Рішення

від 15.07.2024 по справі 910/5126/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2024Справа № 910/5126/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Конекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД Феникс Групп»

про стягнення 985.019,90 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного підприємства «Конекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД Феникс Групп» про стягнення 985.019,90 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 366-ДН від 13.10.2021 позивачем було поставлено товар на загальну суму 1.510.514,61 грн, що підтверджується видатковими накладними. За умовами п. 2.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах продажу з відстроченням платежу на 21 календарний день з моменту поставки. Відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 965.431,59 грн, що підтверджується випискою банку № В6/19-7635 від 07.02.2024 про рух коштів за період з 13.10.2021 по 07.02.2024. У зв`язку з тим, що відповідачем були частково виконані взяті на себе зобов`язання за договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 985.019,90 грн, з яких 545.083,02 грн основного боргу, 357.472,16 грн пені, 57.451,53 грн інфляційних втрат та 25.012,19 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5126/24 від 02.05.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

07.05.2024 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 відкрито провадження у справі № № 910/5126/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.05.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600266925619 за адресою: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 14.05.2024 (номер відправлення 0600266925619) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 14.05.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 між Приватним підприємством «Конекс» (постачальник, продавець позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТД Феникс Групп» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 366-ДМ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується на умова та в порядку, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 545.083,02 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем позивачем нараховані 357.472,16 грн пені, 57.451,53 грн інфляційних втрат та 25.012,19 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пункт 7.1. договору передбачає, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Відповідно до п. 7.2. договору, якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах, ще на один календарний рік, без обмежень кількості таких пролонгацій. Зазначена процедура пролонгації терміну дії повторюється у кожному випадку збігу строку дії договору та не вимагає укладення додаткових угод до договору.

Доказів в підтвердження того що однією із сторін виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є продовженим та чинним.

Відповідно до п. 1.2. договору партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.3 договору кількість, асортимент кожної партії товару визначається у замовленнях покупця, прийнятих до виконання постачальником, та визначається в супроводжуючих документах (накладних), які є невід`ємною частиною даного договору та підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару визначається постачальником в гривнях, є договірною, та фіксується в накладних на кожну партію які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.5. договору датою отримання товару вважається дата підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної, а також товарно-транспортної накладної при наявності.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 547.182,90 грн, що підтверджується наступними підписаними обома сторонами видатковими накладними:

№ 600874 від 26.08.2022 на суму 13.716,02 грн

№ 600873 від 26.08.2022 на суму 291,22 грн,

№ 600871 від 26.08.2022 на суму 249,70 грн,

№ 600033 від 26.08.2022 на суму 596,46 грн,

№ 600034 від 26.08.2022 на суму 596,46 грн,

№ 601689 від 26.08.2022 на суму 13.969,20 грн,

№ 601688 від 26.08.2022 на суму 1.218,43 грн,

№ 601687 від 26.08.2022 на суму 282,48 грн,

№ 601686 від 26.08.2022 на суму 1.041,97 грн,

№ 602695 від 26.08.2022 на суму 661,15 грн,

№ 602710 від 26.08.2022 на суму 11.473,11 грн,

№ 602709 від 26.08.2022 на суму 211,65 грн,

№ 610399 від 30.08.2022 на суму 318,00 грн,

№ 610320 від 30.08.2022 на суму 4.449,72 грн,

№ 610398 від 30.08.2022 на суму 249,90 грн,

№ 610855 від 30.08.2022 на суму 226,36 грн,

№ 610400 від 30.08.2022 на суму 9.062,30 грн,

№ 611184 від 30.08.2022 на суму 17.026,60 грн,

№ 611182 від 30.08.2022 на суму 147,00 грн,

№ 611181 від 30.08.2022 на суму 107,86 грн,

№ 611648 від 30.08.2022 на суму 2.343,24 грн,

№ 611647 від 30.08.2022 на суму 449,11 грн,

№ 610856 від 30.08.2022 на суму 14.532,31 грн,

№ 610759 від 30.08.2022 на суму 216,44 грн,

№ 610761 від 30.08.2022 на суму 1.046,26 грн,

№ 610763 від 30.08.2022 на суму 23.476,48 грн,

№ 610170 від 30.08.2022 на суму 224,03 грн,

№ 610172 від 30.08.2022 на суму 14.772,17 грн,

№ 612540 від 30.08.2022 на суму 176,10 грн,

№ 612539 від 30.08.2022 на суму 95,57 грн,

№ 614980 від 31.08.2022 на суму 6.321,35 грн,

№ 614979 від 31.08.2022 на суму 982,40 грн,

№ 615682 від 31.08.2022 на суму 638,00 грн,

№ 622118 від 02.09.2022 на суму 249,48 грн,

№ 622119 від 02.09.2022 на суму 1.305,42 грн,

№ 622120 від 02.09.2022 на суму 13.070,35 грн,

№ 621679 від 02.09.2022 на суму 4.431,29 грн,

№ 622117 від 02.09.2022 на суму 867,16 грн,

№ 622124 від 02.09.2022 на суму 9.299,85 грн,

№ 622123 від 02.09.2022 на суму 151,48 грн,

№ 622122 від 02.09.2022 на суму 2.012,50 грн,

№ 621680 від 02.09.2022 на суму 7.026,49 грн,

№ 620959 від 02.09.2022 на суму 1.863,10 грн,

№ 620960 від 02.09.2022 на суму 3.196,36 грн,

№ 620950 від 02.09.2022 на суму 3.919,04 грн,

№ 622121 від 02.09.2022 на суму 117,59 грн,

№ 631008 від 06.09.2022 на суму 435,10 грн,

№ 631253 від 06.09.2022 на суму 4.943,72 грн,

№ 631251 від 06.09.2022 на суму 532,00 грн,

№ 631283 від 06.09.2022 на суму 27.974,68 грн,

№ 631369 від 06.09.2022 на суму 6.785,94 грн,

№ 631281 від 06.09.2022 на суму 1.479,00 грн,

№ 631280 від 06.09.2022 на суму 485,20 грн,

№ 631279 від 06.09.2022 на суму 297,29 грн,

№ 649248 від 10.09.2022 на суму 9.422,41 грн,

№ 649245 від 10.09.2022 на суму 220,86 грн,

№ 654236 від 13.09.2022 на суму 483,35 грн,

№ 654266 від 13.09.2022 на суму 562,71 грн,

№ 654710 від 13.09.2022 на суму 316,99 грн,

№ 654709 від 13.09.2022 на суму 1.030,61 грн,

№ 654911 від 13.09.2022 на суму 1.341,84 грн,

№ 654197 від 13.09.2022 на суму 917,24 грн,

№ 654199 від 13.09.2022 на суму 22.489,37 грн,

№ 654141 від 13.09.2022 на суму 386,32 грн,

№ 654143 від 13.09.2022 на суму 1.269,68 грн,

№ 654262 від 13.09.2022 на суму 1.539,13 грн,

№ 653706 від 13.09.2022 на суму 68,20 грн,

№ 654908 від 13.09.2022 на суму 258,30 грн,

№ 654925 від 13.09.2022 на суму 416,91 грн,

№ 654921 від 13.09.2022 на суму 290,00 грн,

№ 655305 від 13.09.2022 на суму 312,01 грн,

№ 655320 від 13.09.2022 на суму 16.349,25 грн,

№ 655319 від 13.09.2022 на суму 555,12 грн,

№ 655318 від 13.09.2022 на суму 128,85 грн,

№ 655317 від 13.09.2022 на суму 50,40 грн,

№ 655954 від 13.09.2022 на суму 12.031,33 грн,

№ 655951 від 13.09.2022 на суму 2.426,54 грн,

№ 655950 від 13.09.2022 на суму 516,42 грн,

№ 655949 від 13.09.2022 на суму 340,05 грн,

№ 652897 від 13.09.2022 на суму 1.323,95 грн,

№ 652894 від 13.09.2022 на суму 3.361,45 грн,

№ 653423 від 13.09.2022 на суму 1.533,85 грн,

№ 652999 від 13.09.2022 на суму 11.746,00 грн,

№ 652998 від 13.09.2022 на суму 382,42 грн,

№ 652997 від 13.09.2022 на суму 412,69 грн,

№ 652994 від 13.09.2022 на суму 125,68 грн,

№ 653338 від 13.09.2022 на суму 5.345,81 грн,

№ 653337 від 13.09.2022 на суму 147,04 грн,

№ 653336 від 13.09.2022 на суму 364,22 грн,

№ 653340 від 13.09.2022 на суму 7.707,21 грн,

№ 653339 від 13.09.2022 на суму 474,00 грн,

№ 653419 від 13.09.2022 на суму 135,80 грн,

№ 653448 від 13.09.2022 на суму 17.111,35 грн,

№ 653447 від 13.09.2022 на суму 351,16 грн,

№ 653445 від 13.09.2022 на суму 55,86 грн,

№ 653444 від 13.09.2022 на суму 474,19 грн,

№ 653714 від 13.09.2022 на суму 23.428,30 грн,

№ 653712 від 13.09.2022 на суму 2.671,46 грн,

№ 653708 від 13.09.2022 на суму 435,12 грн,

№ 656113 від 14.09.2022 на суму 3.392,86 грн,

№ 663634 від 15.09.2022 на суму 302,99 грн,

№ 663632 від 15.09.2022 на суму 157,21 грн,

№ 663637 від 15.09.2022 на суму 21.326,43 грн,

№ 663631 від 15.09.2022 на суму 78,65 грн,

№ 667521 від 16.09.2022 на суму 103,27 грн,

№ 667522 від 16.09.2022 на суму 3.087,68 грн,

№ 667478 від 16.09.2022 на суму 345,60 грн,

№ 667592 від 16.09.2022 на суму 1.936,97 грн,

№ 667586 від 16.09.2022 на суму 113,21 грн,

№ 667739 від 16.09.2022 на суму 230,37 грн,

№ 667481 від 16.09.2022 на суму 156,40 грн,

№ 667482 від 16.09.2022 на суму 4.033,28 грн,

№ 667468 від 16.09.2022 на суму 644,62 грн,

№ 667470 від 16.09.2022 на суму 5.573,94 грн,

№ 667457 від 16.09.2022 на суму 60,26 грн,

№ 666657 від 16.09.2022 на суму 77,36 грн,

№ 667743 від 16.09.2022 на суму 383,95 грн,

№ 667842 від 16.09.2022 на суму 428,16 грн,

№ 667853 від 16.09.2022 на суму 641,99 грн,

№ 667854 від 16.09.2022 на суму 200,03 грн,

№ 669408 від 16.09.2022 на суму 1.222,64 грн,

№ 667860 від 16.09.2022 на суму 114,00 грн,

№ 669690 від 16.09.2022 на суму 10.654,70 грн,

№ 669689 від 16.09.2022 на суму 105,67 грн,

№ 666661 від 16.09.2022 на суму 1.037,66 грн,

№ 666726 від 16.09.2022 на суму 8.704,54 грн,

№ 666725 від 16.09.2022 на суму 2.119,07 грн,

№ 666946 від 16.09.2022 на суму 17.300,51 грн,

№ 666724 від 16.09.2022 на суму 465,19 грн,

№ 667234 від 16.09.2022 на суму 14.110,05 грн,

№ 667231 від 16.09.2022 на суму 599,98 грн,

№ 667230 від 16.09.2022 на суму 430,88 грн,

№ 667251 від 16.09.2022 на суму 7.787,01 грн,

№ 667250 від 16.09.2022 на суму 599,98 грн,

№ 667248 від 16.09.2022 на суму 213,59 грн,

№ 667247 від 16.09.2022 на суму 176,50 грн,

№ 667117 від 16.09.2022 на суму 21.194,58 грн,

№ 667114 від 16.09.2022 на суму 1.463,78 грн,

№ 667112 від 16.09.2022 на суму 1.796,04 грн,

№ 667440 від 16.09.2022 на суму 4.205,97 грн,

№ 667436 від 16.09.2022 на суму 1.128,43 грн,

№ 668485 від 16.09.2022 на суму 1.337,59 грн,

№ 666663 від 16.09.2022 на суму 15.585,01 грн,

№ 666662 від 16.09.2022 на суму 689,52 грн,

№ 669688 від 16.09.2022 на суму 386,80 грн,

№ 669687 від 16.09.2022 на суму 176,50 грн,

№ 667455 від 16.09.2022 на суму 1.545,24 грн,

№ 667849 від 16.09.2022 на суму 171,26 грн,

№ 667841 від 16.09.2022 на суму 155,10 грн,

№ 667102 від 16.09.2022 на суму 5.387,34 грн,

№ 667101 від 16.09.2022 на суму 119,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2. договору визначено, що розрахунок за поставлений по даному договору товар здійснюється на умовах продажу з відстроченням платежу на 21 календарний день з моменту поставки.

Згідно з п. 2.3 договору моментом виконання покупцем своїх зобов`язань по здійсненню розрахунків за товар вважається дата надходження відповідної суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату товару у наступні строки

Відповідно до видаткових накладних № 600874, № 600873, № 600871, № 600033, № 600034, № 601689, № 601688, № 601687, № 601686, № 602695, № 602710, № 602709 від 26.08.2022 у строк до 16.09.2022 включно.

Відповідно до видаткових накладних № 610399, № 610320, № 610398, № 610855, № 610400, № 611184, № 611182, № 611181, № 611648, № 611647, № 610856, № 610759, № 610761, № 610763, № 610170, № 610172, № 612540, № 612539 від 30.08.2022 у строк до 20.09.2022 включно.

Відповідно до видаткових накладних № 614980, № 614979, № 615682 від 31.08.2022 у строк до 21.09.2022 включно.

Відповідно до видаткових накладних № 622118, № 622119, № 622120, № 621679, № 622117, № 622124, № 622123, № 622122, № 621680, № 620959, № 620960, № 620950, № 622121 від 02.09.2022 у строк до 23.09.2022 включно.

Відповідно до видаткових накладних № 631008, № 631253, № 631251, № 631283, № 631369, № 631281, № 631280, № 631279 від 06.09.2022 у строк до 27.09.2022 включно.

Відповідно до видаткових накладних № 649248, № 649245 від 10.09.2022 у строк до 03.10.2022 включно.

Відповідно до видаткових накладних № 654236, № 654266, № 654710, № 654709, № 654911, № 654197, № 654199, № 654141, № 654143 № 654262, № 653706, № 654908, № 654925, № 654921, № 655305, № 655320, № 655319, № 655318, № 655317, № 655954, № 655951, № 655950, № 655949, № 652897, № 652894, № 653423, № 652999, № 652998, № 652997, № 652994, № 653338, № 653337, № 653336, № 653340, № 653339, № 653419, № 653448, № 653447, № 653445, № 653444, № 653714, № 653712, № 653708 від 13.09.2022 у строк до 04.10.2022 включно.

Відповідно до видаткової накладної № 656113 від 14.09.2022 у строк до 05.10.2022 включно.

Відповідно до видаткових накладних № 663634, № 663632, № 663637, № 663631 від 15.09.2022 у строк до 06.10.2022 включно.

Відповідно до видаткових накладних № 667521, № 667522, № 667478, № 667592, № 667586, № 667739, № 667481, № 667482 № 667468, № 667470, № 667457, № 667455, № 667743, № 667841, № 667842, № 667849, № 667853, № 667854, № 667860, № 669408, № 669690, № 669689, № 669688, № 669687, № 668485, № 666663, № 666662, № 666661, № 666657, № 666726, № 666725, № 666724, № 666946, № 667234, № 667231, № 667230, № 667251, № 667250, № 667248, № 667247, № 667102, № 667101, № 667117, № 667114, № 667112, № 667440, № 667439, № 667436 від 16.09.2022 у строк до 07.10.2022 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 545.083,02 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 545.083,02 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони не передбачили в умовах договору відповідальність за прострочення оплати товару у вигляді пені та не визначили її розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач в обґрунтування нарахування пені посилається на наведені вище норми, проте саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду викладені у п. 4.29 постанови від 25.07.2022 у справі № 925/264/21 не приймаються судом до уваги, оскільки умовами договору, який був предметом спору у справі № 925/264/21 сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 357.472,16 грн безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленого товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 57.451,53 грн інфляційних втрат та 25.012,19 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі прострочення виконання зобов`язань по сплаті вартості товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 1% (один відсоток) від суми боргу за кожний день прострочки платежу, що є оплатою за користування чужими грошовими коштами (в порядку ст.ст. 536,625 ЦК України).

Як зазначено вище ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, умовами договору сторони визначили інший розмір процентів, що відповідає зазначеній нормі, тому здійснення позивачем нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов`язання є неправомірним, не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, а тому розмір процентів має бути обмежений 1%.

За розрахунками суду, що знаходиться в матеріалах справи розмір 1% річних становить 8.336,89 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 57.451,53 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «Конекс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД Феникс Групп» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172; код ЄДРПОУ 38426038) на користь Приватного підприємства «Конекс» (21022, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, 136-Г; код ЄДРПОУ 23060192) 545.083 (п`ятсот сорок п`ять тисяч вісімдесят три) грн 02 коп. основного боргу, 57.451 (п`ятдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн 53 коп. інфляційних втрат, 8.336 (вісім тисяч триста тридцять шість) грн 89 коп. 1% річних, 7.330 (сім тисяч триста тридцять) грн 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова