Постанова

від 22.07.2024 по справі 910/2450/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа№910/2450/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024

у справі №910/2450/24 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН»

про стягнення 9 540,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» про стягнення 9 540, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/202/006648 від 21.11.2022, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 9540,00 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 22.04.2024 у справі №910/2450/24 позовні вимоги задовольнив повністю; стягнув з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь Приватного акціонерного товариства «Універсальна» суму страхового відшкодування 9 450,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, дійшов висновку, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, та матеріалами справи підтверджуються фактичні витрати, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 9540,00 грн задоволені.

Також судом першої інстанції розглянуто заяву представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. Встановивши, що на підтвердження представництва інтересів позивача надано копію довіреності № 125D/2023 від 26.12.2023 на ім`я Гусєва П.В. та копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю Гусєвим Павлом Володимировичем серії КС № 11020/10 від 13.02.2023, проте до матеріалів справи не додано доказів, що Гусєв Павло Володимирович є адвокатом Адвокатського об`єднання «ІНС.ЛОУ ГРУП» та Адвокатське об`єднання його уповноважило на представництво інтересів ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" і правнича допомога надавалися саме на підставі Договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу у даній справі.

Не погодившись із ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/2450/24 в частині відмови у стягненні правничої допомоги та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення судових витрат з відповідача у розмірі витрат на професійну правничу допомогу, які складають 3500 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що надання доказів, що Гусєв Павло Володимирович є адвокатом Адвокатського об`єднання «ІНС.ЛОУ ГРУП» та Адвокатське об`єднання його уповноважило на представництво інтересів ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" є надмірним формалізмом, адже законодавством не встановлено вимог з надання такого роду доказів суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/2450/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.05.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2450/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/2450/24.

Матеріали справи №910/2450/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 20.05.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.05.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/2450/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Натомість у частинах 5-7 цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду (у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21) виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження витрат у сумі 3500,00 грн представник позивача - Гусєв Павло Володимирович надав копію договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023; копії додаткових угод № 1 від 09.02.2024 та № 2 від 21.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023; копію додатку № 1 до додаткової угоди №2 від 21.02.2024 (реєстр справ), згідно з якими клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання здійснити представництво інтересів клієнта у справах, визначених відповідно до переліку (Додаток № 1 до Додаткової угоди № 2), який є невід`ємно частиною цієї Додаткової угоди.

За надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням згідно договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 та Додаткової угоди № 2 клієнт зобов`язується оплатити Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) згідно пункту 3.2. договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023 у розмірі,визначеному відповідно до Додатку №1 до Додаткової угоди № 2 протягом 20 днів після набрання рішенням законної сили (п. 2 додаткової угоди №2 від 21.02.2024).

Згідно з додатком №1 до додаткової угоди №2 від 21.02.2024 вартість адвокатських послуг за вказаним спором становить 3 500,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2. договору про надання правничої допомоги від 20.06.2023 №20/06/23 розмір гонорару (винагороди) визначається в додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 3.3. договору про надання правничої допомоги від 20.06.2023 №20/06/23 передбачено, що всі розрахунки відповідно до цього Договору проводяться у гривні. Оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування суми винагороди на рахунок адвокатського об`єднання на підставі акту виконаних робіт, який складається виконавцем після завершення кожної переданої справи.

Правнича допомога, передбачена Договором, вважається такою, що надана адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі в т.ч. якщо протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання клієнтом акту виконаних робіт клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого акту виконаних робіт (пункт 4 Додаткової угоди №2 від 21.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023).

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, від 05 березня 2021 року у справі №200/10801/19-а, від 16 березня 2021 року у справі №520/12065/19, постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Проте, надаючи оцінку заявленої стороною до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що порядок оплати правничої допомоги визначено сторонами у п. 3.3 договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого підставою для оплати гонорару (винагороди) адвоката є акт виконаних робіт.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок надання адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі правничої допомоги визначено пунктом 4 Додаткової угоди №2 відповідно до якого правнича допомога, передбачена Договором, вважається такою, що надана адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі на підставі акту виконаних робіт.

Однак позивачем всупереч погодженим умовам договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди №2 до договору не подано акту виконаних робіт, що мало б підтверджувати надання адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі правничої допомоги що було б підставою для оплати наданих адвокатом послуг.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об`єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Договір про надання правничої допомоги від 20.06.2023 №20/06/23 укладено між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» в особі Голови Проца Андрія Володимировича.

На підтвердження представництва інтересів позивача надано копію довіреності №125D/2023 від 26.12.2023 виданої Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" на ім`я Гусєва Павла Володимировича та копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю Гусєвим Павлом Володимировичем серії КС №11020/10 від 13.02.2023.

Разом з тим, з довіреності №125D/2023 від 26.12.2023 не вбачається, що вона видана на підставі Договору про надання правничої допомоги від 20.06.2023 №20/06/23.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об`єднання, зміну складу його учасників адвокатське об`єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Згідно пункту 1.6. Договору про надання правничої допомоги адвокатське об`єднання має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу, з якою адвокатське об`єднання укладає окремий договір.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що з матеріалів справи не можливо встановити, що Гусєв Павло Володимирович є адвокатом Адвокатського об`єднання «ІНС.ЛОУ ГРУП» та Адвокатське об`єднання уповноважило його на представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" і правнича допомога надавалися саме на підставі Договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023, оскільки в довіреності від 26.12.2023 №125D/2023 виданої Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" на ім`я Гусєва Павла Володимировича відсутня інформація, що довіреність видана на підставі Договору про надання правничої допомоги №20/06/23 від 20.06.2023.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних доказів, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу у даній справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/2450/24 в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповіді на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення не сплачується, то відповідно судовий збір згідно з приписами статті 129 ГПК України розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/2450/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі №910/2450/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2450/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська