Постанова

від 22.07.2024 по справі 908/3598/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3598/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 (суддя Зінченко Н.Г.) у справі №908/3598/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання"

до відповідача Відділу освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради

про стягнення 760 413, 33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

06.12.2023 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 10823 від 30.11.2023 (вх. № 3960/08-07/23 від 06.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", м. Запоріжжя до Відділу освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради, с. Олександрівка Мелітопольського району Запорізької області про стягнення 760413,33 грн. заборгованості (основного боргу) за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 559 від 30.12.2021.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/3598/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" 760 416 (сімсот шістдесят тисяч чотириста шістнадцять) грн. 33 коп. заборгованості та 11 406 (одинадцять тисяч чотириста шість) грн. 25 коп. судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 30.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (позивач, Постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради (відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) шляхом приєднання Споживача до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Фактична" за 2022, - Додаток 3 до Договору, для чого Споживач подав електропостачальнику заяву-приєднання - Додаток 1 до Договору.

Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період з 01.02.2022 по 31.10.2023 на загальну суму 760416,33грн., як встановлено судом першої інстанції, підтверджується повідомленням-листом за вих. № 007-66/2975 від 25.05.2023 адміністратора комерційного обліку, функції якого у Запорізькій області виконує ПАТ "Запоріжжяобленерго" про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу споживача. Місцевим господарським судом зазначено про наявність в матеріалах справи рахунків на оплату спожитої за період з 01.02.2022 по 31.10.2023 електричної енергії на загальну суму 760416,33грн.

Оскільки позивачем доведено факт наявності заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» за надані послуги по постачанню електричної енергії за період з 01.02.2022 по 31.10.2023 в розмірі 760 416,33 грн., господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Відділом освіти, культури, молоді спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради подано апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що надані Позивачем до позовної заяви акти прийняття-передавання товарної продукції не підписані з боку Відділу освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрійської сільської ради. Вказані Акти не виставлялися (не надсилалися) Постачальником у визначений пунктом 5.10. Договору строк.

Окрім того, апелянт вказує, що господарським судом Запорізької області не взято до уваги те, що відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 у зв`язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР (в даному випадку ПАТ "Запоріжжяобленерго") не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об`єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю.

Таким чином, за доводами скаржника, після початку тимчасової окупації території Мелітопольського району та захоплення будівель та майна Олександрівської сільської ради фактичне споживання електричної енергії здійснювалося не на потреби електроустановок Споживача, а на потреби окупаційної влади країни агресора. При цьому, Олександрійська сільська рада вважає, що здійснення витрат коштів з місцевого бюджету за електричну енергію якою фактично користувалася так звана окупаційна влада країни агресора є неприпустимим.

За доводами скаржника, у відповідності до діючого законодавств ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» повинно було припинити постачання електричної енергії за Договором № 559 від 30.12.2021, але цього не зробила і електричною енергією користувалась окупаційна влада країни агресора.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 08.03.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/3598/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/3598/23.

15.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/3598/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Відділу освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/3598/23. Вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (позивач у справі) є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України Про ринок електричної енергії, та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (позивач, Постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради (відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) шляхом приєднання Споживача до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Фактична" за 2022, - Додаток 3 до Договору, для чого Споживач подав електропостачальнику заяву-приєднання - Додаток 1 до Договору.

Текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ "Запоріжжяелектропостачання".

Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі Споживач) постачальником електричної енергії (далі Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Договору Постачальник продає електричну енергію заДК021:2015-09310000-5 - Електрична енергія для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач зобов?язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з розділом 3 Договору "умови постачання" початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони визначили, що постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Розділом 5 Договору "Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії" Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначені комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до Договору.

Відповідно до п. 5.10 Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, або безпосередньо оператору системи, з яким Споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.

Спосіб оплати послуги з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Пунктом 5.11 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п.5.14 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення Споживачем строків оплати, Постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов`язується:

1) забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору;

6) протягом 5 робочих днів до дати постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, зазначеної у цьому Договорі, розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.7.1 Договору Постачальник має право: 1) отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію.

Згідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

У додатку 2 до Договору викладена комерційна пропозиція до Договору (далі Комерційна пропозиція).

Згідно п. 4 Додатку 2 до Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць який встановлюється з 1 числа розрахункового місяця до останнього числа розрахункового місяця.

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Відповідно до п.6 Комерційної пропозиції "Оплата послуг з розподілу електричної енергії", оплата послуг з розподілу електричної енергії. Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем Оператору системи розподілу самостійно.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати", рахунок на проведення остаточного розрахунку самостійно отримується Споживачем до 10 числа місяця (включно), наступного за розрахунковим. Рахунки, виставлені Постачальником відповідно до умов Договору (попередня оплата, остаточний розрахунок,тощо)надаються уповноваженому представнику Споживача під його підпис на екземплярі рахунка, що залишається у Постачальника. У paзі не отримання представником Споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами Договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу поштовим зв?язком, кур?єром, або направляються Постачальником за допомогою інтернет-сервісу Споживача, вказану у заяві-приєднанні.

У разі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим споживачем 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

При цьому, відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ).

В п. 13.1. Договору визначено, що цей Договір укладається на строк з 01.01.2022 по 31.12.2022, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п.13 Комерційної пропозиції Договір укладається на строк з 01.01.2022 по 31.12.2022. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії.

Відповідно до п. 7 Додатку 2 до Договору у paзі не отримання представником Споживача рахунків для здійснення, передбачених умовами Договору платежів, відповідні рахунки направляються Споживачу поштовим зв?язком, кур?єром, або направляються Постачальником за допомогою інтернет-сервісу Споживача, вказану у заяві-приєднанні. Уразі неотримання Споживачем рахунку у визначені цією комерційною пропозицією строки не з вини Постачальника, рахунок за фактично спожиту електричну енергію вважається отриманим споживачем 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж протягом 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що між 30.12.2021 позивачем та відповідачем було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) шляхом приєднання Споживача до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Фактична" за 2022, - Додаток 3 до Договору, для чого Споживач подав електропостачальнику заяву-приєднання - Додаток 1 до Договору.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

"Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову".

Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" до відповідача є матеріально - правова вимога про стягнення 760 416,33 грн вартості електричної енергії, поставленої в період з 01.02.2022 по 31.10.2023.

Згідно з розділом 2 Договору "Предмет Договору", Постачальник продає електричну енергію за ДК 021:2015 - 09310000-5- Електрична енергія Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні до цього Договору, яка є Додатком 1 до цього Договору.

За змістом розділу 14 Договору "Реквізити Постачальника" : "….Споживач: Відділ освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради; ЄДРПОУ 44060383; 72445,Запорізька обл., Приазовський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, буд. 90…." (а.с. 12, зворотня частина).

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження відповідача є наступна адреса: Україна, 72445, Запорізька обл., Мелітопольський район, село Олександрівка, Олександрівська ТГ, вул. Центральна, будинок 90.

За визначенням статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Наказом № 75 від 25.04.2022р. Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, до якого увійшла і Олександрівська територіальна громада з 24.02.2022.

Згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту.

Крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (Постанова КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16)

Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема й суду та учасникам справи.

Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від різних факторів, у тому числі від:

- часу, що сплинув після події,

- поширеності інформації про подію (факт) загалом у державі чи в певній місцевості (Постанова КГС ВС від 10.03.2020 у справі № 910/8395/19).

З урахуванням чисельних джерел в мережі інтернет:

- https://zp.vgorode.ua/ukr/news/sobytyia/a1208218-jaki-naseleni-punkti-zaporizkoji-oblasti-v-okupatsiji-ta-de-zaraz-boji - --

- https://subbota.ua/news/194658/stalo-vidomo-yaka-chastina-zaporizkoї-oblasti-narazi-оkupovana#:~:text=Станом%20на%2013%20листопада%2C%20в%20окупації%20знаходиться%2071%2C83%25,Василівський%20район%2C%20Пологівський%20район%20%28окрім%20Оріхова%20й%20Гуляйполя%29.

- https://gazeta.ua/articles/regions/_u-bankah-nemaye-groshej-magazini-porozhni-gumanitarku-blokuyut-yak-vizhivaye-okupovana-gromada-v-zaporizkij-oblasti/1080222 колегія суддів в порядку частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визнає загальновідомою для позивача, юридична адреса якого зареєстрована в місті Запоріжжя, відповідача, місцерозташування якого знаходиться на території Олександрівської територіальної громади та безпосередньо колегії суддів ту обставину, що 24 лютого 2022 року Олександрівську територіальну громаду окуповано збройними угрупуванням російської федерації.

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація сторонами спору спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відтак при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій мали самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).

Як зазначалося вище, предметом позовних вимог є стягнення вартості реалізованої Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на виконання, укладеного Публічного договору № 559 від 30.12.2021 року про постачання електричної енергії споживачу, в період з 01.02.2022 по 31.10.2023 року електричної енергії на загальну суму 760 416,33 грн.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті).

Положеннями статті 13 Закону України " Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в редакції чинній на час передачі відповідачу у період з 01.02.2022 по 31.10.2023 року електричної енергії на підставі укладання Договору про постачання електричної енергії споживачу № 559 від 30.12.2021 передбачено: Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а саме положення частини 1 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", колегія суддів, у відповідності до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не обмежуються доводами апеляційної скарги.

В національному законодавстві України така засада судочинства, як справедливість, закріплена на рівні закону. Так, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Право на справедливий суд і справедливість судочинства згадані також у преамбулі і в статтях 2, 10, 56, 57 цього Закону. Забезпечення цього права є завданням суду, а справедливий розгляд справи є обов`язком судді. В історії української законотворчості, одна з реформ процесуального законодавства була проведена Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд", що свідчить про те, що забезпечення такого права є одним із завдань держави і стосується всіх без винятку видів судочинства.

Принципом господарського судочинства, тобто справедливість повинна визначати всі дії суду і учасників процесу. Разом з тим, усталеним принципом вирішення колізій правових норм є пріоритет спеціальної норми над загальною (пункт 2.1 рішення КСУ від 18.06.2020 No 5-р(II)/2020).

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття "справедливе правосуддя" в сучасному розумінні має два аспекти:

- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);

- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.

Колегія суддів зауважує, що , розглядаючи норму статті 2 Господарського процесуального кодексу України як загальну, суд може звертатися безпосередньо до принципів (а тим паче - до завдання) господарського судочинства лише в двох випадках:

1) коли відсутня спеціальна норма;

2) коли спеціальна норма не містить конкретного правила.

Пунктом 4 частини 1 Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність" від 3 березня 2022 року № 2108-IX у Кримінальному кодексі України

4) доповнити статтею 111-1 такого змісту:

"Стаття 111-1. Колабораційна діяльність...

... 4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора...".

Колегія суддів зауважує, що спеціальним Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність" від 3 березня 2022 року № 2108-IX не визначено конкретного правила поведінки суб`єктів господарювання, один з яких знаходиться на тимчасово окупованій території і втратив контроль над належним йому підприємством, а інший, продає матеріальний ресурс (електричну енергію п. 2.1 Договору) з території, контрольованій Урядом України на територію, окуповану збройними формуваннями російської федерації.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України:

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частина 10 ст.11 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Враховуючи наведене вище, а також зважаючи на застереження щодо застосування абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України, викладене в статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", колегія суддів дійшла висновку, що Публічний договір № 559 від 30.12.2021 року про постачання електричної енергії споживачу є нікчемним в силу закону з 24.02.2022р., а саме статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", частини другої статті 215 Цивільного кодексу України , тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в п.6.23 постанови КГС ВС від 26 вересня 2023 року у справі № 913/527/21.

Колегія суддів тлумачить вимогу апелянта, викладену в прохальній частині апеляційнї скарги про відмову у задоволені позову як вимогу про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1 Закону України "Про підприємництво", підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії).

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію Електропостачальник має сформувати та виставити Споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди Споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 5.10 Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, або безпосередньо оператору системи, з яким Споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії.

Спосіб оплати послуги з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Пунктом 5.11 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, а саме: «…Судом встановлено, що тільки 25.07.2023 позивачем на електронну адресу відповідача - osvitsgtg@gmail.сот, вказану в заяві-приєднання - Додаток 1 до Договору, направлена вимога за № 268/70 щодо сплати заборгованості, з додатком, а саме: акт звірки взаємних розрахунків за постачання електричної енергії за Договором за період з 01.01.2022 по 01.12.2023, акти прийняття передавання товарної продукції за період з 01.02.2022 по 31.10.2023, рахунки на оплату за спожиту електричної енергії за період з 01.02,2022 по 31.10.2023, що є порушенням як умов п.5.10 Договору, так і ПРРЕЕ…» враховуються колегією суддів з огляду на наступне.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження доставки позивачем рахунків за постачання електричної енергії в період з 01.02.2022 по 31.10.2023.

Враховуючи, що правовідносини сторін виникли на підставі укладання Публічного договору № 559 від 30.12.2021 року про постачання електричної енергії споживачу, який за висновками колегії суддів з 24.02.2022 р. є нікчемним в силу закону, вищевстановлені фактичні обставини справи щодо продажу позивачем електричної енергії на підприємство відповідача, яке з 24.02.2022 захоплене збройними формуваннями російської федерації та перебуває на окупованій території, відсутність доказів отримання відповідачем рахунків та актів приймання передавання товарної продукції (а.с. 21-36), які надано позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 760 416,33 грн заборгованості за електричну енергію за період з 01.02.2022 по 31.10.2023 суперечило б принципу справедливості та загальним засадам і змісту законодавства (аналогія права - заборона передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора), що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі «… 24 лютого 2022 року російська федерація, порушивши всі норми міжнародного права, почала військове вторгнення на територію незалежної європейської держави- Україна, зокрема, внаслідок чого військовослужбовцями загарбницької армії російської федерації було тимчасово окуповано Олександрівську територіальну громаду.

Окупаційна влада російської федерації, використовуючи захоплене нерухоме та рухоме майно (в тому числі електромережі і електрообладнання) Олександрівської сільської ради, створила окупаційну адміністрацію - «военно-гражданскую администрацию Мелитопольского района», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території Мелітопольського району Запорізької області та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 та 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» Олександрійська територіальна громада внесена до даного переліку як тимчасово окупована територія з 25.02.2022.

Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 у зв`язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР (в даному випадку ПАТ "Запоріжжяобленерго") не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об`єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю.

Тобто на даний час неможливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялась на тимчасово окуповану територію а також, враховуючи лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 № 4316/20.5/7- 23, Позивачем не надано достатніх доказів поставки ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію, де зараз свою діяльність здійснюють представники окупаційної влади за підтримки військових формувань російської федерації …

… Таким чином, після початку тимчасової окупації території Мелітопольського району та захоплення будівель та майна Олександрівської сільської ради фактичне споживання електричної енергії здійснювалося не на потреби електроустановок Споживача, а на потреби окупаційної влади країни агресора. При цьому, Олександрійська сільська рада вважає, що здійснення витрат коштів з місцевого бюджету за електричну енергію якою фактично користувалася так звана окупаційна влада країни агресора є неприпустимим …

…Відповідно до діючого законодавств ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» повинно було припинити постачання електричної енергії за Договором № 559 від 30.12.2021, але цього не зробила і електричною енергією користувалась окупаційна влада країни агресора …».

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пунктів 3,4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, яка підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, а саме положення частини 1 статті 13 Закону України статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухвалення нового, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга, відповідно, підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням:

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 17 109,00 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання".

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/3598/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/3598/23 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239) на користь Відділу освіти, культури, молоді, спорту, туризму та архівної роботи Олександрівської сільської ради (юридична адреса: 72445, Запорізька область, Мелітопольський район, село Олександрівка, Олександрівська ТГ, вулиця Центральна, будинок 90, код ЄДРПОУ 44060383; фактична адреса: 69000, місто Запоріжжя, проспект Металургів, 1-А, код ЄДРПОУ 44060383) 17 109,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв