав № 35031096 від 01.08.2012 року, реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав 37006107 спадкодавцю на праві власності належала квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до висновку управління освіти Вінницької міської ради від 15 травня 2001 року управління освіти Вінницької міської ради вважає за доцільним визначити місце проживання позивача разом з бабусею ОСОБА_3 та дідусем ОСОБА_4 .

Відповідно до акту про фактичне місце проживання без реєстрації від 06 липня 2023 року з травня 2013 року по 12 лютого 2021 року по в квартирі АДРЕСА_5 фактично проживають без реєстрації ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

З 12.02.2021 року в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровано місце проживання ОСОБА_15 (довідка № 11128 від 12.02.2021 року), ОСОБА_16 (довідка № 11138 від 12.02.2021 року), ОСОБА_17 (довідка № 11134 від 12.02.2021 року) та з 28.04.2021 року ОСОБА_18 (довідка № 31622 від 14.05.2021).

Згідно характеристики від 06 липня 2023 року наданої квартальним комітетом «Вінниченко» ОСОБА_1 з 2013 року по день смерті ОСОБА_3 постійно проживала з нею за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 вела спільне господарство, готувала їжу, купувала необхідні речі та продукти, опікувалась здоров`ям та життям ОСОБА_3 , відвідувала з нею лікарів та купувала необхідні ліки, здійснювала ремонт у квартирі. ОСОБА_1 надавала матеріальну допомогу та підтримувала ОСОБА_19 в життєвих питаннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є донькою відповідача ОСОБА_2 , тобто родичем спадкодавця за другою чергою споріднення, з 2001 року позивачу, як неповнолітній дитині визначено місце проживала разом з бабусею ОСОБА_3 , однією сім`єю, разом з своїми дітьми, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки з травня 2013 року до 12.02.2021 року проживала без реєстрації, та з 12.02.2021 року з постійним місцем реєстрації за місцем відкриття спадщини АДРЕСА_1 , тобто дев`ять років десять місяців до часу відкриття спадщини.

Судом також встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 дійсно перебувала у безпорадному стані внаслідок похилого віку, тяжкої хвороби, потребувала догляду та сторонньої допомоги і матеріальної допомоги, неодноразово зверталася до сімейного лікаря за медичною допомогою, що підтверджено медичною картою стаціонарного хворого ОСОБА_3 КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 м. Вінниці». В період перебування ОСОБА_3 в лікарнях, отримувала медикаментозне лікування, що вбачається з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, з лікарських призначень, фіскальних чеків, оплату на придбання медикаментів та препаратів для ОСОБА_3 здійснювала Позивач. Надання позивачем допомоги спадкодавцю також підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями про оплату комунальних та телекомунікаційних послуг отримувачем яких є ОСОБА_3

12 травня 2018 року ОСОБА_3 уклала декларацію № 0000-НЕТ1-МТХ2 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з лікарем комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» ОСОБА_20 , в якій Позивач зазначена, як довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом.

Безпорадний стан спадкоємця також підтверджується госпіталізацією на стаціонарне лікування з 25.12.2023 року до Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та з 03.01.2023 р. на стаціонарі в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня № 3 з діагнозом Інфаркт мозку внаслідок неуточненого закупорення або стенозу церебральних артерій, ішемічний інсульт (25.12.2022) в басейні лівої середньої мозкової артерії на ґрунті цереброклерозу, де вона знаходилась до 16.01.2023 р. з отриманням медичної допомоги відповідно до клінічних протоколів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я, з сторонньою допомогою лікарів, іншого медичного персоналу та близьких родичів.ОСОБА_3 самостійно пересуватися не могла через важкий стан, за нею крім лікарів, іншого медичного персоналу та Позивача ніхто не доглядав.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). (ст. 1216 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 Цивільного кодексу України).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Виходячи з положень частини 3 статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітті діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, принципове значення має питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року N 7, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі N 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі N 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі N 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі N 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі N 756/11676/16-ц.

Позивач пояснила суду, що вона самостійно утримувала і доглядала бабусю ОСОБА_3 , допомагала фізично і матеріально. Стверджувала, що з боку відповідача по справі жодної допомоги не було, вона вкрай рідко навідувала ОСОБА_3 , забирала у неї кошти, чинила скандали з бабусею, доводила її до безпорадного стану.

Перевіряючи наведені обставини, суд дослідив письмові докази, заслухав пояснення позивача та відповідача та допитав свідків, викликаних в судове засідання.

Свідок ОСОБА_21 дала покази про те, що вона з 2008 року проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 та з 2012 року являється сусідкою померлої ОСОБА_3 . За адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 переїхала у 2012 році разом з чоловіком, потім до них переїхала ОСОБА_1 разом з дітьми. У ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були хороші стосунки. Останні пару років до смерті ОСОБА_3 було тяжко, вона виходила з паличкою в магазин, тяжко переміщувалася, скаржилась що їй погано. Свідку відомо, що у ОСОБА_3 була дочка з якою у померлою не були теплі відносини і вони вічно сварилися, були між нами скандали, про що свідок чула через стіну квартири. Коли сусідка ОСОБА_3 була уже в хворобливому стані за нею опікувалася ОСОБА_1 , яка бігала померлій і по магазинам і по базарам і ремонт робила, що свідок бачила особисто. Коли у ОСОБА_3 погане самопочуття швидка допомога приїжджала до неї майже через день. В ці дні до померлої перед приїздом швидкої заходила її дочка ОСОБА_2 . Коли приїжджала швидка з померлою була уже ОСОБА_1 .. У 2023 році перед тим як ОСОБА_3 потрапила в лікарню ОСОБА_3 з ОСОБА_2 посварилися, в них був скандал, який свідок особисто чула. Перед лікарнею особисто ОСОБА_3 розповіла їй, що посварилася з дочкою, яка забрала в неї паспорт і забрала кредитну карту, потім ОСОБА_22 пішла на роботу, а коли повернулася, то побачила, що вже швидка стоїть. На момент коли ОСОБА_3 знаходилася в лікарні в квартирі ніхто не проживав, хата була закрита, потім чоловік ОСОБА_22 повідомив, що біля квартири знаходиться дочка ОСОБА_3 з якимись чоловіком міняє замки в квартирі. Свідок відразу повідомила за дані обставини ОСОБА_1 , яка потім приїхала з поліцією. ОСОБА_22 повідомила, що померла з донькою враждували, між ними скандали були після яких в ОСОБА_3 підвищувався тиск і приїжджала швидка. Свідок ОСОБА_22 також підтвердила, що з 2013 року ОСОБА_1 постійно проживала з померлою. ОСОБА_3 часто жалілася ОСОБА_22 , що приходила ОСОБА_2 і вони знов скандалили. Померла казала ОСОБА_22 , що ця квартира де вона живе буде належати ОСОБА_1 , так-як дочці є де жити.

Свідок ОСОБА_23 дала покази про те, що ОСОБА_1 являється її онукою, а ОСОБА_2 колишньою невісткою. Її син з невісткою розлучилися коли ще діти не ходили в школу, діти залишилися проживати з матір`ю. Батьки ОСОБА_2 судилися з нею і хотіли у неї відібрати дітей, але потім ОСОБА_3 це припинила, однак онуки залишилися проживати з ОСОБА_3 та її чоловіком. Квартиру на Некрасова ОСОБА_3 та її чоловік купили після того як продали трьох кімнатну квартиру на 40-річчя. Дочці вони подарували квартиру бабушки, яка була по АДРЕСА_7 . Перед купівлею квартири на АДРЕСА_3 , померла та її чоловік тимчасово виїжджали до Москви до свого сина, а коли повернулися до України то їм не було де жити і ОСОБА_2 не взяла їх до себе, то свідок ОСОБА_23 померлу та її чоловік пустила до себе жити. ОСОБА_3 забезпечила житлом і дочку і сина. В квартиру на АДРЕСА_3 ОСОБА_3 заїхала з чоловіком, а потім з ними почала жити ОСОБА_1 зі своїми дітьми, яка прожила там дев`ять. В ОСОБА_3 з ОСОБА_1 були добрі відносини, а з дочкою ОСОБА_2 були погані відносини. Померла повідомляла свідку, що дочка коли приходила, то з нічого могла зробити скандал. Свідку на протязі декілька років дзвонили працівники банку, які шукали ОСОБА_2 , як таку яка винна гроші банку. Через такі кредити між померлою та дочкою також були скандали. Померла скаржилася на те, що у неї боліли ноги та підвищувався тиск, і за нею дивилася тільки Позивач. Померла жалілася «Що ОСОБА_2 пришла лежить наїлася на дивані, а я сижу на кріслі». Свідок повідомила суду «один раз я бачила синяк у ОСОБА_3 , коли я її запитала, що це, вона махнула рукою і сказала, «що була ОСОБА_25 ». ОСОБА_3 жалілася і по телефону, плакала. Свідку відомо, що ОСОБА_1 ходила з померлою і лікарню, магазин, приносила продукти по день смерті. Коли ОСОБА_3 лежала в лікарні перед смертю вона просила Позивача, що та привела до неї нотаріуса, щоб оформити на неї квартиру. Свідок повідомила, що її сваха ОСОБА_3 хотіла переписати чи подарувати Позивачу квартиру на АДРЕСА_3 , щоб у неї була своя квартира, таке бажання померла висловлювала на протязі декількох років. Перебуваючи в лікарні ОСОБА_3 не змогла оформити на онуку квартиру, так-як ОСОБА_2 вчинила дуже великий скандал та через свою хворобу.

Свідок ОСОБА_26 дала покази про те, що познайомилася з ОСОБА_3 коли вона як ріелтор допомагала продавати попереднім власника квартиру АДРЕСА_5 , покупцями якої стала сім`я ОСОБА_11 . Як ріелтор вона в подальшому консультувала їх родину з різних питань. Десь в 2017 році до неї звернулася померла з питанням щодо квартири на АДРЕСА_3 . Свідок прийшла до померлої додому і ОСОБА_3 запитала її як краще зробити щоб переписати цю квартиру Позивачці, на що свідок порадила їй зробити або дарчу або купівлю та запропонувала їй піти до нотаріуса. Свідку відомо, що померла ходила до нотаріуса з питанням відчуження на користь Позивача квартири на АДРЕСА_3 , однак їй не вистачило певних документів для оформлення. Померла часто скаржилася свідку на скандали з дочкою, що та забирає в неї гроші і документи на квартиру, і що вона не знає що робити та те, що донька її била. В квартирі на АДРЕСА_3 свідок була два чи три рази та підтверджує, що там жила Позивач з дітьми, Відповідача вона жодного разу не бачила. Останні раз коли свідок бачилася з померлою, остання скаржилась на свій стан здоров`я та на скандали з дочкою. Коли ОСОБА_3 потрапила до лікарні у 2023 році, Позивачка повідомила свідку, що її матір забрала в бабусі паспорт та документи на квартиру.

Свідок ОСОБА_27 показала, що являється сусідкою ОСОБА_3 з 2019 року. В померлої з онукою ОСОБА_1 були хороші стосунки, Позивач допомагала бабусі. Коли дочка ОСОБА_2 приїжджа до померлої завжди між нами були скандали. ОСОБА_3 розповідала, що просила дочку, щоб та привезла їй картоплі та продуктів, однак дочка вимагала у неї за це гроші. Померла скаржилась свідку на погіршення тиску після того як до неї приїжджала дочка. Померлій тяжко було ходити в магазин по продукти, Позивач постійно привозила їй продукти. Свідку відомо від ОСОБА_3 про те, що остання бажала переписати квартиру на онуку ОСОБА_28 , однак потім почався Covid-19, все закрито було і вона не змогла цього зробити. Свідок чула, що ОСОБА_3 сварилася зі своєю дочкою за документи на квартиру, так як дочка хотіла їх забрати, однак ОСОБА_3 повідомила їй, що ніяких документів не віддасть так-як квартира буде оформлюватися на Позивача.

Свідок ОСОБА_20 дала покази про те, що вона є лікарем КНЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 м. Вінниця». Між нею та ОСОБА_3 була укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, а Позивач зазначена, як довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом. Позивачка піклувалася станом здоров`я ОСОБА_3 , забезпечувала її медичний догляд, явку до сімейного лікаря, забезпечувала медичними препаратами. Про існування доньки ОСОБА_2 вона не знала, а тільки стало відомо, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 лише в кінці 2022 року, коли ОСОБА_20 стала її, ОСОБА_2 , сімейним лікарем.

Свідок ОСОБА_29 показала, що вона була сусідкою ОСОБА_3 з 2019 року. Повідомила, що ОСОБА_1 не знає та ніколи не бачила, дитячі речі також не бачила а ОСОБА_2 вона бачила у матері постійно. Померла ніколи не жалілася на ОСОБА_2, зі слів ОСОБА_3 дочка приносила їй продукти, допомагала прибирати. Майже щонеділі свідок приходила до померлої додому. Свідок повідомила, що у сусідки хворіли ноги, вона тяжко ходила.

Однак, суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_29 , та оцінює їх критично, оскільки такі покази є непослідовними, протирічними, суперечать доказам справи та показам свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватися добросовісно, а не в супереч завданню судочинства.

Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Таким чином, чинна редакція ЦПК, прямо закріплює низку обов`язків учасників процесу у сфері доказування, що свідчить про те, що вітчизняне законодавство закріплює не лише обов`язок учасників справи сприяти суду у з`ясуванні обставин справи, однак і їх обов`язок подавати усі наявні у них докази.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК передбачає право учасників справи подавати докази, п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК - їх обов`язок подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а ст. 81 ЦПК регламентує правило розподілу обов`язків із доказування (тягар доказування) між сторонами.

У даному випадку слід виходити із різної природи обов`язків щодо доказування, регламентованого ч. 1 ст. 81 ЦПК, відповідно до якої кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та обов`язку учасників справи подавати усі наявні у них докази, закріпленому у п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК. Положення ст. 81 ЦПК відбивають приватноправові засади змагальності цивільного процесу, відповідно до чого тягар доказування цілком покладається на сторін.

У такому контексті зазначений обов`язок із доказування характеризується специфічністю та виникає тоді, коли особа реалізує своє право на судовий захист. При цьому особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Поряд із цим, таке право сторони також має свої межі. Тоді, коли особа використовує свої процесуальні права у сфері доказування всупереч їх меті, діє недобросовісно, то починає зачіпатися загальний публічно-правовий інтерес в ефективному відправленні правосуддя, що повинно мати наслідком відповідну реакцію суду.

Відповідач в судовому засіданні наполягала, що матір хворіла, але від виконання обов`язку по догляду і матеріальному утриманні матері не ухилялась, проте жодних письмових доказів на підтвердження наведених обставин суду не надала.

Оцінивши докази по справі в сукупності, суд дійшов переконання, що Відповідач мала можливість, але не виконувала свій обов`язок піклуватися про свою непрацездатну матір, яка була у похилому віці, страждала на тяжку хворобу і у зв`язку з цим потребувала догляду та матеріальної допомоги.

Судом встановлено, що позивач по справі довгий час більше п`яти років, проживала з разом із спадкодавцем, фактично утримувала її та доглядала, займалась лікуванням, вела с спадкодавцем спільне домашнє господарство.

Суд вважає, що самоусунувшись від виконання своїх обов`язків по утриманню матері, яка потребувала утримання та догляду, відповідач втратила право на спадкування за законом, у зв`язку з чим доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У відповідності до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У відповідності до стаття 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Суд звертає увагу, на те, що в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) та "зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом". "Одержання права на спадкування наступною чергою" (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На "зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом" в межах певної черги впливають так і юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Враховуючи те, що позивач проживала з спадкодавцем за місцем відкриття спадщини і до відкриття спадщини дев`ять років та десять місяців, доглядала за рідною бабусею, піклувалась та забезпечували усім необхідним, жили однією сім`єю, вела спільне господарство, суд визнає наявність підстав ст. 1259 ЦК України для зміни черговості спадкування.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1216,1224,1258,1261 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Змінити ОСОБА_1 чергу спадкування на першу чергу спадкування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2147,20грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.07.2024року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_7 , паспорт серія НОМЕР_7 .

Суддя: