Постанова

від 22.07.2024 по справі 908/157/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/157/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАДРА ПРИАЗОВЯ на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2024р. (суддя Науменко А.О., повний текст рішення складено 19.04.2024р.) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю НАДРА ПРИАЗОВЯ, м.Пологи, Запорізька область

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз, м.Запоріжжя

про стягнення 86 176 грн 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю НАДРА ПРИАЗОВЯ звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз 86 176 грн. 46 коп. передоплати за розподіл природного газу за березень 2022 р..

Позов мотивовано тим, що у вказаний період відповідні послуги розподілу природного газу відповідач позивачеві не надавав, оскільки об`єкт, підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ (система газопостачання за адресою м. Пологи Запорізької області, вул. Кар`єрна, буд.28-А), в цей період знаходився на тимчасово окупованій території, не контролювався позивачем, тож, ані передавати природний газ на цей Об`єкт, ані приймати послугу з розподілу природного газу сторони об`єктивно не могли.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Ршенням Господарського суду Запорізької області від 12.04.2024р. справі № 908/157/24 у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю НАДРА ПРИАЗОВ"Я звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що 03.03.2022 Пологівську міську територіальну громаду разом з м.Пологи окуповано російським військами, за таких обставин оплачену авансом послугу відповідачем позивачеві фактично надано не було, а позивачем відповідно не було отримано, тому кошти сплачені за вказану послугу відповідач має повернути платнику .

Скаржник зауважує на тому, що відповідач не довів, що протягом березня місяця цей об`єкт залишався підключеним, газова мережа аж до точки її приєднання до об`єкту знаходилася у справному стані та забезпечувала безпечне постачання природного газу на вказаний об`єкт і доступ до нього.

Апелянт зазначає, що згідно з п.10.2 договору строк виконання зобов`язань відкладаються на строк дії форс-мажорних обставин, отже, у даному випадку договірні відносини є призупиненими до моменту деокупації м.Пологи. Оскільки жодна сторона не вчинила дій щодо розірвання договору, хоча його виконання наразі є неможливим, у господарського суду не було обґрунтованих підстав встановлювати факт надання чи ненадання відповідачем спірної послуги протягом березня 2022 року в залежності від того чи подавав позивач відповідачеві заяву про відмову від договору та відключення об`єкту від мережі .

На думку скаржника, висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.02.2021р. у справі № 922/1703/20 є незастосовними до спору, що розглядається, адже відносини, які є предметом розгляду у вказаній справі, не є подібними до спірних, які полягають у відсутності можливості саме у оператора, а не лише у споживача, контролювати власне обладнання через військові дії та окупацію території, де знаходиться обладнання обох сторін, а, отже, про те, що відповідач не надавав і не міг надавати позивачеві ту послугу, за яку він отримав оплату. Посилання в рішенні на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2023р. у справі № 904/4960/22 само по собі є порушенням ст. 11, а також ч. 4 ст. 236 ГПК України щодо джерел права, що застосовуються судом.

За доводами апелянта, протягом березня місяця 2022 р. позивач не мав фізичної можливості вчиняти будь-які юридично значимі дії, адже був повністю відрізаний від комунікації з підконтрольною Україні територією та втратив контроль над власним активом повністю. Відповідач, зі свого боку, також не мав можливості навіть направити позивачеві рахунки та акти наданих послуг (через ту-таки відсутність офіційних каналів комунікації) , але стверджує, що саму послугу надавав в цей період, в тому числі, на тимчасово окупованій території без жодних перешкод.

Отже, позивач наголошує на тому, що: послугу, за яку він сплатив відповідачеві попередню оплату, протягом спірного періоду надано не було, адже факт ненадання цієї послуги, враховуючи її розповсюдження на тимчасово окуповану територію, є більш вірогідним, чим факт надання такої послуги у передбаченому Договором обсязі; передплата, внесена за послугу, що її не було надано, підлягає поверненню, що передбачено застосованою за аналогією закону ст. 693 ЦК України; рішення суду першої інстанції, яким встановлено факт надання послуги та незастосовність до спірних відносин аналогії закону, є незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, основаним на висновках, що не підтверджуються зібраними у справі доказами.

На адресу апеляційного суду надійшло клопотання позивача про долучення до скарги рішення місцевого господарського суду від 18.04.2024р. у справі №908/3692/23, у зв"язку з відсутністю повного тексту цього рішення на час розгляду справи №908/157/24 місцевим господарським судом. При цьому рішення у справі №908/3692/23 доводить , що майно позивача частково було зруйновано та розкрадено і перебуває у незаконному володінні військових формувань російської федерації.

Також, на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких йдеться про те, що 05.07.2024 р., тобто з півторамісячним пропуском встановленого для цього строку, відповідачем подано документ під назвою «додаткові пояснення у справі», в якому відповідач надає апеляційному суду додаткові докази на підтвердження своєї позиції без жодного обґрунтування. Позивач наполягає на залишенні без розгляду «додаткових пояснень у справі», поданих відповідачем 05.07.2024р., а також на неприйнятті доказів, доданих до цих пояснень.

Позивач наголошує на тому, що для правильного вирішення спору не має жодного значення, чи здійснює позивач господарську діяльність як таку, натомість, має значення, чи є у сторін спірних відносин можливість доступу до об`єкту споживача, який був підключений до газорозподільної мережі до початку повномасштабної війни та опинився на тимчасово окупованій території з 03.03.2022р.. Позивач зі свого боку стверджує, що він не має об`єктивної можливості використовувати вказаний об`єкт, але і відповідач так само об`єктивно не в змозі виконувати умови договору розподілу природного газу, зокрема, в частині забезпечення належного технічного стану газотранспортних та газорозподільних систем тощо. За таких обставин послугу розподілу природного газу в березні місяці 2022 р. відповідач не надавав, а позивач не отримував, а, отже, сплачену за цю послугу попередню оплату має бути повернуто.

Надані відповідачем «додаткові пояснення у справі» та копії судових рішень в господарських спорах за участю позивача, вказаного твердження не спростовують, а, отже, не мають прийматися до уваги апеляційним судом також і з цієї підстави.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

АТ «Запоріжгаз» вважає поведінку апелянта суперечливою та такою, що вводить в оману суд апеляційної інстанції спотворюючи фактичні обставини справи. Так, відповідачу стали відомі наступні судові рішення: постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023р. у справі №904/3310/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Приазов`я" до акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення суми боргу, в розмірі 270513 грн., пені, в розмірі 59 661 грн. 09 коп., 3% річних, в розмірі 3779 грн. 77 коп., інфляційної складової, в розмірі 26 055 грн. 81коп.; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023р. у справі №904/1901/23 (в апеляційному порядку не оскаржувалось) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Приазов`я" до акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 3 % річних, у розмірі 2 240,76грн. та інфляційні втрати. Суть спору у цих справах - стягнення за договором поставки, у кладеним 29.04.2022 р.. Отже, на думку відповідача, підприємство позивача станом на дату укладення договору 29.04.2022р. працювало та приймало на себе зобов`язання. Викладене спростовує доводи апелянта про те, що останній припинив свою роботу в березні 2022р.. Відтак, об`єкт апелянта в березні 2022 р. був підключений в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ та провадив господарську (виробничу) діяльність, що встановлено судом у рішеннях зазначених вище по тексту.

Щодо доводів апелянта про обставини форс-мажору та посилання на рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/3692/23 від 18.04.2024р., то Торгово промисловою палатою та судом досліджувались виключно обставини та докази, які надавались ТОВ «Надра Приазов`я», в свою чергу АТ «Запоріжгаз» не було залучено до зазначених справ, а тому не мало змоги надати докази, які б спростовували обставини зазначені товариством.

За твердженням відповідача, відповідно до п. 9 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу. Таким чином, об`єкт апелянта вважається приєднаним навіть, якщо газоспоживче обладнання не використовується останнім, оскільки для початку фактичного споживання природного газу немає перешкод. На об`єкт не розраховується замовлена потужність пропускної спроможності газових мереж лише у випадку механічного від`єднання від мереж. Заяву про розірвання договору розподілу апелянт на адресу відповідача не подавав, зворотного матеріали справи не містять. Таким чином, Оператор ГРМ цілком логічно сподівався на сталість договірних відносин, сумлінно виконував свої договірні зобов`язання, натомість апелянт користувався послугами відповідача, письмово про бажання припинити договірні відносини не повідомляв.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/157/24.

Матеріали справи № 908/157/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У даному випадку, предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Приазов`я» (споживачем) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (оператором ГРМ) укладено договір розподілу природного газу № 09420z07GVEP016. Укладення Договору відбулося шляхом приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Приазов`я» до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), від 30.09.2015 р. № 2498 з наступними змінами та доповненнями, умови якого розміщені на сайті НКРЕКП та сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет.

Відповідно до Розділу І умов Типового договору, Договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ (обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494 (далі Кодекс газорозподільних систем).

Згідно із п. 1.3. Договору він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до Розділу ІІ за цим Договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. Договору). Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ (п. 2.2. Договору).

Об`єктом, підключеним в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ, є система газопосточання Позивача за адресою: м. Пологи Запорізької області, вул. Кар`єрна, буд.28, корпус А (далі Об`єкт).

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Аналогічні умови закріплено в пункті 6.3 Договору.

Відповідно до п. 6.4. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

На виконання умов Договору та на підставі рахунку відповідача № 62002129 від 14.02.2022р. платіжною інструкцією № 2808 від 22.02.2022р. Позивач сплатив Відповідачеві 86 176,46 грн. передплати за розподіл природного газу за березень місяць 2022 року.

За поясненнями позивача, у зв`язку з активними воєнними діями на території розташування позивача ще до її остаточної окупації наказом № 0299 від 24.02.2022р. його виробничу діяльністю, зокрема, й експлуатацію розташованих на Об`єкті лінії подрібнення мінералів, лінії помелу та лінії фасування, було зупинено. Тим самим наказом позивач, з міркувань безпеки та з метою запобігання аварійних ситуацій, розпорядився від`єднати промислове обладнання від загальних електромереж, припинити споживання природного газу та перекрити крани на кордоні балансової належності. Після захоплення міста Пологи російськими військами будь-яка виробнича діяльність в місті стала неможливою фізично, в тому числі, через втрату суб`єктами господарювання доступу до їхнього майна та реальний острах за життя та здоров`я персоналу. З іншого боку, і постачання непобутовим споживачам, що опинилися на окупованій території, природного газу, таким специфічним способом як трубопровід, також стало неможливим через окупацію.

Листами № 0621 від 21.06.2022р., № 0203 від 03.02.2023р. та № 0203 від 01.12.2023р. позивач звертався до відповідача з вимогою, через наведені вище форс-мажорні обставини, що фактично унеможливили виконання договору обома сторонами, повернути позивачеві плату за послугу, яку надано не було.

Відповідач, листами .№ 690-Сл-7781-722 від 04.07.2022р., № 69001-Ав-3193- 0323 від 10.03.2023р. та № 690-Сл-15493-1223 від 14.12.2023р. відмовив позивачеві в задоволенні його вимоги.

Листом № 690-Сл-16192-1223 від 27.12.2023р. відповідач запропонував позивачеві підписати акти наданих послуг, зокрема, за березень, квітень і травень 2022 р. та акти приймання-передачі природного газу, зокрема, за березень і квітень 2022 р.. Також до листа додані рахунки на оплату розподілу природного газу № 62006234 від 01.03.2022р. та № 62006235 від 01.04.2022р..

Листом № 0104 від 04.01.2024р. позивач повідомив відповідача про відмову від підписання актів за вказані вище періоди з причин, що вже називалися відсутність факту надання послуги, про яку йдеться.

Неповернення 86 176 грн. 46 коп. передоплати за розподіл природного газу за березень 2022 р. стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, а також постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

За приписами ч. 1 ст. 37 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" затверджено Кодекс газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Як зазначено вище, п.п. 6.1, 6.3 Договору встановлено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача за розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до пунктів 1 та 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього кодексу.

Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Пунктом 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього кодексу.

Абзацом 10 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Пунктом 10 глави 3 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. Оператор ГРМ зобов`язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом). У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору. Договір розподілу природного газу з новим споживачем укладається після припинення договору розподілу природного газу із споживачем, який звільняє об`єкт або приміщення.

За приписами пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання. У цих випадках оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього кодексу. Якщо припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи оператора ГРМ у випадках, передбачених пунктом 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється. При цьому місячна вартість послуг розподілу зменшується з урахуванням кількості днів припинення (обмеження) розподілу природного газу. Таке припинення (обмеження) та відновлення розподілу природного газу споживачу здійснюється за рахунок оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) отримання від оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках:

відсутності споживача в реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»;

5) розірвання договору розподілу природного газу;

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим);

11) відмова представникам оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання;

12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Примаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що знаходження об`єкта споживача на тимчасово окупованих територіях не свідчить про те, що даним об`єктом, за умови їх фізичного підключення до газорозподільної системи, не споживався природний газ, тому відсутність у споживача можливості підтвердити факт споживання природного газу за спірний період не свідчить про те, що оператор ГРМ не надавав послуги з його розподілу у спірному періоді. Також суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України, а також положень договору щодо форс-мажорних обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду.

При цьому апеляційний суд враховує, що спірний період у цій справі припав на період після початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України з 24.02.2022р..

Виробничі потужності відповідача, що складаються у тому числі з газоспоживаючого обладнання, знаходяться на території Пологівська міська територіальна громада, а саме у м.Пологи, Запорізької області, на вул.Кар"єрна,28 корпус А..

Основним видом діяльності позивача є виробництво вогнетривких виробів (КВЕД 23.20).

Пологівська міська територіальна громада перебуває в окупації Російської Федерації з 03.03.2022р. про що вказано у розділі ІІ Переліку тимчасово окупованих територій російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022р..

Як у суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги позивач стверджує, що він не міг користуватися послугою розподілу газу внаслідок окупації його об`єкта.

На підтвердження викладеного позивачем надано до суду: сертифікат Запорізької ТПП №2300-24-002 про форс-мажорні обставини від 10.01.2024р., згідно з яким позивач не міг виконувати спірний договір з 03.03.2022р. у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, заява про вчинення кримінального правопорушення від 06.05.2022р., лист СБУ від 13.04.2023р., постанова Запорізької обласної прокуратури про визнання потерпілим від 18.09.2023р..

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що вказані документи не містять висновків саме щодо пошкодження газорозподільних мереж об`єкта позивача та відсутності у нього доступу до газорозподільної системи у період березень 2022 року, а також не свідчать про невиконання своїх зобов`язань з розподілу газу у вказаний період відповідачем.

П.2 гл.5 розд.6 ГРМ визначено, що фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

Відповідач придбав природний газ та здійснив його розподіл через ГРС м.Пологи. Вартість послуги розподілу природного газу, зокрема за березень 2022 р., є розрахунковою і не залежить від фактичного споживання позивачем природного газу в поточному місяці 2022 р..

Сертифікатом ТПП, наданим позивачем у даній справі, засвідчено початок дії форс-мажорних обставин (окупація Пологівської міської територіальної громади Запорізької області) з 03.03.2022р.. Однак, відповідач надавав позивачу послуги з розподілу і до початку дії цих обставин, що не спростовано скаржником. Між тим, позивачем не доведено неотримання ним таких послуг до початку окупації, у тому числі 1 та 2 березня 2022 р., не наведено власних розрахунків вартості та обсягів отриманих у цей період послуг.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з заявами про вибуття з володіння об`єкта товариства та необхідність припинення надання послуг на підставі договору саме з березня 2022 р..

Звернення позивача до відповідача у даному випадку датуються починаючи з 21.06.2022, тоді як обставини неможливості виконання позивачем зобов`язань за договором, як зазначає сам позивач, виникли у нього вже з 03.03.2022р..

При цьому, ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Тому, посилання скаржника на обов`язок саме відповідача доводити відповідні обставини є безпідставними.

Крім того, як зазначено вище, незалежно від припинення газопостачання послуга розподілу підлягає оплаті. Так, за змістом п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків припинення або обмеження розподілу природного газу за ініціативи оператора ГРМ у випадках, передбачених п. 3.17 глави 3 розділу V Правил безпеки систем газопостачання, розірвання договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

В матеріалах даної справи відсутня письмова заява про розірвання договору укладеного з Оператором ГРМ та виключення потужностей об`єкту споживача.

У цьому зв`язку слід враховувати, що за відсутності заяви від позивача про розірвання договору, мережі його об`єкту вважаються підключеними, на його об`єкт виділено обсяги природного газу (які могли би бути розподілені на інших споживачів), газові мережі перебувають під постійним тиском. Разом з тим, Оператор ГРМ самостійно не може розірвати договір зі споживачем та самостійно від`єднати його від газових мереж.

Отже, відсутні підстави стверджувати, що відповідачем обов`язок за договором з надання послуг з розподілу газу не було виконано.

Одночасно, надання послуг за договором припинилося з 07.06.2022р. за ініціативою оператора (лист №7103ВИХ22-703 від 08.06.2022р.) у зв`язку з пошкодженням газопровіду-відвіду до ГРС м.Пологи та знаходження цієї ділянки на тимчасово окупованій території (а.с.124).

При цьому посилання позивача на те, що відповідач встановивши неможливість виконання договору через пошкодження газопроводу також не звернувся до позивача із заявою про розірвання договору, а обмежився лише припиненням виставляння рахунків на оплату, не мають під собою підґрунтя. Як зазначалося вище, якщо, за відповідних умов, припинення або обмеження розподілу природного газу здійснюється за ініціативи оператора ГРМ то нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу не здійснюється і у такому випадку розірвання договору не передбачено.

Також, згідно з ч.1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, положення ст. 693 ЦК України регулюють взаємовідносини між покупцем та продавцем за договором купівлі продажу.

У даному випадку, договір укладений між сторонами спору є по суті договором надання послуг, що унеможливлює застосування до даних правовідносин приписів ст. 693 ЦК України.

Між тим, навіть за умови врахування наведеної вище статті Кодексу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи виконання відповідачем зобов`язань за Типовим договором розподілу природного газу у спірний період, відсутні підстави для повернення відповідачем суми попередньої оплати, сплаченої позивачем за послугу з розподілу природного газу, надану у березні 2022 року .

Доводи скарги про те, що згідно з п.10.2 договору строк виконання зобов`язань, що ним передбачені, відкладаються на строк дії форс-мажорних обставин ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником умов договору.

Так, відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з п. 10.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п. 10.2 Типового договору).

Таким чином, вищенаведеними положеннями ЦК України, ГК України та умовами Договору встановлені випадки за яких особа, яка порушила зобов`язання, звільняється саме від відповідальності за його невиконання чи неналежне виконання, а не від обов`язку його виконання.

Тобто саме у разі звернення контрагента із вимогами про застосування господарських санкцій до особи, яка не виконала чи виконала з порушенням зобов`язання, господарський суд досліджує обставини наявності або відсутності форс-мажорних обставин та причинно-наслідковий зв`язок між ними та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором.

Як було вірно зазначено місцевим господарським судом, позов у даній справі не містить вимог про застосування до споживача за договором господарських санкцій, форс-мажорні обставини не є підставою для звільнення боржника від виконання основного зобов`язання.

Крім того, відповідно до п.10.3 договору сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Однак позивач не виконав обов`язку, встановленого договором та не повідомляв відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин і не надавав підтверджуючих документів.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

У даному випадку, доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

Щодо клопотання скаржника про долучення рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/3692/23 від 18.04.2024р., з посиланням на оформлення повного тексту цього рішення лише у травні 2024 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, у розумінні положень вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доказам, які не подавалися та доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.

За усталеною правовою позицію Верховного Суду, наведеною зокрема у постановах від 10.08.2022р. у справі №922/739/21, від 26.09.2023р. у справі №910/4490/22, така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Відтак, рішення суду у справі №908/3692/23 прийнято судом 18.04.2024р. вже після ухвалення рішення у даній справі, тому подані скаржником нові докази судом апеляційної інстанції не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду справи, оскільки вони не існували на час ухвалення оскаржуваного рішення та відповідно не були предметом розгляду суду першої інстанції. При цьому встановлені у вказаній справі обставини не спростовують обставин та висновків суду у справі, що розглядається.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАДРА ПРИАЗОВЯ залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2024р у справі №908/157/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О.Дармін