Постанова

від 09.07.2024 по справі 904/4484/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4484/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Чернець І.А. (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київстар на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 (повне рішення складено 12.01.2024, суддя Панна С.П.) у справі №904/4484/23

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 49000, м.Дніпро, вул.Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945

до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР", 03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет", 50027, м.Кривий Ріг, вул.Віталія Матусевича, 11, код ЄДРПОУ 37664496

про стягнення заборгованості та виселення

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Київстар", в якій просить суд стягнути до Державного бюджету України заборгованість з неустойки у розмірі 211 072,43грн. та виселити відповідача з незаконно займаного приміщення, що перебуває у державній власності, а саме: частини площі нежитлових приміщень коридору 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 поверхів та частини площі приміщення технічного поверху площею 23,18 м.кв., розміщене за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, вул. Дмитрова, 34/6, гуртожиток № 4 9-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення об`єкта оренди за відповідним актом після закінчення строку дії договору оренди № 12/02-5196-ОД від 20.03.2013.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях заборгованості з неустойки в розмірі 53 571,01грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойку в розмірі 157 501,42грн. та судовий збір в розмірі 4 365,31грн.

Виселено Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР", з незаконно займаного приміщення, що перебуває у державній власності, а саме: частини площі нежитлових приміщень коридору 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 поверхів та частини площі приміщення технічного поверху площею 23,18 м.кв., розміщене за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, вул. Дмитрова, 34/6, гуртожиток № 4 дев`ятиповерхової будівлі, що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет".

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Повернуто Регіональному відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 484,78грн., сплачений у складі судового збору в сумі 5 850,09грн. згідно з платіжною інструкцією № 862 від 23 червня 2023 року, про що винести ухвалу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Київстар", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що Законом України «Про оренду державного та комунального майна» чітко регламентовано порядок продовження договору оренди через аукціон і без проведення аукціону, і відповідно до ч.6 ст.8 та ч.8 ст.18 Закону подання звіту про оцінку майна, від орендаря, вимагається винятково у випадках продовження договору оренди без аукціону. Натомість, при продовженні договору через аукціон звіт вимагається у балансоутримувача.

Відтак, вимога позивача, викладена в листі від 18.09.2020 № 11-02-05197, щодо надання йому відповідачем, як орендарем, звіту про оцінку майна та резолюцію на цей звіт є незаконною. Подання заяви про продовження договору оренди разом із документами, передбаченими частинами четвертою, восьмою статті 18 Закону № 157- ІХ (звіт про оцінку майна та рецензія на цей звіт тощо), стосується випадків, коли аукціон не проводиться.

Звертає увагу, що не відповідають дійсності висновки Суду, що ненадання відповідачем, підтверджуючих документів про виконання умов Договору, відповідно до п.5.20 Договору, є підставою для прийняття рішення про припинення договору оренди, оскільки Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ не передбачено обов`язку орендаря, при продовженні договору надавати документи що підтверджують страхування об`єкту оренди. Зазначає, що в ст. 19 Закону України № 157-ІХ передбачено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди, і в ст. 19 Закону не визначено обов`язку орендаря надавати документи, що підтверджують страхування об`єкту при зверненні із заявою про продовження строку договору оренди. Крім того, Судом не було досліджені надані відповідачем докази того, що орендарем належним чином виконувалось зобов`язання по страхуванню орендованого майна.

Стверджує, що Позивач не надав Суду жодного доказу, що він своєчасно та належним чином повідомив Відповідача та Третю особу про прийняте рішення щодо припинення договору, згідно вимог п.7.4 договору, а також жодного доказу, що він виконав вимоги частини 2 пункту 135 Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», де визначено: «Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна». Звертає увагу, що лист позивача листі від 18.09.2020 № 11-02-05197, не містить інформації про те що орендодавцем було прийнято рішення про припинення договору відповідно до порядку встановленого ч.2 п.135 Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020.

Суд не дослідив, той факт, що поведінка позивача, свідчить про визнання договору № 12/02-5196-ОД від 20.03.2013 продовженим після 19.01.2021, оскільки позивач не склав жодного акту про незаконне використання державного майна, що є предметом оспорюваного договору.

Суд не прийняв до уваги лист Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій № 245 від 16.05.2022 "Про забезпечення роботи технічних засобів та інших елементів мереж електронних комунікацій", відповідно до п.4 якого передбачено, що розпорядження застосовується до відносин, які виникли з 24.02.2022.

При цьому, дія розпорядження НЦУ №245 від 16.05.2022 розповсюджується на договірні відносини, які існували до 24.02.2022, оскільки своїм розпорядженням від 21.05.2022 № 256 Національний центр розповсюдив дію попереднього свого розпорядження також і на договірні відносини, які існували до 24.02.2022 та/або виникли після цієї дати.

Звертає увагу, що відповідач, як оператор електронних комунікацій, не міг повернути об`єкт оренди у зв`язку з тим, що розпорядження Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій про заборону здійснювати демонтаж під час воєнного стану є обов`язкові до виконання.

Вважає, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, чого в даному випадку не було.

Звертає увагу, Судом 1 інстанції невірно нараховано неустойку, передбачену ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки Суд не врахував в повному обсязі орендні платежі сплачені орендарем на користь орендодавця та балансоутримувача за період користування орендованим майном з 20 січня 2021 року по 12 травня 2023 року.

Зокрема, Позивачем нараховано неустойку у розмірі 211 072,43 грн, за період з 20.01.2021 по 12.05.2023.

При цьому, відповідачем за договором №12/02-5196-ОД від 20.03.2013 сплачено орендної плати на суму 127 043, 16 грн., а не 53 571,01 грн., як це визначив Суд 1 інстанції.

Позивач у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не є перешкодою у перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 02.02.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

09.02.2024 матеріали справи № 904/4484/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 у справі № 904/4484/23; судове засідання призначено на 16.04.2024 на 14:45 годину; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

15.04.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Київстар" адвоката Чернець Ірини Андріївни про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 16.04.2024 оголошена перерва до 09.07.2024 до 14:15 години, про що відповідач повідомлений у судовому засіданні.

05.07.2024 апелянтом подані додаткові пояснення, в яких останній зауважив, що судом першої інстанцій при вирішенні спору не було враховано положень статті 785 ЦК України. Відповідач вважає, що позивач не має права на отримання 157 501, 42 грн. в якості неустойки.

Вважає, що Суд 1 інстанції невірно нарахував передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойку, оскільки Суд не в повному обсязі врахував сплачену орендну плату відповідачем за період з 20 січня 2021 року по 31 травня 2023 року. Зокрема, Відповідачем за договором №12/02-5196-ОД від 20.03.2013 було сплачено орендної плати на користь позивача 52 954,72 грн, крім того, Суд не дослідив те, що відповідач сплачував орендну плату на користь позивача і після 31 травня 2023 року. Так, в період з 01.06.2023 по 31.03.2024 на користь позивача сплачено орендну плату в сумі 22 065, 70 грн., оскільки відповідач повернув об`єкт оренди 31.03.2024, про що свідчить копія акту про повернення нерухомого майна з оренди від 31.03.2024.Таким чином, за період користування об`єктом оренди з 20.01.2021 по 31.03.2024, відповідач сплатив в якості орендної плати на користь позивача 75 020, 42грн., яка, на думку відповідача, мала б бути врахована при нарахуванні неустойки.

Звертає увагу, що позивач при розрахунку неустойки мав взяти суму орендної плати, яка була нарахована за останній місяць оренди, як базову, і при розрахунку неустойки не застосовувати щомісячну індексацію до базової орендної плати, після припинення договору.

Представники позивача та третьої особи в судові засідання, призначені на 16.04.2024, 09.07.2024 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвал до електронних кабінетів учасників справи, поштовим повідомленням (а.с.164, 175, 176).

Згідно з частиною 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За нормами ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення позивача та третьої особи про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

У судовому засіданні 09.07.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України №39 від 17.01.2019 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (далі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5196-ОД від 20.03.2013 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 10.04.2017р.) оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно частину площі нежитлових приміщень коридору 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 поверхів та частину приміщення технічного поверху (далі - майно) площею 23,18 м.кв., розміщене за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 34/б, гуртожиток № 4 9-ти поверхової (будівлі), що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 24 січня 2017 року і складає за незалежною оцінкою 67 230,00грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення оператору та провайдеру телекомунікацій, який надає послуги з доступу до Інтернет (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. (п.2.2. договору)

Відповідно до пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 10.04.2017р.) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) в становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2016р. 2241,00грн.

За змістом пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За змістом пункту 3.6 договору (в редакції додаткової угоди від 10.04.2017р.) орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за завітним у співвідношенні:

- 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 1120,50грн.;

- 50% - балансоутримувачу у розмірі 1120,50грн.

Відповідно до пункту 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненаданні у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення. (пункт 5.5 договору).

Пунктом 5.6 договору (в редакції додаткової угоди від 23.04.2018р.) передбачено, що орендар протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване нерухоме майно не менше, ніж на його вартість за актом оцінки (або висновку про вартість) на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди у порядку, визначеному законодавством, від пожежі, залиття, протиправних дій 3-х осіб, стихійних явищ і надати орендодавцю та балансоутримувачу копії страхового полісу та платіжного доручення. Розмір франшизи при укладанні договору страхування повинен становити 0 %. У разі не відповідності договорів страхування вказаним вимогам, орендар бере на себе зобов`язання на відшкодування збитків нанесених державі у разі настання страхового випадку. Постійно поновлювати договір страхування державного майна, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим, з одночасним наданням копій договорів страхування та платіжних доручень орендодавцю та балансоутримувачу.

За умовами пункту 5.19 договору орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання цього договору.

Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (пункт 5.20 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 20 березня 2013 року по 19 березня 2014 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, поданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (пункт 10.2 договору).

Згідно з пунктом 10.3 договору зміни й доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 10.9 договору).

Відповідно до пункту 10.11 договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено договором. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.12 договору).

Відповідно до умов договору об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 20.03.2013.

Додатковими угодами від 19.03.2014, 10.04.2017, 23.04.2018 про внесення змін до договору оренди сторони, серед іншого, продовжували строк дії договору відповідно з 20.03.2014 по 19.02.2017 включно; з 20.02.2017 по 19.02.2018 включно; з 20.02.2018 по 19.02.2019 включно.

Листом № 11-02-05197 від 18.09.2020 Регіональне відділення повідомило відповідача про те, що термін дії договору закінчується 19.01.2021. Крім того, у вказаному листі Регіональне відділення звертало увагу на те, що відповідно до вимог та обмежень Закону України "Про оренду державного та комунального майна щодо цільового використання об`єкта оренди, балансоутримувач зобов`язаний надати інформаційну довідку згідно п.29 Порядку. Крім того, рішення про продовження терміну дії договору оренди державного майна або про відмову у його продовженні, приймається з урахуванням та на підставі інформації орендодавця та балансоутримувача про наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; фактів суттєвого (більше ніж за три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів; виконання умов, щодо укладення договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання послуг; результатів перевірок, які балансоутримувач здійснював протягом строку оренди, а також інформації про цільове призначення, за яким об`єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для їх усунення (а.с.25, том 1). В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа позивач надав до суду копії опису вкладення до цінного листа та фіскальний чек від 02.10.2020 (а.с.26, том 1).

19.01.2021 відповідач на адресу позивача надав лист, в якому повідомив про намір продовжити строк дії спірного договору терміном до 3 років шляхом укладення додаткової угоди (а.с.24, том 1).

Листом від 26.01.2021 № 11-07-00513 Регіональне відділення направило листа до відповідача та ДВНЗ "Криворізький національний університет" про припинення терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5196-ОД від 20.03.2013 з 20.01.2021 (а.с.22, том 1). В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа позивач надав до суду копії опису вкладення до цінного листа, фіскальний чек та поштову накладну від 27.01.2021 (а.с.23, том 1).

27.07.2021 до позивача надійшов лист від Криворізького національного університету, в якому повідомив про відсутність акту повернення майна щодо договору оренду нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5196-ОД від 20.03.2013 (а.с.27, том 1).

Позивач зазначає, що договір оренди був припинений з 20.01.2021. Так, за час незаконного використання державного майна Регіональним відділенням нарахована неустойка, відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення за період з 15.02.2021 по 15.06.2023 в сумі 211 072,43грн. (а.с.28, том 1)

Зважаючи на те, що орендоване майно не повернуто балансоутримувачу, позивач посилаючись на статтю 785 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача неустойку за користування майном, за час такого прострочення, в розмірі 211 072,43 грн за період з 15.02.2021 по 15.06.2023, а також виселити відповідача із займаного приміщення.

Наведені обставини й стали причиною спору.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення 53 571,01 грн, суд керувався п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 53 571,01грн., відтак, в цій частині вимог відсутній предмет спору.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення неустойки частково, місцевий господарський суд виходив із того, що договір оренди припинив свою дію 19.01.2021; користування майном не може бути одночасно правомірним, за яке підлягає сплаті орендна плата і неправомірним, за яке підлягає нарахуванню неустойка, про що наголошено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11113/19. Таким чином, з урахуванням сплачених за період з 20.01.2021 по 12.05.2023 грошових коштів, після закінчення строку дії договору, безпосередньо позивачу в розмірі 53 571,01 грн, що не оспорюється відповідачем, які слід врахувати в розрахунок неустойки, сума неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 157 501,42 грн.

Крім того, з огляду на встановлений судом факт припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, та неповернення відповідачем майна з оренди в порядку, передбаченому пунктом 10.11 договору, визнана обґрунтованою та задоволена позовна вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав щодо стягнення з відповідача неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за період з 15.02.2021 по 15.06.2023 та виселення його з орендованого приміщення.

При цьому щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та не вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди державного майна, що регулюється §1 глави 58 Цивільного кодексу України, §5 глави 30 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції Закону від 03.10.2019 № 157-IX, оскільки спірні відносини виникли вже під час його дії).

Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 2, 5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Частиною другою статті 785 ЦК України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини другої ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

27.12.2019 набрав чинності та з 01.02.2020 введений в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, у відповідності до якого цей Закон регулює:

- правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна;

- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з п. 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

- набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року;

- після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

17.06.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів "Деякі питання оренди державного та комунального майна" № 483 від 03.06.2020, якою серед іншого затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна та Перелік підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню.

Частиною 1 статті 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

За змістом частини 2 цієї статті, без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

- укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

- укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

- укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

- укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Частиною 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Отже, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX не передбачає автоматичної пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, а встановлює певний порядок здійснення волевиявлення зі сторони, як орендаря так і орендодавця.

Судами обох інстанцій встановлено, що Додатковими угодами від 19.03.2014, 10.04.2017, 23.04.2018 про внесення змін до договору оренди сторони, серед іншого, продовжували строк дії договору відповідно з 20.03.2014 по 19.02.2017 включно; з 20.02.2017 по 19.02.2018 включно; з 20.02.2018 по 19.02.2019 включно.

23.04.2018 сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до договору, якою договір оренди є пролонгованим з 20.02.2018 по 19.01.2021 включно.

Отже, оскільки договір оренди закінчився 19.01.2021, продовження Договору повинно здійснюватися у відповідності до порядку, визначеному Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.

З урахуванням приписів частин 2, 3 ст.18 Закону та з огляду на те, що договір оренди вже неодноразово продовжувався, а відповідач (орендар) не належить ні до суб`єктів, перелік яких наведений у частинах першій, другій статті 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна, ні до підприємств, що надають соціально важливі послуги населенню, цей договір підлягає продовженню виключно за результатами проведення аукціону.

Таким чином, у позивача були відсутні підстави для продовження договору оренди без проведення аукціону.

За приписами п.143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі Порядок) визначено, що Орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

В порушення ч. 3 статті ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX відповідачем заяву про продовження строку дії договору №12/02-5196-ОД надано до Регіонального відділення 19 січня 2021 року (в останній день дії договору).

Згідно з п.144 Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону.

За приписами ч.9 ст.18 Закону після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

- про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

- про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

За ст.19 Закону рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:

у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;

якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;

якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк;

якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;

якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;

якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Так, згідно з п. 5.20 Договору оренди №12/02-5196-ОД орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).

Судами обох інстанції встановлено, що Відповідачем, в порушення п.5.20 Договору та вимог Закону, як прострочено подання відповідної заяви про продовження договору, так не було надано підтверджуючи документи про виконання умов Договору, що є підставою для прийняття орендарем рішення про відмову згідно зі ст.19 Закону.

Орендар у строки, визначені п.144 Порядку розглянув заяву відповідача та листом від 26.01.2021 №11-07-00513 повідомив його про те, що відповідно до статті 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припинено з 20.01.2021, а також зазначив про необхідність термінового повернення майна, що було предметом договору оренди №12/02-5196-ОД за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

З цього приводу відхиляються доводи апелянта стосовно: - неправомірного висновку суду, що ненадання відповідачем, підтверджуючих документів про виконання умов Договору, відповідно до п.5.20 Договору, є підставою для прийняття рішення про припинення договору оренди; - що судом не було досліджені надані відповідачем докази того, що орендарем належним чином виконувалось зобов`язання по страхуванню орендованого майна; - що Позивач не надав Суду жодного доказу, що він своєчасно та належним чином повідомив Відповідача та Третю особу про прийняте рішення щодо припинення договору, згідно вимог п.7.4 договору, а також жодного доказу, що він виконав вимоги частини 2 пункту 135 Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020; - що поведінка позивача, свідчить про визнання договору № 12/02-5196-ОД від 20.03.2013 продовженим після 19.01.2021, оскільки позивач не склав жодного акту про незаконне використання державного майна, що є предметом оспорюваного договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що договір оренди №12/02-5196-ОД від 20.03.2013 припинив свою дію 19.01.2021 зі спливом строку на який його було укладено, втім, Відповідачем зобов`язання щодо повернення майна не виконано, відповідний акт про повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, сторонами не підписано, отже, допущене порушення зобов`язання.

Позивачем здійснене нарахування неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України в сумі 211072,43 грн, яка розрахована ним за період: з 15.02.2021 по 15.06.2023 (а.с.28, т.1).

В той же час, відповідачем у період з 20.01.2021 по 12.05.2023 сплачено, з урахуванням умов договору щодо відсоткового перерахування коштів орендодавцю і балансоутримувачу, безпосередньо позивачу (орендодавцю) 53 571,01 грн, що не оспорюється позивачем.

Відтак, судом першої інстанції правомірно враховано саме цю суму в рахунок неустойки і закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

З цього приводу колегією суддів не приймаються доводи відповідача про неврахування позивачем сплачених коштів балансоутримувачу за весь час користування нерухомим майном після закінчення договору оренди та необхідність врахування повної суми сплати в розмірі 127 043,16 грн (зокрема і перерахованої балансоутримувачу).

Так, відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов договору оренди право на стягнення неустойки у разі несвоєчасного повернення майна належить саме орендодавцю (наймодавцю). Будь-які інші особи, у тому числі ті, на користь яких розподіляється частина плати, не наділені правом на отримання неустойки.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30 січня 2024 року по cправі № 904/4921/22.

В той же час, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта про невідповідність нарахування неустойки, і неврахування цього судом першої інстанції, знаходять своє підтвердження.

Зокрема, за розрахунком позивача, ним нарахована неустойка у спірний період за умовами договору, тобто в кожному наступному місяці з урахуванням індексу інфляції.

Натомість, неустойка передбачена ст. 785 ЦК України не є грошовим зобов`язанням за договором у формі плати за користування майном, а є мірою відповідальності, яка застосовується до орендаря, що не виконав своєчасно майнове зобов`язання за договором, тому до неустойки не може застосовуватися індекс інфляції, який за своєю природою є компенсацією втрат орендаря від знецінення грошових коштів, які орендар має сплачувати з метою виконання грошового зобов`язання (орендна плата) за користуванням майном під час дії договору.

Тому, з моменту припинення договору вже не може формуватися сума орендної плати, за умовами договору, оскільки у орендаря виникає майнове зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю і у разі його не повернення орендодавець має право застосувати неустойку як спосіб забезпечення майнового зобов`язання.

Відтак, орендодавець при розрахунку неустойки мав взяти суму орендної плати, яка була нарахована за останній місяць оренди, як базову (фіксовану), і не застосовувати щомісячну індексацію до базової орендної плати, після припинення договору.

З огляду на викладене, неустойка заявлена позивачем за період з 15.02.2021 по 15.06.2023 мала б розраховуватися таким чином:

станом на 20.01.2021 сума орендної плати складала 3094,70 грн., відповідно за 12 днів січня 2021 року неустойка буде дорівнювати 2395грн.90 коп.= (3094,70:31к.д.)*12к.д.*2 2395,90грн. + (3094,70 *2)* 28міс.=175 699,10грн., а не 211 072,43 грн., як нарахував позивач.

Звідси, підставно заявленою сумою неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 175 699,10 53 571,01= 122 128,09 грн., чого суд першої інстанції не врахував.

Щодо доводів апелянта про відсутність його вини у неповерненні об`єкт оренди та нерврахування судом листа Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій № 245 від 16.05.2022 "Про забезпечення роботи технічних засобів та інших елементів мереж електронних комунікацій".

Так, відповідно до положень статті 764 Цивільного кодексу України і Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строк дії договору припинився 19.01.2021.

Про припинення договору відповідач був повідомлений листом позивача від 26.01.2021.

За умовами п.5.5 договору орендар (відповідач) повинен був повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передавання протягом трьох днів з моменту припинення договору, тобто не пізніше 22.01.2021.

27.07.2021 до позивача надійшов лист від Криворізького національного університету, в якому повідомлено про відсутність акту повернення майна щодо договору оренду нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5196-ОД від 20.03.2013 (а.с.27, том 1).

Звідси, Відповідач доказів прийняття ним заходів до повернення об`єкта оренди за закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні (зволіканні із прийняттям майна з оренди) суду не надав.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після 20.01.2021.

В той же час, лист Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій «Про забезпечення роботи технічних засобів та інших елементів мереж електронних комунікацій» № 245 датований 16.05.2022, тобто він не застосовний до даних спірних відносин.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (ст. 785 ЦК України) є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення у відповідній частині (щодо суми неустойки, яка підлягає стягненню).

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам (за майновою вимогою, оскільки тільки в цій частині рішення змінено).

В даному випадку пропорція задоволених вимог (за майновими вимогами, оскільки немайнові залишаються без змін) становить: 57,86% - на користь позивача, 42,14% - на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київстар на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 у справі № 904/4484/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 у справі №904/4484/23 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення від 11.01.2024 у справі №904/4484/23в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР", 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945 неустойку в розмірі 122 128,09грн. та судовий збір в розмірі 4515,90грн.».

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 у справі №904/4484/23 залишити без змін.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" 2001,28 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.07.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков