Рішення

від 22.07.2024 по справі 904/1987/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1987/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Державної організації (установа, заклад) Управління оперативного зв`язку та електронних комунікацій державної служби України з надзвичайних ситуацій, 01601, м.Київ, вул.Олеся Гончара, будинок 55-А, код ЄДРПОУ 23000385

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", 49000, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, оф.503, код ЄДРПОУ 41449359

про стягнення заборгованості в розмірі 43 177,57грн.

СУТЬ СПОРУ:

Державна організація (установа, заклад) Управління оперативного зв`язку та електронних комунікацій державної служби України з надзвичайних ситуацій звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" в якому просить суд:

- визнати недійсним пункт 3.1 розділу 3 Договору № 152 від 06.10.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, ЄДРПОУ 41449359) та Управлінням оперативного зв`язку та електронних комунікацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, 55 а, ЄДРПОУ 23000385), в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 43 177 гривень 57 копійок;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, ЄДРПОУ 41449359) на користь Управління оперативного зв`язку та електронних комунікацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, 55 а, ЄДРПОУ 23000385), розрахунковий рахунок UA808201720343160002000007167 банк Державна Казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172) суму податку на додану вартість в розмірі 43 177,57 грн. (сорок три тисячі сто сімдесят сім гривень 57 копійок);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, ЄДРПОУ 41449359) на користь Управління оперативного зв`язку та електронних комунікацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, 55 а, ЄДРПОУ 23000385), розрахунковий рахунок UA808201720343160002000007167 банк Державна Казначейська служба України у м.Києві, МФО 820172) витрат зі сплати судового збору в розмірі 6 056,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 коп.).

Ухвалою суду від 06.05.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі № 904/1987/24 доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" 06.05.2024 о 19:45, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг".

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на 22.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.10.2022 між Управлінням оперативного зв`язку та електронних комунікацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (Учасник) було укладено Договір № 152 про поставку дизельного палива (далі-Договір) у формі паливних карток, відповідно до п. 1.1, 5.1 та 7.3.1. Договору та Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору) Учасник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність, Товар, а саме: Дизельне паливо (паливні картки).

Згідно з пунктом 3.1. розділу 3 Договору загальна сума Договору становить 660 000грн. 00 коп. з ПДВ, в тому числі ПДВ 7 % 43 177, 57грн.

Відповідно пункту 4.1. розрахунки за товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Учасника, вказаний у цьому Договорі.

Отримання Замовником товару, відповідно до умов Договору, підтверджується видатковою накладною № 0079/1005232/217 від 06.10.2022, відповідно до якої Замовнику поставлено Дизельне паливо Energy на загальну суму 660 000 грн. 00 коп. з ПДВ, в тому числі ПДВ 7 % 43 177, 57грн.

Управлінням оперативного зв`язку та електронних комунікацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій 07.10.2022 проведено оплату товару, згідно видаткової накладної № 0079/1005232/217 від 06.10.2022 на загальну суму 660 000 грн. 00 коп. з ПДВ, в тому числі ПДВ 7 % 43 177, 57грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2303 від 07.10.2022.

У накладній № 0079/1005232/217 від 06.10.2022 визначено 7 % ПДВ в сумі 43 177,57грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином фактичне постачання товару за договором поставки №152 від 06.10.2022р. ТОВ "Лівайн Торг" здійснене після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022р.

Позивач зазначає, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з договором поставки № 152 від 06.10.2022р. податку на додану вартість у розмірі 43 177,57грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 43 177,57грн. є безпідставно набутим майном, що і є причиною виникнення спору.

Позивач 01.09.2023р. направив на адресу відповідача лист вих. № 7401-792/7409 про відшкодування податку на додану вартість, який був залишений відповідачем без відповіді. 22.12.2023р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 7401-1270/74 від 22.12.2023 про повернення зайво сплаченого ПДВ в сумі 43 177, 57 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді.

22.03.2024р. позивач, повторно, направив на адресу відповідача рекомендованим листом претензію № 2 (з повідомлення про вручення та описом вкладень) вих. № 7401-290/7404 про повернення зайво сплаченого ПДВ в сумі 43 177, 57 грн. на зазначений Позивачем розрахунковий рахунок УОЗ ДСНС України, яка була залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх з виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до Положення Управління оперативного зв`язку та електронних комунікацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Положення), затвердженого наказом ДСНС України № 346 від 20.06.2022 р. (діючого на час дії Договору) УОЗ ДСНС України є підрозділом центрального підпорядкування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, метою діяльності якого є забезпечення апарату та органів і підрозділів ДСНС за напрямами електронних комунікацій та інформаційних технологій. УОЗ ДСНС України є неприбутковою бюджетною установою, що утримується за рахунок коштів Державного бюджету України (п.1.8. Положення).

Відповідно до розділу 4 Положення основними завданнями та функціями Управління оперативного зв`язку та електронних комунікацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій є: забезпечення основним та спеціальним видами зв`язку керівного складу та апарату ДСНС з органами та підрозділами ДСНС, а також забезпечення зв`язку з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у мирний час і в особливий період; впровадження сучасних електронних комунікацій та інформаційних технологій у діяльності ДСНС, забезпечення функціонування електронних комунікаційних мереж, інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем ДСНС; забезпечення керівного складу та апарату ДСНС спеціальними видами зв`язку; забезпечення надійного функціонування технічних засобів електронних комунікацій та інформатизації в апараті ДСНС; участь у підготовці проєктів нормативно-правових актів з питань організації, розвитку та експлуатації засобів зв`язку, обчислювальної техніки та програмного забезпечення, виконання заходів технічного захисту інформації, розроблення і впровадження інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем ДСНС; розроблення пропозицій у межах компетенції Управління до нормативно-правових актів; робота з відомостями, що становлять державну таємницю щодо організації та взаємодії органів і підрозділів ДСНС з центральними та місцевими органами державної влади, іншими формуваннями в мирний час і особливий період; робота з відомостями про системи зв`язку, оповіщення цивільного захисту, канали, радіочастоти, способи або методи протидії технічним розвідкам, відомості та норми (стан), наукові відкриття, науково-дослідні роботи щодо технічного захисту інформації; забезпечення виконання вимог чинного законодавства щодо збереження державної таємниці та інформації з обмеженим доступом; дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, своєчасної сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) відповідно до чинного законодавства України; ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової та бюджетної, податкової і статистичної звітності, дотримання бюджетного законодавства; забезпечення здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням; забезпечення криптографічного захисту секретної інформації; забезпечення додержання вимог законодавства з питань охорони праці; організація ведення діловодства та роботи з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів.

Отже, позивач відноситься до категорій суб`єктів, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 та відповідно до якого застосовується податок на додану вартість за нульовою ставкою за операції з постачання товарів для заправки транспорту органів, визначених такою постановою.

За таких обставин, недотримання при укладенні договору поставки №152 від 06.10.2022р. вимог податкового законодавства, зумовлює наявність підстав для визнання такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору та, відповідно, підстав для визнання недійсним пункту 3.1 договору поставки № 152 від 06.10.2022р., укладеного між Державною організацією (установа, заклад) Управління оперативного зв`язку та електронних комунікацій державної служби України з надзвичайних ситуацій та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг".

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач отримав від позивача суму 43 177,57грн. сплачений податок на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи що відповідний товар не підлягав оподаткуванню, суд погоджується з доводами позивача про необхідність повернення суми 43 177,57грн. в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено одну вимогу майнового характеру та одну немайнового характеру, то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80грн.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 6 056,00грн., про що свідчить платіжна інструкції № 327 від 01.05.2024р. Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає 1 211,20грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 4 844,80грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним пункт 3.1 розділу 3 Договору № 152 від 06.10.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503, ЄДРПОУ 41449359) та Управлінням оперативного зв`язку та електронних комунікацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вулиця Олеся Гончара, 55 а, ЄДРПОУ 23000385) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в сумі 43 177 гривень 57 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", 49000, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, оф.503, код ЄДРПОУ 41449359 на користь Державної організації (установа, заклад) Управління оперативного зв`язку та електронних комунікацій державної служби України з надзвичайних ситуацій, 01601, м.Київ, вул.Олеся Гончара, будинок 55-А, код ЄДРПОУ 23000385 безпідставно набуті кошти (податок на додану вартість) в розмірі 43 177,57грн. та судовий збір в розмірі 4 844,80грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.07.2024

Суддя С.П. Панна