Постанова

від 04.07.2024 по справі 458/319/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 458/319/23 Головуючий у 1 інстанції: Ференц Р.І.

Провадження № 22-ц/811/812/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю: представника ОСОБА_1 адвоката Луки Т.М., представника ОСОБА_2 адвоката Винниченка М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Турківського районного суд Львівської областівід 14 лютого 2024 року у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2023 року адвокат Лука Т.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивував тим, що 12 липня 2022 року він надав відповідачу ОСОБА_2 в присутності свідка ОСОБА_4 позику в розмірі 22 500,00 євро, про що було відповідачем складено відповідну розписку.

Згідно з розпискою відповідач в момент її написання отримав у позивача ОСОБА_1 у строкове платне користування кошти в сумі 22500,00 євро, які зобов`язувався повернути 2500,00 євро до 20 липня 2022 року, та 20000,00 євро до 20 вересня 2022 року, що підтверджується власноручно написаною розпискою відповідачем.

Окрім цього, за користування коштами відповідач зобов`язався протягом усього періоду користування коштами сплатити пеню у розмірі одного відсотка від загальної суми за кожен день прострочення виплати. На день звернення в суд грошові кошти відповідач не повернув, відсотки не сплатив.

З врахування наведеного, просив стягнути з відповідача кошти за договором позики від 12 липня 2022 року в сумі 22500,00 євро, три відсотки річних за порушення виконання зобов`язання відповідно до 625 ЦК України в сумі 264,66 євро, пеню за договором позики від 12 липня 2022 року в сумі 36800,00 євро, а також стягнути понесені судові витрати пов`язані із сплатою судового збору за подання до суду позовної заяви.

Оскаржуваним рішенням Турківського районного суд Львівської областівід 14 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 кошти за договором позики від 12 липня 2022 року в сумі 22 500,00 євро.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 три відсотки річних за порушення виконання зобов`язання відповідно до 625 ЦК України в сумі 264,66 євро.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 пеню за договором позики від 12 липня 2022 року в сумі 36 800,00 євро.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в загальній сумі 5 097,13 грн як сплачений позивачем судовий збір за подання до суду позовної заяви.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8 322,87 грн.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за договором позики від 12 липня 2022 року в сумі 36800 євро та 3% річних за порушення виконання зобов`язання відповідно до ст.. 625 ЦК України в сумі 264, 66 євро суперечить як нормам п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України так і судовій практиці.

Також стверджує, що випадки коли показання свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину прямо визначені у ЦК, зокрема у ч. 2 чт 937 ЦК України та ч. 3 ст. 949 ЦК України, а відтак в даному випадку не допускаються показання свідків як засіб доказування передачі коштів і вказівка в розписці на присутність свідка не відповідає вимогам закону.

Вказує, що позивачем не доведено того, що у ОСОБА_2 виникли перед ним боргові зобов`язання грошового характеру саме на підставі боргової розписки, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Просить рішення Турківського районного суд Львівської області від 14 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Винниченка М.П. на підтримання апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 адвоката Луки Т.М. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Турківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2024 року скасуванню частково на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 12 липня 2022 року становить 59 564,66 євро, з яких 22500 євро сума позички, три відсотки річних в сумі 264,66 євро, пеня в сумі 36 800 євро.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна із наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що згідно розписки від 12 липня 2022 року ОСОБА_2 одержав в позику від ОСОБА_1 кошти в сумі 22 500,00 євро, які зобов`язувався повернути 2 500,00 євро до 20 серпня 2022 року, та 20 000,00 євро повернути до 20 вересня 2022 року. За користування коштами ОСОБА_2 зобов`язувався протягом усього періоду користування коштами сплатити ОСОБА_1 пеню у розмірі одного відсотка від загальної суми за кожен день прострочення виплати. Розписка написана в присутності свідка ОСОБА_4 (т1 а.с.8).

Свої зобов`язання за договором позики ОСОБА_2 не виконав, позичених коштів не повернув, тому суд першої інстанції на підставі ст.ст.1946,1047 обгрунтовано стягнув ці кошти 22 500 євро (те, що реально було позичено відповідачу).

Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 264,66 євро трьох відсотків річних та 36 800 євро пені на підставі ст.625 ЦК України та слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 пред`явлено та розраховано розмір штрафних санкцій за період із серпня 2022 р. по лютий 2023 року включно.

Однак, стороною позивача не було враховано пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавия) неустойки (штрафу, пені) за таке просрочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). В період воєнного стану заборонено нараховувати такі суми.

Також у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» N? 2120-1Х від 15 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також обов?язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня), сплата яких передбачена даним договором нараховані з 21 серпня 2022 року. Тому за вказаних обставин є безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані відповідно до ст.625 ЦК України.

Отже стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 пені за договором позики від 12 липня 2022 року в сумі 36 800,00 євро та три відсотки річних за порушення виконання зобов?язання відповідно до 625 ЦК України в сумі 264,66 євро. є незаконним і суперечать як нормам пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України так і судовій практиці.

Тому доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, рішення суду першої інстанції в цій частині (стягнення 3% річних та пені) підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги як-от: написання розписки 12 липня 2022 року під тиском у святковий день, відсутність передачі коштів, посилання в розписці на присутність свідка не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність договору позики між позивачем та відповідачем та невиконання зобов`язань за договором останнього.

З урахуваннямвищезазначеного,апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково, рішення Турківського районного суду Львівської області від 14 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 264,66 євро та пені в сумі 36800 євро скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог ОСОБА_1 .

Також необхідно змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, стягнувши такі пропорційно розміру задоволених вимог позивача.

Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Турківського районного суд Львівської області від 14 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 264,66 євро та пені в сумі 36 800 євро скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні даних вимог ОСОБА_1 .

Змінити рішення Турківського районного суду Львівської області в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 937 гривень судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 163 гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача за ЄДРПОУ 38008294, рахунок UA808999980313131206080013954, назва отримувача: ГУК Львів/ Личаківський р-н/22030101, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101) судові витрати 7 649 гривень

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача за ЄДРПОУ 38008294, рахунок UA808999980313131206080013954, назва отримувача: ГУК Львів/ Личаківський р-н/22030101, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101) судові витрати 12 480 гривень

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 липня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.