Рішення

від 22.07.2024 по справі 747/366/24

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/366/24

Провадження № 2/747/129/24

РІШЕННЯ

іменем України

22.07.2024 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Талалаївської селищної ради про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу та визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, у якому просить суд встановити факт належності їй свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий Корінецькою сільською радою 24 жовтня 1992 року, виданого на ОСОБА_2 ; та визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначає, що 24 жовтня 1992 року Корінецькою сільською радою на підставі рішення виконкому Талалаївської районної ради від 15 січня 1992 року їй було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Але у зазначеному свідоцтві не вірно було зазначено її ім`я по батькові - ОСОБА_3 замість ОСОБА_4 . Позивачем 24.08.2023 року виготовлено технічний паспорт на вказаний житловий будинок, згідно якого А1-1 - житловий будинок, а2-1 - прибудова, а3 - ґанок, Б1-1, б2-1, В1-1 - сарай, в2-1 навіс, Г1 погріб, №1 огорожа, №2 ворота, №3 хвіртка, №4 колодязь. Рішенням Талалаївської селищної ради від 28 листопада 2023 року затверджено технічну документацію та вирішено передати ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 1766 га по АДРЕСА_1 . Також за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Позивачем було втрачено свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , видане Корінецькою сільською радою. Для вирішення питання щодо внесення змін в частині зміни по батькові з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , та видачу дублікату свідоцтва про право власності позивач звернулась до Талалаївської селищної ради, але ї повідомили, що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями виправлення в юридичних документах. Також позивач зверталась до реєстратора центру надання адміністративних послуг Талалаївської селищної ради з метою реєстрації права власності у реєстрі речових прав на нерухоме майно, але їй було відмовлено через помилку у написанні по батькові та відсутності оригіналу свідоцтва про право власності на житловий будинок. Допущена помилка у правовстановлюючому документі перешкоджає ОСОБА_1 вільно володіти, користуватися і розпоряджатися житловим будинком, а відсутність оригіналу свідоцтва про право власності перешкоджає позивачці зареєструвати належним чином житловий будинок в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому позивач ОСОБА_1 просить суд встановити факт належності їй свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий Корінецькою сільською радою 24 жовтня 1992 року, виданого на ОСОБА_2 ; та визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 08 липня 2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання на 22 липня 2024 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

В підготовче судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяви про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити. Представник відповідача - Талалаївської селищної ради - в підготовче судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подали заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради, позовні вимоги визнають.

Суд, розглянувши заяви учасників справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Крім того, розглянувши визнання відповідачем - Талалаївською селищною радою - позову ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку. Положенням ч.4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішенні у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу. Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Поскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, поскільки позивач являється спадкоємцем за законом, займається оформленням спадщини, тому суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому судовому засіданні.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази, приходить до наступного висновку. Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, наданими учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень щодо позову, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно копії свідоцтва про народження (а.с.52). 24 жовтня 1992 року Корінецькою сільською радою на підставі рішення виконкому Талалаївської районної ради від 15 січня 1992 року видано свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 (а.с.53) На замовлення ОСОБА_1 24.08.2023 року ФОП ОСОБА_5 виготовлено технічний паспорт на вказаний житловий будинок, згідно якого А1-1 - житловий будинок, а2-1 - прибудова, а3 - ґанок, Б1-1, б2-1, В1-1 - сарай, в2-1 навіс, Г1 погріб, №1 огорожа, №2 ворота, №3 хвіртка, №4 колодязь. (а.с.55-63) Згідно звіту про оцінку об`єкту майна житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 56, 9 кв.м., складеного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 загальна вартість об`єкта на дату оцінки складає 99 900 грн (а.с. 25-43). Рішенням Талалаївської селищної ради від 28 листопада 2023 року затверджено технічну документацію та вирішено передати ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 1766 га по АДРЕСА_1 . (а.с.46) За ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0, 1766 га, кадастровий номер 7425381500:02:001:0049 (а.с.7) Згідно копії витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.8)

Вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду. Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали документи не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України громадяни мають право звернутись до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

З урахуванням наданих ОСОБА_1 доказів та оскільки невідповідність в написанні по батькові у свідоцтві про право власності на житловий будинок - тобто у правовстановлюючому документі перешкоджає реалізації її права розпорядитись належним їй нерухомим майном, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту належності їй свідоцтва про право власності на житловий будинок, видане Корінецького сільської радою 24 жовтня 1992 року. Таким чином, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи вимогу позивача про визнання права власності на нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване чи придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження чи придбання, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Відповідно ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності. Даний підхід, закріплено також в п. 37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де вказано, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. Як встановлено в судовому засіданні, у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на спадкове домоволодіння, які були втрачені з невідомих причин. У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом. Однією з законних підстав набуття права власності є спадкування. Згідно листа Міністерства юстиції України «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» від 21 лютого 2005 року, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Відповідачем у справі є Талалаївська селищна рада, яка в силу ст.335 ЦК України наділена повноваженням ініціювати питання про передачу безхазяйного майна у комунальну власність. Поскільки відповідачем надано заяву про визнання позову, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 19, 81, 258, 259, 263, 264, 273, 293, 294, 315 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Талалаївської селищної ради про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) свідоцтва про право власності на житловий будинок , виданого Корінецькою сільською радою народних депутатів Талалаївського району Чернігівської області 24 жовтня 1992 року на підставі рішення виконкому Талалаївської районної ради народних депутатів № 5 від 15 січня 1992 року, виданого на ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок загальною площею 56, 9 кв.м, житловою площею 16, 0 кв. м з господарськими будівлями та спорудами А1-1 - житловий будинок, а2-1 - прибудова, а3 ґанок, Б1-1, б2-1, В1-1 сарай, в2-1 навіс, Г1 погріб, №1 огорожа, №2 ворота, №3 хвіртка, №4 колодязь за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.

Суддя Л.В.Тіщенко