Постанова

від 18.07.2024 по справі 688/169/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 688/169/23

Провадження № 22-ц/4820/943/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю апелянта ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Туровця Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2024 року, суддя Козачук С.В., у справі за позовом Приватного підприємства «Сіліцея» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості спадкодавця із спадкоємців,

встановив:

В січні 2023 року ПП «Сіліцея» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з останніх, як спадкоємців ОСОБА_4 , по 166660 грн. з кожного.

В обґрунтування позову вказало, що 31.08.2021 року між ПП «Сіліцея» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №164, відповідно до якого останній отримав поворотну фінансову допомогу в сумі 500000 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув при виконанні бойового завдання по відсічі агресії РФ.

Спадкоємцями майна померлого є його дружина, ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 був власником нежитлової будівлі бані-сауни з вбудованим кафе-баром, загальною площею 243,1 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 183886 грн., та земельної ділянки з кадастровим номером 6822110100:01:005:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 106000 грн.

ОСОБА_3 було сплачено на користь позивача борг в розмірі 166670 грн., що становить третю частину від суми заборгованості спадкодавця. Разом з тим, відповідачі свою частину боргу не сплатили.

16.09.2022 року ПП «Сіліцея» направило відповідачам претензію про погашення боргу спадкодавця, яку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проігнорували, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.02.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Сіліцея» заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги №164 від 31.08.2021 року в сумі 125000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП «Сіліцея» заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги №164 від 31.08.2021 року в сумі 125000 грн. Вирішено питання судових витрат.

Суд вказав на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин щодо використання ОСОБА_4 коштів, отриманих в порядку поворотної фінансової допомоги, в інтересах своєї сім`ї. Заборгованість спадкодавця ОСОБА_4 перед ПП «Сіліцея» не сплачена, майна останнього для погашення заборгованості спадкоємцями достатньо. В той же час, відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно, не позбавляє кредитора спадкодавця права на звернення до такого спадкоємця, з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог вказали, що отримана ОСОБА_4 сума поворотної фінансової допомоги була використана на потреби сім`ї, відтак ОСОБА_3 , як іншою з подружжя, підлягає поверненню половина всієї суми отриманої позики.

В той же час, звернення до суду з позовом про стягнення з них суми позики є передчасним, оскільки вони не отримали свідоцтва про право на спадщину після смерті батька.

В суді апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 31.08.2021 року між ПП «Сіліцея» та ОСОБА_4 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №164, відповідно до умов якого останній отримав кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги в сумі 500000 грн. на безоплатній та безпроцентній основі, для потреб статутних цілей його господарської діяльності, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього.

Згідно з п. 2.7 зазначеного договору поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк не більший ніж 365 днів з дати платежу, передбаченої п. 2.5 цього договору.

Відповідно до п. 2.5 договору, датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або дата відповідного документу про отримання коштів в якості поворотної фінансової допомоги, який видає позичальник позикодавцю, у випадку отримання грошових коштів через касу підприємства.

Як вбачається зі змісту виписки по рахунку НОМЕР_1 , який відкрито в АБ «Укргазбанк» на ПП «Сіліцея», 31.08.2021 року ПП «Сіліцея» перераховано на рахунок НОМЕР_2 , який відкрито на ім`я ОСОБА_4 , 500000 грн. з призначенням платежу «Поворотна допомога за договором №164 від 31.08.2021 року».

Відповідно до довідки, виданої ПП «Сіліцея», станом на 23.11.2022 року поворотна допомога у розмірі 500000 грн., видана ОСОБА_4 згідно з договором про видачу поворотної фінансової допомоги №164, не повернута.

Згідно з виписками по рахунку НОМЕР_2 , який відкрито на ім`я ОСОБА_4 , за період з 31.08.2021 року по 21.02.2022 року та з 21.02.2022 року по 21.03.2023 року останній кошти на рахунок НОМЕР_1 , який відкрито в АБ «Укргазбанк» на ПП «Сіліцея» не повертав.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 23.03.2022 року Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №7/2022, заведеної після смерті ОСОБА_4 , із заявами про прийняття спадщини звернулися його дружина, ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 . Із заявою про відмову від спадщини звернулася матір, ОСОБА_5 , яка відмовилася від прийняття спадщини на користь дружини померлого, ОСОБА_3 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 відкрилася спадщина на нерухоме майно, яке складається з нежитлової будівлі бані-сауни з вбудованим кафе-баром, загальною площею 243,1 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 , вартість якої відповідно до висновку експертного дослідження №15-151/22 від 14.03.2022 року становить 183886 грн. та земельної ділянки з кадастровим номером 6822110100:01:005:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , вартість якої відповідно до довідки про нормативну грошову оцінку становить 106000 грн.

Станом на час розгляду справи судом свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям нотаріусом не видавались.

Ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами ст.ст. 1281, 1282 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Ст. 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного ст. 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 року у справі №487/1342/21).

У постанові Верховного Суду від 01.07.2021 року у справі №202/7691/17, провадження №61-5042св21, зазначено, що «…при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України».

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі №640/6274/16-ц, від 29.01.2020 року у справі №496/4363/15-ц, від 15.07.2020 року у справі №645/1566/16-ц, від 04.03.2020 року у справі №2609/30529/12, від 17.08.2022 року у справі №765/6174/16-ц.

Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми ст. 23 Закону України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України у справі №6-33цс15, постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №645/3265/13-ц (провадження №61-5552свп18), від 08.08.2018 року у справі №686/10026/16-ц (провадження №61-6373св18), від 14.01.2019 року у справі №311/917/15-ц (провадження №61-38428св18), від 14.05.2021 року у справі №205/6803/19 (провадження №61-9908св20).

У ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Установивши, що ОСОБА_4 зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги в сумі 500000 грн., отриманої на підставі договору від 31.08.2021 року, укладеного між ПП «Сіліцея» та ОСОБА_4 не виконано, вартість спадкового майна, яке складається із нежитлової будівлі бані-сауни з вбудованим кафе-баром, загальною площею 243,1 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 6822110100:01:005:0026, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , є достатньою для задоволення вимог кредитора спадкодавця, недостатності вартості спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 не доведено, суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 250000 грн., по 125000 грн. з кожного з відповідачів.

Доводи апелянтів щодо використання отриманих ОСОБА_4 коштів в інтересах сім`ї, а також передчасності звернення позивача до суду з позовом з огляду на неотримання відповідачами свідоцтв на право на спадщину були обґрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.

27.06.2024 року на адресу Хмельницького апеляційного суду надійшла заява представника ПП «Сіліцея» адвоката Туровця Ю.М. про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 23730 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , пославшись на необґрунтованість та неспівмірність заявлених витрат, висловив заперечення щодо їх стягнення та просив в задоволенні заяви відмовити.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги від 20.05.2024 року, укладеного між ПП «Сіліцея» та адвокатським бюро «Туровець і партнери», додаткової угоди до нього від 20.05.2024 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 26.06.2024 року, звіту про правову допомогу, вартість гонорару адвоката за представництва відповідача в суді апеляційної інстанції становить 23730 грн.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

З урахуванням заявленого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи, предмет доказування у даній справі, складність застосування норм права, складення відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів (заява про відшкодування витрат на правову допомогу), які були подані адвокатом позивача у цій справі, незначна тривалість судового розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої позивачем до відшкодування в сумі 23730 грн. є завищеним, не відповідає об`єму фактично наданої адвокатом клієнту правової допомоги та підлягає зменшенню до 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Сіліцея» витрати з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції по 2500 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 липня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова