Постанова

від 22.07.2024 по справі 911/1194/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа№ 911/1194/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2022 у справі №911/1194/22 (суддя - Бацуца В. М.)

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі:

1) Державного агенства меліорації та рибного господарства України

2) Пірнівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1

про стягнення 113 345, 10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Київської обласної (далі - прокурор) звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва, в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - позивач-1, Агенство), Пірнівської сільської ради (далі - позивач, Рада) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» (далі - відповідач, ТОВ «Заміокулькас», скаржник) про стягнення 113 345, 10 грн шкоди, заподіяної рибному господарству Київського водосховища.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 , який перебуває у трудових відносинах з відповідачем, було вчинено адміністративне правопорушення, про що було складено постанову № 1/009848 від 23.12.2019 про адміністративне правопорушення, та своїми суспільно-шкідливими діями було завдано шкоду рибному господарству України у загальному розмірі 113 345,10 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачем як роботодавцем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» на користь Пірнівської сільської ради 113 345 (сто тринадцять тисяч триста сорок п`ять) грн 10 (десять) коп. шкоди, заподіяної рибному господарству Київського водосховища;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» на користь Київської обласної прокуратури судові витрати 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Державним агентством меліорації та рибного господарства України та Пірнівською сільською радою, на території якої було вчинено адміністративне правопорушення, не було вжито заходів реагування щодо стягнення збитків, завданих незаконними діями працівника відповідача, в тому числі у розумний строк після отримання листів (запитів) Київської обласної прокуратури самостійно не звернулись до суду з відповідним позовом, чим допустили бездіяльність (нездійснення захисту інтересів держави), у звязку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність звернення заступника керівника Київської обласної прокуратури до суду в інтересах позивачів до відповідача та наявність підстав для представництва.

Також, враховуючи те, що внаслідок неправомірних дій працівника відповідача, вчинених під час виконання ним службових обов`язків, було заподіяно шкоду рибному господарству України у розмірі 113 345, 10 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури в інтересах позивачів про стягнення з відповідача 113 345, 10 грн шкоди є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляціну скаргу задовольнити в повному обсязі, рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2022 у справі №911/1194/22 скасувати. Винести постанову якою позов заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агенства меліорації та рибного господарства України, Пірнівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» залишити без розгяду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення спірних сум ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник наголошував на тому, що прокурор звернувся з позовом безпідставно, з відстуністю підстав представляти інтереси держави в особі Державного агенства меліорації та рибного господарства України та Пірнівської сільської ради.

Короткий зміст відзиву Пірнівської сільської ради на апеляційну скаргу

29.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від Пірнівської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій Рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення першої інстанції без змін.

Узагальенні доводи відзиву зводяться до того, що Київська обласна прокуратура направляла лист до Пірнівської сільської ради з питанням вжиття заходів, спрямованих на відшкодування завданої шкоди. В свою чергу у відповіді було зазначено про те, що Пірнівська сільська рада не зверталась з відповідним позовом до суду, оскільки інформація стосовно вчиненого правопорушення не надходила.

Також, Пірнівська сільська рада звертає увагу на те, що окрім відсутності інформації, необхідної для звернення з відповідним позовом, відсутня можливість сплатити судовий збір.

02.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від заступника керівника Київської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідлно до якого прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що правопорушення вчинено на території Пірнівської сільської ради Київської області, і відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» відшкодування за завдану навколишньому природному серидовищу шкоду зараховуються на рахунок сільської ради, а тому несвоєчасна сплата призводить до дефіциту бюджету.

Державним агенством рибного господарства України з позовом в інтересах держави, як уповноваженим органом держави та Пірнівською сільською радою, як отримувачем коштів та захисник прав та свобод місцевого самоврядування, упродовж тривалого часу відповідних заходів не вжито.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1194/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 по справі №911/1194/22

28.02.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 911/1194/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 по справі №911/1194/22 залишено без руху, встановлено апелянту строк тривалістю десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме, надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

15.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» надійшла заява про усунення недоліків та долучено платіжну інструкцію, що підтверджує сплату судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В, яка входить до складу колегії сууддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити процес уадбні дії у визначеному складі суду неможливо.

Відповідно до витягу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 по справі №911/1194/22 , вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

07.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 23.12.2019 головним державним інспектором Управління Державного агентства Рибного господарства у м. Київ та Київської області Яцьом Ю. В. складено протокол № 009848 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП.

Зі змісту протоколу вбачається, що 23.12.2019 о 16 год. 50 хв. на Київському водосховищі, поблизу урочища «Ошитки», Ровжівське лісництво, квартал 26 в районі с. Ровжі Вишгородського району Київської області встановлено, що відповідальний за вилов ТОВ «Заміокулькас» гр. ОСОБА_2 під час проведення промислового вилову з риболовного човна ЯКИ -3637, у період діючої заборони вилову раків, здійснив незаконне вилучення водних біоресурсів, з незаконно встановленого забороненого знаряддя лову «раколовка», а саме: раків в кількості 214 шт., загальною вагою 11,130 кг., без відповідних записів та оповіщення державних органів рибоохорони, чим порушив п. 6.1.1., п. 9.5 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, Накази Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області від 17.10.2019 № НОД-416/6 «про заборону добування (вилову) рака користувачами Київського водосховища» та від 05.12.2019 № НОД-486/6 «Про встановлення заборони на лов річкових раків», п. 15 Режиму рибальства у рибогосподарських водних об`єктах України у 2019 році, тобто здійснив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 85 КУпАП.

З протоколу також вбачається, що ОСОБА_2 було роз`яснено зміст ст. 268 КУпАП як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснені права та обов`язки, про що ним також проставлено свій підпис.

Крім того, в протоколі міститься підпис ОСОБА_1 про отримання ним копії протоколу та про повідомлення щодо місця і строку розгляду 23.12.2019 справи в Київському рибоохоронному патрулі за місцем скоєння правопорушення.

Згідно постанови № 1/009848, винесеної 23.12.2019 головним державним інспектором Управління Державного агентства Рибного господарства у м. Київ та Київської області Яцьом Ю. В., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 170 грн.

У вказаній постанові зазначено, що 23.12.2019 о 16 год. 50 хв. на Київському водосховищі, поблизу урочища «Ошитки», Ровжівське лісництво, квартал 26 в районі с. Ровжі Вишгородського району Київської області встановлено, що відповідальний за вилов ТОВ «Заміокулькас» ОСОБА_1 під час проведення промислового лову з човна ЯКИ -3637 здійснив незаконне вилучення водних біоресурсів, з незаконно встановленого забороненого знаряддя лову «раколовка», а саме: раків 214 шт., загальною вагою 11,130 кг., без відповідних записів та оповіщення органів держрибоохорони. Збитки рибному господарству України будуть розраховані за методикою іхтіологічним відділом.

В протоколі про адміністративне правопорушення № 009848 від 23.12.2019 ОСОБА_1 підписані всі відповідні пункти та відсутні будь-які заперечення щодо відмови від підписання даного протоколу, щодо відмови від надання будь-яких пояснень, а також відсутні заяви, клопотання про необхідність залучення адвоката.

Крім того, в постанові №1/009848 по справі про адміністративне правопорушення в графі «постанова мені оголошена, копію отримав» також міститься підпис гр ОСОБА_1 та відсутні будь-які заперечення щодо відмови від підписання даної постанови, а також відсутні заяви, клопотання позивача про необхідність залучення адвоката.

Таким чином, складаючи оскаржувану постанову, головний державний інспектор Управління Державного агентства Рибного господарства у м. Київ та Київської області діяв в межах своїх повноважень і у спосіб, передбачений діючим КУпАП.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 15.06.2020 у справі № 296/438/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного агентства Рибного господарства у м. Київ та Київської області, Державного агентства рибного господарства України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовлено у задоволенні позову.

Листом Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області № 1-3-9/1054-21 від 25.02.2021 на запит Київської обласної прокуратури надано інформацію та копії матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема, щодо гр. ОСОБА_1 , та повідомлено, що у відповідності до протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення № 009848 від 23.12.2019 за ч. 3 ст. 85 КУпАП накладено штраф у розмірі 170, 00 грн та розраховано збитки у розмірі 113 345, 10 грн.

Листом Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області № 1-3-9/1663-21 від 26.03.2021 на запит Київської обласної прокуратури надано копії додатків до журналів обліку вилучених водних біоресурсів, в тому числі, додаток до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 2 від 06.06.2019 ТОВ «Заміокулькас».

За твердженнями прокурора, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Заміокулькас» та був відповідальним за видобування (вилов) водних біоресурсів на вказаному підприємстві на підставі вищезазначеного додатку до журналу обліку вилучених водних біоресурсів, а тому відшкодування шкоди, завданої рибному господарству суспільно-шкідливими діями ОСОБА_1 , покладається на відповідача як на його роботодавця.

При цьому, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної незаконним виловом рибних ресурсів, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й вплине на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

У березні 2021 р. Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області своїм листом № 1-7-9/1651-21 від 25.03.2021 повідомило Київську обласну прокуратуру, що Київський рибоохоронний патруль не звертався до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у розмірі 113 345,10 грн, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних ресурсів, згідно постанови про адміністративне правопорушення № 009848 від 23.12.2019.

У березні 2021 р. Державне агентство рибного господарства України своїм листом № 2-4.2-16/1735-21 від 29.03.2021 надіслало Київській обласній прокуратурі, Управлінню Державного агентства рибного господарства у Київській області листи про надання інформації про відшкодування та стягнення шкоди, завданої рибному господарству України, в тому числі працівником ТОВ «Заміокулькас» ОСОБА_1 .

Листом Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області № 1-7-9/1890-21 від 07.04.2021 повідомлено Київську обласну прокуратуру, що Управління є відокремленим підрозділом Державного агентства рибного господарства України та не може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві, адже не є самостійним суб`єктом господарювання, не має статусу юридичної особи, а штат сектору юридичної роботи Управління є тимчасово недоукомплектованим.

Листом Пірнівської сільської ради № 02-21/527 від 31.05.2021 повідомлено Київську обласну прокуратуру, що до ради не надходило документів стосовно незаконного вилучення водних біоресурсів ТОВ «Заміокулькас», громадянином ОСОБА_1 на території Пірнівської сільської територіальної громади та за відсутності відповідних підстав не вживались заходи, спрямовані на відшкодування заподіяної шкоди.

У липні 2022 р. Київська обласна прокуратура звернулась до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Пірнівської сільської ради з листом № 12/2-426вих-22 від 18.07.2022, яким повідомила про пред`явлення по позову в інтересах держави в особі Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Пірнівської сільської ради до Господарського суду Київської області з метою відшкодування шкоди у розмірі 113 345, 10 грн, завданої працівником ТОВ «Заміокулькас» ОСОБА_1

Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивачів, висловив прохання стягнути з відповідача 113 345, 10 грн шкоди, завданої рибному господарству Київського водосховища.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно з ст. 34 цього ж закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 68 «Про охорону навколишнього природного середовища» та ч. 1 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи винні, в тому числі в порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про тваринний світ» визначено, що до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про тваринний світ» підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів та континентальному шельфі України. Відповідно до статті 27 Закону України «Про тваринний світ» вилучення з природного середовища (крім, любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову), тобто вилов риби є спеціальним використанням водних біоресурсів.

Для спеціального використання водних біоресурсів (риби) (крім любительського рибальства та використання ресурсів, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення) статтею 28 Закону встановлюються ліміти.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про тваринний світ`ліміт спеціального використання водних біоресурсів (загальнодопустимий улов) - обсяг вилучення з природного середовища (вилову, добування, збирання) конкретних видів водних біоресурсів на конкретному водному об`єкті, встановлений на певний проміжок часу з метою попередження перевищення прогнозу допустимого вилову.

З метою збереження та забезпечення раціонального використання окремих водних біоресурсів, які інтенсивно експлуатуються та/або характеризуються відповідно до наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, незадовільним станом, встановлюються ліміти промислового вилову на наступний календарний рік, які в подальшому розподіляються на квоти. Перелік видів водних біоресурсів, щодо яких встановлюються ліміти промислового вилучення, та обсяги лімітів на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості (ч. 2 Закону України «Про тваринний сіт».

Для регулювання промислу водних біоресурсів, щодо яких не встановлюються ліміти вилову, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери його управління, визначає прогноз допустимого вилову на наступний календарний рік. Прогноз допустимого вилову може коригувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства (ч. 3 ст. 28 Закону України «Про тваринний світ»).

Положенням ч. 4 ст. 28 Закону України «Про тваринний світ»,спеціальне використання тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв`язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об`єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів, ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України «Про тваринний світ»,порядок затвердження лімітів та прогнозів допустимого вилову воднихбіоресурсів встановлює Кабінет Міністрів України .

Порушення цих лімітів, а так само й порушення правил рибальства утворюють склади правопорушень, передбачених частинами третьою і четвертою ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому правила рибальства - це нормативно-правові акти, які у визначеному районі дії встановлюють умови, способи добування, допустимі до вилучення розміри водних біоресурсів, вимоги щодо їх охорони, а також можуть визначати кількість, типи, розміри, технічні характеристики суден флоту рибної промисловості та знарядь вилову, умови користування рибогосподарськими водними об`єктами та навантаження на них.

Згідно з приписами пунктів 2, 6.1.1 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України № 33 від 18.03.1999 р. (далі - Правила), користувачі водних живих ресурсів - підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, а також громадяни України та особи без громадянства, які використовують водні живі ресурси, при здійсненні промислу водних живих ресурсів зобов`язані здійснювати промисел згідно з Правилами, Режимами рибальства та іншими вимогами законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

Відповідно до п. 4 Правил контроль за використанням водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України здійснюється державними органами рибоохорони та іншими уповноваженими на це державними органами.

Пунктом 9.5 Правил визначено, що забороняється вилучення заборонених, незаконно встановлених знарядь лову та незаконно вилучених водних живих ресурсів без відповідного запису в судновому журналі і без оповіщення державних органів рибоохорони.

Матеріалами справи підтверджується, що державним інспектором Управління Державного агентства Рибного господарства у м. Київ та Київської області Яцьом Ю. В. було винесено постанову № 1/009848 по справі про адміністративне правопорушення від 23.12.2019, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі 170 грн

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1. зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення № 009848 від 23.12.2019 був ознайомлений, оскільки у відповідних графах міститься його особистий підпис, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вищезазначена постанова є чинною, у встановленому законодавством порядку не скасована.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 17 від 26.01.2016 затверджено Інструкцію з ведення журналу обліку вилучених водних біоресурсів (надалі Інструкція).

Пунктом 2 Інструкції передбачено, що результати вилучених водних біоресурсів заносяться до журналу обліку вилучених водних біоресурсів (далі - Промисловий журнал) за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції, який є основним документом з обліку вилучених водних біоресурсів.

Відповідно до п. 3 Інструкції відповідальним за правильне і своєчасне ведення Промислового журналу при здійсненні промислу є рибалка, який відповідає за добування (вилов) водних біоресурсів у виробничому підрозділі користувача водних біоресурсів, а при здійсненні дослідного, контрольного та інших видів спеціального використання Промисловий журнал зобов`язана вести особа, яка відповідає за добування (вилов) водних біоресурсів при проведенні дослідного, контрольного та інших видів спеціального використання, уповноважена наказом наукової установи, підприємства або організації, що здійснює добування (вилов) водних біоресурсів.

Пунктом 18 Інструкції визначено, що одночасно з оформленням титульної сторінки Промислового журналу відповідальною особою користувача водних біоресурсів заповнюється додаток до журналу обліку вилучених водних біоресурів за формою згідно з додатком 2 до цієї Інструкції.

Згідно з наявним у матеріалах справи додатком до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 2 від 06.06.2019, затвердженим директором ТОВ «Заміокулькас», ОСОБА_1 є відповідальним за видобування (вилов) водних біоресурсів на вказаному підприємстві на підставі наказу № 3 від 10.06.2018, що підтверджує наявність трудових відносин між ТОВ «Заміокулькас» та ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеного розрахунку загальний розмір збитків складає 113 345, 10 грн.

Пунктом 6.15. Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 26 від 19.01.2012 р., передбачено, що Управління має право визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» передбачено, що посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, зокрема: вилучати в осіб, які порушують законодавство у галузі охорони і використання водних біоресурсів, знаряддя добування водних біоресурсів, транспортні (у тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення, незаконно добуті водні біоресурси, а також відповідні документи на них; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками.

Відповідно до п. 1.2. Методики остання призначена для розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству України юридичними та фізичними особами (підприємцями), у тому числі іноземними, унаслідок незаконного (з порушенням правил рибальства і охорони водних живих ресурсів) добування або знищення запасів водних живих ресурсів у територіальних та внутрішніх водах, на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні України.

Пунктом 1.3. Методики передбачено, що підставою та основними вихідними даними для розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству порушенням правил рибальства та охорони водних живих ресурсів, можуть бути акти, рапорти, повідомлення, службові записки, фотографії та інші документи, складені посадовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства та посадовими особами їх територіальних органів, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного світу, та громадськими інспекторами у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, та особами, що безпосередньо спостерігали ті або інші вияви спричинення збитків, прямі підрахунки і виміри, результати контрольних ловів, а також офіційні відомості науково-дослідних установ та організацій про стан сировинних запасів даного об`єкта промислу та інші аспекти спричинення збитків.

Згідно з п. 1.4. Методики збитки відшкодовуються у разі: загибелі риби (на всіх стадіях розвитку), інших водних живих ресурсів, а також їх незаконного вилучення з водних об`єктів; зменшення запасів риби, інших водних живих ресурсів при погіршенні умов їх існування і відтворення.

Пунктами 3.1. 3.3. Методики встановлено, що визначення заподіяних збитків підраховується послідовно.

Після підрахунку прямих збитків у вартісному виразі, збитки від утрати потомства.

Сума величин безпосередніх збитків та від утрати потомства є загальним збитком, завданий рибному господарству внаслідок загибелі або незаконного вилучення водних живих ресурсів з водних об`єктів (далі - водойми).

Суд першої інстанції дійшов висновку, розрахунок збитків, завданих рибному господарству України внаслідок вчинення незаконного вилучення водних біоресурсів відповідальним працівником ТОВ «Заміокулькас» ОСОБА_1., є обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений з урахуванням положень Методики і складають 113 345, 10 грн.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі не заявлено заперечень про суму стягнення, задоволену рішенням Господарського суду Київської області, і відповідно до цього судом апеляційної інстанції не досліджувались докази в частинні стягнення шкоди.

Відхиляючи заперечення скаржника, зокрема, про відсутність правових підстав для представництва Київською обласною прокуратурою інтересів держави в особі Пірнівської сільської ради, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Враховуючи те, що, як зазначалось колегією суддів вище, Державним агентством меліорації та рибного господарства України та Пірнівською сільською радою, на території якої було вчинено адміністративне правопорушення, не було вжито заходів реагування щодо стягнення збитків, завданих незаконними діями працівника відповідача, в тому числі у розумний строк після отримання листів (запитів) Київської обласної прокуратури самостійно не звернулись до суду з відповідним позовом, чим допустили бездіяльність (нездійснення захисту інтересів держави), суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обгрунтованого висновку про правомірність звернення заступника керівника Київської обласної прокуратури до суду в інтересах позивачів до відповідача та наявність підстав для представництва.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, а також зважаючи на те, що внаслідок неправомірних дій працівника відповідача, вчинених під час виконання ним службових обов`язків, було заподіяно шкоду рибному господарству України у розмірі 113 345, 10 грн, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обгрунтованого висновку, що позовні вимоги прокуратури в інтересах позивачів про стягнення з відповідача 113 345, 10 грн шкоди є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Всі інші доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2022 у справі № 911/1194/22, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заміокулькас» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2022 у справі №911/1194/22- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2022 у справі №911/1194/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1194/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров