Рішення

від 16.07.2024 по справі 158/2182/24

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/2182/24

Провадження № 2-а/0158/57/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Поліщук С.В.,

з участю секретаря Квач Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Шевчук Дар`я Олегівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

04 липня 2024р. ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Шевчук Д.О. звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою №434 ЛРТЦК від 24.06.2024р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку встановлених п. 2 ч. 1 ст. 37 та п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., а саме за відсутність перебування на військовому обліку у відповідному РТЦК, невиконання правил військового обліку за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Вищевказану оскаржувану постанову вважає незаконною, оскільки, 10 червня 2003р. позивач по справі отримав тимчасове посвідчення серії НОМЕР_1 (замість військового квитка) на ім`я « ОСОБА_1 » в якому зазначено, що він прийнятий на військовий облік запасу ЗСУ другої категорії по ВСО №956 посадової кваліфікації «штукатур».

24 червня 2024р. позивач по справі ОСОБА_1 особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оновлення облікових даних де відносно останнього було винесено оскаржувану постанову

Позивач вважає, що оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 є протиправно та підлягає скасуванню, а тому просить позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову №434 ЛРТЦК від 24.06.2024р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 25 500 грн. у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у даній справі закрити.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.07.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду такої категорії термінових адміністративних справ, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

Позивач по справі ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Шевчук Д.О. подала до суду заяву про підтримання позовних вимог, просить позов задовольнити, розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача.

Представник відповідача по справі ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. У передбачений ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.07.2024 року строк відзив на позовну заяву не подав.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглядається без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року (далі - Порядок).

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч.1 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 статті 210 КУпАП (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).

Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз`ясненням їй прав та обов`язків, а також врученням їй копії протоколу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 10 червня 2003р. отримав тимчасове посвідчення серії НОМЕР_1 (замість військового квитка) з якого вбачається, що останній 18.06.2003р. прийнятий на військовий облік запасу ЗСУ другої категорії по ВСО №956 посадової кваліфікації «штукатур». Вказане посвідчення чинне до отримання військового квитка (а.с. 9).

З 19.05.2024р. ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму ч.3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.

Зі змісту позовної заяви також вбачається, що 24 червня 2024р., на виконання ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач по справі ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оновлення облікових даних де відносно останнього було винесено оскаржувану постанову Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №434 ЛРТЦК від 24.06.2024р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку встановлених п. 2 ч. 1 ст. 37 та п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., а саме за не перебування на військовому обліку у відповідному РТЦК, невиконання правил військового обліку за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн. (а.с. 7).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, військовозобов`язані:

- які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

- призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

- які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

- військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

- які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

- зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

- які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

- які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

- які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

- які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

- які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

Крім того, пунктом 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

- Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Підпунктом 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р. регламентується, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Стороною відповідача не надано доказів, щодо не перебування позивача по справі ОСОБА_1 на військовому обліку.

Крім того. згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні-не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст. 38 КУпАП Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

В першу чергу, слід зазначити, що позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом надано докази щодо перебування його на військовому обліку і вказане не спростовано стороною відповідача, а в іншу чергу варто зауважити, що позивач по справі ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративно-каране правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, бо норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024р., одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що ОСОБА_1 і зробив 24.06.2024р.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, на переконання суду, є недоведеним.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019р. зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Таким чином, в діях позивача по справі ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке останнього піддано адміністративному стягненню. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, бо закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії, як наслідок постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №434 від 24.06.2024р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню з підстав передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП і з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, наявні підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, доводи позивача про незаконність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП є слушними, а отже адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 605 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №0.0.3742331818.1 від 04.07.2024р. та відповідає вимогам ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

За вказаних обставин, з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Шевчук Дар`я Олегівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №434 ЛРТЦК від 24 червня 2024р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн. 00 коп. та закрити провадження по справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

представник позивача адвокат Шевчук Дар`я Олегівна, діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №017/02.2/6240 від 01.07.2024р., юридична адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , юридична адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Ківерцівського районного суду С.В. Поліщук