Ухвала

від 11.07.2024 по справі 908/1390/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/52/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

11.07.2024 Справа № 908/1390/19(908/306/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13, код ЄДРПОУ 38239221 (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34Б)

до відповідачів - 1/ ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС, код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3)

3/ Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті ЛПГ, код ЄДРПОУ 40510301 (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна (03194, м. Київ, вул. Зодчіх, 20)

про скасування державної реєстрації

в межах справи № 908/1390/19

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС, код ЄДРПОУ 33401239 (69059, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 8, офіс 3)

Кредитори - 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13, код ЄДРПОУ 38239221 (вул. Предславинська, 34Б, м. Київ, 03150)

2/ Головне управління ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ ВП 44118663 (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107)

3/ Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс ВВ, код ЄДРПОУ 33743159 (вул. Старонаводницька, 13, кв. 49, м. Київ, 01015)

Представники сторін:

від відповідача-1 ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2 ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), арбітражний керуючий Чучков М.О.

від відповідача-3 ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 07.02.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13 до відповідачів - ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС, Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті ЛПГ, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубкової Ольги Леонідівни, про скасування державної реєстрації, для розгляду в межах справи № 908/1390/19 про банкрутство відповідача-2.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.02.2024 справу №908/306/24 розподілено судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13 до відповідачів - ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС, Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті ЛПГ, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубкової Ольги Леонідівни, про скасування державної реєстрації, для розгляду в межах справи № 908/1390/19 про банкрутство відповідача-2, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.02.2024 о/об 10-45 год.

Ухвалою від 12.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно: приміщення третього поверху торгівельно-житлового комплексу, розташованого в м. Києві, проспект Петра Григоренка, 23, реєстраційний номер 150653680000, загальною площею 1908,4 кв.м.

До суду надійшли наступні документи:

- 19.02.24 заява позивача про зміну предмету позову;

- 19.02.24 відзив відповідача-1 на позовну заяву;

- 26.02.24 відзив відповідача-3 на позовну заяву;

- 27.02.24 відзив відповідача-2 на позовну заяву.

У відзивах представники відповідачів-2,3, зокрема, просять суд про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 27.02.2024 клопотання представників відповідача-1 ОСОБА_2 та відповідача-3 Лук`янова В.Б. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Справу № 908/1390/19(908/306/24) постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, у підготовчому засіданні 27.02.2024. Підготовче засідання у справі призначено на "14" березня 2024 р. о 12:00, в режимі відеоконференції.

Підготовче засідання 14.03.2024 не відбулось, оскільки матеріали справи було направлено до Центрального апеляційного господарського суду, у зв`язку з апеляційною скаргою відповідача-1 ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі № 908/1390/19 (908/306/24) задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі № 908/1390/19 (908/306/24) скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд 13" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду від 24.06.2024 призначено підготовче засідання на 11.07.2024р. о 12-00, в режимі відеоконференції. Запропоновано сторонам надати суду додаткові документальні докази до розгляду справи по суті.

Позивач не направив свого представника у судове засідання 11.07.2024. Про час і місце розгляду справи, сторони повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а й рішення Європейського суду з прав людини, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи положення ст.ст. 7, 13, 14, 42-46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд позовної заяви за наявними матеріалами справи та за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про місце, дату та час судового розгляду справи.

Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомленого про розгляд справи позивача за наявними матеріалами справи та ухвалити судове рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.

До суду 26.06.2024 представником позивача подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13, без розгляду.

Крім того, до суду 11.07.2024 надійшло клопотання представника відповідача-1 ОСОБА_2 про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи. Представник відповідача-1 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 500,00 грн.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Таким чином, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 30 500,00 грн. підтверджуються наступними документальними доказами:

1.Договором № 01-02-2024 від 13.02.2024 про надання правової допомоги;

2.Актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 06, №02;

3.Платіжними інструкціями на загальну суму 30 500,00 грн.

Відповідно до п. 5.1, 5.3, 5.6 Договору № 01-02-2024 про надання правової допомоги від 13.02.2024 р., вартість послуг Адвокатського об`єднання «Шеремета і партнери» за цим Договором Клієнт оплачує в гривнях, по факту виконаних робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок Адвокатського об`єднання. За результати надання правової допомоги Адвокатське об`єднання направляє Клієнту рахунок-фактуру за надані послуги на основі Акту приймання-передачі послуг. Вартість послуг, яка вказана в п.5.1. даного Договору є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Вивчивши матеріали справи, суд погоджується з висновками представника відповідача-1, що про загальні витрати, пов`язані з розглядом даної судової справи склали 30 500,00 грн.

Копії вказаних вище документів додані до клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До клопотання додано детальний опис наданих адвокатом Шереметом Г.С. послуг та їх вартість.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018р. у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019р. у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, згідно з якою від учасника, справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа № 520/12065/19) та інших, згідно з якими відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Представником подано належні докази, на підставі яких суд може встановити обсяг наданих Відповідачу-1 послуг професійної правничої допомоги та їх вартість.

Стосовно стягнення з Позивача на користь Відповідача-1 судового збору у розмірі 3 028,00 грн, то суд вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 186, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаполіс ДКС, Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті ЛПГ, про скасування державної реєстрації - залишити без розгляду.

Клопотання представника відповідача-1 ОСОБА_2 про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатрейд 13, код ЄДРПОУ 38239221 (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34Б) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на надання правничої допомоги у розмірі 30 500 (тридцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення 11.07.2024р. та може бути оскаржена.

Ухвалу складено та підписано-22.07.2024р.

Суддя О.О. Юлдашев